Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №159/1447/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/1447/26 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.

Провадження № 22-ц/802/1050/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 31 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір кредитної лінії № 888851150 (далі – кредитний договір). Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5N9T7. Згідно з умовами кредитного договору позичальник отримав від товариства у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 900 грн, зі сплатою відсотків встановлених договором. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 22 000 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та перерахувало грошові кошти у зазначеному розмірі на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . Проте, користуючись кредитними коштами відповідач платежі на повернення кредиту здійснював частково на загальну суму 15 грн, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором склала 26 766 грн 44 коп., з яких: 22 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4 766 грн 44 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до зазначеного договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 888851150 від 31 січня 2022 року у розмірі 24 082 грн 44 коп. ТОВ «Таліон Плюс» додатково нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом в межах строку кредитування за період з 06 травня 2022 року до 30 травня 2022 року у розмірі 2 684 грн.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 30/1023-01. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 888851150 від 31 січня 2022 року у розмірі 26 766 грн 44 коп. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладений договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 888851150 від 31 січня 2022 року. Згідно з витягом з реєстру боржників № Б/Н від 14 липня 2025 року за вказаним договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за згаданим кредитним договором у розмірі 26 766 грн 44 коп., з яких: 22 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4 766 грн 44 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Зазначена обставина підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 14 липня 2025 року за зазначеним договором факторингу.

Позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість та її розмір станом на час подання позовної заяви становить 26 766 грн 44 коп., з яких: 22 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4 766 грн 44 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Жодних платежів відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснював, а товариство не здійснювало додаткових нарахувань відповідачу.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 888851150 від 31 січня 2022 року у розмірі 26 766 грн 44 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 888851150 від 31 січня 2022 року у розмірі 26 766 грн 44 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ТОВ «ФК «ЕЙС».

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Фактично доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам відзиву на позовну заяву та зводяться до того, що відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитним договором від 31 січня 2022 року на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року було неможливим, оскільки законодавством передбачено передання права грошової вимоги строк платежу за якою настав. Вважає, що на час укладення договору факторингу 28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язання не існували. Оскільки право вимоги за кредитним договором не перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс», тому усі наступні договори факторингу є нікчемними. Крім того, позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування та розмір заборгованості, розрахунок заборгованості та виписка з особового рахунку за кредитним договором не є первинними бухгалтерськими документами, розрахунок не містить номера особового рахунку позичальника, жодної транзакції. Проценти за користування кредитом нараховані поза строком кредитування, договір був укладений 31 січня 2022 року строком на 30 днів, розмір відсотків встановлений в договорі у розмірі 0,68%. Зважаючи на це, за розрахунком відповідача, заборгованість за відсотками становить 183 грн 60 коп., виходячи з тіла кредиту 900 грн та строку кредитування 30 днів, а тому загальний розмір заборгованості становить 1 083 грн 60 коп. Також вважає стягнутий судом розмір витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4 500 грн неспімірним із ціною позову.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подав.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 14 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений кредитний договір № 888851150, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5N9T7.

На підтвердження факту укладення договору позивачем надана довідка, яка підтверджує ідентифікацію відповідача, надання одноразового ідентифікатора для підписання договору, з вказівкою часу та дати подання заявки відповідачем, електронної пошти, номеру телефону.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 900 грн, який у подальшому було збільшено до 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, із строком на 30 днів (пункти 1.3., 1.4.), з кінцевою датою повернення кредиту 02 березня 2022 року (п. 1.7.), та зі сплатою базової ставки 2,10%, дисконтної ставки 0,68% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, з умовою можливої пролонгації строку дії договору (пункти 1.9.1.-1.9.3.).

Сторони погодили, що встановлений п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п. 1.8.).

Разом з тим, у пунктах 1.12.-1.12.2. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитного лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах, а саме: - зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по платі основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; - з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти у розмірі 2,98% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до п. 5.2. договору строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного п. 1.7. договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу ОСОБА_2 кредит на загальну суму 22 000 грн, перерахувавши зазначену грошову суму на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену ним в особистому кабінеті, що підтверджується платіжними інструкціями та довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно із сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунком заборгованості, пропорційно до того як позичальник отримував кредитні транші і сума кредиту збільшилася до 22 000 грн за період з 31 січня 2022 року по 05 травня 2022 року нараховані проценти у розмірі 2 097 грн 44 коп. 05 березня 2022 року відповідач сплатив кредитору на погашення кредитної заборгованості 15 грн, які були зараховані у рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Загальний розмір облікованої заборгованості перед первісним кредитором склав 24 082 грн 44 коп., з яких: 22 000 грн - тіло кредиту, 2 082 грн 44 коп. – нараховані проценти.

Судом також встановлено, що на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, додаткових угод №№ 19, 26, 27, 31, 32 та витягу з реєстру прав вимоги 175 від 05 травня 2022 року до вказаного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право грошової вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 888851150 від 31 січня 2022 року.

Після набуття права грошової вимоги ТОВ «Таліон Плюс» в межах строку кредитування за період з 06 травня 2022 року до 30 травня 2022 року додатково нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 2 684 грн.

Згідно із розрахунком загальний розмір заборгованості відповідача становить 26 766 грн 44 коп., з яких: 22 000 грн – тіло кредиту; 4 766 грн 44 коп. – нараховані проценти.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 30/1023-01. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 888851150 від 31 січня 2022 року у розмірі у розмірі 26 766 грн 44 коп. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладений договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 888851150 від 31 січня 2022 року. Згідно з витягом з реєстру боржників № Б/Н від 14 липня 2025 року за вказаним договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за згаданим кредитним договором у розмірі 26 766 грн 44 коп., з яких: 22 000 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4 766 грн 44 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Зазначена обставина підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 14 липня 2025 року за зазначеним договором факторингу.

Позивач після набуття права грошової вимоги до відповідача додатково проценти не нараховував, а відповідач не здійснював платежів на повернення кредитної заборгованості товариству.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконав, кредит не повернув, проценти за користування ним не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 26 766 грн 44 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 888851150 від 31 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5N9T7, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

У цій справі відповідач ОСОБА_1 не заперечував факт укладення 31 січня 2022 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в електронній формі кредитного договору № 888851150 та отримання кредиту у розмірі 900 грн, а також існування у нього перед позивачем заборгованості за кредитним договором у розмірі 1083 грн 60 коп., з яких: 900 – заборгованість по тілу кредиту, 183 грн 60 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Разом з тим, не визнає існування у нього перед позивачем кредитної заборгованості у розмірі 26 766 грн 44 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що позивач надав належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, а також кредитний договір, який містить усі істотні умови договору та був укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи і згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України вважається укладеним в письмовій формі. Надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за процентною ставкою 0,68% від суми кредиту за кожний день користування кредитом та в межах строку дії кредитного договору, а також існування у позичальника заборгованості за цим договором. На погашення кредитної заборгованості відповідач 05 березня 2022 року сплатив первісному кредитору всього 15 грн. Отже, відповідач не погасив у повному розмірі нараховані проценти та не повернув суму кредиту, що свідчить про те, що він свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконав. При цьому нарахування процентів первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до якого на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року перейшло право грошової вимоги, здійснювалося відповідно до погоджених сторонами кредитного договору умов, які відповідач належним чином не виконав, тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача кредитної заборгованості у розмірі 26 766 грн 44 коп. на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», до якого згідно з умовами договору факторингу факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

На підставі встановлених у цій справі обставин, а також підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, розмір якої відповідачем не спростовано, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості у розмірі 26 766 грн 44 коп. є правильним та узгоджується з наведеними нормами матеріального права та встановленими у справі обставинами. Разом з тим, відповідач не подав контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС» є законним та обґрунтованим.

Крім того, ураховуючи задоволення у повному обсязі позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС», визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Обставини, на які посилався відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та не потребують повторної оцінки апеляційним судом, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: