Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №761/48553/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 761/48553/25

Провадження № 2/752/8300/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання відмов неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом у якому просить:

визнати протиправною відмову позивача в нарахуванні з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води згідно з показами квартирних теплолічильників системи опалення заводський номер 1463468, заводський номер 1462911, заводський номер 1462765, та приладу обліку гарячої води № 071238819;

зобов`язати відповідача з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року нараховувати оплату послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води згідно з показами квартирних теплолічильників системи опалення заводський номер 1463468 заводський номер 1462911, заводський номер 1462765, та приладу обліку гарячої води № 071238819;

визнати протиправною відмову позивача в нарахуванні з 01.11.2021 року оплати послуг з постачання теплової енергії та за постачання гарячої води згідно з показами квартирних теплолічильників системи опалення заводський номер 1463468, заводський номер 1462911, заводський номер 1462765, та приладу обліку гарячої води № 071238819;

зобов`язати відповідача КП «Київтеплоенерго» нараховувати з 01.11.2021 року оплату послуг з постачання теплової енергії та за постачання гарячої води згідно з показами квартирних теплолічильників системи опалення заводський номер 1463468, заводський номер 1462911, заводський номер 1462765, та приладу обліку гарячої води № 071238819.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з дозволу уповноважених органів ним встановлено у квартирі прилади обліку постачання тепла та гарячої води.

При цьому, позивачем замовлено проект на встановлення трьох теплових приладів обліку в кв. АДРЕСА_1 , відповідно до якого теплопостачання квартири здійснюється від загальнобудинкового теплового пункту. Вузли приєднання вертикальні будинкові стояки.

Також ОСОБА_1 зазначає, що теплолічильники введено в експлуатацію та протягом всього часу ним здійснювалась оплата за послуги на рахунок експлуатуючої організації за теплопостачання згідно показів лічильників.

Позивач вказує, що КП «Київтеплоенерго» з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року було виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, та з 01.11.2021 року, в зв`язку із змінами в законодавстві КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

ОСОБА_1 зауважує, що повідомив КП «Київтеплоенерго» про наявність лічильників, які встановлено з дозволу експлуатуючої організації згідно з проектом, які повірені, опломбовані та прийняті в експлуатацію, а з огляду на вертикальні стояки, встановлено три прилади обліку теплової енергії на кожний вузол, що дозволяє контролювати спожиту теплову енергію, однак відповідач протиправно відмовив у постановленні на облік приладів обліку системи опалення.

Таким чином, нарахування йому послуг плати за гаряче водопостачання та теплової енергії за нормами споживання за наявності лічильників у періоді такого нарахування, є незаконними.

При цьому, нездійснення відповідачем, як виконавцем послуг, періодичної повірки лічильників також є порушенням договірних та законодавчо встановлених зобов`язань, а також прав споживача, та Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 року та положень типового Договору.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02.03.2026 року після передачі вказаної справи за підсудністю із Шевченківського районного суду міста Києва, відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

18.03.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що в будинку з вертикальною системою централізованого опалення вузли розподільного обліку теплової енергії не встановлюються, оскільки це призводить до втручання в систему опалення; враховуючи те, що у квартирі позивача подача теплоносія здійснюється за змішаною системою, то, відповідно, в такій квартирі можливим є влаштування приладів-розподілювачів, а не встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії; позивач звернувся до КП «Київтеплоенерго» у 2019 році (після набрання чинності Порядку № 829 та Порядку № 205) з робочим проектом та додатками до нього про погодження, встановлення та прийняття на комерційний облік вузла обліку теплоенергії для потреб опалення квартири, а тому підприємством правомірно відмовлено у погодженні робочого проекту та встановленні вузла обліку теплової енергії у квартирі позивача на підставі чинних будівельних норм та нормативних актів, якими не передбачена технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії при вертикальній системі опалення у багатоквартирному будинку із жовтня 2018 року; позивачем до позовної заяви додані свідоцтва про повірку лічильників, строк чинності яких сплинув у квітні 2025 року; оскільки позивачем не передаються щомісячно показники за гарячу воду, нарахування за вказану послугу проводяться, як для споживачів, які не мають квартирних засобів обліку.

23.03.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_3 вказує, що лічильник гарячої води пройшов повірку, яка дійсна до 05.03.2029 року; прилади обліку теплоенергії встановлено відповідно до проекту, який підтверджує наявність можливості встановлення та наявні покази на них доводять, що не споживалась теплоенергія, оскільки покази приладу обліку станом на 22.03.2026 року відповідають показам теплолічильника станом на дату встановлення; невиконання обов`язків відповідачем щодо взяття на облік, зняття контрольних показників приладу обліку тепла зумовлює те, що відповідач протиправно нараховує заборгованість за спожиті послуги не на підставі показів лічильників, а по середніх показниках, що є протиправним, оскільки за наявності приладів обліку плата за комунальні послуги здійснюється на підставі цих показників, тому заборгованість, яка нарахована на послуги, які фактично не надавались підлягає списанню.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та сторонами визнається та не заперечується, що позивач є споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються, в тому числі відповідачем у кв. АДРЕСА_1 .

Позивач за власні кошти встановив теплолічильники у вкзаному житловому приміщенні, що підтверджується Актами введення в експлуатацію вузлів комерційного обліку теплової енергії від 27.05.2015 року, складеними ОСОБА_1 та представником експлуатаційної організації, заводський номер 1462911, заводський номер 1463468, заводський номер 1462765, а також лічильник гарячого водопостачання Minol D84Г.

Свідоцтвами № № 24-1-2К/3153, 24-1-2К/3155 та 24-1-2К/3154 від 27.04.2021 року проведено повірку вказаних теплових приладів обліку. Вони чинні до 27.04.2025 року.

Відповідно до свідоцтва № 1678/1229 чинного до 05.03.2029 року лічильник води Minol D84Г пройшов повірку. Дата повірки 05.03.2025 року.

Судом встановлено, що з 01.05.2018 року виконавцем послуг з централізованого опалення квартири за адресою: кв. АДРЕСА_1 , стало КП «Київтеплоенерго».

Позивач звертався 21.03.2019 року до КП «Київтеплоенерго» із заявою в якій повідомляв про встановлення приладів обліку та з проханням направити представника на підтвердження дотримання з боку споживача всіх законних процедур.

Поряд із цим, судом з`ясовано, що станом на момент звернення до суду теплолічильники не відображаються в особистому кабінеті позивача на сайті КП «ГІОЦ», а нарахування оплати за послуги з централізованого опалення здійснюється КП «Київтеплоенерго» з урахуванням показань внутрішньобудинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі квартири позивача, гарячого водопостачання - по середніх показниках.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

За п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Стаття 6 Закону України «Про теплопостачання» передбачає, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

Згідно із ч. 7 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

На підставі ч. 4 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт.

Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

До прийняття порядку, яким мала бути встановлена процедура взяття на абонентський облік, а також здійснений перегляд інших нормативно-правових актів протягом 6 місяців з дня опублікування Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (02.08.2017 року), діяли Правила № 630 (був чинним на час виникнення спірних правовідносин у березні 2019 року та втратив чинність 01.05.2022 року).

Пункт 10 Правил № 630 передбачав, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил.

Відповідно до п. 29 Правил № 630 споживач має право: зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

Статтею 32 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.

У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.

Модель приладу - розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.

Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм.

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

При цьому, 18.09.2018 року набув чинності та діяв Порядок оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 року № 205.

У п. 10 цього Порядку визначено, що за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

Вузол розподільного обліку теплової енергії встановлюється за межами приміщення у будівлі із забезпеченням доступу для зняття показань засобів вимірювальної техніки. При встановленні вузла розподільного обліку теплової енергії забезпечується захист від несанкціонованого втручання в його роботу.

Тобто, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії є обов`язковим.

Проте, цим порядком не заборонено встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії і за межами приміщення за наявності відповідних умов.

Разом з тим, судом з`ясовано, що влаштування вузлів комерційного обліку теплової енергії виконане на підставі робочого проекту обладнання квартирних вузлів обліку теплової енергії не погодженого ПАТ «Київенерго» та, які в подальшому не приймались на облік КП «Київтеплоенерго».

Отже, підтвердження того, що постачальник послуг з центрального опалення ПАТ «Київенерго», а в подальшому КП «Київтеплоенерго» вказані лічильники квартирного обліку теплової енергії прийняв на комерційний облік, у зв`язку з чим постачальником послуг виставлялись рахунки на оплату згідно показів теплолічильника та витрачених Гкал у матеріалах справи відсутні.

При цьому, з рахунка-повідомлення КП «Київтеплоенерго» станом на 01.01.2019 року вбачається, що нарахування за надані послуги централізованого опалення в кв. АДРЕСА_1 , здійснювалося, виходячи з опалювальної площі.

Більше того, немає доказів того, що теплолічильники пройшли повірку після 27.04.2025 року, та, що на момент розгляду справи вказані засоби вимірювальної техніки відповідають вимогам ДСТУ, хоча відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, обставини перебування встановлених у квартирі позивача лічильників теплової енергії на обліку у відповідача та здійснення нарахування за теплову енергію до березня 2019 року (звернення до відповідача щодо взяття на облік засобів розподільного обліку з постачання теплової енергії), а як наслідок, що позивач оплачував рахунки з урахуванням показів приладу обліку теплової енергії, не підтверджені.

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 року № 829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії.

Згідно п. 4 Порядку технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб`єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у пункті 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім`я, по батькові виконавця обстеження.

Замовником обстеження внутрішньобудинкової системи опалення є власник (співвласником будівлі або власник (співвласник) окремих приміщень у будівні (п. 5 Порядку).

Таким чином, для визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку здійснюється обстеження внутрішньобудинкової системи опалення усього будинку, а виконавець такого обстеження повинен відповідати встановленим вимогам.

Отже, прилад-розподілювач встановлюються на кожен прилад опалення у квартирі та визначає частку його споживання. В свою чергу вузол розподільного обліку визначає обсяг спожитих Гкал окремою квартирою.

Враховуючи те, що в кв. АДРЕСА_1 подача теплоносія здійснюється за змішаною системою, що стороною позивача не спростовано, то, відповідно, в такій квартирі можливим є влаштування приладів-розподілювачів, а не встановленні вузлів розподільного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 7.31. ДБН В.2.2-15:2019 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення з Поправкою (на зміну ДБН В.2.2-15-2005, ДБН В.3.2-2-2009) визначено, що при централізованому теплопостачанні слід застосовувати квартирні теплолічильники та облаштовувати їх відповідно до ДБН В.2.5.67. Місця облаштування квартирних лічильників повинні знаходитись поза межами квартир. Пункту 6.2.2. ДБН В.2.5.67.2013 встановлює, що засоби обліку енергоспоживання, що встановлюють зокрема прилади-розподілювачі теплової енергії на опалювальних приладах, застосовуються згідно з ДСТУ ЕN 834, ДСТУ ЕN 835можливість влаштування приладів-розподілювачів теплової енергії для обліку фактичного теплоспоживання квартирами.

Оскільки подача теплоносія в квартири здійснюється за вертикальною системою, то на такій системі вузли розподільного обліку не встановлюються.

Що ж стосується гарячого водопостачання в квартиру позивача, то в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, починаючи саме з 01.05.2018 року та з 01.11.2021 року, передавав показники лічильника спожитих комунальних послуг (з постачання гарячої води) виконавцю послуг - ПАТ «Київенерго» та в подальшому КП «Київтеплоенерго», хоча обов`язок саме споживача своєчасно надавати виконавцю комунальних послуг показники лічильника передбачений ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Відповідно до п. 11 Правил № 630 надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, у разі відсутності у виконавця показників квартирних засобів обліку за розрахунковий період плата за послуги нараховується згідно з показниками будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) - за нормативами (нормами) споживання з подальшим перерахунком відповідно до п. 18 цих Правил.

Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог належними і допустимими доказами, що є наслідком відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання відмов неправомірними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко