Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №591/7678/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 591/7678/26

Номер провадження 2/585/1943/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання -Зубко К. В.,

Справа № 591/1778/26, провадження № 2/585/1943/26

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача: Кіріченко Валерія Владиславівна, яка діє на підставі довіреності №20 від 23.02.2026.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Від представника позивача Кіріченко В.В. надійшла позовна заява ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 07.12.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та відповідачем укладено Договір № 565299-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 30000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 30000,00 грн. До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 565299-КС-00 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 565299-КС-002 Позичальника, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 08.06.2026 року утворилась заборгованість за Договором №565299-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 83370 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 41170 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 10800 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2400 грн. Враховуючи те, що відповідач добровільно заборгованість не сплачує, представник позивача просить в судовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача указану суму боргу та 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Відповідач подав суду відзив, в якому посилаючись на норми ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Договір позики (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Він (відповідач) не укладав та не підписував Договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погодив зазначені в поданих документах ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші кабальні умови договору. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору він розумів та узгодив із позивачем. Також позовна заява не містить доказів належності саме йому одноразового ідентифікатора. Щодо неустойки та процентів за понадстрокове користування позикою, то у відповідності до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивач не має здійснювати їх нарахування. Щодо комісії, то положення кредитних договорів, які передбачають нарахування комісії за неконкретизовані, незрозумілі та невизначені послуги не підлягають задоволенню, такі умови є нікчемними. Також відповідач вказує на непропорційність нарахування процентів, просить зменшити їх розмір до тіла кредиту. Крім цього, відповідач вказує на відсутність у матеріалах справи доказів перерахування коштів (тіла кредиту) позичальнику.

17 липня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він роз`яснює порядок укладення кредитних договорів у випадку їх укладення в електронному вигляді, посилаючись на судову практику. Також у поясненнях вказано, що після укладення кредитного договору шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст.. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою ІТС на веб-сайті кредитодавця в особистому кабінеті позичальника, та його підписання позичальником за допопогоюелектронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»/, кредитний договір був розміщений в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті ТОВ «Бізнес-Позика». Також кредитний договір та Правила були додатково направлені позичальнику на електронну пошту. Щодо перерахування кредитних коштів за кредитним договором, то номер банківської картки для їх перерахування був вказаний відповідачем під час заповнення анкетних даних в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. Відповідачем не надано суду доказів не отримання коштів у позику (не долучена банківська виписка). Оскільки позивач є фінансовою, а не банківською установою, то долучені до матеріалів справи довідка про перерахування коштів та виписка є первинними облікованими документами, що підтверджують факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити, тобто видачу грошових коштів за договором. Щодо нарахування відсотків, то їх розмір встановлений Договором. Кредитодавець не обмежував позичальника у часі на ознайомлення з умовами Договору, позичальник добровільно погодився з умовами Договору та відповідними Правилами і якби його не влаштовували б умови договору, він міг його не укладати. Відповідач не звертався до них із заявою про розірвання договору та/або визнання його окремих умов недійсними. Позивач нарахував відсотки в межах строку дії договору. Також представник відповідача вказав на правомірність нарахування комісії та звертає увагу суду на те, що відповідач у відзиві не заперечує факт здійснення ним платежів за спірним договором.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

28.07.2026 судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.66).

У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.

Сторони зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно ч.7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07.12.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Договір № 565299-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», за умовами якого позичальник мав отримати кредит у розмірі 30000 грн. строком до 24.05.2026 зі стандартною процентною ставкою 1% в день (а.с.16-46).

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-5082, направленого на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Саме такий номер телефону указаний особисто відповідачем в його анкетних даних у відзиві на позов (а.с.91).

Разом з Договором сторонами в такому ж порядку підписаний Паспорт споживчого кредиту (а.с.13-15).

До матеріалів справи долучено візуальну форму послідовності дій клієнта (а.с.46 зворот-47), анкету клієнта (а.с.48), та Правила надання споживчих кредитів для продуктів «кредит 4 місяці» та «кредит 6 місяців ТОВ «Бізнес позика», затверджені 29.09.2025 (а.с.49-61).

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на підтвердження виконання умов договору долучає довідку-підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.48 зворот).

Згідно листа АТ МТБ БАНК від 14.08.2026 банківська картка НОМЕР_2 емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (а.с.170).

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що 07.12.2025 на указану картку відбулось зарахування переказу від BUSINESS POZYKA LLC у розмірі 30000 грн.(а.с. 171).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом відповідач має борг у розмірі 83370 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 41170 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 10800 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2400 грн. (а.с.11-12).

Аналогічна сума заборгованості указана у довідці про стан заборгованості (а.с.12 зворот).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України «Про електронну комерцію».

Норми права, застосовані судом:

Згідно норм ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже, із змісту вищеведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений (постанова Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що 07.12.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено Договір № №565299-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», на виконання умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 30000 грн. ( а.с.16-46, 48 зворот, 170,171)

Указаний кредитний договір не підписувався відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідача і не мав бути підписаний таким чином, оскільки кредитний договір між сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний кредитний договір та Правила були додатково направлені на електронну адресу позичальника, вказану ним в особисто заповненій анкеті (а.с.142).

Зі змісту анкети клієнта слідує, що відповідачем зазначено адресу його проживання, паспортні дані, РНОКПП, телефон, електронну пошту та номер банківської картки для перерахування йому кредитних коштів (а.с.48).

На незгоду відповідача на вказівку сторони позивача про перерахування коштів у визначеному Договорі розмірі, слід зазначити, що відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі НОМЕР_5 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Крім того, Платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання Кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише Відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.

Кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, яку сам відповідач, як позичальник вказав у розділі 12 Договору (Реквізити сторін) (а.с.46) та в Анкеті клієнта (а.с.48).

Позивач не є банківською установою, то, відповідно, позбавлений можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Більше того, позиція відповідача спростовується наявним у матеріалах справи листом АТ МТБ БАНК від 14.08.2026, згідно якого банківська картка НОМЕР_2 емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (а.с.170) та випискою по рахунку відповідача, з якої вбачається, що 07.12.2025 на указану картку відбулось зарахування переказу від BUSINESS POZYKA LLC у розмірі 30000 грн.(а.с. 171).

Заперечуючи в отриманні кредитних коштів відповідач не долучив жодного доказу того, що картка з таким номером йому не належить, і, що на його рахунок 07.12.2025 не надходили грошові кошти у розмірі 30000 грн., хоча саме йому, як власнику банківського рахунку, така інформація має бути надана на першу вимогу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитор виконав своє зобов`язання за укладеним з відповідачем Договором від 07.12.2025, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

Позиція відповідача щодо невизнання факту укладення кредитного договору саме ним, не заслуговує на увагу та спростовується долученими до матеріалів справи доказами, наданими позивачем .

Крім цього, заперечуючи на позов, відповідач не долучив до матеріалів справи доказів на підтвердження факту, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені. Будь-яких пояснень стосовного того, яким чином відповідні дані наявні у кредитору відповідачем не надано.

За відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Окремо слід вказати, що відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за спірним договором, чим вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Судом встановлено, що відповідач у повному обсязі свої зобов`язання за спірним кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Із наданого представником позивача розрахунку щодо заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за указаним Договором становить 83370 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 41170 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 10800 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2400 грн. (а.с.11-12).

Проте суд не погоджується з розміром боргу, та зазначає наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, надання кредиту є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 2400 грн. не підлягає стягненню, а п.2.6 спірного договору про нарахування комісії за видачу кредиту, є нікчемним.

Щодо 10800 грн. суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України, про стягнення яких просить сторона позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, заявлена до стягнення сума у розмірі 10800 грн. підлягає списанню позикодавцем, а не стягненню в судовому порядку.

З розрахунку заборгованості вбачається про сплату позичальником коштів, які були спрямовані товариством на погашення заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 4200 грн. і на погашення заборгованості по комісії в сумі 3600 грн.

Враховуючи викладені вище норми законодавства, указані суми слід відрахувати із заборгованості за відсотками, які погашаються в першу чергу.

Щодо посилань відповідача про необхідність зменшення нарахованих позивачем відсотків, то суд вважає таку позицію необґрунтованою та такою. що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Проценти за користування кредитними коштами нараховані позивачем відповідно до умов укладеного між сторонами договору, яким встановлена фіксовану процентну ставку у розмірі 1% за кожен день користування кредитними коштами. Така процентна ставка була погоджена сторонами та протягом дії договору не змінювалась. При цьому нарахування процентів здійснене виключно в межах дії строку договору. Сам по собі факт перевищення суми нарахованих процентів над сумою основного боргу не свідчить про незаконність їх нарахування, якщо такі проценти передбачені умовами договору, нараховані за погодженою сторонами процентною ставкою, у межах встановленого строку. Вимога відповідача про зменшення належних до стягнення процентів до суми основного боргу фактично спрямована на зміну істотних умов договору без передбаченої на це законом правової підстави.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі: 29000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту та 33370 грн. (41170 - 4200 - 3600 = 33370) заборгованість по відсоткам, а всього 62370 грн.

Оскільки добровільно відповідач суму заборгованості не повертає, під час розгляду даної справи доказів про відсутність заборгованості у вказаному розмірі не надав, а тому суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, на суму 62370 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені суми судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1991,77 грн. (розрахунок 62370х 2662, 40 :83370= 1991,77).

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за Договором № 565299-КС-002 про надання кредиту від 07.12.2025 року, що становить 62370 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят) грн., з якої 29000 грн. тіло кредиту та 33370 грн. сума прострочених платежів по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239) сплачений судовий збір у розмірі 1991 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 77 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА", ел. пошта office@bizpozyka.com, тел. НОМЕР_6, адреса: Україна, 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова