Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №394/1304/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

11 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 394/1304/25

провадження № 22-ц/4809/1554/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ольга Олександрівна, на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року у складі судді Краснопольської Л.П.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс» (далі по тексту ТОВ «СвеаФінанс») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позивних вимог зазначало, що 13 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2936432. Відповідно до умов кредитного договору позикодавець зобов`язувався надати кредит на таких умовах: сума кредиту – 5000 грн; строк кредитування – 360 днів; періодичність платежів – кожні 30 днів; мета кредиту – на споживчі (особисті) потреби; спосіб – безготівково шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідача; стандартна відсоткова ставка – 1,99% в день; знижена процентна ставка – 0,40% в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою – 8904,08% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою – 40820,00 грн. Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі.

23 травня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «РосвенІнвест Україна» (наразі ТОВ «СвеаФінанс») уклали договір факторингу №01.02-25/23. Згідно реєстру прав вимог №1 до договору факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача у загальному розмірі 24484,30 грн, з яких 5000 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту; 19484,30 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СвеаФінанс» заборгованість за кредитним договором №2936432 від 13 лютого 2022 року у загальному розмірі 24484,30грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ольга Олександрівна, не погоджуючись із зазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним та ухваленим судом без з`ясування усіх обставин справи, тому просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду не надходив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Судом встановлено, що 13 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2936432. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту складає 5000 грн; строк кредитування - 360 днів; періодичність платежів – кожні 30 днів; мета кредиту - на споживчі (особисті) потреби; спосіб - безготівково, шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідача; стандартна відсоткова ставка – 1,99% в день; знижена процентна ставка - 0,40% в день, в разі, якщо відповідач до 15 березня 2022 року або протягом 3-х календарних днів сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів, або здійснить часткове повернення кредиту; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою 8904,08% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою - 40820,00 грн (а.с.13-30).

Паспорт споживчого кредиту (а.с.31-34), Правила надання коштів у позику (а.с.37-47), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с.35-36) є складовими частинами Кредитного договору.

Як свідчить довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який є банком партнером ТОВ «Лінеура Україна» згідно з договором про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року ОСОБА_1 13 лютого 2022 року на виконання кредитного договору №2936432, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , через платіжну систему iPay.ua було перераховано платіж за номером транзакції №137716625 на кредитну карту маска картки № НОМЕР_1 у розмірі 5000 грн (а.с.58).

За договором факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги за договором кредиту №2936432 від 13 лютого 2022 року на користь ТОВ «РосвенІнвест Україна», а ТОВ «РосвенІнвест Україна» відповідно набуло права вимоги згідно реєстру прав вимог №1 до договору факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року, у тому числі до ОСОБА_1 (а.с.59-64).

Згідно з Реєстром прав вимог №1 до договору факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року у ТОВ «РосвенІнвест Україна» виникло право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 24484,30 грн (а.с.66-69).

Відповідно до копії платіжної інструкції №9152 від 24 травня 2023 року ТОВ «РосвенІнвест Україна» здійснив транзакцію по переказу на користь ТОВ «Лінеура Україна» грошових коштів на суму 807531,32 грн, призначення платежу «оплата за договором факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року, згідно з Реєстром права вимоги №1 до договору факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року» (а.с.65).

Згідно з рішенням ТОВ «РосвенІнвест Україна» №1 від 25 березня 2024 року повну назву Товариство з обмеженою відповідальністю «РосвенІнвест Україна» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс» (а.с.70-71).

Відповідно до розрахунку розмір заборгованості за договором №2936432 від 13 лютого 2022 року станом на 23 травня 2023 року становить 24484,30 грн, а саме 5000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 19484,30 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с.48-57).

В поданому представником відповідача письмовому поясненні у справі зазначено, що відповідач є військовослужбовцем, тому просив застосувати положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі долученої до матеріалів справи довідки форми 5 №119 від 21 січня 2026 року, наданої в/ НОМЕР_2 Збройних Сил України Міністерства оборони України, за якою солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією (а.с.120).

З огляду на довідку №3/4/425 від 05 травня 2025 року, надану на вимогу суду ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 , був призваний на військову службу 20 лютого 2025 року під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_3 (а.с.124).

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, що долучені позивачем платіжні документи та розрахунок заборгованості не можуть бути єдиними, достатніми та беззаперечними доказами отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів відповідно до договору №2936432 від 13 лютого 2022 року, відтак твердження позивача, що позикодавець надав кредит у розмірі 5000 грн є безпідставним та непідтвердженим. Також зазначив, що витяг з реєстру боржників не відповідає вимогам п.2.3 договору факторингу № 01.02-25/23 від 23 травня 2023 року, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази переходу до позивача права грошової вимоги за кредитним договором, вказане свідчить про недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами апеляційної скарги, виходячи з такого.

Частиною першою ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з договорів.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст.1054 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу (ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч. 1 ст. 1082 ЦК України).

Статтями 76, 77 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи 13 лютого 2022 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2936432.

Пунктом 1.13 договору передбачено, що перед його укладенням товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта для входу в особистий кабінет відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та використаний один із способів ідентифікації та верифікації клієнта, зокрема, отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних.

На офіційному сайті Національного Банку України (https://bank.gov.ua/ua/bank-id-nbu) розміщена наступна інформація: «Система BankID Національного банку – це державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку/небанківського надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку, в якому користувачу відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає послугу користувачу.

Система створена для отримання фізичними особами послуг, які потребують ідентифікації/верифікації при наданні дистанційних послуг: банківськими та небанківськими фінансовими установами; державними установами, громадськими та комунальними організаціями; комерційними установами (виключно юридичними особами – резидентами України).

Для користування Системою BankID НБУ громадянам не потрібно додатково реєструватися, достатньо мати відкритий рахунок у банку/небанківському надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку, що є учасником системи.

Системи BankID НБУ – швидкий, зручний, а головне, безпечний спосіб здійснення електронної дистанційної ідентифікації фізичних осіб для подальшого отримання адміністративних (державних), фінансових, комерційних та інших послуг у мережі Інтернет.

Переваги використання Системи BankID НБУ: […] безпека - передача даних відбувається виключно за ініціативою користувача, власника персональних даних.

Як працює Система BankID НБУ

Для отримання послуги онлайн на сайті чи у мобільному застосунку установи потрібно підтвердити свою особу, що легко та миттєво можна зробити за допомогою Система BankID НБУ:

[…] Оберіть послугу, яку бажаєте замовити на сайті або в мобільному застосунку установи. Оберіть Систему BankID НБУ як спосіб проходження ідентифікації. Оберіть банк, у якому відкрито рахунок, та пройдіть автентифікацію через його сайт або мобільний застосунок. Перевірте дані і підтвердіть згоду на передавання персональних даних установі. Ви ідентифіковані. Дані передані до сайту/застосунку установи. Онлайн-послуга надана.

[…] Дані, які можуть бути передані (в зашифрованому вигляді): прізвище, ім`я, по батькові; дата народження; ідентифікаційний код; серія та номер паспорту; адреса реєстрації, адреса проживання; номер телефона; e-mail адреса.

Нагадаємо, що тільки власник персональних даних надає згоду на їх передачу, ваш банк передає лише ті дані, які ви вказували під час відкриття рахунку у ньому».

Особисті дані ОСОБА_1 , які вказані в договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту, належать відповідачу та збігаються з тими, які вказані у його апеляційній скарзі (а.с.30, 132).

Отже, ці особисті дані відповідача у справі могли бути надані первісному кредитору лише ним особисто, зокрема, в процесі ідентифікації з використанням системи BankID НБУ.

Згідно з нормами ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 ЦК України).

За змістом ч.3 ст.639 ЦК України моментом укладення договору у письмовій формі догові є момент його підписання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно по п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (п.п.6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.ч.3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закон України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або СМС-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач підписав кредитний договір 13 лютого 2022 року о 23:47:38 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатору Е883. Вказане підтверджує, що сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Відповідно до умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 5000 грн (п.1.2 договору) на строк 360 днів (п.1.3 договору) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 договору). Ідентичний номер платіжної картки вказано у п.10 договору «Реквізити та підписи сторін».

На підтвердження здійснення переказу надав довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №37258-0403 від 04 березня 2024 року, відповідно до якої 13 лютого 2022 року о 23:49:03 через платіжну систему iPay.ua було перераховано платіж за номером транзакції №137716625 на кредитну карту, маска картки № НОМЕР_1 у розмірі 5000 грн (а.с.58).

Номер карткового рахунку, вказаний у довідці, ідентичний з номером карткового рахунку, вказаного в п.10 договору та, як було встановлено раніше судом, належить відповідачу. Більш того, зазначена довідка містить усі обов`язкові елементи первинних документів у розумінні ст.51 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що факт надання первісним кредитором грошових коштів у розмірі 5000 грн підтверджений та доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Колегія суддів також не погоджується з твердженням відповідача щодо відсутності у матеріалах справи належних доказів набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитн им договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (п.76 постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.03.2026 у справі № 2-3467/12).

Позивач надав суду договір факторингу № 01.02-25/23 від 23 травня 2023 року (а.с.59-64); платіжну інструкцію №9152 від 24 травня 2023 року, згідно з якою ТОВ «РосвенІнвест Україна» здійснив оплату фінансування згідно договору факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року у розмірі 807531,32 грн (а.с.65); реєстр боржників №1 до договору факторингу №01.02-25/23 від 23 травня 2023 року (а.с.66-69). Вказані докази у своїй сукупності підтверджують факт переходу права грошової вимоги до позивача.

Стосовно твердження апелянта, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості не є належним та достатнім доказом, то апеляційний суд не погоджується з вказаним.

Дійсно, розрахунок заборгованості не є первинним документом та самостійно, без надання інших доказів, не може підтверджувати наявність заборгованості, проте, враховуючи, що апеляційний суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору, факт виконання первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язання по наданню коштів у розмірі 5000 грн та факт переходу права вимоги до позивача ТОВ «СвеаФінанс», долучений позивачем розрахунок підтверджує наявність заборгованості (а.с.48-57).

Нарахування заборгованості за відсотками первісний кредитор здійснював у межах строку кредитування, з 13 лютого 2022 року до 08 лютого 2023 року, що становить 360 календарних днів та за процентною ставкою, визначеною п. 1.4.1-1.4.3 кредитного договору. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсотки за користування кредитом у розмірі 19484,30 грн підлягають стягненню.

Враховуючи викладене вище колегія суддів дійшла висновку, що позивач довів належними, достатніми та допустимими доказами обставини надання кредитних коштів відповідачу та факт переходу до нього права грошової вимоги за договором. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором як на користь первісного кредитора, так і на користь позивача, то у даній справі наявні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п.12 ч.3 ст 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника, а новий розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ольга Олександрівна, залишити без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Чельник

Судді С. М. Єгорова

С.І.Мурашко