Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №953/10839/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8731/26

Справа №953/10839/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючої - судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря - Черниш К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося через систему «Електронний суд» до Київського районного суду міста Харкова із позовом до відповідачки ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 12.03.2023 між Товариством та відповідачем за допомогою веб-сайту (navse.in.ua) укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1169-8349 на суму 29 500,00 зі строком кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів, комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту, знижена % ставка - 1,20% в день, стандартна % ставка - 1,50% в день. В подальшому Відповідач свої договірні зобов`язання за укладеним кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 19.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед Товариством склав 132 926,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 20 355,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 112 571,00 грн. Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про частковоге списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 14 219,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 118 707,00. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 20 355,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 98 352,00 грн, що разом становить 118 707,00 гривень.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.12.2025р. справу було передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24.04.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не прибув, однак разом із позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, відзив, або пояснення на позов не подавала.

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд, до початку розгляду справи по суті, визнав можливим її заочний розгляд, на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

12.03.2023 ОСОБА_1 дистанційно за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) підписала Договір про відкриття кредитної лінії №1169-8349 продукту «НА ВСЕ» з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, зокрема, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином між сторонами у письмовій формі в електронному вигляді укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1489-8120 від 28.12.2024 (далі у тексті - Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Умовами Кредитного договору передбачено: сума кредиту - 29 500,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день;

Підписавши Кредитний договір за допомогою електронного підпису, відповідач добровільно прийняла умови цього договору, погодилася з ними і взяла на себе відповідні договірні зобов`язання.

Того ж дня, 12.03.2023, грошові кошти в сумі 29 500,00 гривень перераховані на платіжну картку, номер якої вказала ОСОБА_1 у Кредитному договорі, що підтверджується квитанцією liqpay №2243035878 про перерахування суми кредиту №1169-8349 від 12.03.2023 року на суму 29 500,00 грн.

Факти укладення додаткових угод до Кредитного договору та отримання на його виконання зазначених вище сум кредитних коштів відповідачем не оскаржувалося.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 1169-8349 від 12.03.2023 року, станом на 19.09.2025 загальна сума заборгованості відповідача становить: 132926 грн. 00 коп., і складається з: 20 355 грн. 00 коп. основний борг; 112571 грн. 00 коп. залишок відсотків.

Разом з тим, Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 14 219,00 грн. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Відповідача суму заборгованості у розмірі 118 707,00 грн., яка складається з: 20 355 грн. 00 коп. суми прострочених платежів по тілу кредиту та 98 352,00 грн. 00 коп. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум процентів та комісії у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони нараховані відповідно до умов укладеного Кредитного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором; суми процентів за користування кредитом нараховані у період строку кредитування.

Таким чином, суд встановив, що відповідач в порушення умов Кредитного договору кредитні кошти не повернула, нараховані проценти не сплатила.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування врегульовані Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (далі у тексті - Закон №1734-VIII).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, положення Закону №1734-VIII передбачають право кредитодавця - небанківської фінансової установи встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, у т.ч. пов`язані з наданням кредиту.

Суд установив, що відповідач, яка отримала кредитні кошти та користувалася ними, не виконала взяті на себе договірні зобов`язання за Кредитним договором - кредит не повернула, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом не сплатила, чим порушила права позивача як кредитодавця.

З огляду на вказане, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та Відповідачкою був укладений кредитний договір № 1169-8349 підписаний Відповідачкою за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора A7445), позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю, відповідачка не виконала свої кредитні зобов`язання щодо повернення коштів, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом в розмірі 20 355,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості по нарахованих процентах.

Судом встановлено, що між Відповідачкою та ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів, та надано кредитні кошти у розмірі 29500,00 грн., що також підтверджується квитанцією liqpay №2243035878 про перерахування суми кредиту №1169-8349 від 12.03.2023 року на суму 29 500,00 грн.

Однак позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих відсотків у розмірі 98 352,00 грн. які також є не співмірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі.

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 98 352,00 грн. перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Окрім того, згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй Постанові від 12.02.2025 № 679/1103/23.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 20 355,00 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 913 грн. 06 коп. (24 000,00 х 2 662,40 /56 160,00).

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 1054, пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ЦК України, положень Законів України «Про споживче кредитування» та «;Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ) - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ - 38548598, адреса: 01133, м.Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, оф.407) суму заборгованості а Кредитним договором №1169-8349 від 12.03.2023 р.,в розмірі 40 710 грн. та судовий збір у розмірі 913,06 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко