Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №756/18280/25 — Оболонський районний суд міста Києва

14.09.2026 Справа № 756/18280/25

Справа № 756/18280/25

Провадження № 2/756/2415/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Венгерський В.М.,

за участі третьої особи - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_17

представника третьої оосби - ОСОБА_18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позвом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_1 , про визнання права на користування спірним житлом, відновлення становища, яке існувало до порушення права на користування житлом, вселення та реєстрацію в житлі,

У С Т А Н О В И В :

Стислий зміст заявлених вимог

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 01.02.2026, просила: визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 , тим самим відновивши становище, яке існувало до порушення права; зобов`язати Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію зареєструвати її місце проживання у зазначеній квартирі; вселити її у зазначену квартиру.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що квартира АДРЕСА_1 на підставі ордера на жиле приміщення від 13.01.1978 була надана ОСОБА_4 , на сім`ю з п`яти осіб.

У подальшому квартиру було приватизовано та відчужено за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 , яка продала її ОСОБА_3 .

Судовими рішеннями приватизацію квартири визнано недійсною, договори купівлі-продажу визнано недійсними, а ОСОБА_3 та члена її сім`ї виселено з квартири без надання іншого жилого приміщення.

Наразі квартира є неприватизованою та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Позивач зазначила, що 08.08.2024 ОСОБА_3 , яка за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значилася власником квартири, не маючи на те права, зареєструвала місце проживання позивача у квартирі, у зв`язку з чим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 756/3560/25 позивача виселено з квартири та скасовано реєстрацію її місця проживання.

На думку позивача, застосування наслідків недійсності правочинів, про яке зазначено в постанові Київського апеляційного суду від 27.11.2023 у справі № 756/11952/21, передбачає повернення сторін у первісний стан (двосторонню реституцію), а тому становище, яке існувало до порушення її права на користування спірним житлом, підлягає відновленню шляхом визнання за нею права користування квартирою, реєстрації її місця проживання та вселення. Позивач послалася на те, що обставини, встановлені зазначеними судовими рішеннями, не потребують доказування. Вимог про виселення ОСОБА_3 позивач не заявляла, оскільки остання виселена з квартири за рішенням суду.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 справу передано на розгляд судді Майбоженко А.М.

Ухвалою судді від 25.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом доплати судового збору. 04.12.2025 представник позивача - адвокат Вакуленко В.В. подав заяву про усунення недоліків, до якої додав квитанцію про доплату судового збору.

Ухвалою суду від 11.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача 01.02.2026 подав заяву про зміну предмета позову, в якій виклав позовні вимоги в редакції, наведеній вище.

Ухвалою суду від 19.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.05.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження та залучення його до участі у справі як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до якої долучено позовну заяву, в якій ОСОБА_1 просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_6 у відставку справу передано для розгляду судді Шролик І.С.

Ухвалою суду від 06.08.2026 справу прийнято до провадження суддею Шролик І.С. та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 12.08.2026 ОСОБА_1 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки його вимоги зводяться до заперечень проти позову ОСОБА_2 . Окремих позовних вимог не заявлено.

В судовому засіданні 10.09.2026 третя особа ОСОБА_1 та його представник підтримали позицію викладену у письмових поясненнях, наполягали на відмові в задоволенні заявлнеих вимог.

Представник третьої оосби ОСОБА_18, - покладався на розсуд суду.

Позивач та її представник, а також відповідач до суду не зявились, про час та місце розгляду спарви сповіщались належним чином.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини справи

Постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2023 у справі № 756/11952/21 встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат, на підставі ордера на жиле приміщення від 13.01.1978 була надана ОСОБА_4 на сім`ю з п`яти осіб.

Згідно з довідкою форми № 3, виданою у лютому 2017 року, у квартирі були зареєстровані: ОСОБА_7 - наймач (дата реєстрації - 09.06.1999), ОСОБА_8 - мати, ОСОБА_9 - батько.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного суду від 27.11.2023 у справі № 756/11952/21, на підставі свідоцтва про право власності від 19.05.2017 серії НОМЕР_1 , виданого органом приватизації державного житлового фонду - управлінням житлово-комунального господарства Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі розпорядження від 19.05.2017 № 1992, квартира належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в рівних частках.

Згідно з тією самою постановою 26.07.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом, продали квартиру ОСОБА_5 за 200 566 грн.

ОСОБА_5 14.09.2017 на підставі договору купівлі-продажу продала квартиру ОСОБА_3 право власності якої зареєстровано 14.09.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 756/8140/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2021 та постановою Верховного Суду від 14.12.2021, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_7 , ОСОБА_10 визнано недійсними приватизацію квартири та свідоцтво про право власності від 19.05.2017 серії НОМЕР_1 , що встановлено постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2023 у справі № 756/11952/21.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 756/11952/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 визнано недійсними договори купівлі-продажу квартири від 26.07.2017 та від 14.09.2017, виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_13 з квартири без надання іншого жилого приміщення. Постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2023 зазначене рішення змінено, його мотивувальну частину викладено в редакції постанови, в іншій частині рішення залишено без змін.

Зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 27.11.2023 у справі № 756/11952/21 вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поновлення права ОСОБА_1 на користування квартирою у зв`язку з тим, що квартира повернута у власність територіальної громади. Висновків щодо права користування квартирою ОСОБА_14 зазначена постанова не містить.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб 22.02.2022 ОСОБА_7 зареєструвала шлюб із ОСОБА_15 та змінила прізвище на « ОСОБА_16 ».

Згідно з відомостями застосунку «Дія», які надано позивачем, з 23.08.2019 зареєстрвоане місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 02.09.2024 місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 756/3560/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , задоволено частково. Скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 ; виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, підставою для судового захисту є наявність у позивача суб`єктивного права, яке порушене, не визнане або оспорене, а завданням суду є встановлення наявності такого права та факту його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що право користування спірною квартирою позивач пов`язує з тим, що до 2017 року вона була зареєстрована та проживала у квартирі як член сім`ї наймача, а згодом - як наймач.

Водночас, у травні 2017 року позивач разом з ОСОБА_10 приватизувала квартиру, а згодом 26.07.2017 відчужила її за відплатним договором купівлі-продажу. Тобто позивач на власний розсуд розпорядилася квартирою, після чого у квартирі проживали особи, які придбали її за договорами купівлі-продажу, а з 23.08.2019 зареєстроване місце проживання її за іншою адресою.

Визнання недійсними приватизації квартири та наступних договорів купівлі-продажу відбулося за позовами ОСОБА_1 та членів його сім`ї, право користування яких було порушено саме приватизацією квартири позивачем і ОСОБА_10 .

Суд апеляційної інстанції у справі № 756/11952/21 пов`язав поновлення права користування квартирою з особою ОСОБА_1 , натомість висновків про відновлення права користування квартирою позивача з судове рішення не містить.

Доводи позивача про те, що у зв`язку з визнанням правочинів недійсними підлягає застосуванню двостороння реституція, внаслідок якої відновлюється її право користування квартирою, суд відхиляє. Реституція, передбачена ч. 1 ст. 216 ЦК України, є наслідком недійсності правочину у відносинах між його сторонами та полягає у поверненні одержаного за правочином. Вона не відновлює житлових прав, які особа мала до приватизації житла і якими вона розпорядилася, приватизувавши та відчуживши квартиру. Доказів того, що у справі № 756/11952/21 чи в іншій справі суд застосував наслідки недійсності правочину, якими за позивачем визнано чи відновлено право користування спірною квартирою, позивач не надала.

Крім того, питання про право позивача проживати у спірній квартирі вже вирішено судом. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 756/3560/25, яке набрало законної сили, скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 та виселено її з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення. Учасниками зазначеної справи були позивач, ОСОБА_1 та Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, які беруть участь і в цій справі.

За змістом ч. 1 ст. 18 ЦПК України зазначене рішення є обов`язковим, зокрема, для сторін і третіх осіб у цій справі. Заявлені позивачем вимоги про визнання права користування тією самою квартирою, реєстрацію в ній місця проживання та вселення за своїм змістом спрямовані на усунення правових наслідків рішення суду від 27.10.2025, що набрало законної сили, та на повторне вирішення питання, яке вже вирішене судом. Така мета не може бути досягнута шляхом пред`явлення нового позову, адже незгода особи із судовим рішенням реалізується шляхом його оскарження у порядку, встановленому процесуальним законом.

При цьому позивач не послалася на жодні обставини, які виникли після ухвалення рішення від 27.10.2025 і з якими закон пов`язує виникнення у неї права користування спірною квартирою, зокрема укладення договору найму або вселення за згодою наймача та членів його сім`ї в порядку, передбаченому ст. 65 ЖК України. Усі обставини, на які позивач посилається у позовній заяві, - надання квартири за ордером у 1978 році, її приватизація та відчуження, визнання недійсними приватизації і договорів купівлі-продажу - мали місце до ухвалення зазначеного рішення.

Посилання позивача на реєстрацію її місця проживання у квартирі 08.08.2024 суд до уваги не бере, оскільки таку реєстрацію скасовано рішенням суду від 27.10.2025, яке набрало законної сили, а сама позивач у позовній заяві визнала, що реєстрацію здійснено за участю ОСОБА_3 , яка на той час прав на квартиру не мала.

Суд також враховує, що позов пред`явлено до ОСОБА_3 , яка на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 756/11952/21 виселена зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення. Позивач у позовній заяві сама зазначила, що вимог до ОСОБА_3 не заявляє, оскільки остання примусово виселена з квартири за рішенням суду. Доказів того, що ОСОБА_3 перешкоджає позивачу у користуванні квартирою, не визнає або оспорює її право, матеріали справи не містять. За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач порушила, не визнала чи оспорила право позивача, за захистом якого вона звернулася до суду.

Вимога про зобов`язання органу реєстрації зареєструвати місце проживання позивача у спірній квартирі є похідною від вимоги про визнання за нею права користування квартирою. Оскільки право користування квартирою у позивача відсутнє, а реєстрацію її місця проживання за цією адресою скасовано рішенням суду, що набрало законної сили, ця вимога також не підлягає задоволенню.

З тих самих підстав не підлягає задоволенню і вимога про вселення позивача у спірну квартиру, оскільки вселення є способом захисту наявного права користування жилим приміщенням, а такого права у позивача не встановлено.

Таким чином, позивач не довела наявності в неї права користування квартирою АДРЕСА_1 , а також порушення, невизнання чи оспорювання такого права відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір, сплачений позивачем, відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 216 ЦК України, ст. 9, 61, 64, 65 ЖК України, ст. 12, 13, 18, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_1 , про визнання права на користування спірним житлом, відновлення становища, яке існувало до порушення права на користування житлом, вселення та реєстрацію в житлі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 14 веренся 2026 року.

Суддя Ірина ШРОЛИК