Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №146/272/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/272/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. селище Томашпіль Вінницької області

Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , представника потерпілої, адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025020200000221 від 06 грудня 2025 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Яланець, Томашпільського району Вінницької області, громадянки України, освіта вища, не працюючої, не одруженої, на утриманні має одну неповнолітню дитину, депутатом, учасницею бойових дій, потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС не являється, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

В умовах дії воєнного стану введеного в дію указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, яким введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб з подальшим продовженням, ОСОБА_4 вчинила корисливий злочин за наступних обставин.

ОСОБА_4 06.12.2025 біля 14:20 год. перебуваючи біля багатоквартирного будинку який розташований по АДРЕСА_3 зустріла свою сусідку ОСОБА_5 яка разом із дітьми ішла на роботу.

Побачивши, що ОСОБА_5 покинула своє місце поживання у ОСОБА_4 раптово виник умисел направлений на вчинення крадіжки грошових коштів з квартири останньої.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 цього ж дня о 14:42 год. підійшла до вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 у якій проживає ОСОБА_5 та яка розташована у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_3 та за допомогою ключа який вона знайшла попередньо, відкрила вхідні двері до зазначеної квартири та проникла усередину.

Перебуваючи у зазначеній квартирі ОСОБА_4 , діючи умисно з метою заволодіння грошовими коштами з корисливих мотивів з гаманця, який знаходився у шафі, яка у житловій кімнаті викрала грошові кошти ОСОБА_5 а саме 150 Євро, які станом на 06.12.2025 відповідно встановленого національним банком України офіційному курсу гривні до іноземної валюти Євро еквівалентні 7383 гривням 96 копійкам та 50 доларів США, які відповідно до вищевказаного курсу гривні до іноземної валюти Долар США еквівалентні 2109 гривням 19 копійкам.

Викравши вищевказані грошові кошти ОСОБА_4 розпорядилась ними на власний розсуд, обернувши їх на свою користь.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдала ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 9493,15 грн.

За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись її допитом та допитом потерпілої. Цивільний позов визнає частково.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченої, потерпілої а також оглядом характеризуючих даних щодо особи обвинуваченої, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення обвинувачена ОСОБА_4 суду пояснила, що це відбулося 06 грудня 2025 року. Ключі вона взяла за пару днів до цього. Вона виходила зі своєї квартири, яка знаходиться навпроти квартири потерпілої і побачила в дверях квартири потерпілої ключі. Сама потерпіла шостого грудня пішла з дому, що вона бачила. Вона зайшла в квартиру потерпілої щоб вкрасти гроші і в шкафу знайшла гаманець, який там висів. З гаманця взяла 50 доларів і 150 євро і пішла. Вказані кошти обміняла на близько 9 тисяч гривень. Далі вона пішла на день народження і на дні народження її затримали. Ключі від квартири потерпілої, вона думала, що викинула в парку, але виявилось, що викинула свої ключі. Квартиру виходячи не закривала. Біля п`яти тисяч гривень в неї вилучила поліція та близько чотирьох тисяч вона потратила. До 6 грудня вона близько двох років не заходила в квартиру потерпілої.

Щодо цивільного позову вказала, що завдану шкоду згодна сплатити в розмірі 10000 грн.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позицій.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 27 вересня в день її народження, її мати, яка неофіційно працювала, спитала її скільки залишилось грошей. Гроші стояли на фортепіано у відкритому доступі на двох купках. Вона подивилась і побачила, що значної суми: 500 доларів США та 300 Євро там не вистачає. В неї звинувачення впали на дитину, якій 9 років. Їй хтось порадив поставити камеру. Вона гроші сховала в різні гаманці і у спальні поставила в шафі. Десь через місяць вона перевірила гаманці і виявила, що в одному не вистачає 50 доларів та в іншому не вистачає 50 Євро. Вона знову подумала на дитину. Ключі, які були вилучені у обвинуваченої пропали десь у вересні – жовтні місяці. Далі, десь в листопаді, вона поставила камеру всередині квартири в коридорі. 06 грудня вона повезла дітей на святкування. Ввечері повернулась додому і до неї подзвонив чоловік і сказав, що в квартиру хтось заходив. Це він дізнався, бо в нього був доступ до відео з камери. Вона подивилася відео і побачила, що обвинувачена зайшла в квартиру, зразу пішла у спальню, де були гроші. Далі її не було, видно, тільки чути звук шафи і тумбочок. Потім пішла далі по кімнатах, потім знов зайшла у спальню і видно як вона щось у карман кладе.

Далі потерпіла подзвонила до мами, повідомила чоловіка, що впізнала цю жінку. І вони прийняли рішення викликати поліцію.

Коли вона в той день ввечері поверталась в квартиру, квартира була закрита.

Також потерпіла повідомила, що кошти їй повернуто в сумі 5970 грн. Перед першим засіданням обвинувачена до неї підходила і казала, що залишок суми поверне. 06 грудня було викрадено 150 Євро та 50 доларів США.

Вважає, що попередні кошти теж викрала її сусідка. Коли обвинувачена просила пробачення казала, що вона це зробила умисно, бо раніше обвинувачена в неї працювала і вважала, що вона не доплатила їй 100 чи 200 гривень.

Щодо міри покарання потерпіла поклалася на розсуд суду.

Цивільний позов підтримала в повному обсязі.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, заслухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що інкриміноване обвинуваченій ОСОБА_4 кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, остання винна у його вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.

Мотиви призначення покарання.

Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують його.

З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.8 ч.1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Пом`якшуючими обставинами, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої.

Обтяжуючих обставин, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно висновку досудової доповіді про ОСОБА_4 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі окремих осіб).

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченої, яка на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, селищна рада щодо обвинуваченої компрометуючими матеріалами не володіє, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також приймаючи до уваги досудову доповідь про особу обвинуваченої, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_4 можливе при призначенні їй покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробовуванням протягом іспитового строку.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

При вирішенні судом заявленого потерпілою цивільного позову до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 55056 гривень та моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з рахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно Постанови № 3 від 31.03.1989 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі обвинуваченого в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, та визначити суму, що підлягає стягненню на відшкодування шкоди, з урахуванням доказів, як наявних у кримінальній справі, так і додатково представлених при розгляді справи.

В обґрунтування своїх вимог потерпіла ОСОБА_5 вказала, що внаслідок протиправних дій з боку обвинуваченої їй було завдано матеріальної шкоди на суму 55086 гривень.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , завдала обвинуваченій матеріальної шкоди в розмірі 9493,15 грн., матеріальна шкода частково відшкодована в розмірі 5970 гривень, тому суд вважає за необхідне вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково в розмірі 3523,15 гривень.

Також потерпіла ОСОБА_5 просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на її користь 50000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Судом встановлено, що спричинення ОСОБА_4 матеріальної шкоди, що мало місце 06.12.2025 заподіяло цілком природні моральні страждання, що негативно вплинули на фізичний та психічний стан ОСОБА_5 , вимагали додаткових зусиль для організації життя потерпілої.

При цьому, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що моральна шкода заподіяна потерпілій має місце, але її розмір повинен бути істотно зменшений, з урахуванням ступеня вини заподіювачки, поведінки обвинуваченої.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує ступінь моральних страждань та переживань ОСОБА_5 , яких вона зазнала внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_4 , а саме те, що потерпіла, втратила душевну рівновагу і спокій, у потерпілої наступили вимушені зміни у її життєвих стосунках і що необхідний час та зусилля на відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, враховуючи матеріальне становище обвинуваченої, зважаючи на часткове визнання позову обвинуваченою, розмір моральної шкоди, яка підлягає до відшкодування обвинуваченою ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 слід визначити в сумі 10000 грн.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

При вирішенні цивільного позову судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену в постанові по справі № 344/10730/15-ц від 14.02.2018 р., відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, суд не вправі відмовити в такому позові з таких підстав.

Рішення щодо речових доказів та щодо відшкодування процесуальних витрат.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Таким чином, жіночу шубу чорного кольору, гаманець чорного кольору, пару кросівок світлого кольору марки «New Balance», які належать ОСОБА_4 , грошові кошти в розмірі 5970 грн., в`язку ключів, які належать ОСОБА_5 слід повернути за належністю власникам. CD-R диск наданий потерпілою ОСОБА_5 на якому знаходяться відеозаписи слід залишити при матеріалах справи. Змив потожирової речовини з поверхні полиці шафи, а саме з другої, що зверху, в спальній кімнаті, змив потожирової речовини з поверхні полиці шафи, а саме з третьої, що зверху, в спальній кімнаті, змив потожирової речовини з верхньої частини кришки фортепіано, слід одорологічного походження із зовнішньої ручки вхідних дверей квартири слід знищити

Витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України щодо обвинуваченої суд не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3523,15 гривень (три тисячі п`ятсот двадцять три гривні п`ятнадцять копійок) матеріальної шкоди та 10000 гривень (десять тисяч гривень) моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Речові докази, а саме:

CD-R диск наданий потерпілою ОСОБА_5 на якому знаходяться відеозаписи, який знаходиться при матеріалах справи – залишити при матеріалах справи.

Жіночу шубу чорного кольору, гаманець чорного кольору, пару кросівок світлого кольору марки «New Balance», які передано на зберігання ОСОБА_4 – повернути ОСОБА_4 , як законному володільцю.

Грошові кошти в розмірі 5970 грн., в`язку ключів, які передано на зберігання ОСОБА_5 – повернути ОСОБА_5 , як законному володільцю.

Змив потожирової речовини з поверхні полиці шафи, а саме з другої, що зверху, в спальній кімнаті, змив потожирової речовини з поверхні полиці шафи, а саме з третьої, що зверху, в спальній кімнаті, змив потожирової речовини з верхньої частини кришки фортепіано, слід одорологічного походження із зовнішньої ручки вхідних дверей квартири – знищити.

В умовах дії воєнного стану відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1