Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №636/7582/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/7582/25 Провадження № 2/636/860/26

Дата ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Профіт Капітал» в особі представника адвоката Ушакевич Марини Петрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Профіт-Капітал» ( далі – ТОВ «ФК «Профіт Капітал») в особі представника адвоката Ушакевич М.П. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020 в розмірі 198479,51 грн. та понесені судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.01.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Р24.22117.006240514, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 98235,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується повернути кредит, з процентними платежами ( процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно умов договору кредиту та додатками до даного договору, які є його невід`ємною частиною. Банк на виконання умов договору надав відповідачці грошові кошти у сумі 98235,00 грн. строком до 22.01.2022, а ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку щодо повернення наданого кредиту в строки, передбачені кредитним договором.

19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до п.2.1 Договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк». 22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до п.2.1 Договору факторингу ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг». ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов`язання за Договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував належну суму коштів на користь ТОВ «Оптіма Факторинг», за таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», починаючи з 22.12.2023 року відповідно до договору факторингу №22/12-2023 перейшло право за Договором № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020, що укладено між АТ «Ідея Банком» та ОСОБА_1 . У зв`язку з чим станом на 19.12.2023 року (дата відступлення прав вимоги) заборгованість ОСОБА_1 становить 198479,51 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 93083,93 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 45177,39 грн.; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту 60218,19 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 10.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Учасники справи у судове засідання не з`явились.

Представник позивача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у позовній заяві просила розгляд справи провести без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, про дату та час судового розгляду повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення на адресу її зареєстрованого місця проживання судових повісток про виклик до суду, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові конверти з вкладеннями та рекомендованим повідомленнями, з позначкою: адресат відсутній. З матеріалами справи ознайомлена, про хід розгляду справи обізнана, про що свідчать наявні в матеріалах справи заяви відповідача з ознайомленням з матеріалами справи, відкладення справи, а також підписи відповідачки у явочних листах. Заперечень, додаткових пояснень чи відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів та з урахуванням того, що від позивача не надходило заперечень щодо заочного розгляду справи, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст., ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Зважаючи на те, що учасники справи до суду не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 22.01.2020 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений договір кредиту та страхування № Р24.22117.006240514. Відповідно до п.1.2. договору банк надає кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів у сумі 98235,00 грн. Пунктом 1.3 договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 15 % річних, тип процентної ставки - змінювана. Строк кредиту становить 24 місяці (п. 1.4 договору) дата повернення кредиту – 22.01.2022 (п. 1.6 договору).

Відповідно до п.п. 1.5 договору кредиту під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті Банку https://ideabank.ua.

Позичальник погоджується, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього Договору та зобов`язується виконувати їх умови, а також підтверджує, що ознайомлений з ДКБОФО і Тарифами, в тому числі з паперовими версіями розміщеними у відділенні Банку або Кредитного посередника, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п. 3 до Договору кредиту).

Також відповідачкою було підписано особистим власноручним підписом Паспорт споживчого кредиту (Додаток № 1 до Договору кредиту та страхування № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020, в якому узгоджено порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення коштів, вартість відкриття пакету послуг, розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості, строк та тип кредитування процентна ставка та інші істотні умови кредитування, що є невід`ємною частиною договору відповідно до п. 3.2 Договору.

Пунктом 2 договору передбачено, що нанесенням власноручного підпису під цим договором страхувальник (застрахована особа) акцептує оферту ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна СТАХУВАННЯ ЖИТТЯ»: 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 42, код. ЄДРПОУ 32456224, www.pzu.com.ua, від імені якого діє страховий агент, та укладає договір страхування життя № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020 р., для клієнтів Акціонерне Товариство «Ідея Банк», який є договором приєднання згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України. У п. 2.1. договору передбачено, що договір добровільного страхування життя діє в межах кредитного договору, тобто з 22.01.2020 по 22.01.2021, страховий внесок одноразовий у розмірі 16712,18 грн, страховий тариф одноразовий 20,50% страхова сума: 81522,92 грн на випадок смерті у результаті нещасного випадку.

АТ «Ідея Банк» взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту ОСОБА_1 у розмірі 98235 грн. 00 коп., ордером-розпорядженням №2 про сплату страхового платежу в сумі 16712,18 грн. та випискою по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 кредит № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020 за період з 22.01.2020 по 19.12.2023.

Відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 19.12.2023 утворилась заборгованість у розмірі 198479,51 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 93083,93 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 45177,39 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 60218,19 грн.

19.12.2023 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступив фактору, а фактор набув належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено у друкованому реєстрі боржників № 2 від 19.12.20213 на виконання договору факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023, в тому числі й до відповідачки. 20.12.2023 на виконання вказаних умов договору факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023, ТОВ «Оптіма Факторинг» передало ПАТ «Ідея Банк» грошові кошти в сумі 11576112,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 45 від 20.12.2023.

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023. Відповідно до п. 2.1 договору ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором. Згідно з положенням п. 2.2 цього договору права вимоги відступається в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами та в реєстрі боржників в електронному вигляді та надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді. На виконання даного договору ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Оптіма Факторинг» 11861032,61 грн.

Відповідно до друкованого реєстру боржників №2 від 22.12.2023 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло прав вимоги й до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020 в розмірі 198479,51 грн.

В обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором позивач надав довідку-розрахунок заборгованості, виконаний АТ «Ідея Банк», відповідно до якого сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020 становить 198479,51 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом 93083,93 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 45177,39 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 60218,19 грн.

Таким чином, стороною позивача доведено укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою.

На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд дійшов до висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, право грошової вимоги на яку перейшло до позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків за кредитним договором № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020 у розмірі 138261,32 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 93083,93 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 42177,39 грн. позов підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020 у розмірі 60218,19 грн. суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України вищевказані висновки Верховного Суду враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З матеріалів справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) Тому на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за кредитним договором № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020 у розмірі 60218,19 грн., задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за результатами судового розгляду між сторонами підлягають розподілу судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать витрати на професійну правничу допомогу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Зі змісту даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження факту отримання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн. позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, додатковою угодою № 1/1 до Договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024; акт №1 прийому - передачі реєстрів боржників за договором про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, акт №1 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 24.07.2025 на суму 7000 грн. 00 коп., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6416 від 23.05.2019, а також платіжну інструкцію в національній валюті від 24.07.2025 № 1496, щодо перерахування позивачем на рахунок АО «Правовий курс» грошових коштів у розмірі 18900,00 грн.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Allia№ce Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги адвоката, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у цій справі в сумі 7000,00 грн. не є співмірними до ціни позову та складністю справи, враховуючи, що її розгляд відбувся у порядку спрощеного позовного провадження та без участі представника позивача, отже в заявленій сумі не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 138261,32 грн., то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2109,31 грн (138261,32 грн х 3028,00 / 198479,51).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76, 81, 178, 141, 223, 263, 265, 268, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт-Капітал» в особі представника адвоката Ушакевич Марини Петрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт-Капітал», код ЄДРПОУ: 39992082, заборгованість за договір кредиту та страхування № Р24.22117.006240514 від 22.01.2020 у розмірі 138261 (сто тридцять вісім тисяч двісті шістдесят одна) гривня 32 копійки, яка складається з: заборгованості за основним боргом 93083,93 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 42177,39 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2109 (дві тисячі сто дев`ять) грн. 31 коп., та витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. на рахунок IBAN № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку 322001.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Карімов