Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №295/8593/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/8593/26 Головуючий у 1-й інст. Довгалюк Л. В.

Номер провадження №33/4805/1349/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 червня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 03.09.2026 особисто та безпосередньо до Богунського районного суду м. Житомира подав апеляційну скаргу. У скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови, вказуючи, що про існування постанови йому стало відомо лише 28.08.2026, коли ознайомився з матеріалами справи. Повістку про виклик в судове засідання у додатку «Вайбер» він не отримував, оскільки перебував на військовій службі за межами м. Житомира, де відсутній інтернет. Також долучив копію довідки Ф-5.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наведені підстави для поновлення строку, апеляційний суд доходить висновку про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Згідно ст. 289 КУпАП в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини та тривалість перевищення встановленого строку на оскарження мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 25.04.2026 був зупинений під час руху на власному автомобілі та працівниками поліції доставлений в медичний заклад для проходження медичного огляду і здачі аналізів на стан наркотичного сп`яніння.

В момент огляду водія ОСОБА_1 було повідомлено про дату та час його запрошення до підрозділу поліції для майбутнього складання протоколу на 10.05.2026 о 09 год., яке ОСОБА_1 підписав особисто.

Отже співробітником поліції вживались розумні та належні заходи щодо виклику ОСОБА_1 до підрозділу патрульної поліції з метою складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Однак водій навмисно без поважних причин не прибув у запропонований час на 10.05.2026 та не виявив бажання реалізувати своє право на участь при складанні протоколу. Будь-яких заяв про відкладення складання протоколу від водія також не надходило і жодних документів про поважність причин не прибуття водій не надав.

В результаті 10.05.2026 щодо ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за місцем знаходження УПП в Житомирський області, тобто за адресою, яка зазначена у запрошенні.

20.05.2026 року до місцевого суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Місцевий суд самостійно повідомляв ОСОБА_1 про судове засідання, яке призначене на 15.06.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу його місця проживання, зазначену у протоколі, однак згідно відстеження за трекінгом із сайту Укрпошти відправлення не було вручене з причин того, що одержувач відсутній за вказаною адресою.

Поряд з цим судова повістка направлялася у додаток «Вайбер», що підтверджується довідкою про успішне доставлення повістки.

Номер телефону та адреса, за якими надсилалася судова посвідка про виклик ОСОБА_1 , ідентична з даними, які вказує останній в апеляційній скарзі, тобто були правильними і достовірними.

Таким чином, згідно матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції з метою належного сповіщення ОСОБА_1 на вказану дату та час вживались усі дієві та активні заходи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу та за номером телефону, які були вказані ОСОБА_1 .

Про іншу адресу проживання апелянт не вказував. Тобто ОСОБА_1 міг бути обізнаний про дату та час розгляду справи.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП відбувся 15 червня 2026 року за його відсутності, через його неявку без поважних причин, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова суду була направлена за адресою проживання особи, однак до суду першої інстанції в черговий раз повернувся конверт з постановою, з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 03 вересня 2026 року, тобто через два з половиною місяці після ухвалення постанови місцевим судом.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду апелянт посилається на те, що про її існування йому стало відомо лише наприкінці серпня 2026 року, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Між тим, заявник не вказує коли і за яких умов він дізнався про існування винесеної постанови для обрахування 10 –денного строку на апеляційне оскарження. При цьому наявні матеріали справи свідчать про належну обізнаність ОСОБА_1 про факт виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння ще 25.04.2026 р. і відсутність перешкод для прибуття на складання протоколу 10.05.2026, а також поінформованість про дату та час судового засідання (отримання СМС-повідомлення), про прийняте рішення суду та про наявність у нього реальної можливості у випадку незгоди із прийнятим рішенням своєчасно і в розумні строки звернутися із апеляційної скаргою.

На переконання суду найбільш вірогідним при існуючих обставинах справи видається ситуація, коли ОСОБА_1 , свідомо не прибувши на складання протоколу та проігнорувавши численні судові виклики і повідомлення поштою і телефонними засобами, своєчасно отримав в особистий кабінет в мобільний застосунок «ДІЯ» постанову суду та вже на етапі виконавчого провадження з метою відвернення для себе негативних наслідків вирішив скористатися можливістю її зупинення та оскарження. Такі дії не можуть розцінюватися як належне використання процесуальних прав та не вважаються поважними причинам для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд виходить із того, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сабадаш проти України» поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Тому поновлення таких строків судом апеляційної інстанції не є звичайною процедурою чи рядовою ситуацією, а має відбуватися лише у виключних випадках при пред`явленні заявником вагомих доказів неможливості своєчасного подання апеляційної скарги.

Існування виключних випадків, які б в дійсності перешкоджали ОСОБА_1 починаючи з 10.05.2026 (дати зупинення, виявлення ознак і проходження медичного огляду) та з 15.06.2026 (дата відомого судового засідання та прийнятого рішення у справі) і до 03.09.2026 рік (дата подачі скарги) у більш стислі строки поцікавитися долею судової справи, отримати рішення та звернутися із апеляційною скаргою, заявником не обґрунтовано.

Посилання ОСОБА_1 на перебування з 17.05.2026 на військовій службі у лавах ЗСУ поза межами м. Житомира суд апеляційної інстанції вважає такими, що не можуть бути безумовною підставою для поновлення строку. Матеріали справи не містять документів, які б достовірно підтверджували перебування апелянта у зоні бойових дій чи на лінії бойового зіткнення протягом строку, встановленого на подання апеляційної скарги, а також у період, що передував його зверненню до суду апеляційної інстанції. Навпаки з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 25.04.2026 рухався на власному автомобілі по місту Житомиру, де має постійне місце реєстрації та проживання, а також проходить в цьому місті військову службу, тобто має фізичну можливість з 25.04.2026 дізнатися про долю справи та прийти на отримані виклики (повідомлення).

Суд апеляційної інстанції враховує, що ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв`язок між обставинами (зокрема, але не виключно збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території, проходження військової служби не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне їх поновлення, незалежно від того, чи існує реальна можливість дотриматися їх. Військова агресія, воєнний стан, проходження військової служби як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами особа не може фактично виконати ті чи інші процесуальні дії. Йдеться не про будь-яке виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером унеможливлюють особисте звернення до суду за реалізацією своїх прав, зокрема і за допомогою захисника.

Надана довідка від 09.06.2025 про перебування з 17.05.2026 на військовій службі солдата ОСОБА_1 не дає достатніх підстав для висновку про об`єктивну неможливість прибути на складання протоколу, бути обізнаним про дату розгляду справи та прийняте рішення, та подати апеляційну скаргу у встановлені строки. Сам факт зарахування до складу ЗСУ не може розглядатися як безумовно поважна підстава для поновлення пропущеного строку.

Зокрема, ОСОБА_1 не було подано довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у зазначений період.

Враховуючи вищевказані положення, а також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана із значним пропуском встановленого законом строку на оскарження.

Хоча ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні 15 червня 2026 при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно нього, однак ОСОБА_1 був обізнаний про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, належним чином повідомлений про дату судового розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення стосовно нього, і свідомо, не скориставшись своєчасно правом на апеляційне оскарження, подав апеляційну скаргу майже через 3 місяці, тобто із значним порушенням строку на апеляційне оскарження судового рішення, та не пояснивши поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку для подачі апеляційної скарги, тому у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у поновленні строку на апеляційне оскарження апеляційна скарга, згідно положенням ст.294 КУпАП, підлягає поверненню особі, яка її подала.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст.ст.271, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 15 червня 2026 року відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 15 червня 2026 року повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: