Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №642/3550/17 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 642/3550/17

провадження № 22-ц/818/4851/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Савенко М.Є., Гєрцик Р.В.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Харківська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Бабича Юрія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова 28 травня 2026 року у складі судді Вікторова В.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання права на приватизацію земельної ділянки, визнання рішення недійсним, скасування державної реєстрації прав та обтяжень.

14.05.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 28 травня 2026 року клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження частково задоволено.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус ХМНО Жовнір Володимир Вікторович про визнання права на приватизацію земельної ділянки, визнання рішення недійсним, скасування державної реєстрації прав та обтяжень, - зупинено до припинення перебування ОСОБА_3 на військовій службі у складі Збройних Сил України.

У задоволенні в іншій частині клопотання відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_3 з 02.03.2023 року перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , а тому провадження у справі підлягає зупиненню.В іншій частині клопотання щодо направлення запиту до військової частини НОМЕР_1 щодо переведення військової частини на воєнний стан слід відмовити, враховуючи, що Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №754/947/22 від 12 листопада 2025 року.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу та направити справу до суду для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що подане клопотання не відповідає вимогам ЦПК України до змісту клопотання. А саме не містить: 1) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) особи, яка подає заяву ( ОСОБА_3 ); 2) місце проживання чи перебування ОСОБА_3 ; 3) відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у ОСОБА_3 . На що позивач посилалась в письмових запереченнях адресованих суду першої інстанції. Справа з дати відкриття провадження слухалась 7 років із яких 6 років до моменту вступу Відповідача 4 на службу. Тому поведінка відповідача є недобросовісною та порушує право позивача на розгляд справи у розумний строк.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з копією довідки за формою №5, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 з 02.03.2023 року перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (т.1 а.с. 226).

14.05.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 28 травня 2026 року клопотання ОСОБА_3 задоволено.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 N 389-VIII (далі - Закон N 389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону N 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

За приписами статей 1 та 3 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.91 №1934-XII (далі - Закон N 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону N 1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону N 1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 N 2232-XII (далі - Закон N 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону № 2232-XII.

Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана з фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції ї викладеній в ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) за змістом якої перебування сторони у справі складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій є підставою для зупинення провадження у справі до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Аналіз таких нормативно-правових актів таких як Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), Закон України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII та Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ).дає підставу дійти висновку, що введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період, упродовж якого, зокрема здійснюється мобілізація.

У зв`язку з цим з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.

Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано належні та допустимі доказів, що він перебуває у складі Збройних сил України у військовій частині переведеної на воєнний стан, що є підставою для зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність передбачених процесуальним законом підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та викладених судом висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бабича Юрія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова 28 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді М.Є. Савенко

Р.В.Гєрцик