Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №722/1597/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1597/26

Номер провадження 2-а/722/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Припхан І.І.,

з участю секретаря Сімак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого представником позивача адвокатом Гуйван Наталією Іванівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сокирянський відділ Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Гуйван Н.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Сокирянського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № R578432 від 12.06.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 тисяч гривень, а провадження відносно позивача закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у липні 2026 року, при зверненні до Сокирянського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з метою визначення причини блокування карткового рахунку, позивачу стало відомо про те, що у Сокирянському відділі Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з примусового виконання постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R578432 від 12.06.2026 року.

На вимогу позивача державним виконавцем було надано лише частину копії постанови № R578432 від 12.06.2026 року при ознайомленні з якою встановлено, що 12.06.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № R578432 за справою про адміністративне правопорушення, згідно якої його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф. При цьому, у зазначені постанові вказано про те, що 28.05.2026 року позивачем було направлено заяву про визнання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності. Спосіб надходження заяви: особисто в письмовій формі.

Зі змісту постанови № R578432 від 12.06.2026 року вбачається, що остання винесена по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000 гривень, відповідно до якої за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності: 28.05.2026 року. Спосіб надходження заяви: особисто в письмовій формі.

Однак, позивачем не направлялося до ІНФОРМАЦІЯ_2 жодних заяв про визнання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Наявні у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи не містять письмової заяви в якій позивач його зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, що свідчить про неправомірність прийнятого рішення та відсутністю належних доказів.

З`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.05.2026 року о 10:00 за повісткою № 7207602, позивач ОСОБА_1 не міг з об`єктивних причин, оскільки, здійснивши трекінг відправлення Укрпошти RO 6716 0855 689, вказаний на копії поштового конверту, яким надсилалася повістка (https://track.ukrposhta.ua/? barcode=R067160855689&lang=ua), вбачається, що 05.05.2026 року, зазначене відправлення прибуло до відділення в с. Михалкове, а спроба вручення та проставлення працівником Укрпошти відмітки «одержувач відсутній за вказаною адресою» було здійснено лише 06.05.2026 року, тобто вже на наступний день, аніж вказаний у повістці день.

Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вважає, що дана постанова є протиправною та незаконною, оскільки відсутні правові підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності, висновки та доводи які викладені в постанові не відповідають дійсності, є не обґрунтованими, безпідставними, та не підтвердженими, належними та узгодженими між собою доказами, а сама постанова не відповідає вимогам законодавства та винесена посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 з перевищенням владних повноважень. Вважаю що справу слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУПАП.

Так, із змісту оскаржуваної постанови, остання не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, а саме в ній не зазначено об`єктивної сторони самого правопорушення, зокрема дати, часу та місця вчинення правопорушення не зазначено яким саме числом була датована повістка про явку до ТЦК та СП, коли саме її було направлено позивачу та яким способом, коли саме останній її отримав чи відмовився від отримання, коли згідно повістки він мав прибути до ТЦК та СП та до якого саме відділу, яким чином зафіксовано було факт його неявки, тобто самої суті вчиненого правопорушення постанова не містить.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Ухвалою суду від 01.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, та постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, а також докази по справі, встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу №716 від 28.05.2026 року 28.05.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено факт порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії особливого періоду, а саме ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № НОМЕР_1 на 05.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 та не повідомив про причини неявки. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз.1 п.1 ст.22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З 17.03.2024, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє на момент складання протоколу, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

На підставі протоколу №716 від 28.05.2026 року, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 12.06.2026 року було винесено постанову № R578432 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення до адміністартивної відповідальності за її відсутності), зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. У постанові № R578432 від 12.06.2026 року вказано про те, що 28.05.2026 року позивачем було направлено заяву про визнання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності. Спосіб надходження заяви: особисто в письмовій формі.

Як вбачається із повістки № 7202602 на ім`я ОСОБА_1 було скеровано повістку про явку на 05.05.2026 о 10 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до копії конверту та трекінгу відправлень № R0 6716 0855 689 вбачається, що 30.04.2026 року відправлення створено онлайн, 05.05.2026 року відправлення прибуло до с. Михалкове (обслуговується пересувним відділенням за адресою та графіком надання послуг у населеному пункті), 06.05.2026 року відправлення повернуто Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою) та 20.05.2026 року відправлення повернуто та вручено Відправнику.

Відповідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (зі змінами), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд зазначає, що положення ч.3 ст.37 та ч.11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачають обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк стати на військовий облік, а також у разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Відповідно до п. 21, 23, 24, 34, п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року, вказано:

21. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

23. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка);

24. У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів;

34. Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

41. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію повістки № 7202602 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , скеровану за адресою: АДРЕСА_1 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 05.05.2026 року о 10 год. 00 хв.

Відповідно до долучених копії конверту та трекінгу відправлень № R0 6716 0855 689 вбачається, що 30.04.2026 року відправлення створено онлайн, 05.05.2026 року відправлення прибуло до с. Михалкове (обслуговується пересувним відділенням за адресою та графіком надання послуг у населеному пункті), 06.05.2026 року відправлення повернуто Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою) та 20.05.2026 року відправлення повернуто та вручено Відправнику.

Відтак, позивач навіть отримавши повістку 06.05.2026 року не міг б з`явитись 05.05.2026 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Проте, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, остання не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, а саме в ній не зазначено об`єктивної сторони самого правопорушення, зокрема дати, часу та місця вчинення правопорушення не зазначено яким саме числом була датована повістка про явку до ТЦК та СП, коли саме її було направлено позивачу та яким способом, коли саме останній її отримав чи відмовився від отримання, коли згідно повістки він мав прибути до ТЦК та СП та до якого саме відділу, яким чином зафіксовано було факт його неявки, тобто самої суті вчиненого правопорушення постанова не містить.

При цьому суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом.

Такі висновки надані Європейським судом з прав людини у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р).

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона винесена відповідно до ст. 279-9 КУпАП - за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, в самій постанові зазначено, що ОСОБА_1 28.05.2026 року особисто в паперовій формі подав заяву про те, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Проте ОСОБА_1 заперечує факт подання ним такої заяви від 28.05.2026 року, а відповідачем протилежного доведено не було.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки: "Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Враховуючи те, що відповідачем не було доведено факту подання позивачем заяви про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, суд вважає, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбувся в порушення вимог ст. 277-2 КУпАП, що призвело до обмеження його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Недоведена вина прирівнюється до невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Разом з тим, відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а саме, належного повідомлення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 на зазначений у повістці час та дату.

Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.

При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, оскільки відсутні докази того, що позивач був належним чином оповіщеним про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 та свідомо ухилявся від виконання свого обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою.

Вказані обставини свідчать про відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № R578432 від 12.06.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 665,60 грн., а відповідач є суб`єктом владних повноважень, то судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених вимог слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6-9, 72-77, 132, 139, 229, 241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, ст.ст.210, 210-1 КУпАП суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданого представником позивача адвокатом Гуйван Наталією Іванівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сокирянський відділ Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову № R578432 від 12.06.2026 року винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів після оголошення рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.

Суддя: