Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №161/13580/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/13580/26 Провадження №33/802/917/26 Головуючий у 1 інстанції:Гринь О. М.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 22 червня 2026 року о 03:43 в м. Луцьк по вул. Гнідавська, 16 керував електросамокатом JET з серійним номером 310-051, у стані алкогольного сп`яніння. Згідно даних газоаналізатора Drager 7510 ARMF0300 № тесту 1783, результат огляду 0,77 % проміле.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 перш за все просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.07.2026, оскільки такий строк був пропущений лише на один день і у зв`язку з перебуванням на лікуванні, що підтверджується документально. З постановою суду першої інстанції не погоджується у зв`язку з її незаконністю та необґрунтованістю, оскільки факт керування ним електросамокатом не доведено належними, допустити та достатніми доказами. Матеріали справи не містять доказів саме руху транспортного засобу, перебування ОСОБА_2 на платформі електросамоката, та факту зупинки останнього. У зв`язку з наведеним просить дослідити відеозапис, рапорт поліцейського, викликати в судове засідання працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення, витребувати в Управління патрульної поліції у Волинській області усі відеозаписи з портативних реєстраторів усіх членів екіпажу за відповідний проміжок часу, відеозапис з відео реєстратора патрульного автомобіля.

Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав і просив поновити строк на апеляційне оскарження, доходжу наступного висновку.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 294 КпАП України, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час апеляційного розгляду процесуальний строк підлягає поновленню у зв`язку з поважністю причин наведених апелянтом.

Згідно зі ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КпАП України, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Вказані вимоги закону, при розгляді справи, судом першої інстанції дотримано.

Так, п.2.9а. ПДР стверджено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ч. 1 ст.130 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 699540 від 22 червня 2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.10.2025 року;

- роздруківкою спеціального приладу «Драгер» показник 0,77 проміле;

- рапортом працівника поліції від 22.06.2026;

- довідкою про наявність посвідчення водія;

- відеозаписом з бодікамер працівників поліції.

В апеляційній скарзі фактично не заперечується перебування ОСОБА_1 22.06.2026 у стані алкогольного сп`яніння, водночас оскаржується доведеність обставин керування останнім транспортним засобом.

Відеозапис з бодікамер працівників поліції підтверджує обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме: факт керування транспортним засобом (електросамокатом), зупинку транспортного засобу, виявлення ознак алкогольного сп`яніння, та перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

Твердження апелянта, що він не керував електросамокатом та такі відомості не підтверджуються належними доказами, у ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються наявними доказами.

На відеозаписі чітко зафіксовано спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, його висловлювання щодо керування електросамокатом, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та подальше складання протоколу.

Доводи про те, що ОСОБА_1 не перебував на платформі електросамоката, тобто ним не керував, а лише його тримав, є цілком голослівні та судом розцінюються як намагання уникнути відповідальності за вчинене. Фактичне користування ОСОБА_1 електросамокатом встановлено на підставі наявних доказів, та стверджується змістом спілкування працівників поліції з останнім, що зафіксовано на відеозаписі.

Разом з тим, рапорт працівника поліції не може бути єдиним доказом у справі, проте у сукупності з іншими наявними доказами, з якими він повністю узгоджується також береться до уваги судом для належного відтворення обставин та хронології вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

В рапорті інспектора 3 роти 1 батальйону УПП у Волинській області Костевко Ю.Ю. йдеться про зупинку під час комендантської години електросамоката під керуванням ОСОБА_1 та виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, надалі встановлення у нього стану алкогольного сп`яніння (0,77 проміле).

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КпАП України, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Загалом суд першої інстанції належним чином та детально спростував усі доводи захисника щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАп України та з мотивами суду повністю погоджується апеляційний суд .

Правильно судом першої інстанції акцентовано увагу на тому, що відеозапис є належним доказом у справі, яким підтверджується рух ОСОБА_1 у комендантську годину, його зупинку працівниками поліції та подальше встановлення перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Також важливою є поведінка ОСОБА_1 саме під час спілкування з працівниками поліції, коли він не заперечував обставини керування транспортним засобом, все добровільно розповідав, пояснював та фактично погодився з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно нього, власноручно підписавши його, як і інші документи у справі.

Відеозапис фактично підтверджує ті обставини, які й викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та є доказом, який відтворює реальні події.

Підстав для сумнівів у достовірності наявних в матеріалах справи доказів апеляційним судом не встановлено. Порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено, тому доводи про неналежність доказів у справі чи відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, у діях ОСОБА_1 є безпідставними.

За таких обставин апеляційний суд позицію сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, розцінює як обраний спосіб захисту.

Аналізуючи наведене вище та належність, допустимість наявних у справі доказів цілком безпідставним є клопотання апелянта про повторне дослідження усіх доказів у справі, перегляд відеозапису, виклик для допиту свідків, оскільки обґрунтованих підстав для цього ОСОБА_1 не наведено, не зазначено й які саме істотні обставини для вирішення справи залишені поза увагою під час судового розгляду у суді першої інстанції та підлягають перевірці. Крім того, ОСОБА_1 та його захисником у суді першої інстанції питання щодо виклику для допиту свідків, витребування з Управління патрульної поліції у Волинській області усіх відеозаписів з портативних реєстраторів усіх членів екіпажу не ставилося.

Всі інші доводи, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому оскаржена постанова судді є законною та мотивованою, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук