Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №750/5743/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 750/5743/26

Номер провадження 2/749/594/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

14 вересня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу №750/5743/26 позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 372,65 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.07.2023 ОСОБА_1 підписав заяву № 1012280330 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Договір), відповідно до якої Банк надав відповідачу споживчий кредит на загальні цілі (кредитний продукт «Кредит на загальні цілі - RS GP on CC рефінансування online (48) 1.6») у сумі 58 020,01 грн строком на 48 місяців, з цільовим призначенням - погашення заборгованості відповідача за попереднім кредитним договором № 2001718793001.

Відповідно до умов Договору (Паспорта споживчого кредиту, що є додатком до заяви № 1012280330 від 13.07.2023) розмір процентної ставки за користування кредитом встановлено на рівні 0,01 % річних, водночас за обслуговування кредитної заборгованості Договором передбачено щомісячну комісію у розмірі 1,6 % від суми кредиту; повернення кредиту здійснюється ануїтетними (рівними) платежами; реальна річна процентна ставка з урахуванням комісії становить 36,26 %, а загальні витрати за кредитом - 44 570,91 грн.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, перерахувавши 13.07.2023 на рахунок відповідача кредитні кошти у сумі 58 020,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.67850222.43846.25578 від 13.07.2023.

Відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 19.03.2026 утворилась заборгованість у загальному розмірі 53 372,65 грн, з якої: 35 040,34 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3,02 грн - заборгованість за процентами; 18 329,29 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

20.03.2026 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу (повідомлення) № КНО-44.2.2/10115 про погашення заборгованості, яка залишена без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.05.2026 цивільну справу № 750/5743/26 передано за підсудністю до Сновського районного суду Чернігівської області у зв`язку з тим, що зареєстроване місце проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ) не належить до територіальної юрисдикції Деснянського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові просив справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі № №750/5743/26 відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, 14 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 13.07.2023 ОСОБА_1 підписав заяву № 1012280330 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, чинній на момент підписання заяви, міститься в матеріалах справи.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту, який є невід`ємним додатком до заяви № 1012280330 від 13.07.2023, Банком надано відповідачу кредит у сумі 58 020,01 грн строком на 48 місяців; спосіб надання - безготівковий переказ; проценти за користування кредитом - 0,01 % річних (фіксована ставка); комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1,6 % щомісяця; схема повернення кредиту - ануїтетна (рівними платежами); реальна річна процентна ставка - 36,26 %.

Факт надання Банком відповідачу кредитних коштів у сумі 58 020,01 грн підтверджується платіжною інструкцією № TR.67850222.43846.25578 від 13.07.2023, відповідно до якої кошти перераховано на рахунок відповідача з призначенням платежу «Надання кредитних коштів за договором № 1012280330 від 13.07.2023 за позикою ОСОБА_1 ».

Випискою по особовому рахунку за період з 13.07.2023 по 19.03.2026 підтверджується, що відповідач частково здійснював погашення заборгованості за Договором, однак з березня 2025 року платежі на погашення кредиту та комісії припинилися.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості підтверджується, що станом на 19.03.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1012280330 від 13.07.2023 становить 53 372,65 грн, з яких: 35 040,34 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3,02 грн - заборгованість за процентами; 18 329,29 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як убачається із заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорта споживчого кредиту, останні містять істотні умови кредитного договору: спосіб надання кредиту, суму кредиту, строк повернення кредиту, розмір процентної ставки та інші істотні умови. Відповідач погодився з умовами заяви на приєднання до Договору, про що свідчить її підписання ним електронним підписом (ОТР-пароль на номер телефону, зазначений відповідачем).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За вказаних обставин судом установлено, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку в повному обсязі позивачу не повернуто, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом покладення на боржника обов`язку з повернення отриманої суми кредитних коштів, а також процентів за користування ними, розмір яких узгоджено сторонами. З огляду на викладене, суд вважає вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 040,34 грн та за процентами у розмірі 3,02 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи у вимозі щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 18 329,29 грн, суд виходить з таких міркувань.

Умовами Договору, а саме Паспортом споживчого кредиту від 13.07.2023, передбачено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,6 % щомісяця, яка нараховується протягом усього строку дії Договору незалежно від фактичного обсягу наданих послуг.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затверджено Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що Правила про споживчий кредит підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості, водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, надає виписку з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що якщо в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), і при цьому банк не надав доказів наявності, переліку таких послуг та їх погодження зі споживачем, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати таку комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справах з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

У Договорі, укладеному між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , так само не зазначено переліку конкретних додаткових та супутніх банківських послуг, пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за надання яких з позичальника щомісяця стягується комісія у розмірі 1,6 % від суми кредиту, а позивачем не надано доказів фактичного надання відповідачу таких послуг протягом строку дії Договору. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, з огляду на те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Договору, суд дійшов висновку, що положення Договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його вчинення.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята статті 216 ЦК України).

З урахуванням викладеного, плата за комісію за обслуговування кредитної заборгованості за Договором № 1012280330 від 13.07.2023 у розмірі 18 329,29 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача 53 372,65 грн, водночас судом вирішено задовольнити позовні вимоги на суму 35 043,36 грн, що становить 65,66 % від заявлених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1 748,08 грн (2 662,40 грн x 65,66 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 216, 526, 530, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, статтями 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4) заборгованість за кредитним договором № 1012280330 від 13.07.2023 у розмірі 35 043 (тридцять п`ять тисяч сорок три) грн 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн 08 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев