Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №488/4644/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4644/25

Провадження № 2/488/954/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.08.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря судового засідання - Лінник Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визначити їй, ОСОБА_1 , додатковий строк, тривалістю три місяців, для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві помер її рідний брат ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Заповіту спадкодавець не залишив. Позивачка є єдиною спадкоємицею за законом, оскільки інших спадкоємців немає.

Позивачка зазначає, що після смерті брата вона не звернулася у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність у брата частки у праві власності на квартиру.

Позивачка помилково вважала, що після смерті брата належна йому частка квартири автоматично перейшла до неї як до іншої співвласниці.

Крім того, посилалась на тривале захворювання, інвалідність та порушення пам`яті.

Про необхідність оформлення спадщини позивачка дізналася лише у 2025 році, коли виник намір подарувати квартиру своєму сину.

Після звернення до П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори їй було роз`яснено, що строк для прийняття спадщини пропущено.

Враховуючи вищенаведене, позивачка вважає, що пропуск строку для прийняття спадщини відбувся з поважних, об`єктивних та непереборних причин, які не залежали від її волі, у зв`язку з цим позивачка просить суд визнати зазначені причини поважними та визначити їй достатній додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата, обчислюючи його з дня набрання рішенням суду законної сили.

В судове засідання позивачка не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача – Миколаївська міська рада надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

За такого, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, спадкодавця, до інших осіб, спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені статтями 1261 - 1265 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах, уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, зокрема на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , та як належала останньому на підставі Свідоцтва про право власності від 25.12.2008 року, виданого Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (а.с.18-19).

Позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою спадкодавця та спадкоємцем за законом, оскільки заповіту спадкодавець не залишив та інших спадкоємців немає.

Отже, спадщина відкрилася з дня смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 , а встановлений законом шестимісячний строк для її прийняття сплив 20 січня 2016 року.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивачка у зазначений строк заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подавала.

Відповідно до частини першої статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Водночас частиною третьою статті 1272 Цивільного кодексу України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, визначення додаткового строку можливе за наявності сукупності таких обставин: спадкоємець пропустив установлений законом строк для прийняття спадщини, причина пропуску є поважною, а визначений судом додатковий строк є достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.

Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 дійшов висновку, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо вчинення відповідних дій.

Застосування частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України можливе, якщо у спадкоємця існували перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини та ці обставини визнані судом поважними.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Верховний Суд також наголошував, що оцінка поважності причин має насамперед стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до закінчення шестимісячного строку, оскільки саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.

У даному випадку позивачка як основну причину пропуску строку зазначає те, що не знала про належність її братові частки у праві власності на квартиру та помилково вважала, що ця частка після його смерті перейшла до неї автоматично.

Однак необізнаність спадкоємця про наявність спадкового майна сама по собі не є об`єктивною, непереборною та істотною перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Право на прийняття спадщини виникає з моменту її відкриття, а особа, яка бажає прийняти спадщину та не проживала постійно зі спадкодавцем, повинна вчинити передбачену законом процесуальну дію, а саме подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Незнання спадкоємцем про наявність або склад спадкового майна саме по собі не може визнаватися об`єктивною, непереборною та істотною перешкодою для своєчасного прийняття спадщини, а тому не є достатньою підставою для визначення додаткового строку відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Спадкоємець не звільняється від обов`язку дотримання встановленого статтею 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини лише у зв`язку з необізнаністю щодо складу спадкового майна.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 та від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Посилання позивачки на те, що вона помилково вважала себе власником частки брата у квартирі, також не свідчить про існування об`єктивної перешкоди для звернення до нотаріуса. Така обставина за своєю суттю пов`язана з помилковим розумінням правових наслідків смерті співвласника та порядку переходу права на спадкове майно.

Суд бере до уваги також посилання позивачки на стан здоров`я, інвалідність та порушення пам`яті.

Разом з тим для визнання тривалої хвороби поважною причиною пропуску строку необхідно встановити, що відповідний стан здоров`я створював саме у період з 20 липня 2015 року до 20 січня 2016 року об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

З наданого позивачкою Витягу з рішення ЕКОПФО від 30.05.2025 року (а.с.10-12) та довідки КНП «Міська лікарня №5 від 14 жовтня 2025 року (а.с.26) вбачається наявність у неї відповідного діагнозу («розлади особистості та поведінки внаслідок органічної етіології») та перебування під медичним наглядом.

Водночас сама по собі наявність захворювання та інвалідності, яка встановлена 30.05.2025 року, не підтверджує, що протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини позивачка була об`єктивно позбавлена можливості звернутися до нотаріуса, особисто або через представника у випадках та порядку, передбачених законом.

Доказів того, що стан здоров`я позивачки у період з 20 липня 2015 року до 20 січня 2016 року унеможливлював або істотно перешкоджав зверненню із заявою про прийняття спадщини, суду не надано.

При цьому суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку повинна здійснюватися передусім щодо періоду, протягом якого спадкоємець мав подати заяву про прийняття спадщини.

Обставини, які існували або були документально підтверджені лише через значний проміжок часу після спливу цього строку, самі по собі не підтверджують наявності перешкод у період його перебігу.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 та від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Отже, наведені позивачкою обставини у своїй сукупності не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали їй подати заяву про прийняття спадщини протягом установленого законом шестимісячного строку.

Суд також враховує значний проміжок часу між відкриттям спадщини 20 липня 2015 року та зверненням позивачки до нотаріуса у вересні 2025 року.

Визначення додаткового строку майже через десять років після спливу встановленого законом строку потребує встановлення належних і переконливих доказів того, що протягом установленого законом строку спадкоємець мав об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.

Таких доказів у справі не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини у розумінні частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на недоведеність поважності причин пропуску строку позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, адреса: вул. Адміральська, №20, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001, код ЄДРПОУ 26565573.

Суддя Л.І. Селіщева