Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №488/5193/23 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/5193/23

Провадження № 2/488/126/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.08.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Селіщева Л.І.,

за участю секретаря – Лінник Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив, та остаточно просив:

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 та увійшла до складу спадщини після його смерті.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 (батько позивача), ІНФОРМАЦІЯ_4 , був сином ОСОБА_5 (бабуся позивача).

ОСОБА_5 після укладення шлюбу з ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Після одруження у 1979 році ОСОБА_3 разом із ОСОБА_7 проживав у домоволодінні АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_7 .

За цією ж адресою проживав ОСОБА_2 .

Таким чином, після укладення шлюбу матері ОСОБА_2 , ОСОБА_5 з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 проживав разом із матір`ю та її чоловіком за однією адресою, у спільному господарстві та сімейному побуті.

ОСОБА_3 фактично виховував ОСОБА_2 як сина, а ОСОБА_2 називав ОСОБА_3 батьком.

11 березня 2005 року ОСОБА_7 (бабуся позивача) померла.

Після її смерті право власності на відповідні частки (по ) житлового будинку АДРЕСА_1 набули ОСОБА_3 (чоловік) та ОСОБА_2 (син).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 (мати позивача).

Після її смерті у будинку АДРЕСА_1 продовжували проживати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер.

На момент смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 (батько позивача) проживав разом із ним за однією адресою, був зареєстрований за цією адресою та вів із ним спільний побут.

ОСОБА_2 не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та від спадщини не відмовлявся.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 (батько позивача) помер.

На день смерті батька позивач був неповнолітнім.

Позивач зазначає, що після смерті батька спадщина, яка належала ОСОБА_2 (1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 ), у тому числі спадкове майно, набуте ним після смерті ОСОБА_3 (1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 ), перейшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .

У 2023 році позивач звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О.Г. з метою оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , зокрема на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

У вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні та інші відносини зі спадкодавцем, а також відсутністю належної інформації щодо місця проживання ОСОБА_3 на день смерті.

Посилаючись на викладені обставини та з огляду на неможливість оформити належні йому спадкові права у позасудовому порядку, позивач був змушений звернутися до суду з цим позовом.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача – Миколаївська міська рада також в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

За такого, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права й обов`язки.

Отже, для встановлення права на спадкування за четвертою чергою необхідно встановити факт спільного проживання осіб однією сім`єю, наявність між ними спільного побуту та взаємних прав і обов`язків, а також проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати положення частини другої статті 3 Сімейного кодексу України.

Зокрема, до спадкоємців четвертої черги можуть належати вітчим, мачуха, пасинки, падчерки та інші особи, якщо вони проживали зі спадкодавцем однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права й обов`язки.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Підсумовуючи вищенаведені норми закону та враховуючи досліджені судом докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено та доведено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.13).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.12).

Після укладення шлюбу з ОСОБА_3 ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.14).

Подружжя ОСОБА_6 з 1979 року та до дня смерті ОСОБА_8 , а в подальшому ОСОБА_3 , проживали та були зареєстровані за адресою: житловий будинок АДРЕСА_1 .

За цією ж адресою проживав ОСОБА_2 .

Житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_9 на підставі акту переселенця виданого совхозом ім. Карла Маркса від 1966 року та затвердженого рішенням № 344 ВК Корабельної районної Ради депутатів трудящихся м. Миколаєва від 30.08.1974 р. «Про затвердження акту передачі переселенчіського будинку», виданого державним архівом Миколаївської області № 01-23/278 від 12.07.2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.21).

Після її смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжили спільно проживати у будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05.09.2007 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано право власності по частині за кожним на житловий будинок з прилеглими господарськими будовами та спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , в тому числі і на 1/2 частку самовільно побудованого нерухомого майна, що розташоване по АДРЕСА_1 , і зобов`язати Миколаївське міжрайонне бюро технічної інвентаризації внести в Єдиний реєстр державної реєстрації право власності на вищезгадане нерухоме майно (а.с.28-30).

Таким чином, наведеним судовим рішенням підтверджується набуття ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_8 . Водночас ОСОБА_3 набув право власності на іншу 1/2 частину цього ж нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Водночас відповідно до частини четвертої цієї статті малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, установлених частиною другою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.23).

На час його смерті ОСОБА_2 постійно проживав разом із ним у житловому будинку АДРЕСА_1 , був зареєстрований за цією адресою та продовжував спільне проживання і ведення спільного побуту зі спадкодавцем.

З огляду на встановлені обставини та положення частини третьої статті 1268 ЦК України ОСОБА_2 як спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , якщо відсутні докази його відмови від прийняття спадщини у встановленому законом порядку.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати положення частини другої статті 3 Сімейного кодексу України. До спадкоємців четвертої черги можуть належати, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки та інші особи, якщо вони проживали зі спадкодавцем однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права й обов`язки.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 проживав із ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, був пов`язаний зі спадкодавцем спільним побутом та взаємними правами й обов`язками, а тому мав право на спадкування після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець четвертої черги за законом відповідно до статті 1264 ЦК України.

Таким чином, 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на день його смерті, увійшла до складу спадщини після його смерті, а ОСОБА_2 прийняв цю спадщину у встановленому законом порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.26).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків, що становлять спадщину, від фізичної особи, яка померла, до інших осіб, спадкоємців.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшло належне йому право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , у тому числі право на 1/2 частку цього будинку, набуту ним у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, а відповідно спадкоємцем першої черги за законом.

Згідно з частиною четвертою статті 1268 ЦК України неповнолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадків, установлених частиною другою статті 1273 цього Кодексу.

На день смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 був неповнолітнім, доказів відмови від прийняття спадщини у встановленому законом порядку судом не встановлено.

Відтак позивач вважається таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 .

Із копії спадкової справи №184/2017 заведеної П`ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 13.09.2017 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що 16.01.2024 року позивачу було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку, з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, матеріалами спадкової справи підтверджується факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_2 та оформлення ним спадкових прав на належну спадкодавцю 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Разом із тим, як встановлено судом, право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку зазначеного житлового будинку, яка належала ОСОБА_3 , виникло внаслідок прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, відсутність оформленого у нотаріальному порядку свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 сама по собі не свідчить про неприйняття спадщини ОСОБА_2 , оскільки останній на час відкриття спадщини постійно проживав разом зі спадкодавцем та, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

З огляду на те, що право на спадкування виникло у ОСОБА_2 з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , відповідна 1/2 частка житлового будинку увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 відповідно до статті 1218 ЦК України.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням наведеного суд вважає доведеним факт набуття ОСОБА_2 права на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , а також переходу цього майнового права до позивача в порядку спадкування після смерті його батька.

Доказів, які б спростовували висновки суду, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст.ст. 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 та увійшла до складу спадщини після його смерті.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Миколаївської міської ради, Код ЄДРПОУ 26565573, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

Суддя Л.І. Селіщева