Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №141/452/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/452/26

Провадження №2/141/393/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу №141/452/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

11.06.2026 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 8474598.

Згідно п.п. 2.1 договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позивальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 5 від 27.05.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24282,00 грн, з яких 14200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 41,18 грн - сума заборгованості за відсотками, 7100,00 грн - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом, 2940,82 грн – комісія за надання кредиту.

Згідно п. 3.7 договору факторингу ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зобов`язується перерахувати на банківський рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» будь-які грошові кошти, отримані від боржників, на виконання ними своїх зобов`язань за договорами позики, право вимоги за якими відступлено фактору після передачі права вимоги до фактора.

Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.

Всупереч умовам договору позики та незважаючи на повідомлення відповідач лише частково виконав своє зобов`язання, оскільки після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній 16.10.2025 здійснив платіж у розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 8474598 від 09.12.2024 в розмірі 22282,00 грн, з яких 14200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5141,18 грн - сума заборгованості за понадстрокове користування кредитом, 2940,82 грн комісія за надання позики, яку позивач просить стягнути із відповідача на свою користь, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2026 провадження у справі № 141/452/26 відкрито та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 30.07.2026, зобов`язано позивача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази направлення ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості за укладеним кредитним договором № 8474598 від 09.12.2024 та обґрунтований розрахунок з посиланням на докази сплати відповідачем коштів за укладеним кредитним договором № 8474598 від 09.12.2024, також зобов`язано відповідача надати суду докази погашення боргу за укладеним кредитним договором № 8474598 від 09.12.2024.

07.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Злотіної Н.О. надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого ОСОБА_2 просить суд витребувати у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» інформацію, а саме: розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8474598 від 09.12.2024 та докази здійснення відповідачем оплати за кредитним договором № 8474598 від 09.12.2024.

Ухвалою суду від 30.07.2026 клопотаннч представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Злотіної Н.О. від 06.07.2026 про витребування доказів задоволено, відкладено розгляд цивільної справи №141/452/26 на 08.09.2026 та витребувано у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» інформацію, а саме розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8474598 від 09.12.2024 та докази здійснення відповідачем оплати за кредитним договором № 8474598 від 09.12.2024.

12.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Білан В.І. надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 30.07.2026, а саме розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8474598 від 09.12.2024.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання, в судове засідання 08.09.2026 не з`явився, повноважного представника до суду не направив, жодних заяв чи клопотань, окрім клопотання про витребування доказів від 06.07.2026, до суду подано не було, натомість, в прохальній частині позовної заяви, а також у клопотанні про витребування доказів від 06.07.2026 представник позивача просить суд здійснювати без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про дату та місце розгляду справи № 141/452/26 шляхом скеровування кореспонденції суду по місцю реєстрації, однак відзив на позовну заяву до суду не направила. Натомість, 25.08.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 25.08.2026 про долучення до матеріалів справи документів, а саме копії військового квитка, а також довідку про перебування на військовій службі.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 141/452/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

09.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8474598, за умовами якого кредитодавець зобов`язується передати позичальникові у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Згідно пунктів 2.2.2 – 2.2.4 договору строк кредитування/строк договору - 30 днів, процентна ставка/день – 0,01% (фіксована), комісія за надання кредиту становить 20,71% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2940,82 грн), дата надання кредиту – 09.12.2024, дата повернення кредиту (останній день) – 07.01.2025, денна процентна ставка/день – 0,70%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною)/день – 5,00%, пеня %/день – 5,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1001,42%, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 17182,00 грн.

Мета отримання кредиту – придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 2.1.1 договору).

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з другого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом, відповідно до п. 2.2 договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений в п.п. 2.2.4, п. 2.2 договору. Розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заяви та укладення договору. Послуга для позичальника полягає в аналізі заявки та наданні пропозиції з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту.

Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 046567, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з додатку № 1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8474598 від 09.12.2024, сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит, а саме дату видачі кредиту - 09.12.2024, чисту суму кредиту - 14200,00 грн, проценти за користування кредитом 41,18 грн, кінцеву дату платежу - 07.01.2025, комісію за надання кредиту – 2940,82 грн та загальну вартість кредиту у розмірі 17182,00 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фіенеспрес» № КД-000089541/ТНПП від 26.11.2025, згідно умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було здійснено операцію, а саме 09.12.2024 було переказано Шаргородській В.В. грошові кошти в розмірі 14200,00 грн.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» за плату, а ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».

Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором із боржників фактору повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора у спосіб , передбачений договором із боржником (п. 1.3 договору факторингу).

Як убачається з акту прийому – передачі реєстру боржників № 5 від 27.05.2025 за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було передано, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було прийнято реєстр боржників № 5 від 27.05.2025 кількістю 3635, загальна сума заборгованостей становить 45126502,05 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 5 від 27.05.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24282,00 грн, з яких 14200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 41,18 грн - сума заборгованості за відсотками, 7100,00 грн – сума заборгованості за понадстрокове користування кредитом, 2940,82 грн – комісія за надання кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 8474598 від 09.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.04.2026 не погашена, залишок заборгованості складає 22282,00 грн, з яких 14200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5141,18 грн – сума заборгованості за відсотками, 2940,82 грн – комісія за надання кредиту.

Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 не виконала умови взятих на себе зобов`язань, не погасила кредит та проценти за користування кредитом у строк, визначений кредитним договором, у зв`язку із чим заборгованість відповідача не погашена та становить 22282,00 грн.

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Досліджуючи наявні у справі № 141/452/26 докази, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8474598 від 09.12.2024, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору.

Також, договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8474598 від 09.12.2024 передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, законом передбачено право банку чи іншої фінансової установи–кредитодавця, встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту.

Водночас встановлення комісії за дії, які не є послугою, суперечить положенням закону.

В кредитному договорі визначено, що комісія за надання кредиту становить 20,71% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі становить 2940,82 грн.

Водночас, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються позивачу та за які кредитодавцем встановлена комісія за надання кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування комісії за дії, що фактично становлять складову процесу надання кредиту (зокрема підготовка, організація та оформлення кредиту), не є окремою фінансовою чи супутньою послугою, а тому не може бути предметом додаткової оплати.

ВП ВС у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначив, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату за дії, які не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам самого банку.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, фінансова установа не може стягувати з позичальника платежі за дії, які вона вчиняє на власну користь.

Суд також зазначає, що розмір комісійної винагороди, встановлений договором, з огляду на розмір кредиту, носить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими. Відповідно до частин 1,2,5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Плата за обслуговування заборгованості є втричі вищою за розмір самого кредиту, що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

Колегія суддів ВП ВС у постановах від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Таким чином, вимоги про стягнення комісії за надання кредиту є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно із положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц.

Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі на посаді молодшого сержанта взводу охорони 129 роти охорони військової частини НОМЕР_1 .

Отже, ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, не повинні були нараховуватися проценти за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8474598 від 09.12.2024, оскільки на неї поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, враховуючи фактичні обставини справи № 141/452/26, предмет та підстави заявлених позовних вимог, відсутність доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості в повному обсязі, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8474598 від 09.12.2024 в розмірі 14200,00 грн, що є сумою заборгованості за тілом кредиту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та частковим задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1696,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 526, 527, 530, 625, 625, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 141, 247, 263-265, 274-280, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 35625014, розрахунковий рахунок IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8474598 від 09.12.2024 в розмірі 14200,00 грн (чотирнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок), що є сумою заборгованості за тілом кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 35625014, розрахунковий рахунок IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1696,70 грн (одна тисяча шістсот дев`яносто шість гривень 70 копійок).

Рішення суду оформлено та виготовлено 14 вересня 2026.

Копію рішення суду направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Київської області, 07400, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.М. Слісарчук