Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №484/2718/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.09.26

22-ц/812/1865/26

Справа №484/2718/26

Провадження № 22-ц/812/1865/26

Доповідач в апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2026 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах

якого діяв його представник ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 червня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шикеря І.А., повний текст рішення складено того ж дня, у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позов мотивований тим, що ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників Комунального підприємства «Первомайськводоканал» (далі -КП «Первомайськводоканал») за комунальними платежами згідно з Додатком № 1 до Договору від 09 лютого 2026 року, зокрема до боржників за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною адресою відкритий на ім`я ОСОБА_4 .

Відповідно до вказаного особового рахунку, за період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року розмір заборгованості за надані послуги становить 904,08 грн.

Актом зміни показників лічильника підтверджується, що показники передавалися, нарахування за надані послуги є вірними.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , власниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Відповідачі не погасили заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 , який є правонаступником КП «Первомайськводоканал».

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на його користь заборгованість в сумі 1194,06 грн, яка складається з 904,08 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з жовтня 2021 року до грудня 2022 року, інфляційних втрат в розмірі 226,45 грн, 3% річних в розмірі 63,53 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 червня 2026 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів позовних вимог щодо наявності і розміру боргу, а також те, що на час укладання Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були боржниками та що заборгованість становить визначену у позові суму.

Надані позивачем нарахування заборгованості з 01 вересня 2021 року по 09 лютого 2026 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , не можна вважати належним та допустимим доказом в розумінні статті 76 ЦПК України, адже у ньому містяться лише суми та не відображено обсягів споживання, показників лічильника та тарифів. Окрім цього, нарахування проведені до лютого 2026 року, тоді як КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради припинило свою діяльність у жовтні 2023 року.

Разом з тим, на підтвердження відсутності заборгованості, відповідачка надала суду квитанції про сплату послуг за водопостачання, за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з відмовою у задоволені позову, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4238,81 грн.

Не погодившись з рішенням суду ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, а також стягнути витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Вказує, що позивачем для підтвердження наявності заборгованості було надано разом з позовною заявою до суду копію нарахування за надані послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який містить чіткий та повний розмір нарахувань за кожен місяць по зазначеним видам послуг, в тому числі і обсяг споживання, та підтверджує суму заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, відображає всі проведені оплати за особовим рахунком та підтверджує факт надання послуг КП ”Первомайськводоканал” за адресою: АДРЕСА_1 ; копію відомостей про послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 , в якому чітко зазначені тарифи та послуги за які вони встановлені; копію акту змін показників лічильника за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який підтверджує, що показники передавалися і нарахування за надані послуги є вірними.

Зазначають, що інформація щодо нарахування по особовому рахунку № НОМЕР_1 показників лічильника та тарифів є цілком передана у вищевикладених документах, які також буди долучені позивачем разом з позовною заявою до суду, а нарахування заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 не є єдиним доказом щодо підтвердження боргу перед ФОП ОСОБА_1 .

Долучений відповідачами акт розпломбування по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 30 січня 2025 року, платіжні квитанції 2023, 2024 року, а також копії нарахування за надані послуги за грудень 2023 року - червень 2026 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , взагалі не мають ніякого відношення до КП «Первомайськводоканал», оскільки починаючи з листопада 2023 року послуги з водопостачання та водовідведення на території м. Первомайськ виконує інше комунальне підприємство, а саме: КП “ПУВКГ”.

Зазначають, що між позивачем, як правонаступником збанкрутілого КП “Первомайськводоканал”, та КП “ПУВКГ” немає нічого спільного, так як це є різні підприємства, які не мають між собою нічого спільного, окрім однакового виду надання послуг.

За такого, надані відповідачем докази стосуються тільки КП “ПУВКГ” є недопустимим та такими, що не мають жодного відношення до предмета спору.

Вказує, що посилання ОСОБА_4 на те, що через військову агресію російської федерації проти України та введенням воєнного стану, вона виїхала за межі України не можуть бути підставою для звільнення відповідачів від виконання обов`язків, встановлених чинним законодавством.

Протягом спірного періоду відповідачі не передавали показники лічильника у встановленому порядку, не зверталися до виконавця із заявами про проведення контрольного зняття показників, не повідомляли про їх невідповідність фактичним показникам та не оскаржували здійснені нарахування.

Сам по собі факт не передання відповідачами показників приладу обліку не міг бути підставою для припинення нарахування плати за житлово-комунальні послуги, оскільки виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунок плати навіть за відсутності актуальних показників засобу обліку.

При цьому відповідачами не доведено, що протягом діяльності КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради вони вчиняли будь-які дії, спрямовані на усунення розбіжностей між фактичними показниками лічильника та даними, які використовувалися виконавцем для здійснення нарахувань. Після припинення діяльності КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради у листопаді 2023 року функції виконавця послуг перейшли до КП «ПУВКГ».

Навіть після початку діяльності КП «ПУВКГ» відповідачі не звернулися до попереднього виконавця із заявою про виправлення облікових даних, не ініціювали проведення звірки розрахунків. Така тривала бездіяльність свідчить про неналежне виконання відповідачами своїх обов`язків як споживачів та виключає можливість покладення негативних наслідків виключно на виконавця послуг.

Висновок суду першої інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 238 грн. 81 коп., а також покладення витрат по сплаті судового збору на ФОП ОСОБА_1 вважає необґрунтованим, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та матеріального права, а отже, жодних правових підстав для відмови у заяві представника позивача у стягненні з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4238 грн.81 коп., та витрат по сплаті судового збору не має.

Також вказує, що у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, апелянт понесе витрати у розмірі 7 597 грн .44 коп., з яких 1 597 грн.44 коп. на судовий збір; 6 000 грн. 00 коп. на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 червня 2026 року без змін.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що Комунальне підприємство «Первомайськводоканал» до листопада 2023 року надавало послуги мешканця м.Первомайськ Миколаївської області з централізованого водопостачання та водовідведення.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 року у справі №915/28/24 Комунальне підприємство «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

02.02.2026 відбувся електронний аукціон №BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту №4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості ЄДРПОУ Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради . (код 42700456) станом на 31.03.2025р

Відповідно до протоколу про результати аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02.02.2026 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 , ПН/РНОКПП (ФОП): НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Згідно з протоколом про проведення аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02.02.2026, ціна або частина ціни, сплачена переможцем за лот (що становить залишок гарантійного внеску за вирахуванням винагороди оператора): 666 963,13 грн без ПДВ; сума залишку від ціни продажу лота, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону (за вирахуванням залишку сплаченого гарантійного внеску): 0,00 грн.; сума, яка підлягає поверненню переможцю електронного аукціону, у разі, коли сума гарантійного внеску, сплаченого таким переможцем аукціону більша за суму ціни продажу лота та винагороди оператора: 532494,76 грн.; винагорода оператора авторизованого електронного майданчика, через який переможцем аукціону придбано майно: 5378,73 грн. у т.ч. ПДВ 896,46 грн.

Платіжна інструкція №2557 від 05.02.2026 підтверджує оплату за лот №4 аукціону № BRD001-UA-20260121-20415, а саме: 134 468,37 грн.

Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відповідно до вимог статті 85 КУЗПБ, в повному обсязі сплачено запропоновану ціну під час проведення аукціону з продажу майна банкрута Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради.

09.02.2026 на підставі електронного аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 між КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні, згідно з яким Покупець сплатив Продавцю усі необхідні до сплати кошти, Продавець передав (відступив) Покупцю право вимоги дебіторської заборгованості, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456) на загальну суму 11205697,58 грн., в тому числі, заборгованість фізичних осіб (населення) на суму 8294 061,14 грн., заборгованість фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб на суму 2911,636,44 грн.

Придбавши це майно на аукціоні, ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Первомайськводоканал», що надає статус правонаступника, згідно з приписів ЦК України.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09.02.2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09.02.2026 року до споживачів боржників за комунальними платежами згідно з Додатком №1 до Договору від 09.02.2026р., зокрема до боржників за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 12 червня 2020 року № 205 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення комунальному підприємству «Первомайськводоканал», які введені в дію з 01 липня 2020 року, на послуги з централізованого водопостачання для населення, бюджетних установ і організацій, інших споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері центрального водопостачання 27,30 грн за один кубічний метр, з податком на додану вартість, що підтверджено у відомостях про послуги за особовим рахунком № НОМЕР_2 , а саме відображено, що 1 кубічний метр води за лічильником обраховується за ціною 27,30 грн.

Рішенням виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 12 червня 2020 року № 205 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення комунальному підприємству «Первомайськводоканал» розміщено на сайті Первомайської міської ради та виконкому за посиланням http://akts.pervomaisk.mk.ua/showdoc/12329/, та знаходиться в публічному доступі для всіх користувачів послуг.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_3 та були абонентами КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради.

27 березня 2015 року відповідачка змінила прізвище та ім`я, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 від 27.03.2015 року.

На ім`я ОСОБА_4 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Фактичне споживання води відповідачами за період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до акту змін показань лічильника остання оплата за надані послуги була внесена 07 квітня 2022 року. З 30 червня 2022 року нарахування за послуги відбувалося як не передавшим показники.

Згідно з наданими позивачем розрахунками за період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року відповідачі мають заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 904 грн. 08 коп. Також позивачем нараховано 226,45 грн. інфляційних втрат та 63 грн. 53 коп. 3% річних .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Як встановлено судом першої інстанції ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників за комунальними платежами згідно з Додатком № 1 до Договору від 09 лютого 2026 року, зокрема до боржника ОСОБА_4 за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 904 грн.08 коп. за період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач отримавши право вимоги за результатами електронного аукціону, має право звернення до суду з вказаним позовом до боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими висновками погодились сторони.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем заборгованості відповідачів за отриманні послуги з водопостачання.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим зважаючи на таке.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Положеннями частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини 2 статті 7, частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на зазначене можна зробити висновок, що незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на водопостачання та водовідведення, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є власниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому несуть відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, з послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року.

Відповідно до статті 12 ЦПК України судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ЦПК України, втрачає сенс.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Оплата житлово-комунальних послуг підтверджується розрахунковими та фінансовими документами, що містять інформацію про дату, суму, призначення платежу та реквізити сторін: паперовими чи електронними квитанціями банків, касовими чеками, платіжними інструкціями або виписками з карткових рахунків.

У цій справі такими письмовими доказами можуть бути: паперова квитанція або чек з каси банку чи поштового відділення з відміткою про виконання платежу; електронна квитанція (у форматі PDF або цифрова довідка), сформована інтернет-банкінгом (Приват24, Monobank тощо) чи платіжними сервісами (Portmone, iPay); виписка з банківського карткового рахунку, яка деталізує рух коштів та успішне списання суми на користь надавача послуг; розрахунковий (касовий) чек або квитанція терміналів самообслуговування (I-Box, ПриватБанк тощо).

Отже, докази на підтвердження погашення заборгованості повинні містити: дату та час здійснення транзакції, точну суму платежу, реквізити платника та отримувача (назва підприємства-постачальника комунальної послуги, його рахунок або ЄДРПОУ), призначення платежу (з чітким зазначенням особового рахунку, адреси та періоду, за який проводиться оплата).

У справі, яка переглядається, позивач скористався правом надати докази на підтвердження заборгованості відповідачів перед кредитором, з урахуванням положень умов договору про постачання послуг з водопостачання та водовідведення, зокрема, виписку з особового рахунку відповідачів за період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року, з якого вбачається, що відповідачі частково здійснювали оплату за спожиті послуги по березень 2022 року( остання оплата 07 квітня 2022 року). Фактично відповідачами не здійснювалася оплата з квітня по грудень 2022 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 904 грн.08 коп.Цей письмовий доказ засвідчений первісним кредитором.

Отже правильність нарахування суми боргу, розмір боргу та факт не внесення з квітня по грудень 2022 року оплати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення підтверджується особовим рахунком. За такого колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті за надані їм первісним кредитором послуги.

У відзиві на позовну заяву відповідачі заперечували існування заборгованості, посилаючись на здійснення оплати на надані послуги.

На підтвердження повної сплати боргу відповідачка надала копії повідомлень за березень 2022 року - 95 грн, лютий 2022 року - 190 грн, жовтень 2021 року -190 грн, копію квитанції за листопад 2021 року - 190 грн, за лютий 2022 року -190 грн, квитанцію за жовтень 2021 року - 239 грн, платіжну інструкцію на 190 грн, скріншот та платіжну інструкцію за лютий 2022 року - 287 грн.

Надані ними письмові докази підтверджують сплату за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року. Вказані суми були зараховані первісним кредитором, що підтверджується відомістю по рахунку. Інших платіжних документів, які б підтверджували б оплату відповідача послуг за період з березня по грудень 2022 року матеріали справи не містять та відповідачами не надано.

Разом з тим, не може бути належним доказом на підтвердження оплати комунальних послуг за вказаний період надані відповідачами квитанції про оплаті за послуги за 2023 та 2024 роки, оскільки не підтверджують оплату послуг за вказаний у позові період. Більш того, надавачем послуг з 01 листопада 2023 року є інша юридична особа Комунальне підприємство «Первомайське управління водопровідно -каналізаційного господарства».

Пунктом 50 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (Правила) визначений обов`язок Виконавця (Відповідача) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі звертавлия до КП «Первомайськводоканал» із заявою про здійснення перерахунку розміру плати за послуги, як то передбачено пунктом 50 Правил.

Зважаючи на викладене, правильність нарахування позивачем боргу відповідачами не спростовано, як і не надано власного розрахунку заборгованості.

Отже відповідачі, стверджуючи про сплату за послуги з водопостачання та водовідведення у спірний період, разом з тим не надали достовірних доказів, які б підтверджували оплату таких послуг ні первісному кредиту, ні позивачу, а тому позовні вимоги про стягнення цієї суми з відповідачів підлягають задоволенню.

Згідно із частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5 Договору про відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року, крім продажу дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма прив`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі, правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, а також процесуальними правами кредитора.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у позивача, як у нового кредитора, до якого перейшло право вимоги, виникло право на стягнення визначених статтею 625 ЦК України нарахувань на прострочену заборгованість за надані послуги, що передбачено ЦК України та договором про відступлення права вимоги, а тому такі вимоги також підлягають задоволенню.

Оскільки, неправомірними діями відповідача, позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно розрахунку позивача, з яким погоджується колегія суддів та який не спростований відповідачами, стягненню з відповідачів підлягають інфляційні втрати у розмірі 226 грн.45 коп. та 3% річних у розмірі 63 грн. 53 коп.

У суді першої інстанції відповідачі заявили про застосування позовної давності.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02 квітня 2020 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 11 березня 2020 року № 211 в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року.

Таким чином, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30 березня 2020 № 540-IX, тобто з 02 квітня 2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Наведені вище норми передбачають, що строки позовної давності, визначені статтею 257 ЦК України, були зупинені у період з 02 квітня 2020 року до 03 вересня 2025 року включно. Цей період охоплює як карантинні обмеження, так і період дії воєнного стану. Відповідно, перебіг строку позовної давності за вимогами позивача пропущений не був і розрахунок заборгованості здійснений позивачем у межах строку позовної давності.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник Заболотна Інна Євгенівна задоволено, позовні вимоги також задоволено в повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 597.44 грн, при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 331.20 грн.

За такого, з відповідачів на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду першої інстанції по 665 грн 60 коп. з кожного та за подання апеляційної скарги в розмірі по 798 грн 72 коп. з кожного.

А відтак з кожного з відповідачів на користь позивача належить стягнути по 1464 грн 32 коп. судових витрат (665.60+789.72).

Крім того, позивач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу понесених ним при розгляді справи в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник Заболотна І.Є., просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції в загальному розмірі 4238 грн. 81 коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору від 19 березня 2026 року № 01 про надання професійної правничої допомоги; копію додатку від 19 березня 2026 року № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію довіреності від 19 березня 2026 року; копію акту від 01 травня 2026 року № 113 приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01; копію акту №113/01 від 11 червня 2026 року приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01; копію акту від 16 червня 2026 року № 113/01 здачі-приймання наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01.

За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 4238 грн.81 коп. за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: аналіз наданих замовником документів щодо правовідносин Замовника з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задля стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги 500 грн; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та 3 відсотків річних задля подання Замовником до суду - 2 500 грн; згідно пункту 2 Додатку № 1 від 19 березня 2026 року до Договору, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, Замовник додатково сплачує винагороду у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову 238 грн.81 коп; аналіз і складання на відзив 1 000 грн.

ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву, зважаючи на вказаний позивачем попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, посилалася на те , що вказана сума є завищеною і не співмірною із складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову, просила про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або їх зменшити до розумних розмірів.

В питанні критеріїв оцінки розміру таких витрат слід врахувати висновки Великої Палати викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, відсутність заперечень відповідачки, складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4238 грн 81 коп.

З урахуванням того, що за результатами перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі, з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді першої інстанції по 2119 грн 40 коп. з кожного.

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 14 вересня 2026 року.

Керуючись статтями 367,367,376,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, інфляційних втрат та трьох процентів річних від суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 904 грн 08 коп. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року; 226 грн 45 коп. інфляційних втрат та 63 грн 53 коп. трьох процентів річних від суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1464 грн 32 коп. судового збору та 2119 грн 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1464 грн 32 коп. судового збору та 2119 грн 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.