Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №754/7093/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Суд: Деснянський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №754/7093/26

Суддя: Панченко О. М.

Номер провадження 2/754/8793/26

Справа №754/7093/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року Деснянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Панченко О. М. ,

за участю секретаря Черниш К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу зза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

До Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою звернулось ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) до ОСОБА_1 (далі -Відповідач), посилаючись на те, що 10 червня 2023 року між Відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за допомогою Веб-сайту "creditkasa.com.ua'' було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії 1220-3330, сума кредиту - 10 400 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 21 днів, знижена процентна ставка 2,50% в день, стандартна процентна ставка 3,0% в день. Відповідач зобов`язання за вказаним кредитом не виконує, у зв`язку з чим станом на 06.03.2025 має заборгованість у сумі 102 908,00 грн., з яких: 10 400,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 92 508,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами. Кредитодавцем було прийнято рішення про застосування програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 50 908,00гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 52 000,00 гривень. Позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить суд стягнути з відповідача на користь товариства вищевказану заборгованість за кредитом в сумі 52000,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.04.2026 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи товариство повідомлене належним чином, до суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин не подання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.06.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та Відповідачем за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1220-3330, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії складають єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальникові кредит на умовах, передбачених Договором. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:- сума кредиту - 10 400,00 грн.;- строк кредитування - 300 днів;- базовий період* - 21 днів;- знижена % ставка - 2,50 % в день;- стандартна % ставка - 3,00 % в день; Відповідачем договір про відкриття кредитної лінії підписано одноразовим ідентифікатором А3172.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, зокрема, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином між сторонами у письмовій формі в електронному вигляді укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1220-3330 від 10.06.2023 (далі у тексті - Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Умовами Кредитного договору передбачено: на наступних умовах:- сума кредиту - 10 400,00 грн.;- строк кредитування - 300 днів;- базовий період* - 21 днів;- знижена % ставка - 2,50 % в день;- стандартна % ставка - 3,00 % в день;

Підписавши Кредитний договір за допомогою електронного підпису, відповідач добровільно прийняв умови цього договору, погодився з ними і взяв на себе відповідні договірні зобов`язання.

Того ж дня, 10.06.2023, грошові кошти в сумі 10 400,00 гривень перераховані на платіжну картку, номер якої вказав Відповідач у Кредитному договорі, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1220-3330 від 10.06.2023 року, та листом від ТОВ ФК "Контрактовий дім" про підтвердження успішної оплати (№ транзакції 1247748356)

Факти укладення додаткових угод до Кредитного договору та отримання на його виконання зазначених вище сум кредитних коштів відповідачем не оскаржувалося.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 1220-3330 від 10.06.2023 року, станом на 06.03.2026 загальна сума заборгованості відповідача становить: 102 908 грн. 00 коп., і складається з: 10 400 грн. 00 коп. основний борг; 92 508 грн. 00 коп. залишок відсотків.

Разом з тим, Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 50 908,00 грн. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Відповідача суму заборгованості у розмірі 52 000,00 грн., яка складається з: 10 400 грн. 00 коп. суми прострочених платежів по тілу кредиту та 41 600 грн. 00 коп. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум процентів та комісії у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони нараховані відповідно до умов укладеного Кредитного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором; суми процентів за користування кредитом нараховані у період строку кредитування.

Таким чином, суд встановив, що відповідач в порушення умов Кредитного договору кредитні кошти не повернув, нараховані проценти не сплатив.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування врегульовані Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (далі у тексті - Закон №1734-VIII).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, положення Закону №1734-VIII передбачають право кредитодавця - небанківської фінансової установи встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, у т.ч. пов`язані з наданням кредиту.

Суд установив, що відповідач, який отримав кредитні кошти та користувався ними, не виконав взяті на себе договірні зобов`язання за Кредитним договором - кредит не повернув, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом не сплатив, чим порушив права позивача як кредитодавця.

З огляду на вказане, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та Відповідачем 10.06.2023 року був укладений кредитний договір № 1220-3330 підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора A3172), позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю, відповідач не виконав свої кредитні зобов`язання щодо повернення коштів, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом в розмірі 10 400,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості по нарахованих процентах.

Судом встановлено, що між Відповідачем та ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів, та надано кредитні кошти у розмірі 10400,00 грн., що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1220-3330 від 10.06.2023 року, та листом від ТОВ ФК "Контрактовий дім" про підтвердження успішної оплати (№ транзакції 1247748356)

Однак позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих відсотків у розмірі 41 600,00 грн. які також є не співмірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі.

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 41 600,00 грн. перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Окрім того, згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй Постанові від 12.02.2025 № 679/1103/23.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 10 400,00 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1064 грн. 96 коп. ( 20800,00 х 2 662,40 /52 000,00).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 1054, пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ЦК України, положень Законів України «Про споживче кредитування» та «;Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ - 38548598, адреса: 01133, м.Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, оф.407) суму заборгованості за Кредитним договором №1220-3330 від 10.06.2023 р.,в розмірі 20 800 грн. та судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua