Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №574/395/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №574/395/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гук Т. Р.

Номер провадження 33/816/1307/26 Суддя-доповідач Бондар В. Б.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Бондар В. Б. ,з участю захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кізенка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кізенка С.І. на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 01 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Буринського районного суду Сумської області від 01 червня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 11.04.2026 року о 18 год. 44 хв. по вул. Молодіжна в м. Буринь, Конотопського району, Сумської області керував транспортним засобом - автомобілем "Kia Cerato" д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 "а" ПДР України.

Крім того, 11.04.2026 року о 18 год. 44 хв. по вул. Молодіжна в м. Буринь, Конотопського району, Сумської області ОСОБА_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами, керував транспортним засобом - автомобілем "Kia Cerato" д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги ч.10 ст.15 ЗУ «Про дорожній рух».

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Кізенко С.І. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Буринського районного суду Сумської області від 01 червня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом в момент вказаний у протоколі.

Зазначав, що працівники поліції взагалі не пояснили та не довели законну причину зупинки автомобіля у розумінні ст.35 Закону України «Про національну поліцію».

Звертав увагу на те, що огляд ОСОБА_1 здійснювався приладом Drager «Alcotest 6820», з чеку-результату тестування на алкоголь вбачається, що цей прилад востаннє проходив перевірку калібрування 29 травня 2025 року, таким чином, на момент огляду 11 квітня 2026 року строк обов`язкового піврічного калібрування був прострочений більш ніж на 4 місяці, що могло вплинути на точність та похибку вимірювань.

Вказував, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 направлявся на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в заклад охорони здоров`я.

Вважав, що з відеозаписів вбачається, що після проведення тестування на місці поліцейські здійснювали психологічний тиск на водія ОСОБА_1 та навмисно ввели його в оману щодо процесуальних прав.

Зазначав, що термін дії Декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, а також Сертифіката відповідності для приладів Drager Alcotest закінчився 07 червня 2023 року.

Стверджував, що поліцейські взагалі не склали та не вручили водієві акт огляду.

Вказував, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив постанову «Бороварського відділу державної виконавчої служби» від 31 травня 2025 року, проте такого органу виконавчої служби не існує. Натомість до матеріалів справи долучено копію постанови зовсім іншого органу – Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), яка до того ж датована 01 червня 2025 року ВП№73554391.

Звертав увагу на те, що доказів надсилання та вручення вищевказаної постанови не має, відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази того, що ОСОБА_1 взагалі знав про існування вказаного обмеження.

Зазначав, що жодних обмежень щодо користування транспортними засобами станом на 11 квітня 2026 року на офіційному веб-порталі Головного сервісного центру МВС зафіксовано не було.

Вказував, що постановою від 05 червня 2026 року головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.

Зазначав, що з 05 травня 2026 року ОСОБА_1 працює водієм в ТОВ «Нова пошта», вказане свідчить, що у разі застосування до нього санкції у виді позбавлення права керування транспортними засобами, він залишиться без засобів до існування. Крім цього, вказував, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, активно проводить волонтерську діяльність, має відповідні відзнаки.

Звертав увагу на те, що відеозапис є преривчастим, фрагментарним та складається з кількох окремих файлів, між якими наявні часові розриви, тому він є недопустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП.

Заслухавши захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кізенка С.І., який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали даної справи, відеофайли та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції в повному обсязі не дотримався, оскільки залишив поза увагою обставини, які мають вирішальне значення для встановлення наявності складу правопорушення за ч.3 ст.126 КУпАП.

Суд першої інстанції обґрунтував винуватість ОСОБА_1 : протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638042 від 11 квітня 2026 року,; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638051 від 11 квітня 2026 року; роздруківкою з приладу "Drager alcotest 6820" від 11.04.2026 року результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становить 0.31 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведеного за допомогою Аlcotest Drager 6820, результати огляду на стан сп`яніння: позитивний 0,31‰ проміле, з результатами огляду ОСОБА_1 згоден, про що свідчить його підпис у відповідній графі акта; відеозаписами, які містяться на долученому до матеріалів справи DVD-R диску, з яких вбачається, що ОСОБА_1 11 квітня 2026 року керував транспортним засобом Kia Cerato, д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, на вимогу яких пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу "Drager Аlcotest 6820", який показав результат 0.31 проміле. Із вказаним результатом огляду ОСОБА_1 погодився; довідкою Сектору поліцейської діяльності №1 Конотопського РВП ГУНП в Сумській області з якої вбачається, що ОСОБА_1 , за відомостями ГСЦ МВС посвідчення водія видане 20 вересня 2005 року, серія НОМЕР_2 ; постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 01 червня 2025 року головного державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федяніної Ю.В., згідно якої ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві керування транспортними засобами.

Проте як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції під час розгляду вказаного провадження та визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, не дослідив факт обізнаності останнього про наявність постанови щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 01 червня 2025 року, а також відсутність відомостей щодо надсилання цієї постанови ОСОБА_1 .

Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд убачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови судді Буринського районного суду Сумської області від 01 червня 2026 року у зв`язку з істотним порушенням норм процесуального права та прийняття нової постанови, як це передбачено п. 3 ч. 8 ст.294 КУпАП.

При постановленні нової постанови, та перевіряючи наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.3 ст.126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП не доведена матеріалами справи, оскільки обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП є умисел на вчинення вказаного проступку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 був обізнаний про встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами на підставі постанови Броварського відділу Державної виконавчої служби ВП № 73554391 від 01 червня 2025 року.

Крім того, апеляційний суд враховує те, що постановою головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федяніною Ю.В. від 05 червня 2026 року скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, яке було встановлено вищевказаною постановою.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Водночас, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638042 від 11.04.2026 року, згідно якого цього ж дня, о 18:44 в м. Буринь, вулиця Молодіжна водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Kia Cerato, н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Alcotest Drager 6820, результат 0.31 проміле, тест №629, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

роздруківкою з приладу "Drager alcotest 6820" від 11.04.2026 року результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становить 0.31 проміле.

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведеного за допомогою Аlcotest Drager 6820, результати огляду на стан сп`яніння: позитивний 0,31‰ проміле, з результатами огляду ОСОБА_1 згоден, про що свідчить його підпис у відповідній графі акта.

відеозаписами, які містяться на долученому до матеріалів справи DVD-R диску, вбачається, що ОСОБА_1 14.04.2026 року керував транспортним засобом Kia Cerato, д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, на вимогу яких пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу "Drager Аlcotest 6820", який показав результат 0.31 проміле. Із вказаним результатом огляду ОСОБА_1 погодився.

довідкою Сектору поліцейської діяльності №1 Конотопського РВП ГУНП в Сумській області вбачається, що ОСОБА_1 , за відомостями ГСЦ МВС посвідчення водія видане 20.09.2005, серія НОМЕР_2 .

Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9а, ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Щодо доводів апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом в момент вказаний у протоколі, то їх апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються відеозаписом, з якого вбачається те, що саме ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу виходить з водійського сидіння.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Отже, обставини законності зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції та законність причин перевірки документів водія жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів захисника про строк калібрування газоаналізатора апеляційний суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що останнє калібрування приладу Drager Alcotest 6820 було проведено 29 травня 2025 року. Захист вважає, що на момент проведення огляду 11 квітня 2026 року шестимісячний інтервал калібрування був пропущений, а тому результат вимірювання не може бути використаний як належний доказ.

Апеляційний суд бере до уваги цей довід, однак не погоджується з тим, що зазначена обставина сама по собі зумовлює недопустимість результату огляду.

Повірка та калібрування засобу вимірювальної техніки мають різне призначення. При цьому на момент проведення огляду використаний газоаналізатор мав чинну повірку.

Разом із тим дотримання строку калібрування є обставиною, яка може бути врахована судом при оцінці достовірності конкретного результату вимірювання. Водночас питання про доказове значення такого результату не може вирішуватися виключно шляхом формального порівняння дати останнього калібрування з датою проведення огляду, без урахування інших доказів та обставин отримання результату.

У цій справі апеляційний суд оцінює зазначений довід у сукупності з іншими доказами.

По-перше, на момент проведення огляду прилад мав чинну повірку.

По-друге, результат вимірювання становив 0,31 ‰, тобто не був граничним, щодо якого навіть невелика похибка могла б істотно вплинути на висновок про наявність стану алкогольного сп`яніння.

По-третє, результат технічного вимірювання належним чином зафіксований у матеріалах справи та узгоджується з актом огляду, протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом події.

По-четверте, відеозапис безпосередньо підтверджує перебіг огляду та ставлення самого ОСОБА_1 до його результату. Особа погодилася на проведення огляду, після отримання результату 0,31 ‰ його не заперечила, а від проходження огляду в закладі охорони здоров`я відмовилася.

За таких обставин апеляційний суд не встановив даних про несправність газоаналізатора, неможливість здійснення ним вимірювання або про недостовірність саме отриманого результату. Також матеріали справи не містять іншого доказу, який би спростовував показник 0,31 ‰.

Отже, навіть з урахуванням доводу захисту щодо недотримання шестимісячного інтервалу калібрування апеляційний суд не вбачає підстав вважати, що ця обставина у конкретному випадку нівелює результат проведеного огляду. Питання щодо строку калібрування оцінено судом у сукупності з іншими доказами, і за результатами такої оцінки апеляційний суд не встановив обставин, які б ставили під обґрунтований сумнів достовірність результату 0,31 ‰.

Твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 направлявся на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в заклад охорони здоров`я, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі. Натомість в даному випадку ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, та ці обставини підтверджені доказами, що додані до матеріалів справи.

Доводи апелянта про те, що з відеозаписів вбачається, що після проведення тестування на місці поліцейські здійснювали психологічний тиск на водія ОСОБА_1 та навмисно ввели його в оману щодо процесуальних прав, апеляційний суд вважає надуманими, оскільки відеозапис, який містяться в матеріалах вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення, не містить будь-яких підтверджень того, що своїми діями, працівники поліції вчиняли психологічний чи інший тиск на ОСОБА_1 щодо того, щоб спонукати його до вчинення адміністративного правопорушення чи оговорення себе. Крім того, стороною захисту не було надано відповідного доказу щодо неправомірних дій працівниками поліції.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.126, ч. 1 ст. 130 КУпАП суду з цих підстав надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 та/або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом та його захисником доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що термін дії Декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, а також Сертифіката відповідності для приладів Drager Alcotest закінчився 07 червня 2023 року, апеляційним судом відхиляються з таких мотивів.

Так, відповідно до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13 січня 2016 року, Технічний регламент встановлює вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями.

У п.53 вищезазначеного Технічного регламенту вказано, що у декларації про відповідність зазначається про те, що виконання суттєвих вимог, визначених у додатку 2, та вимог, зазначених у відповідних національних стандартах та технічних специфікаціях для певних засобів вимірювальної техніки, було доведено.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що газоаналізатор «Drager Alcotest 6820», який використовувався під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, відповідав вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів на час його придбання, що і підтверджує Декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту, наявна в матеріалах справи.

Та обставина, що 07 червня 2023 року закінчився термін дії цієї декларації жодним чином не впливає на результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння і не робить його недійсним, про що помилково вказує апелянт.

Так, в матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки чинне до 29 травня 2026 року, а саме газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» № ARNA-0360, який використовувався під час освідування ОСОБА_1 , що також підтверджується роздруківкою результату проходження огляду, із зазначенням назви приладу.

Водночас відсутність у матеріалах справи акту огляду на стан визначення стану алкогольного сп`яніння, направлення водія на визначення стану алкогольного сп`яніння у заклад охорони здоров`я, не утворює достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , оскільки не спростовує факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто наявність у діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів судочинства, які законодавець визначив як пріоритетні.

Тому при вирішенні питання, чи може наявність певних недоліків/порушень стати підставою для констатації істотного порушення вимог процесуального закону та визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого недоліку/порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів, на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема, з`ясувати, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Твердження апелянта те, що відеозапис є преривчастим, фрагментарним та складається з кількох окремих файлів, між якими наявні часові розриви, тому він є недопустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

На відеозаписі зафіксовано у повному обсязі всі ті обставини, що підлягають обов`язковому з`ясуванню судом, зокрема факт зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , пропозицію та проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, роз`яснення ОСОБА_1 працівником поліції його прав згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ознайомлення з протоколами, роз`яснення суті правопорушень та видачі копій протоколів, які були складені щодо ОСОБА_1 . Вказані обставини безпосередньо зафіксовані на відеозапису, перебувають у логічному взаємозв`язку і послідовності із іншими наявними у справі доказами та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, факт скоєння вищевказаного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить з такого.

Так, відповідно ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Зі змісту ст. 33 КУпАП вбачається, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах статті, яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Отже, апеляційний суд, накладаючи адміністративне стягнення, враховуючи особу ОСОБА_1 , те що він притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку, й інші обставини справи, вчинив декілька (два) правопорушення суддя дійшов висновку, що на нього слід накласти адміністративні стягнення в межах санкцій статей, за якими він притягується до адміністративної відповідальності.

Разом з цим, у зв`язку з накладенням стягнення за вчинення адміністративного правопорушення на ОСОБА_1 , слід стягнути й судовий збір, передбачений ст.40-1 КУпАП.

Щодо доводів апелянта про те, що з 05 травня 2026 року ОСОБА_1 працює водієм в ТОВ «Нова пошта», вказане свідчить, що у разі застосування до нього санкції у виді позбавлення права керування транспортними засобами, він залишиться без засобів до існування, крім цього ОСОБА_1 є учасником бойових дій, активно проводить волонтерську діяльність, має відповідні відзнаки, апеляційний суд повідомляє наступне.

За змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а постанова судді підлягає скасуванню із винесенням нової постанови.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кізенка С.І. – задовольнити частково.

Постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 01 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу.

Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуБондар В. Б.