Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №479/869/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.09.26

22-ц/812/2113/26

Провадження №22-ц/812/2113/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 479/869/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання – Соловйовим М.А.

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк»

про стягнення безпідставно списаних коштів

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 ,

на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області, постановлену суддею Репушевською О.В., 30 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту ухвали не зазначена,

у с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів.

В обґрунтування позову зазначав, що з його рахунку відповідачем безпідставно списані кошти у розмірі 15066 грн 80 коп., які позивач просив стягнути з відповідача, а також просив про стягнення інфляційних втрат та 3% річних та покладення на відповідача обов`язку припинити (заборонити) здійснювати стягнення на майбутнє (в тому числі «автоматичне погашення простроченої заборгованості») з ОСОБА_1 за зобов`язаннями ТОВ «БВС Експорт»

19 липня 2026 року після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішенням суду вчиняти будь-які дії, спрямовані на списання коштів з рахунків ОСОБА_1 в рахунок виконання або погашення зобов`язань ТОВ «БВС Експорт».

В обґрунтування заяви зазначав, що на даний час існують очевидні ризики того, що невжиття заходів забезпечення позову може створити ризик багаторазового порушення права позивача (з урахуванням того, що у 2025 році таке порушення вже відбулося – безпідставне стягнення коштів) та істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Підставами для побоювання, що відповідач найближчим часом може знову списати кошти позивача є наступні обставини:

- 27 червня 2025 року відповідач вже здійснив безпідставне списання коштів з рахунку позивача;

- до цього часу, незважаючи на письмові запити позивача, відповідач так і не повернув йому безпідставно списані кошти у сумі 15 066 грн 80 коп. та не надав позивачу відповідних документів щодо підстав такого списання;

- за інформацією клієнта, наразі відповідач, в порушення норм чинного законодавства України, за відсутності правових підстав, продовжує вчиняти дії спрямовані на списання коштів з рахунку ОСОБА_1 , в тому числі, й шляхом ініціювання списання коштів з позивача в інших фінансових установах (банках).

Посилаючись на викладене, просив забезпечити позов шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішенням суду вчиняти будь-які дії, спрямовані на списання коштів з рахунків позивача.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – Запорожець Д.Ю., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та помилково прийшов до висновку що предметом спору є стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача надмірно стягнутих грошових коштів, оскільки предметом позову є наступні три вимоги: повернення банком безпідставно списаних коштів на рахунок позивача; стягнення інфляційних втрат та 3% річних та покладення на відповідача обов`язку припинити (заборонити) здійснювати стягнення на майбутнє (в тому числі «автоматичне погашення простроченої заборгованості») з ОСОБА_1 за зобов`язаннями ТОВ «БВС Експорт» .

При цьому, предметом спору є не стягнення з Банку надмірно стягнутих ним грошових коштів з позивача, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, а повернення позивачу безпідставно (незаконно) стягнутих з нього коштів за зобов`язаннями третьої особи - ТОВ «БВС Експорт». Отже, немає надмірності, а натомість є безпідставність стягнення. Існує суттєва різниця між зазначеним в ухвалі формулюванням між «надмірно стягнуті грошові кошти» та «безпідставно списані Банком кошти», оскільки стверджуючи про надмірність стягнення суд виходить з того, що банк мав підстави для стягнення але зробив це стягнення надмірне. Позивач натомість доводить, що для списання Банком коштів з рахунку позивача не було жодних правових підстав, оскільки договір поруки не укладався. При цьому, банк продовжує користуватися коштами позивача.

Таким чином, заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони банку вчиняти дії щодо списання коштів з рахунків позивача напряму та безпосередньо пов`язаний із предметом спору та спрямований на забезпечення виконання майбутнього рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» зазначало, що ухвала Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2026 року ґрунтується на всебічному аналізі обставин справи та вірному застосуванні норм процесуального права. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на помилковість тверджень позивача щодо наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких звернувся заявник, та майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідачем у справі є АТ КБ «ПриватБанк», яке є діючою фінансовою установою, а тому відсутні підстави вважати, що банк не зможе виконати судове рішення. Відповідач сприяє всебічному розгляду справи, надаючи необхідні докази. Здійснюючи договірне списання, Банк діяв відповідно до законодавства та договору поруки № POR1423549626272 від 10 лютого 2015 року. З картки позивача 27 червня 2025 року Банком було здійснено дебетовий переказ коштів у розмірі 15 066 грн 80 коп. Дана операція була ініційована Банком у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором ТОВ «БВС Експорт», директором якого є позивач, що підтверджується витягом з ЄДР Серія АГ №417695 від 09 грудня 2013 року. ОСОБА_1 , як директор ТОВ «БВС Експорт», 06 травня 2014 року підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Ця заява підтверджує відкриття розрахункового рахунку для ТОВ «БВС Експорт» та містить особистий підпис позивача. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором ТОВ «БВС Експорт», між банком та клієнтом ( ОСОБА_1 ) як фізичною особою було укладено Договір поруки № POR1423549626272 від 10 лютого 2015 року з терміном дії до 15 лютого 2030 року на суму 100 000 грн. (копія договору поруки № POR1423549626272 від 10 лютого 2015 року в додатках). Згідно п. 2.1.1. умов договору поруки №POR1423549626272 від 10 лютого 2015 року, у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п.2.4.1 цього Договору, поручитель доручає кредиторові списувати грошові кошти зі всіх відкритих на ім`я поручителя рахунків, у ПАТ КБ «Приватбанк», які зараховуються в рахунок погашення заборгованості за «Угодою 1 і/або Угодою 2», послідовності (черговості) виконання грошових зобов`язань.

Списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається інформація про платіж, номер, дату та посилання на цей пункт договору.

Щодо тверджень позивача про ризики невиконання майбутнього рішення суду, то вони є необґрунтованими та не підтверджені доказами; викладені побоювання є лише теоретичними міркуваннями, що були вірно оцінені судом першої інстанції.

У судове засідання представник ПАТ КБ «Приватбанк» не з`явився, надав суду клопотання з проханням розглядати справу за відсутності представника банку, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, стягнення інфляційних втрат та 3% річних та покладення на відповідача обов`язку припинити (заборонити) здійснювати стягнення на майбутнє (в тому числі «автоматичне погашення простроченої заборгованості») з ОСОБА_1 за зобов`язаннями ТОВ «БВС Експорт».

В обґрунтування позову зазначав, що з його рахунку відповідачем безпідставно списані кошти у розмірі 15066 грн 80 коп. Позивач вважає, що таке безпідставне списання може повторитися, а тому заявив вимогу про покладення на відповідача обов`язку припинити (заборонити) здійснювати стягнення на майбутнє (в тому числі «автоматичне погашення простроченої заборгованості») з ОСОБА_1 за зобов`язаннями ТОВ «БВС Експорт».

19 липня 2026 року після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішенням суду вчиняти будь-які дії, спрямовані на списання коштів з рахунків ОСОБА_1 в рахунок виконання або погашення зобов`язань ТОВ «БВС Експорт».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких звернувся заявник, та майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення чи безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Такі заходи можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Предметом даного спору є повернення на користь позивача безпідставно списаних грошових коштів та заборони ПАТ КБ «Приватбанк» в майбутньому здійснювати списання коштів з рахунків ОСОБА_1 в рахунок виконання або погашення зобов`язань ТОВ «БВС Експорт».

Отже , заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони банку вчиняти дії щодо списання коштів з рахунків позивача фактично є вирішенням однієї з заявлених позовних вимог, що виключає можливість застосування такого виду забезпечення позову.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

До того ж, заборона банку здійснювати операції зі списання коштів з рахунків клієнта фактично втручається у поточну господарську діяльність банку та договірні відносини сторін (які не є предметом оскарження у цій справі), порушує принцип співмірності та може призвести до безпідставного зупинення виконання зобов`язань за діючими правочинами, що є недопустимим на стадії забезпечення позову.

За такого, заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони банку вчиняти дії щодо списання коштів з рахунків позивача не можна вважати належним та співмірним заявленим позивачем вимогам оскільки фактично є вирішенням спору по суті стосовно однієї з позовних вимог.

З огляду на викладене доводи позивача щодо саме такий захід зможе забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог є помилковими та такими, що н заслуговують на увагу.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони ПАТ КБ «Приватбанк» здійснювати списання коштів з рахунків ОСОБА_1 в рахунок виконання або погашення зобов`язань ТОВ «БВС Експорт».

Отже колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, постановленої з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Запорожцем Дмитром Юрійовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.М. Базовкіна

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.