Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №539/4974/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/4974/25 Номер провадження 22-ц/814/2102/26Головуючий у 1-й інстанції Гуменюк Г. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Коряка Артура Васильовича на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на час навчання, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року до суду звернулася ОСОБА_2 із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог зазначає, що являється дочкою відповідача і навчається на четвертому курсі Комунального закладу освіти Лубенського медичного фахового коледжу Полтавської обласної ради на відділенні «Сестринська справа» на денній формі. Позивачка зазначає, що їй не вистачає коштів на харчування та на задоволення потреб з освіти, культурного та соціального розвитку, а саме на купівлю підручників, навчального приладдя, оплату додаткових освітніх витрат.

Позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на своє утримання, в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 29.09.2025 року і до завершення навчання на денній формі навчання в Комунальному закладі освіти Лубенський медичний фаховий коледж, але не довше ніж до досягнення 23 річного віку.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

В задоволені решти вимог відмовлено.

В апеляційному порядку рішення оскаржив представник ОСОБА_1 , адвокат Коряк Артур Васильович. Скарга мотивована тим, що рішення в частині розміру стягуваних аліментів є несправедливим, необгрунтованим та таким, що підлягає зміні.

Скаржник вказує, що відповідач має на утриманні малолітнього сина, а також до досягнення дитиною трьох років (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ) утримує свою дружину.

Звертає увагу суду, що навчальний заклад, в якому продовжує своє навчання позивачка, розташований в м. Лубни, де постійно проживають всі учасники справи. Відтак додаткових витрат на навчання, пов`язаних із транспортним сполученням, або ж проживанням у гуртожитку чи найманому житлі позивачка не несе.

Окрім того, апелянт зазначає, що до позову не додано жодних доказів щодо доходу матері позивачки чи наявності або відсутності у неї інших утриманців.

Таким чином, відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення аліментів, але в розмірі 1/8 частки від його доходів, оскільки має такі ж обов`язки з утримання малолітнього сина та дружини.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка вказуючи на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задовлення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.

Позивачка ОСОБА_2 є дочкою відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.11.2015 року.

Згідно довідки №146, яка видана 17.09.2025 Комунальним закладом освіти Лубенський медичний фаховий коледж, ОСОБА_2 навчається на денній формі навчання з 01.09.2022 року за державним замовленням на відділенні «Сестринська справа» до 30.06.2026 року.

Як вбачається із довідки АДРЕСА_1 зареєстровано 3 осіб: ОСОБА_1 (чоловік), ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (спільна дитина).

Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч.2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 198 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст. 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свій висновок тим, що позивачкою доведено, що вона є дочкою відповідача, набула повноліття та не досягла віку 23 років, продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги, в зв`язку з навчанням.

В той же час ОСОБА_2 хоч і продовжує навчання проте є повнолітньою та працездатною, судом встановлено, вона навчається за державним замовленням, докази того, що її стан здоров`я є незадовільним відсутні.

Судом не встановлено доказів про те, що відповідач за своїм станом здоров`я чи матеріальним становищем не може надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, водночас враховує, що у нього є малолітня дитина, яка перебуває на його утриманні.

У зв`язку із вищевказаним суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 29.09.2025 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 річного віку.

З системного аналізу норм СК України вбачається, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач являється дочкою відповідача у справі ОСОБА_1 . Згідно довідки від 17.09.2025 року № 146 ОСОБА_2 навчалась на 4 курсі денної форми навчання Комунального закладу освіти Лубенського медичного фахового коледжу Полтавської обласної ради, за державним замовленням. Термін навчання з 01.09.2022 року по 30.06.2026 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував, що сам факт навчання повнолітньої дитини в Лубенському медичному фаховому коледжі вже передбачає обов`язок батьків в наданні матеріальної допомоги зокрема, на витрати, пов`язані з навчанням, харчуванням, одягом та взуттям тощо. Витрати на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує відповідних коштів. Оскільки ОСОБА_2 навчається на денній формі навчання, тому вона позбавлена можливості працювати та отримувати самостійний дохід, при цьому потребує матеріальної допомоги, пов`язаної з навчанням.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неврахування матеріального стану матері позивачки, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження спроможності матері самостійно утримувати дитину. Окрім того, обов`язок кожного з батьків щодо утримання дитини є рівним та індивідуальним, а тому дана обставина не звільняє відповідача від виконання свого обов`язку.

Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому, суд врахував вимоги закону, наявність батьківського обов`язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ту обставину, що відповідач має на утриманні малолітню дитину.

Апеляційний суд зазначає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду згідно з ч.1 ст. 192 СК України, може бути згодом зменшено або збільшено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Коряка Артура Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов