Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №592/12599/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/12599/26

Провадження № 3/592/2080/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Костенко Владислав Геннадійович, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління Північно-східного офісу держаудитслужби в Сумській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, начальника управління з виробництва Філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ,

за ч. 6 ст. 164-14 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 18/0039/2026/пр від 23.07.2026 за ч. 6 ст. 164-14 КУпАП. Зокрема в протоколі вказано, що начальником управління з виробництва Філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» ОСОБА_1 укладено договір від 03.11.2025 № 152-2025.11.03-228-ВВЛ-з на суму 551 509,22 гривень (оплата здійснена на суму 4 100,00 гривень) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про надання послуг по заготівлі лісового насіння та переробка шишки без проведення процедур закупівель. Даний факт відображено в акті ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за період з 01.04.2024 по 31.12.2025 від 29.05.2026 № 000700-23/9 та у довідці ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з питання діяльності філії «Північний лісовий офіс» та його надлісництв за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 від 29.05.2025 №201807-19/08. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги частини третьої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII та пункту 5 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 164-14 КУпАП, а саме укладення договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених законом.

ОСОБА_1 до суду не з`явився.

Захисник – адвокат Дереза М.Е. в суді вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 164-14 КУпАП та просив закрити провадження по справі. Так, зазначив, фактичні обставини укладання ОСОБА_1 вказаному у протоколі про адміністративні правопорушення договорів без проведення процедури закупівлі не оспорюються. Поряд з цим, статутом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» передбачено, що: ДП «Ліси України» створено зокрема і з метою одержання прибутку від комерційної діяльності, забезпечення потреб держави або територіальних громад на промисловій чи комерційній основі (п. 3.1); підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту (п. 4.3); основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (п. 12.2). Вказане є ознаками комерційної діяльності підприємства. Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» здійснює свою діяльність як на промисловій основі, оскільки має виробничі потужності, здійснює заготівлю лісопродукції, так і на комерційній основі, оскільки здійснює реалізацію виготовленої продукції за вільними нерегульованими державою цінами на конкурентному ринку (через аукціони з продажу деревини), а основним показником діяльності підприємства є прибуток (дохід). Таким чином, в силу положень ЗУ «Про публічні закупівлі», ДП «Ліси України» не є Замовником у розумінні Закону, тому не зобов`язане проводити всі закупівлі виключно у порядку, передбаченому ЗУ «Про публічні закупівлі». Відтак, ДП «Ліси України» не є замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки здійснює господарську діяльність на промисловій та комерційній основі, має на меті отримання прибутку, фінансується за рахунок власних доходів та не є розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів. Згідно зі статтею 2 Закону, його дія поширюється виключно на замовників у розумінні Закону. Оскільки ДП «Ліси України» не підпадає під визначення замовника, на Підприємство не поширюються вимоги Закону щодо: застосування процедур закупівель, оприлюднення інформації про закупівлі, подання звітів про договори, укладені без використання електронної системи закупівель.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що необхідно закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 164-14 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 надано протокол № 18/0039/2026/пр від 23.07.2026 за ч. 6 ст. 164-14 КУпАП, витягом з акту ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за період з 01.04.2024 по 31.12.2025 від 29.05.2026 № 000700-23/9, довідку ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з питання діяльності філії «Північний лісовий офіс» та його надлісництв за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 від 29.05.2025 №201807-19/08; інформацію щодо укладених договорів начальником управління з виробнитва філії "Північний лісовий офіс" ДП “Ліси України" ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025; посадову інструкцію начальника Управління з виробництва; договір № 152-2025.11.03-228-ВВЛ-з від 03.11.2025.

При оцінці наведених доказів суд має керуватися наступними положеннями.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 164-14 КУпАП встановлено відповідальність за укладення договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених законом.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26.01.1993 №2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно з положеннями статті 5 Закону №2939-ХІІ контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.

Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України від 25.12.2015 №922-VIII «Про публічні закупівлі (далі - Закон №922-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №922-VIII визначено, що замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

За приписами пункту 3 частини першої статті 2 Закону №922-VIII до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що обов`язковою передумовою визначення юридичної особи як замовника є те, що відповідна юридична особа повинна забезпечувати потреби держави або територіальної громади, водночас така діяльність не має здійснюватися на промисловій чи комерційній основі. Саме ця умова є визначальною та має самостійне правове значення, оскільки відображає функціональне призначення суб`єкта та характер його діяльності.

Лише за умови непромислового чи некомерційного характеру діяльності юридичної особи набуття нею статусу замовника закон пов`язує з наявністю однієї з додаткових ознак: отриманням бюджетних коштів, вирішальним впливом органів державної влади чи місцевого самоврядування на управління або переважною державною чи комунальною часткою у статутному капіталі.

Водночас такі додаткові ознаки не мають самостійного значення, а лише конкретизують організаційний чи фінансовий зв`язок суб`єкта з державою або територіальною громадою і не замінюють вимоги щодо непромислового чи некомерційного характеру діяльності.

Отже, якщо підприємство здійснює господарську діяльність на промисловій або комерційній основі, зокрема, діє з метою отримання прибутку, функціонує в умовах ринкової конкуренції та самостійно несе підприємницькі ризики, воно не може бути визнане замовником у розумінні Закону №922-VIII, навіть за наявності переважної державної (комунальної) участі в управлінні або статутному капіталі.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №260/1666/19 зазначив, що діяльність юридичних осіб не є промисловою чи комерційною у разі, якщо при забезпеченні певної державної або громадської потреби діяльність підприємств, установ та організацій не орієнтована виключно на одержання прибутку, а забезпечує певну суспільну потребу (функцію держави) та не залежить від економічних ризиків і витрат на неї. Це пов`язано з тим, що держава нормативно, тобто, через нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, статути юридичних осіб тощо, визначила мету діяльності таких юридичних осіб, встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо та здійснює контроль за діяльністю та виконанням публічних функцій, направлених на забезпечення потреб держави та/або територіальної громади. Натомість, діяльність юридичних осіб здійснюється на промисловій чи комерційній основі у разі, якщо потреби держави або територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку, невід`ємною властивістю якого є, зокрема, попит, пропозиція, ціна та конкурентний спосіб.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до п 1.1. Положення про філію «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Філія є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Відповідно до п. 3.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства. Таким чином господарську діяльність філії слід розглядати як складову частину господарської діяльності, яка здійснюється ДП «Ліси України». ДП «Ліси України» є державним комерційним підприємством, та здійснює діяльність на комерційній та промисловій основі.

Також статутом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» передбачено, що: ДП «Ліси України» створено зокрема і з метою одержання прибутку від комерційної діяльності, забезпечення потреб держави або територіальних громад на промисловій чи комерційній основі (п. 3.1); підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту (п. 4.3); основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (п. 12.2). Вказане є ознаками комерційної діяльності підприємства.

На відміну від суб`єктів, діяльність яких є некомерційною, держава не визначає для ДП «Ліси України» нормативно спосіб та умови здійснення діяльності, ціни чи тарифи, не гарантує компенсацію витрат і не усуває економічні ризики. Забезпечення потреб держави та територіальних громад здійснюється Підприємством у межах конкурентного ринку, де діють механізми попиту та пропозиції, а отримання доходу залежить від результатів господарської діяльності.

Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить, що ДП «Ліси України» та зокрема Філія «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» здійснює свою діяльність на комерційній основі, з орієнтацією на одержання прибутку, за умов економічного ризику та в конкурентному середовищі, а тому не є замовником у розумінні Закону №922-VIII, у зв`язку із здійсненням ним діяльності на комерційній основі.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст. 251 КУпАП є, зокрема, дані протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з конституційного принципу презумпції невинності, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Наведені вище докази на підтвердження вчинення правопорушення не дають законних підстав поза розумним сумнівом встановити у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 164-14 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи наведене слід закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 6 ст. 164-14 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 164-14 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк до Сумського апеляційного суду з дня її винесення.

Суддя Владислав КОСТЕНКО