Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №383/768/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 383/768/25

провадження № 22-ц/4809/256/26

Кропивницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді – Дуковського О.Л. (суддя - доповідач),

суддів – Дьомич Л.М., Письменного О.А.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Полякова Олексія Володимировича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС», на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01.02.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №545178431 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді грошових коштів в сумі 9900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі та 01.02.2022 грошові кошти в розмірі 9900 грн було перераховано на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідачем не виконано зобов`язання по поверненню коштів на умовах договору кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка на момент подання позовної заяви складає 16579 грн 53 коп та складається з наступного: 9900 грн - заборгованість по тілу кредиту, 6679 грн 53 коп - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ " Манівео швидка фінансова допомога " та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило ТОВ "Таліон Плюс" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами.

Згідно реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги за договором позики №545178431 від 01.02.2022, укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1

27.05.2024 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами.

Згідно реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" перейшло право вимоги за договором позики №545178431 від 01.02.2022, укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1

29.05.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого, ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами.

Згідно реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 до ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" перейшло право вимоги за договором позики № 545178431 від 01.02.2022, укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що відповідач не виконав умови договору належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 16579 грн 53 коп, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.09.2026 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення права вимоги, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» відсутні.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити у справі нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Також, скаржник вказує на те, що чинним законодавством передбачено укладення договорів факторингу щодо переходу права грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також щодо права вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір позики №545178431, сума кредиту становить 9900 грн, процентна ставка фіксована 2,05% в день, строк дії кредиту – до 11.02.2022. Договір позики №545178431 від 01.02.2022 підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV3BU92.

Відповідно до платіжного доручення №bcb95a37-9955-48c9-9857-ad2dfd53e47e від 01.02.2022 ТОВ " Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 9900 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 545178431 від 01.02. 2022, загальна вартість заборгованості становить 16579 грн 53 коп та складається з наступного: 9900 грн - заборгованість по тілу кредиту, 6679 грн 53 коп - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

За приписами п.1 ч 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

З вказаного слідує, що право вимоги не може існувати саме по собі.

Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16.

Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц.

З цього слідує, що майбутня вимога може бути предметом договору факторингу лише в тому разі, коли існує зобов`язання, визначене певним договором, але строк платежу за яким ще не настав.

З досліджених доказів судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладений 01.02.2022, тобто вже після укладення 28.11.2018 договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ТОВ «Таліон Плюс».

Право вимоги до ОСОБА_1 вказано лише у реєстрі прав вимоги до договорів факторингу №175 від 05.05.2022, яке не існувало на момент укладення вказаного першого Договору факторингу від 28.11.2018.

При цьому, сам вказаний договір факторингу не містить умов, за яких його дія поширюється на кредитні договори, що виникли після його укладення.

Натомість, умовами договору факторингу передбачено, що предметом договору є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Тобто, дія договору вичерпується відступленням права вимоги щодо визначених реєстром зобов`язань і не поширюється в подальшому на інші грошові зобов`язання.

Таким чином, позивач не надав доказів переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 545178431, оскільки кредитний договір був укладений 01.02.2022, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитним договором, був укладений 28.11.2018, тобто до укладення кредитного договору.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що районний суд дійшов до обґрунтованого висновку,що ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений після відступлення права вимоги, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» відсутні.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків.

Тому, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги та за умови її визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином, що існувала на момент переходу цих прав, що узгоджується із правовою позицію викладеною у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17.

Відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З цього слідує, що майбутня вимога може бути предметом договору факторингу лише в тому разі, коли існує зобов`язання, визначене певним договором, але строк платежу за яким ще не настав.

Встановивши, що передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, суд правильно та обґрунтовано констатував, що позовні вимоги до ОСОБА_1 є безпідставними.

З огляду на вказане, суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив обґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.Л. Дуковський

Судді: Л.М. Дьомич

О.А. Письменний