Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №527/108/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/108/26 Номер провадження 22-ц/814/2427/26Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Одринської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шевцової Людмили Володимирівни

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року, ухвалене суддею Олефір А.О.

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання

В С Т А Н О В И В

У січні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , який є дитиною-інвалідом віком до 18 років.

23.12.2025 закінчено виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання позивача у зв`язку з його повноліттям.

ОСОБА_2 продовжує навчатися у Глобинському ліцеї № 1 Глобинської міської ради в 10-Б класі за сімейною формою навчання.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання чи до досягнення 23 років.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 рокупозов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчаннязадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 14 січня 2026 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1131,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю факту існування у позивача потреби в матеріальній допомозі на його утримання та наявної у відповідача можливості таку допомогу надавати.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Шевцова Л.В.,просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом при визначенні розміру аліментів не в повній мірі врахував стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, зокрема наявність у ОСОБА_1 кредитних зобов`язань які складають 11714,20 грн. на місяць, що становить половину його щомісячного доходу.

Окрім того, відповідач та його дружина мають проблеми зі здоров`ям, внаслідок чого ОСОБА_1 несе витрати на придбання ліків та спеціальне харчування.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого відділом РАЦС Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 26 грудня 2007 року народження (а.с. 12).

Як вбачається з медичного висновку № 71 про дитину-інваліда віком до 18 років від 20 серпня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено діагноз F70.0 Легка розумова відсталість з соціальною дезадаптацією. Порушення експресивної мови. Супутні захворювання: гіперметропічний астигматизм обох очей. Висновок дійсний до 20.12.2025 (а.с. 7).

Згідно довідки № 171 виданої 24 грудня 2025 року Глобинським ліцеєм № 1 Глобинської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в 10-Б класі Глобинського ліцею № 1 Глобинської міської ради за сімейною формою навчання (а.с. 6).

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Частиною 3 ст. 199 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 навчається в Глобинському ліцеї № 1 Глобинської міської ради за сімейною формою навчання, а тому потребує матеріальної допомоги з боку батька, зокрема, на витрати, пов`язані з навчанням, харчуванням, одягом та взуттям тощо, які є необхідними для забезпечення його життєдіяльності.

В свою чергу, відповідач перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 Національної гвардії України та отримує стабільний дохід, зокрема з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку вбачається, що він у серпні 2025 року отримав дохід у розмірі 21746,01 грн., у вересні 2025 року – 21791,25 грн., у жовтні 2025 року - 21924,48 грн., у листопаді 2025 року - 21924,48 грн. (а.с. 53).

Наявність у відповідача кредитних зобов`язань, не може слугувати підставою для звільнення його від обов`язку надавати матеріальну допомогу на утримання його повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він страждає на хронічну виразку препілорічної частини шлунку та гострий тромбоз гемороїдального вузла, а його дружина ОСОБА_4 на гіпертонічну хворобу серця, без надання належних та допустимих доказів понесення витрат на лікування та спеціальне харчування, не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, відповідач не надав жодного доказу його майнового стану чи стану здоров`я, які б унеможливлювали сплачувати аліменти у визначеному місцевим судом розмірі.

Таким чином, суд першої інстанції вирішуючи спір, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини від всіх його доходів, що відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим сторонами доказам та положенням СК України.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду апеляційна скарга не містить.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного вище та змісту процесуальних норм, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які місцевим судом правильно застосовані, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевцової Людмили Володимирівнизалишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Т.В. Одринська