Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №741/275/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/665/26

Єдиний унікальний номер 741/275/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

11 вересня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 97204,10 грн та понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 березня 2025 року ОСОБА_1 уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір кредитної лінії № 8812789, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року до договору факторингу №27/03/25 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 48914,10 грн, з яких: 19300 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 16634,85 грн – сума заборгованості за відсотками, 9650 грн – неустойка, 3329,25 грн – комісія за надання кредиту.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 8812789 у сумі 48914,10 грн, яку позивач і просив стягнути судовим рішенням.

20 березня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6594395 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом із додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами.

25 липня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 28.07.2025 до Договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 48290 грн, з яких: 17000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4250 грн – сума заборгованості за комісією за надання кредиту; 19040 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8000 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 28.07.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 6594395 в розмірі 48290 грн, з яких: 17000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4250 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 19040 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8000 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2026 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 11 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача Макарової Л.В. про витребування доказів; витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» докази, а саме:

- інформацію щодо наявності в ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , картки банку (рахунку), відкритого в банку станом з 12 березня 2025 року;

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , карткового рахунку (картки банку) № НОМЕР_2 ;

- інформацію щодо надходження на картковий рахунок (картку банку) № НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 19300 грн у період з 12 березня 2025 року по 15 березня 2025 року;

- виписку по картці банку (рахунку) № НОМЕР_2 за період з 12 березня 2025 року по 12 квітня 2025 року;

витребувано в АТ «ОТП Банк» докази, а саме:

- інформацію щодо наявності в ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , картки банку (рахунку), відкритого в банку станом з 20 березня 2025 року;

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , картки банку (рахунку) № НОМЕР_3 ;

- інформацію щодо надходження на картковий рахунок (картку банку) № НОМЕР_3 грошових коштів у розмірі 17000 грн у період з 20 березня 2025 року по 23 березня 2025 року;

- виписку по картці банку (рахунку) № НОМЕР_3 за період з 20 березня 2025 року по 20 квітня 2025 року, відкладено розгляд справи до 11 вересня 2026 року для у зв`язку з першою неявкою відповідача в судове засідання.

09 червня 2026 року судом отримані з АТ КБ «ПриватБанк» витребувані докази.

03 серпня 2026 року отримані з АТ «ОТП Банк» витребувані докази.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подав. Поштові конверти із судовими повістками про виклик відповідача до суду повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній».

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 11 вересня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд робить нижченаведений висновок.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, судом установлено, що 12.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за допомогою ІКС товариства було укладено договір кредитної лінії (надійний) № 8812789 (а. с. 7-16), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору (п. 2.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору сума позики кредиту 19300,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.2 кредитного договору строк кредитування/строк договору – 360 днів.

Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору розмір першого обов`язкового платежу 8829,75 грн.

Відповідно до п. 2.2.7 кредитного договору тип кредиту – невідновлювальна кредитна лінія.

Відповідно до п. 2.2.8 кредитного договору комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 3329,25 грн).

Відповідно до п. 2.2.8 кредитного договору дата надання кредиту: 12.03.2025. Дата повернення кредиту: 06.03.2026. Процентна ставка – 0,95%, орієнтовна загальна вартість кредиту – 88635,25 грн, неустойка – 965 грн в день.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному п. 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 каленжарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п. п. 2.2.4. п. 2.2. та п. п. 2.2.5. п. 2.2. договору.

Відповідно до п. п. 5.5., 5.6. кредитного договору договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, а результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Згідно з п. 11.3. кредитного договору договір укладено із використанням мобільного застосунку «ClickCredit – кредит онлайн».

У розділі 12 кредитного договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» міститься ПІБ позичальника, його дата народження, РНОКПП, паспортні дані, адреса, телефон, адреса електронної пошти, а також номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 (а. с. 14).

Указаний кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 283383 (а. с. 14).

Таким же чином за допомогою одноразового ідентифікатора 372816 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту до договору кредитної лінії (Надійний), який містить основні умови кредитування, аналогічні умовам, вказаним у кредитному договорі (а. с. 15-16).

Підписавши кредитний договір відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

27 березня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу № 27/03/25 (а. с. 18-19).

За цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору факторингу).

Відповідно до п. 1.2. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно реєстру боржників в електронному виді за формою, наведеною в додатку № 5 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 3).

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказуються в таких реєстрах боржників.

Пунктом 10.14 договору передбачено, що до договору додаються наступні додатки, що складають його невід`ємну частину:

- додаток №1 – форма реєстру боржників;

- додаток № 2 – форма акту приймання-передачі реєстру боржників;

-додаток № 3 – форма акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді;

- додаток № 4 – форма акту прийому-передачі документації;

- додаток № 5 – форма надання інформації з реєстру боржників в електронному вигляді.

25 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписано додаткову угоду № 6 до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року щодо загальної суми прав вимоги, що відступаються згідно реєстрів боржників № 9 та № 10 від 25 липня 2025 року, та ціни продажу згідно реєстрів боржників № 9 та № 10 від 25 липня 2025 року (а. с. 20).

25 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено акт прийому-передачі реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 9 від 25.07.2025 кількістю 5538, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр боржників № 9 від 25.07.2025 передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а. с. 21).

З витягу з реєстру боржників № 9 до договору факторингу № 25/03/25 від 27.03.2025 убачається, що ОСОБА_1 є боржником за договором кредиту № 8812789 від 12.03.2025, загальна сума заборгованості становить 48914,10 грн, з яких:

- 19300 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 16634,85 грн – сума заборгованості за відсотками;

- 9650 грн – неустойка;

- 3329,25 грн – комісія за надання кредиту (а. с. 23).

Оплата за відступлення прав вимоги згідно з додатковою угодою № 6 від 25 липня 2026 р. до договору факторингу 27/03/25 від 27.03.2025 підтверджується копією платіжної інструкції АТ «Універсал Банк» від 31.07.2025 № 746 (а. с. 22).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором кредиту № 8812789 від 12.03.2025, здійсненим первісним кредитором, станом на 25.07.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 48914,10 грн, з яких: 19300 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 16634,85 грн – сума заборгованості за відсотками; 9650 грн – неустойка, 3329,25 грн – комісія. Нарахування відсотків здійснено за період з 12.03.2025 по 10.06.2025, тобто в межах строку кредитування (а. с. 24).

Також судом установлено, що 20 березня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 6594395, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 17000,00 грн (пункт 1.2. кредитного договору) (а. с. 37-42).

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 .

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, шляхом підписання його позичальником одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника (пункти 6.1., 6.2. договору).

Пунктами 1.3., 1.4. договору встановлено, що кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 20.03.2025 (дата надання кредиту). Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 28.02.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з пунктами 1.5., 1.5.1., 1.6. договору денна процентна ставка складає 0,97%. Комісія за надання кредиту: 4250,00 грн, яка нараховується за ставкою 25 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Відповідно до п. 1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 52360 грн, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 (графік платежів за договором) та № 2 (паспорт споживчого кредиту)) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Указаний договір підписаний ОСОБА_1 20.03.2025 о 13:29 год за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 500481. Також ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 20.03.2025 о 13:28 год підписано паспорт споживчого кредиту № 6594395, у якому визначено умови кредитування, аналогічні умовам, указаним у кредитному договорі № 6594395 (а. с. 45-46).

28 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 28072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а. с. 52-53).

Згідно з п. 1.1. договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

29 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Мілоан» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, відповідно до якої реєстр боржників № 3 від 28 липня 2025 року викладно в новій редакції (а. с. 54).

28 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Мілоан» укладено акт прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 28 липня 2025 року за договором факторингу № 28072025 від 28.07.2025, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 2 від 28.07.2025 кількістю 3667, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр боржників № 2 від 28.07.2025 передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а. с. 55).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 від 28 липня 2025 року до договору факторингу № 28072025 від 28 липня 2025 року (а. с. 57) ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6594395 у сумі 48290 гривень, з яких: 17000 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн – сума заборгованості за процентами за користування кредитом; 4250 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту; 19040 грн – сума заборгованості за по комісії за обслуговування кредиту, 8000 грн – неустойка (штраф, пеня).

Оплата за відступлення прав вимоги згідно з додатковою угодою № 1 до договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025 підтверджується копією платіжної інструкції АТ «Універсал Банк» від 31.07.2025 № 745 (а. с. 56).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 6594395 станом на 28.07.2025 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» у розмірі 48290 грн, з яких: 17000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 0,00 грн – сума заборгованості за процентами за користування кредитом, 4250 грн – сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 19040 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000 грн – неустойка (а. с. 51).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Макс кредит», ТОВ «Лінеура Україна»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Судом установлено, що ОСОБА_1 укладено:

- 12.03.2025 із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір кредитної лінії (Надійний) № 8812789 на суму 19300 грн;

- 20.03.2025 із ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 6594395 на суму 17000 грн.

У вказаних кредитних договорах сторонами погоджено всі їх істотні умови щодо сум і строків кредитування, сплати відсотків за користування грошовими коштами, розміри і тип процентної ставки, розміри комісій.

Крім того, при укладенні кредитних договорів відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки.

Указані договори є дійсними, належних і допустимих документальних доказів на спростування факту укладення цих договорів відповідачем суду не надано, у судовому порядку відповідачем вказані договори не оскаржувались.

Ураховуючи викладені обставини, суд уважає, що договори укладені в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, та у сторін відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які витікають із указаних договорів.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаними кредитними договорами. ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за цими договорами, зокрема договори факторингу, додаткових угод до них, акти прийому-передачі реєстрів боржників за договорами факторингу, платіжні інструкції на підтвердження оплати за відступлення права грошової вимоги, витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії (Надійний) № 8812789 від 12.03.2025 та договором про споживчий кредит № 6594395 від 20.03.2025.

Також позивачем доведено факт перерахуваня та отримання відповідачем кредитних коштів за вказаними кредитними договорами.

Виконання первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язань з надання відповідачеві кредитних коштів у сумі 19300 грн за кредитним договором підтверджується довідкою ТОВ «Фінекспрес» № КД-000098951/ТНПП від 29.12.2025, якою підтверджено виконання платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та здійснено успішну платіжну операцію: дата: 12.03.2025 року; сума: 19300 грн, отримач: ОСОБА_2 , на карту № НОМЕР_2 (а. с. 17).

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів у своїй відповіді від 25 травня 2026 року повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_4 , по рахунку № НОМЕР_4 12.03.2025 було зарахування коштів на суму 19300 грн (а. с. 115-116). Також АТ КБ «ПриватБанк» надано суду виписку про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_4 за період з 12.03.2025 по 12.04.2025, відповідно до якої 12 березня 2025 року на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 19300 грн. При цьому, інші зарахування на картку 12 березня 2025 року відсутні (а. с. 115).

Виконання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» зобов`язань з надання відповідачеві кредитних коштів у сумі 17000 грн за кредитним договором № 6594395 підтверджується платіжним доручення № 150066250 від 20.03.2025, відповідно до якої 20.03.2025 ТОВ «Мілоан» видано ОСОБА_1 17000 грн на карту № НОМЕР_3 , призначення платежу: кошти згідно договору 6594395 (а. с. 49).

Крім того, АТ «ОТП Банк» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів у своїй відповіді від 21 липня 2026 року повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 у банку випущено карту № НОМЕР_3 (а. с. 120). Також АТ «ОТП Банк» надано суду звіт-рахунок за період з 20.03.25-20.04.2025, відповідно до якої 20 березня 2025 року на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 17000 грн, призначення платежу: зарахування переказу MoneySend Liqpay * Miloan. При цьому, інші зарахування на картку 20 березня 2025 року відсутні (а. с. 121-122).

Так, ОСОБА_1 на виконання умов кредитних договорів кошти своєчасно та в повному обсязі не вносив, станом на день подачі позову до суду борг за кредитними договорами не повернув.

Суд уважає доведеними обставини отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними кредитними договорами, а також те, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредити) не повернув, нараховані відсотки, комісії не сплатив, у зв`язку з чим у нього виникли заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Жодних доказів на спростування фактів отримання кредитних коштів, користування наданими кредитними коштами відповідач суду не надав, як і не надав доказів належного виконання кредитних зобов`язань на користь первісних кредиторів або ж позивача.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості відповідача за договором кредитної лінії № 8812789 від 12.03.2025, яка підлягає стягненню, та правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та комісією за надання кредиту, суд виходить з того, що позивач, крім заборгованості за основною сумою боргу в сумі 19300 грн, просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в сумі 16634,85 грн та комісію за надання кредиту в сумі 3329,25 грн.

Суд, дослідивши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, установив, що нарахування відсотків за кредитним договором відбувалося в межах строку кредитування та відповідно до процентної ставки, визначеної кредитним договором – 0,95% в день від суми кредиту. Крім того, кредитним договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 3329,25 грн, установлення якої не суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування». Тому суд уважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір основного боргу, процентів та комісії за надання кредиту є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит № 6594395 від 20.03.2025, яка підлягає стягненню, та правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту та за обслуговування кредиту, суд виходить з того, що позивач, крім заборгованості за основною сумою боргу в сумі 17000 грн, просив стягнути з відповідача заборгованість за комісією за надання кредиту в сумі 4250 грн та за комісією за обслуговування кредиту в сумі 19040 грн.

Суд, дослідивши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та умови кредитного договору, робить висновок, що договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 4250 грн, установлення такої комісії не суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування». Тому суд уважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір основного боргу та комісії за надання кредиту є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Оцінюючи зміст положення пункту п. 1.5.2 кредитного договору № 6594395, яким передбачено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 52360 ,00 грн, що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), судом встановлено, що в договорі немає жодних посилань на те, за які послуги стягується така комісія.

Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту п. 1.5.2 кредитного договору № 6594395 від 20.03.2025, яким передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 19040 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання стягнення неустойки (штрафів, пені), нарахованої за обома вищевказаними кредитними договорами, у розмірі 9650 грн (за кредитним договором № 8812789) та 8000 грн (за кредитним договором № 6594395), суд зважає на таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з відповідача неустойки, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення цього рішення.

ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону).

Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Датою набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.

У цій справі кредитні договори укладено 12 березня 2025 року та 20 березня 2025 року, відповідно. Отже, оскільки кредитні договори укладено після 23 січня 2024 року, тобто пізніше 30-го дня з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки (пені) у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Отже, нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються винятково ЦК України, а тому в даному випадку підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки на час укладення кредитних договорів, як і на дату розгляду справи в Україні введено та продовжує діяти воєнний стан, то в силу дії п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України штрафні санкції за кредитними договорами у сумі 9650 грн та 8000 грн стягненню з відповідача не підлягають.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) № 8812789 від 12.03.2025 у розмірі 39264,10 грн, яка складається із 19300 грн заборгованості за основною сумою боргу, 16634,85 грн заборгованості за відсотками, 3329,25 грн комісії за надання кредиту, а також заборгованість за договором про споживчий кредит № 6594395 від 20.03.2025 у розмірі 21250 грн, яка складається із 17000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 4250 грн заборгованості по комісії за надання кредиту, а всього 60514,10 грн.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2071,68 грн грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 62,25 %).

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 639, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись ст. ст. 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольними частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість:

- за договором кредитної лінії (Надійний) № 8812789 від 12.03.2025 у розмірі 39264 (тридцять дев`ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 10 коп., яка складається із 19300 грн заборгованості за основною сумою боргу, 16634 грн 85 коп. заборгованості за відсотками, 3329,25 грн заборгованості за комісією за надання кредиту;

- за договором про споживчий кредит № 6594395 від 20.03.2025 у розмірі 21250 (двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят) грн, яка складається із 17000 грн 00 коп. заборгованості за основною сумою боргу, 4250 грн 00 коп. заборгованості за комісією за надання кредиту,

а всього стягнути заборгованостей на суму 60514 (шістдесят тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2071 (дві тисячі сімдесят одну) грн 68 коп. у рахунок повернення коштів по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА