Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №127/26870/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26870/26

Провадження № 3/127/5266/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокум. Вінниця

Cуддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Дубчак Л.С. (в режимі відеоконференції), розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділу поліції №2 Вінницького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №147397 від 20.07.2026, 20.07.2026 близько 16:30 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилась від передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній утік з дому, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.

13.08.2026 адвокатом Дубчак Л.С. подано письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до яких ОСОБА_1 не погоджується із викладеними у протоколі обставинами, вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а висновок щодо невиконання нею батьківських обов`язків є необґрунтованим, ґрунтується на припущеннях. Вказала, що у зв`язку з тяжкими психічними та поведінковими розладами ОСОБА_2 тривалий час перебував на лікуванні у спеціалізованому психіатричному закладі. Відразу після повернення із зазначеного закладу до місця проживання, а саме 20.07.2026 року, ОСОБА_2 самовільно залишив місце проживання. Після чого ОСОБА_1 невідкладно звернулася до правоохоронних органів Національної поліції з повідомленням про зникнення та вжила всіх залежних від неї заходів для його розшуку, також самостійно здійснювала пошукові дії. Зазначила, що попередньо 10.07.2026 року, що був наступним днем після виписки ОСОБА_2 з Комунального закладу підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради», де він перебував на стаціонарному лікуванні з 17.04.2026 року, ОСОБА_2 самовільно зник, у визначений час не повернувся додому, до його пошуку також залучалися працівники поліції. З метою вжиття заходів соціального захисту, соціальної роботи та належної міжвідомчої взаємодії компетентних органів ОСОБА_1 17.07.2026 зверталася до служби у справах дітей, соціальної служби та ювенальної превенції, також її представником було спрямовано запити щодо наявності спеціалізованих закладів, до яких може бути влаштований ОСОБА_2 , однак наразі відповіді на вказані звернення отримано не було. Наголошує, що вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином виконувала свої батьківські обов`язки щодо сина ОСОБА_2 , систематично забезпечувала необхідне лікування, зверталася за допомогою до компетентних органів, неодноразово ініціювала вжиття заходів соціального захисту та профілактики його девіантної поведінки, а після залишення ним місця проживання невідкладно повідомила про це органи Національної поліції та вжила всіх залежних від неї заходів для його розшуку. Сам по собі факт самовільного залишення дитиною місця проживання за наявності встановлених тяжких психічних та поведінкових розладів не може свідчити про ухилення усиновлювачки від виконання батьківських обов`язків. З огляду на викладене, у діях ОСОБА_1 відсутні як об`єктивні, так і суб`єктивні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 184 КУаАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, заперечила, пояснила, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки та вживає усіх необхідних заходів задля створення необхідних умов лікування сина ОСОБА_2 .

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Дубчак Л.С. у судовому засіданні підтримала попередньо поданні нею заперечення на протокол та просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №147397 від 20.07.2026, 20.07.2026 близько 16:30 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилась від передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній утік з дому.

Матеріали справи містять також рапорт інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області стршого лейтенанта поліції Олега Ткачука від 20.07.2026, у якому зазначено, що 20.07.2026 о 16:45 год оператором прийнято звернення ОСОБА_1 про зникнення дитини, прийомного сина ОСОБА_2 , який сьогодні повернувся з дитячої обласної лікарні, а саме психіатричного відділення, та втік з дому.

Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 від 20.07.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється її всиновленим сином з 20.12.2020 року. Спершу вони проживали у місті Києві, потім у Німеччині, а з 03.04.2026 проживають у місті Вінниці. Так як у ОСОБА_2 психічні розлади, він з 17.04.2026 по 09.07.2026 знаходився у психіатричному відділенні дитячої обласної лікарні. 10.07.2026 він втік з дому, опісля його знайшли його п`яним та привезли додому, з 10.07.2026 по 20.07.2026 він знову перебував у дитячій обласній лікарні. 20.07.2026 о 16:00 год ОСОБА_2 було виписано з медичного закладу. Після приїзду додому він знову втік з дому у зв`язку з чим було здійснено виклик поліції. Пошуки ОСОБА_2 тривали з 16:50 год по 19:30 год 20.07.2026, знайшли його неподалік будинку з особами яких він не знав.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

При цьому, стаття 184 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

У вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення є посилання, що ОСОБА_1 ухилилась від передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання сина. Проте, особою, яка складала протокол не визначено конкретних положень вказаної статті, за що настає адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Відповідно до Закону законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Статтею 4 Закону визначено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає, зокрема забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Відповідно до ст. 12 Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Невиконання батьками або особами, які їх заміняють, обов`язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер, що не відповідає даному випадку.

Відповідно до ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стаття 155 Сімейного кодексу України).

Отже, під ухиленням від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей слід розуміти як пряме невиконання батьками або особами, які їх замінюють, цих обов`язків та свідомого нехтування ними.

Складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не розкрита повністю об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто не зазначена суть адміністративного правопорушення.

При цьому, склад правопорушення становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Суть адміністративного правопорушення в протоколі викладена в загальних рисах, без зазначення об`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, зокрема, які обов`язки з боку ОСОБА_1 не виконуються, в який період часу, з конкретною вказівкою на форму вини.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено суть адміністративного правопорушення, в тому числі всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Натомість протокол містить лише формальне посилання на ухилення ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, без конкретизації від яких саме передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання свого сина вона ухилилася і таке порушення має носити систематичний та триваючий характер.

Неповнолітній ОСОБА_2 самостійно залишив місце свого проживання. Як тільки ОСОБА_1 стало відомо про відсутність ОСОБА_2 , вона невідкладно звернулася до поліції, вжила всіх можливих заходів для розшуку дитини. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вона нехтувала обов`язками або допустила недбалість.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь, у протоколі про адміністративне правопорушення фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, тобто не доведено складу адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні дії ОСОБА_1 щодо ухилення нею 20.07.2026 року від виконання батьківських обов`язків, провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з підстав п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 184, ст. 247, 280, 283, 287 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна