Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №135/192/25 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/192/25

Провадження № 2/135/64/26

РІШЕННЯ

іменем України

14.09.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Котик В.Ю., представника позивача – адвоката Патраманського І.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Долі О.А., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник – адвокат Патраманський І.О., звернулася до Ладижинського міського суду Вінницької області із позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, у якій позивач просить: розділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; залишити у власності ОСОБА_1 автомобіль «SKODA FABIA» легковий, 2003 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 168 000 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частки вартості автомобіля «SKODA FABIA» легковий, 2003 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 84 000 грн; стягнути з відповідача судові витрати з розгляду цивільної справи у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.03.2019 ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 . Подружнє життя між сторонами припинено в червні 2024 року, а рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.01.2025 шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу сторонами було придбано автомобіль «SKODA FABIA» легковий, 2003 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_1 . Між сторонами виник спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 14.02.2025 цивільна справа передана в провадження судді Кривешко І.В.

Ухвалою суду від 18.02.2025 за заявою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник – адвокат Патраманський І.О., вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: автомобіля марки «SKODA FABIA», легковий, 2003 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 18.02.2025 відкрито провадження у цивільній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі особисто в суді 27.02.2025, також поштою 05.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

29.10.2025 представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Шеремет Г.А. через систему «Електронний суд» подані письмові пояснення, у яких відповідач визнає позовні вимоги частково. Вважає, що дійсна ринкова вартість автомобіля складає 100 000 грн, оскільки автомобіль, який є предметом поділу між сторонами, не є новим, має значний пробіг близько 380 000 км, об`єм двигуна 1,2 куб.м., по корпусу автомобіля наявні пошкодження, побиті елементи кузов, наявні сліди іржи на металі. За публікаціями автоRIO в мережі Інтернет продаж аналогічних автомобілів здійснюється від 100 000 до 125 000 грн. Вважає, що позивачка не довела належними і допустимими доказами вартість автомобіля «SKODA FABIA», 2003 року випуску, в сумі 168 000 грн. З огляду на викладене, просить позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь вартості автомобіля в сумі 50 000 грн.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 16.12.2025 задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Ладижинського міського суду Вінницької області Кривешко І.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.12.2025 цивільна справа передана в провадження судді Нікандрової С.О.

Ухвалою суду від 17.12.2025 справа прийнята суддею до провадження і призначена до розгляду.

Ухвалою суду від 16.01.2026 за клопотанням представника відповідача – адвоката Шеремет Г.А. у цивільній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Протягом встановлено строку оплата експертизи не була проведена, тому ухвала суду про призначення експертизи у даній справі залишена без виконання.

Ухвалою суду від 21.07.2026 поновлено провадження у цивільній справі, призначено судове засідання.

26.08.2026 від представника позивача – ОСОБА_2 – адвоката Патраманського І.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, у якій він зазначив, що враховуючи від часу звернення з позовом до суду пройшов значний проміжок часу, за який дійсна (ринкова) вартість спірного автомобіля зросла і становить 186 190 грн, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частки вартості автомобіля «SKODA FABIA», легковий, 2003 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 93 345 грн.

07.09.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Доля О.А. через систему «Електронний суд» подала клопотання про долучення доказів, у якому просила долучити до матеріалів справи висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №02/0542/105А від 18.08.2026, яким визначено ринкову вартість транспортного засобу – автомобіля марки «SKODA» моделі «FABIA», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 122 195,47 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Патраманский І.О. просив залишити без розгляду його заяву про збільшення позовних вимог, підтримав первинні позовні вимоги. Просив визнати неналежним і недопустимим доказом висновок експерта, наданий відповідачем з огляду на те. що експерт не попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Доля О.А. в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково. Не заперечували, що спірний автомобіль належить сторонам на праві спільної сумісної власності, проте просили позовні вимоги задовольнити частково в сумі 56 097,74 грн з урахуванням висновку експерта від 18.08.2026 в межах визначеної експертом ринкової вартості автомобіля.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін та їх представників, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 12 березня 2019 року перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.10.2025.

У шлюбі сторонами було придбано, в тому числі, автомобіль «SKODA FABIA», легковий, білого кольору, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

З відповіді на запит №243018771 від 14.12.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, встановлено, що автомобіль марки «SKODA» модель «FABIA», легковий, 2003 року випуску, білого кольору, VIN: НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , 2003 року виробництва, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 .

Між сторонами існує спір щодо поділу спільного майна, яке було придбано під час перебування сторін у шлюбі, а саме: автомобіля «SKODA FABIA», легковий, білого кольору, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Законодавством України презюмується, що за загальним правилом будь-яке майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Так, згідно з частиною 3 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60, частиною 1 статті 61 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У матеріалах справи відсутні будь-яких докази, які б вказували, що майно, яке є предметом спору, не є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому відповідач не заперечував проти того, що спірний транспортний засіб є їхньою спільною сумісною власністю.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вказаний висновок викладено низці постанов Верховного Суду, зокрема: від 11.09.2019 у справі №756/12009/15, від 16.01.2023 у справі №754/3132/16-ц, від 06.04.2023 у справі №199/291/21

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №757/15585/20.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

На підтвердження вартості спірного автомобіля «SKODA FABIA», 2003 року випуску, позивач ОСОБА_2 надала до позовної заяви оголошення з відкритого ресурсу мережі Інтернет "AUTO.RIA", відповідно до якого вартість колісного транспортного засобу «SKODA FABIA», 2003 року випуску, пробіг 207 тис.км, складає 182 526 грн.

На підтвердження своїх заперечень щодо ринкової вартості транспортного засобу відповідач ОСОБА_1 також надав декілька оголошень з відкритого ресурсу мережі Інтернет "AUTO.RIA", з яких середня ринкова вартість транспортного засобу «SKODA FABIA», 2003 року випуску, складає 127 808 грн.

В ході судового розгляду справи за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 для визначення ринкової вартості транспортного засобу у цивільній справі ухвалою суду від 16.01.2026 було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Вінницького відділення Київського науково дослідного інституту судових експертиз. Обов`язок зі сплати експертизи було покладено на відповідача ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 процесуального обов`язку щодо оплати вартості експертного дослідження, вказана ухвала суду залишена без виконання.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання висновку експерта на замовлення сторони. Відповідачем було самостійно забезпечено проведення експертизи і надано висновок експерта (транспортно-товарознавче дослідження) №02/0542/105А від 18.08.2026, виконаний судовим експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, згідно якого ринкова вартість автомобіля марки «SKODA» моделі «FABIA», ідентифікаційний номер кузова « НОМЕР_2 », 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , станом на 18.08.2026 становить 112 195,47 грн.

Послідовність дій відповідача ОСОБА_1 свідчить про те, що він діяв недобросовісно, разом з тим, ринкова вартість спірного автомобіля є ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню у цій справі. Попри те, що надання відповідачем ОСОБА_1 власного висновку є наслідком його недобросовісних дій та ухилення від виконання ухвали суду від 16.01.2026, відсутність інших належних і допустимих доказів щодо вартості майна унеможливлюють вирішення спору та захист порушеного права позивача на отримання грошової компенсації частини вартості спірного майна.

Дослідивши наданий відповідачем ОСОБА_1 висновок експерта №02/0542/105А від 18.08.2026, виконаний судовим експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, і оцінюючи його на предмет допустимості, суд зазначає, що вказаний висновок за своєю формою (змістом) та через відсутність відомості про попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, не є висновком експерта в розумінні ст.102 ЦПК України.

Водночас, керуючись положеннями ст.ст.76, 95 ЦПК України, суд приймає та оцінює вказаний висновок як письмовий доказ, що містить обставини, що мають значення для справи.

Оцінюючи надані сторонами докази на підтвердження вартості автомобіля, суд надає перевагу письмовому доказу, наданому відповідачем ОСОБА_1 з огляду та таке.

Наданий відповідачем висновок експерта №02/0542/105А від 18.08.2026 складений суб`єктом, який володіє спеціальними знаннями у сфері автотоварознавства, містить детальний опис автомобіля, посилання на відповідні методології оцінки колісних транспортних засобів, та чіткий розрахунок ринкової вартості.

Разом з тим, оцінюючи як доказ оголошення про продаж аналогічних транспортних засобів з відкритого ресурсу мережі Інтернет "AUTO.RIA", суд враховує, що вони відображають лише суб`єктивну цінову пропозицію продавців, а не продажу, тобто не відображають реальну ринкову вартість конкретного автомобіля. Зазначена інформація не враховує індивідуальних характеристик автомобіля, а саме: регіон продажу, об`єм двигуна, тип коробки передач, комплектація, пробіг, фактичний стан на момент виникнення спору, інші фактори, які можуть впливати на вартість транспортного засобу.

Позивач, ініціювавши судовий процес та маючи обов`язок доказування своїх позовних вимог, не скористалася своїм процесуальним правом заявити клопотання про призначення судової експертизи для спростування доводів відповідача та встановлення іншої ринкової вартості спірного автомобіля.

За таких обставин, висновок №02/0542/105А від 18.08.2026, виконаний судовим експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, наданий відповідачем є більш достовірним і переконливим доказом.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи інших належних і допустимих доказів, суд приймає до уваги ринкову вартість спірного автомобіля, визначену висновком №02/0542/105А від 18.08.2026 Вінницького НДЕКЦ МВС, в сумі 112 195,47 грн.

Встановивши вказані обставини, надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію частки вартості автомобіля «SKODA FABIA», 2003 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 56 097,74 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом майнового характеру з ціною позову 84 000 грн, та сплатила при цьому судовий збір в сумі 1 211,20 грн за подання до суду позовної заяви, а також 605,60 грн - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені судом частково на суму 56 097,74 грн, що становить 66,78% від заявленої нею суми, суд в порядку ст.141 ЦПК України стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам на загальну суму 1213,26 грн, в тому числі за подання позовної заяви в сумі 808,84 грн (1211,20 грн х 66,78%/100), за подання заяви про забезпечення позову в сумі 404,42 грн (605,60 грн х 66,78%/100).

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_2 були понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором №3-ц про надання правничої допомоги від 28.02.2025, укладеним між адвокатом Патраманським І.О. та ОСОБА_2 , актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.02.2025, квитанцією про сплату за надання правничої допомоги в сумі 3000 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені судом частково в розмірі 66,78% від заявлених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам на загальну суму 2 003,40 грн.

Крім того, 11.09.2026 представником відповідача – адвокатом Доля О.А. до суду через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів понесених судових витрат на правову допомогу, про які сторона зазначала в судовому засіданні, з яких вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 24.08.2026, укладеним між адвокатом Доля О.А. та ОСОБА_1 , квитанцією №1 від 24.08.2026 про отримання адвокатом Доля О.В. від ОСОБА_1 за надання правової допомоги 3000 грн.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог в розмірі 996,60 грн (3000 грн х 33,22% : 100%).

На підставі частини десятої статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладену більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що розмір витрат на правову допомогу, понесених позивачем ОСОБА_2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог складає 2003,40 грн, що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 , а з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог в розмірі 996,60 грн, враховуючи положення ч. 10 ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 , як з особи, на яку покладено більшу суму судових витрат, на користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути різницю понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1006,80 грн.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна – задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залишити у власності ОСОБА_1 автомобіль «SKODA FABIA» легковий, 2003 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки автомобіля «SKODA FABIA» легковий, 2003 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 56 097 (п`ятдесят шість тисяч дев`яносто сім) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 213,26 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 006,80 грн., а всього 2 220 (дві тисячі двісті двадцять) гривень 06 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова