Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №554/9395/22 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9395/22 Номер провадження 22-ц/814/1837/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Одринської Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" адвоката Овчаренка Руслана В?ячеславовича

на рішення Шевченківського районнного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2025 року, ухвалене суддею Материнко М.О.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 грудня 2021 року о 09 год. 20 хв. у м. Полтаві по вул. Ліхачова, 24 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «RENAULT KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 , забезпеченого в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за страховим Полісом № АР/9615021 під керуванням позивача та транспортного засобу «MERCEDES BENZ S300», д.р.н. НОМЕР_2 , забезпеченого в ПАТ «"Українська пожежно-страхова компанія" за страховим Полісом № АТ/0519490 під керуванням ОСОБА_2 .

В результаті ДТП вищезазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Учасниками дорожньо-транспортної пригоди було складено європротокол, в якому водій ОСОБА_2 визнав свою вину у скоєнні ДТП.

Цього ж дня, позивач звернувся до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" з заявою про виплату страхового відшкодування.

За результатами технічного огляду, проведеного представником ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", був складений відповідний Акт огляду належного ОСОБА_1 транспортного засобу.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «RENAULT KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 складає 28260 грн.

У подальшому, позивач отримав від ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" відмову у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, остаточно визначившись з позовними вимогами, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" страхове відшкодування у розмірі 26545 грн., а з ОСОБА_2 1715 грн. різниці між вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування, а також 25000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районнного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 26 545,00 грн. страхового відшкодування.

Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1715,00 грн. різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 , та сумою страхового відшкодування.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковими рішеннями Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2025 року стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13900,00 грн. та 9844,64 грн. витрат пов?язаних з проведенням експертизи.

Не погодившись з вказаними рішеннями суду їх в апеляційному порядку, в частині задоволених вимог до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", оскаржив його представник адвокат Овчаренко Р.В., просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що за умови складання учасниками ДТП спільного повідомлення про ДТП (Європротоколу) у страховика відсутнє право перевіряти обставини настання ДТП, а результати проведеної перевірки не можуть бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, навіть за відсутності вини страхувальника у настанні ДТП.

Окрім того, місцевий суд не врахував висновки судового експерта експертного автотехнічного дослідження № 1 від 07.02.2022. що було виконане на замовлення ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", яким встановлено, що в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України та знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з даною пригодою.

Таким чином, у даній справі відсутні належні докази на підтвердження вини водія ОСОБА_2 у спричиненні ДТП, що свідчить про те, що цивільно-правова відповідальність страхувальника не настала.

У зв`язку з тим, що учасники ДТП оформили документи про пригоду шляхом складення Європротоколу, без участі працівників МВС України, матеріали справи не містять судового акту, яким би було встановлено чиї дії призвели до настання ДТП, тому підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених вимог до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідають вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «RENAULT KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1, а.с. 22).

21 грудня 2021 року о 09 год. 20 хв. у м. Полтаві по вул. Ліхачова, 24 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «RENAULT KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача та транспортного засобу «MERCEDES BENZ S300», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

В результаті ДТП вищезазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «RENAULT KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/9615021, а власника транспортного засобу «MERCEDES BENZ S300», д.р.н. НОМЕР_2 у ПАТ «УПСК» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/0519490 (т. 1, а.с 23-24).

Водій ОСОБА_2 , який під час ДТП керував автомобілем «MERCEDES BENZ S300», д.р.н. НОМЕР_2 , визнав свою вину відносно події ДТП, що зафіксовано у спільно складеному повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду («Європротоколі») від 21 грудня 2021 року.

Цього ж дня, ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування.

21 грудня 2021 року представником ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" було здійснено огляд належного позивачу автомобіля в якому зафіксовано отримані ним внаслідок ДТП пошкодження (т. 1, а.с. 30).

ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" листом від 08.02.2022 за № 29 було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що внаслідок відсутності оформлення даної ДТП працівниками уповноваженого підрозділу Національної поліції України, не можливо встановити факт ДТП, причини та обставини її настання (т. 1, а.с. 31-32).

Згідно висновку експерта № 1, складеного 07.02.2022 судовим експертом Балинським О.П. за замовленням начальника Полтавського обласного управління ПАТ «УПСК», у даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з даною пригодою. Вирішити питання чи маються в діях водія ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації невідповідності із вимогами ПДР України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з даною ДТП не надається можливим.

Відповідно до акту виконаних робіт, вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 транспортного засобу становить 28260 грн. (т. 1, а.с. 34).

Згідно висновку експерта № 3596 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05.09.2023, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «RENAULT KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок пошкодження, що сталося 21.12.2021 станом на момент відновлення 23.02.2022 складає 26545 грн. (т. 1, а.с. 114-126).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову у здійсненні страхового відшкодування прийнято без врахування змісту «Європротоколу» від 21 грудня 2021 року, не ґрунтується на положеннях ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із чим прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з ПАТ «УПСК» на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 26545 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на момент вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до положень частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є утому числі завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11ЦК України).

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 зазначеної статті).

Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, за змістом зазначеної норми закону саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність по використанню яких є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, в Україні діє інститут обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, метою якого є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 22.1. ст. 22 цього Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Абзацами 1, 2 ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Виходячи з цих правових норм відшкодування шкоди, завданої особою, цивільну відповідальність якої застраховано, в межах суми страхового відшкодування має здійснювати страховик цієї особи. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до п. 33.2. ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 № 3045-VI, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 затверджено інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Європротокол - спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим.

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у Європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Згідно рішенням Президії МТСБУ від 13 липня 2017 року № 403/2017 європротокол може заповнюватись у паперовому вигляді на спеціальному бланку або в електронній формі, з використанням системи «Електронний європротокол». Європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред`явлених страховику у паперовій формі.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Станом на 21.12.2021 максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів МВС України становить 50000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода була оформлена шляхом складання Європротоколу, що відповідно до ст. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» допускається за умови досягнення згоди між водіями щодо обставин її скоєння та відсутності між ними спору щодо цих обставин.

Факт складання Європротоколу свідчить про те, що на момент його оформлення між учасниками дорожньо-транспортної пригоди була досягнута згода щодо обставин ДТП, у тому числі щодо дій кожного з водіїв.

Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.

Пункт 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Згідно п. 37.2. ст. 37 цього Закону рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування ПАТ «УПСК» посилалось на п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

З метою встановлення причин настання ДТП, у відповідності до п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик звернувся до судового експерта для проведення експертного автотехнічного дослідження обставин даної ДТП.

За результатами проведеного дослідження було складено висновок експерта № 1 від 07.02.2022, яким встановлено, що в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з даною пригодою. Вирішити питання чи маються в діях водія ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації невідповідності із вимогами ПДР України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з даною ДТП не надається можливим.

Проте, дослідивши зміст даного висновку експерта, колегія суддів зазначає, що причиною неможливості надання експертом відповіді щодо наявності (чи відсутності) в діях водія ОСОБА_2 порушення ПДР України, слугувало відсутність об`єктивних вихідних даних щодо швидкості руху автомобіля «MERCEDES BENZ S300», д.р.н. НОМЕР_2 при наближенні до місця ДТП та дані про час руху автомобіля «RENAULT KANGOO», д.р.н. НОМЕР_1 з моменту початку виконання маневру повороту ліворуч до моменту зіткнення. Зазначені вихідні дані визначити експертним шляхом неможливо.

Таким чином, даним висновком експерта не спростовано відсутність у діях водія ОСОБА_2 порушення правил ПДР, та беззаперечно не встановлено, що дана ДТП виникла з вини позивача ОСОБА_1 .

Окрім того, даний висновок експерта про порушення позивачем Правил дорожнього руху, суперечить позиції самого відповідача, який складав та підписував «Європротокол», і в якому останній визнав себе винним у настанні ДТП.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відмова страхової компанії у здійсненні страхового відшкодування ОСОБА_1 не ґрунтується на жодній із передбачених статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав, не враховує оформлення учасниками спільного повідомлення про ДТП та її фактичні обставини, сума страхового відшкодування не перевищує максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів МВС України, що є підставою для задоволення позову.

В апеляційній скарзі ПАТ «УПСК» також просило скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2025 року, як невід`ємну складову основного судового рішення, яким стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу, проте, жодного обґрунтування щодо його незаконності чи необґрунтованості апеляційна скарга не містить, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" адвоката Овчаренка Руслана В?ячеславовича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районнного суду м. Полтави від 27 листопада 2025 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Т.В. Одринська