Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №752/8032/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8032/26

Провадження № 2/752/9478/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши у приміщенні суду у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року в системі «Електронний суду» позивач ОСОБА_1 , через адвоката Невмержицьку І.М. (ордер а.с.6), звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача, яка продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, починаючи із дня подання позову і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох річного віку.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_1 , яка є позивачем по справі. Спільне життя подружжя не склалось та рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року по справі № 752/26131/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишилась проживати разом із матір`ю, яка утримує доньку, забезпечує її духовний, фізичний розвиток, належне лікування, навчання тощо.

На підставі судового наказу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року по справі № 752/26160/21 з відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу ОСОБА_5 виповнилось 18 років, тобто вона досягла повноліття.

На підставі Договору №50885 про здобуття вищою освітою позивач ОСОБА_4 навчається в Київському університеті культури за спеціальністю Б-12 культурологія і музеєзнавство на денній формі навчання. Строк надання освітньої послуги з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року. Вартість навчання за один семестр становить 28 600,00 грн. Матір`ю позивача ОСОБА_3 було здійснено оплату навчання першого семестру, що підтверджується квитанцією АТ «Ощадбанк» від 01 жовтня 2025 року.

У зв`язку із денною формою навчання позивач не має змоги працювати та отримувати доходи, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги. Виходячи із вказаного, має місце сукупність обставин, визначених у ч. 1 статті 199 Сімейного кодексу України, які дають право вимагати виплати аліментів відповідачем. При цьому, відповідач у добровільному порядку він надання матеріальної допомоги доньці ухиляється.

На скільки відомо позивачу, у відповідача немає малолітніх чи неповнолітніх дітей. Відповідач є працездатним, працює в ТОВ «Епіцентр-К» і проживає в м. Києві, має на праві спільної часткової власності 1/7 частину кв. АДРЕСА_1 , має на праві власності автомобіль CHEVROLET CRUZE, 2015 року випуску.

У позові повідомляє про орієнтовний розрахунок судових витрат по сплаті правничої допомоги у загальному розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті (а.с.28,29).

За даними Реєстру територіальної громади м. Києва та Єдиного державного демографічного реєстру місце реєстрації громадянина ОСОБА_2 на знайдено (а.с. 26, 27).

Копію ухвали про відкриття провадження суд направляв відповідачу на останню відому адресу, повідомлену позивачем, поштове відправлення повернулось без вручення з відміткою «адресат відсутній» (а.с.33).

Крім того, 13 червня 2026 року судом на офіційному веб-сайті судової влади України судом розміщено оголошення про повідомлення відповідача про розгляд даної справи (а.с.32).

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 11 цієї статті, зокрема, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач був належним чином сповіщений про проведення судового розгляду цивільної справи.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі положень ст.274-279 ЦПК України та відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23 січня 2002 року було укладено шлюб за актовим записом № 45, зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з Державним Центром розвитку сім`ї (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є донькою відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06 березня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 360 відділу реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м.Києва. У графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 (а.с.8).

Відповідно до судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року (справа № 752/26160/21) на користь матері - ОСОБА_3 з ОСОБА_2 стягнуто на утримання ОСОБА_1 аліменти у розмірі всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитини повноліття (а.с.15).

За матеріалами справи, між Київським університетом культури та ОСОБА_3 укладено Договір № 50885 про здобуття вищої освіти, здобувачам якої є позивач ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору, форма навчання - денна, спеціальність - Б-12 культурологія та музсізнавство (п. 1.1.). Строк надання освітньої послуги - з 01 вересня 2025 року до 30 червня 2029 року (п.1.2). Сума до оплати за семестр - 28 600,00 грн (п. 4.1.) (а.с.12).

З довідки від 04 березня 2026 року № 757/23 вбачається, що ОСОБА_1 є студенткою 1 курсу освітнього рівня «Бакалавр» групи ІМ-25, денної форми здобуття освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб, Київського університету культури ІV рівня акредитації. Дата початку навчання - 01 вересня 2025року, дата закінчення навчання - 30 червня 2029 року (а.с.13).

Відповідно до квитанцій АТ «Ощадбанк» 01 жовтня 2025 року ОСОБА_3 здійснювала перерахування грошових коштів в сумі 28 600,00 грн, одержувачем у квитанції зазначено Київський університет культури, призначення платежу: оплата за навчання за договором 50885, 1 курс, семестр 2, група ІМ денна, студент ОСОБА_1 (а.с.14).

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

За нормами статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Як передбачено ст. 199 цього Кодексу, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ст. 200 СК України).

До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу (ст. 201 СК України).

Згідно зі ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 (провадження № 61-350св17) зроблено висновок про те, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба в зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Судом встановлено, позивачка ОСОБА_6 , навчається в навчальному закладі, на денній формі навчання, враховуючи навчальний процес, позбавлена можливості працювати, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, та обов`язок з утримання дитини покладається на батьків спільно.

Також суд враховує, що крім безпосередньої плати за навчання, повнолітня дочка потребує коштів на харчування, придбання одягу та взуття, засобів особистої гігієни, навчальної літератури та приладдя, транспортні витрати та інші пов`язані з навчанням і повсякденним проживанням витрати. При цьому доказів отримання позивачкою самостійного постійного доходу, який дозволяв би їй самостійно забезпечувати свої потреби, матеріали справи не містять.

У той же час, враховуючи положення ст. 182 СК України, суд приймає до уваги працездатний вік відповідача та відсутність у матеріалах справи будь-яких документально підтверджених доказів про незадовільний стан його здоров`я або перебування інших осіб на утриманні відповідача.

Також будь-яких даних, які б свідчили про те, що відповідач не має матеріальної можливості допомагати своїй повнолітній доньці, яка продовжує навчання, матеріали справи не містять. Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву щодо заявлених позовних вимог, не надав суду жодних доводів, а також належних та допустимих доказів на спростування обставин викладених у позові, а також обставин, визначених положеннями закону, які суд враховує при визначенні розміру аліментів, вирішуючи спір по суті.

Позивач просить тягнути з відповідача на свою користь аліменти у розміри частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення нею 23 років.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд виходить із того, що положення статті 199 СК України встановлюють сам обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, однак не встановлюють фіксованої частки доходу, яка підлягає стягненню з одного з батьків.

При визначенні розміру аліментів, виходячи з засад розумності та справедливості, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд враховує взаємний обов`язок батьків по утриманню дитини, те, що повнолітня донька навчається на денній формі навчання, працевлаштуватися вона не має змоги у зв`язку з навчанням, навчається у м. Києві, несе витрати на проїзд до місця навчання, матеріальне становище сторін, а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, дійшов висновку про наявність підстав для часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, на період навчання доньки і до закінчення нею терміну навчання, але не довше, ніж досягнення нею двадцяти трьох років.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивачки 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання позивачки на період навчання до досягнення нею 23 -річного віку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду частині стягнення з відповідачів аліментів на утримання позивачки у межах суми платежу на 1 місяць слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач при зверненні до суду з вимогою про стягнення аліментів відповідно до закону звільнена від сплати судового збору, а позов задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн, ставка судового збору за подання фізичною особою позову майнового характеру, що підлягала сплаті при зверненні до суду у цій категорії справ, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 331,20 грн.

Враховуючи характер спірних правовідносин та те, що позивач звільнена від сплати судового збору, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268,279, 353, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 09 березня 2026 року, до дня закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору.

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк