Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №577/4058/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4058/26

Провадження № 2/577/2163/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з указаним позовом та прохає стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2952821 в розмірі 18385,28 грн. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 17.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2952821. Укладання договору здійснюється сторонами ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Порядок обчислення процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов`язки сторін обумовлені в підписаному сторонами договорі. Тому відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» які розміщені на веб-сайті.

19.07.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 19072023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 19.07.2023 року до Договору факторингу № 19072023 від 19.07.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18385,28 грн., з яких: 4223,26 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14162,02 грн. - сума заборгованості за процентами. Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У добровільному порядку заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 погашена не була, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» змушене звернутися з позовом до суду.

В судове засідання представник позивача Какун А.С. не з`явилася, у позовній заяві зазначила, що прохає судове засідання провести за її відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує (а.с. 3 зв. 4).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, також надала письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки. За статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права та про особу, яка його порушила. При цьому позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до ухвалення рішення (частина третя статті 267 ЦК України). У разі спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, це є підставою для відмови у позові. У цій справі сам факт укладення кредитного договору 17.02.2022 року не визначає автоматично дату початку перебігу позовної давності. Необхідно встановити: кінцевий строк кредиту; строки окремих платежів; дату першого прострочення; дату, коли кредитодавець набув право вимагати всю суму достроково (якщо така умова застосовувалась); а також дати можливих дій, які за законом впливають на перебіг позовної давності. Водночас на час підготовки цього відзиву пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який зупиняв перебіг позовної давності на час воєнного стану, виключений Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2025 року, який набрав чинності 04.09.2025 року. Отже, посилає сам факт воєнного стану як на безстрокове продовження трирічної позовної неправильним. Саме тому позивач повинен надати суду конкретний розрахунок строку позовної давності з урахуванням редакцій законодавства, що діяли на відповідні дати. За відсутності такого розрахунку та належних доказів дати виникнення права на позов прохає суд застосувати позовну давність до тих вимог, щодо яких на момент звернення до суду вона сплинула. Також, Позивач заявляє 18 385,28 грн., однак із самого тексту позову не вбачається достатньої деталізації руху заборгованості за весь період. Для перевірки заявленої суми необхідно встановити дату та суму фактичної видачі кредиту, усі платежі відповідача, дати їх проведення та зарахування, порядок погашення, дату виникнення прострочення, періоди та ставки нарахування процентів, а також підставу кожного платежу. Згідно з матеріалами позову, позивач посилається на розрахунок заборгованості складений первісним кредитором, однак сам по собі такий розрахунок не звільняє позивача від обов`язку довести належними доказами факт та розмір кожної складової заявленої вимоги. Прохає суд перевірити, чи містять надані матеріали первинні документи, які дозволяють встановити фактичне перерахування кредитних коштів саме відповідачу, а також повну історію операцій за договором. Крім того, Позивач посилається на договір факторингу № 19072023 від 19.07.2023 року та Реєстр боржників. Водночас для підтвердження належності позивача як кредитора необхідно встановити, що саме право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2952821 було включене до переданого портфеля та що відповідна вимога фактично перейшла до позивача. Згідно з пунктом 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у відповідній редакції, у разі прострочення за договором про споживчий кредит, на які поширюється ця норма, споживач звільняється від відповідальності за таке прострочення, зокрема від неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором за прострочення, а нараховані за відповідний період суми підлягають списанню. Тому в разі наявності у заявленій сумі штрафів, пені або інших платежів саме за прострочення, то вони не можуть бути стягнуті без перевірки їх правової природи та періоду нарахування. Окремо підлягає перевірці розмір процентів. Прохає суд з`ясувати, чи є заявлені 14 162,02 грн. відсотками за фактичне користування кредитом відповідно до договору, чи містять вони нарахування за період після настання прострочення, пролонгації, комісії або інші платежі, які не можуть бути стягнуті як відсотки. Позивач має надати деталізований розрахунок із зазначенням періоду, кількості днів, бази нарахування, процентної ставки та правової підстави кожного нарахування (а.с. 35-37).

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галяна С.В. від 20.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 08.09.2026 року (а.с. 31).

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 2952821 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала у позику кошти в розмірі 5000 грн. строком на 360 днів. Зі змісту договору встановлено, що сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: стандартна процентна ставка – 1,99 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1,3 цього договору, знижена процентна ставка становить 0,01 %. Кредитний договір № 2952821 від 17.02.2022 року було підписано відповідачем 17.02.2022 року, шляхом накладення електронного підпису (а.с. 5-13).

Також встановлено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 17.02.2022 року 0 18:43:03 було перераховано 5000 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.17). Вказана платіжна картка зазначена відповідачем в договорі № 2952821 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.02.2022 року.

19.07.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19072023 (а.с. 24), відповідно до якого кредитор (ТОВ «Лінеура Україна») передав у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») прийняв у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору до боржників, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2952821 від 17.02.2022 року, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до цього договору (а.с. 24,27).

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 19072023 від 19.07.2023 року та розрахунку заборгованості по кредитному договору № 2952821 від 17.02.2022 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 18385,28 грн., з яких: 4223,26 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14162,02 грн. - сума заборгованості за процентами (а.с. 18-23, 27).

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

Згідно змісту ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Оскільки вищевказаний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 , шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вищевказані договори з відповідачем не був би укладені. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав у ТОВ «Лінеура Україна», кредит, суму якого вчасно не повернула, а тому з неї на користь правонаступника кредитора ТОВ «Лінеура Україна» - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належить стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4223,26 грн. та 14162,02 грн. – суму заборгованості за процентами.

Стосовно заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд ураховує таке.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки. Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, дата укладення кредитного договору сама собою не визначає початку перебігу позовної давності щодо повернення кредиту. Вирішальне значення має настання строку виконання відповідного зобов`язання.

Кредитний договір № 2952821 укладено 17 лютого 2022 року на 360 днів. За умови обчислення цього строку за правилами статті 253 ЦК України його 360-й день припадає на 12 лютого 2023 року. Таким чином, право вимагати повернення всієї суми кредиту у зв`язку із закінченням погодженого строку кредитування виникло у лютому 2023 року, а не в день укладення договору.

Водночас обчислення позовної давності у спірних правовідносинах не може здійснюватися шляхом простого додавання трьох років до дати настання обов`язку повернути кредит, оскільки у відповідний період діяло спеціальне законодавче регулювання.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, запровадженим Законом України № 540-IX, передбачалося продовження строків, визначених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню COVID-19. На час закінчення погодженого сторонами строку кредитування відповідний карантин тривав.

Крім того, Законом України № 2120-IX, який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19. У його первісній редакції передбачалося продовження визначених цим пунктом строків, зокрема загальної та спеціальної позовної давності, на строк дії воєнного, надзвичайного стану.

З 30 січня 2024 року набрала чинності редакція пункту 19, запроваджена Законом України № 3450-IX, відповідно до якої на період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупинявся.

Закон України № 4434-IX, який набрав чинності 4 вересня 2025 року, виключив пункт 19 зазначеного розділу ЦК України. З цієї дати припинилася дія передбаченого ним зупинення перебігу позовної давності.

Однак виключення цієї норми не скасовує правових наслідків її застосування протягом періоду чинності та не дає підстав ретроспективно включати період зупинення до строку позовної давності. Закон № 4434-IX не встановлює, що строки, які раніше були продовжені або перебіг яких зупинявся, вважаються такими, що безперервно спливали за загальними правилами.

Таким чином, з урахуванням виникнення права вимоги після закінчення строку кредитування у лютому 2023 року та наведеного законодавчого регулювання трирічна позовна давність на момент звернення позивача до суду у 2026 році не спливла.

Відступлення права вимоги за договором факторингу від 19 липня 2023 року цього висновку не змінює. Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Тому дата набуття позивачем права вимоги не є початком нового трирічного строку.

Посилання відповідачки на виключення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України як на обставину, що свідчить про сплив позовної давності, ґрунтується на неправильному розумінні дії зазначених законодавчих змін у часі.

Відтак заява відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає. Підстав для відмови в позові відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України суд не встановив.

Крім того, з відповідача відповідно до статті 141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений при зверненні з позовом до суду у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 264-265, 279 ЦПК України, ст. 525, 526, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором № 2952821 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.02.2022 року в розмірі 18385,28 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., а всього 21047,68 грн. (двадцять одна тисяча сорок сім грн. 68 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Галян С. В.