Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №953/2942/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 953/2942/26

Провадження № 2/645/2567/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Хілінського М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія "КРЕДИТ- КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 8583544 від 09.02.2024 року, в сумі: 20303,78 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та суми 8000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09.02.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8583544, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 7000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. 29.07.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №8583544 від 09.02.2024 року. Станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 20303,78 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 5320,00 грн; заборгованість за відсотками – 14374,78,00 грн., 609,00 грн. - комісія.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 18.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором надіслано до Немишлянського районного суду міста Харкова за підсудністю.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 14.04.2026 року справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.04.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вона не заперечує факт укладення кредитного договору та визнає наявність заборгованості у частині фактично отриманих коштів (тіла кредиту). На даний час вона перебуває за межами України; маю обмежені фінансові можливості; змушена надавати фінансову допомогу своїм батькам, які проживають в Україні; позивачем не було запропоновано реального механізму врегулювання заборгованості шляхом її поетапного погашення; надана сума до сплати протягом короткого строку (1 місяць) є надмірною та такою, що вона об`єктивно не може її виконати. Вона намагалася врегулювати спір у досудовому порядку шляхом досягнення домовленості про щомісячні платежі (реструктуризацію заборгованості), однак згоди з позивачем досягнуто не було. Просила визнати зобов`язання у частині основної суми кредиту (тіла кредиту); зменшити розмір нарахованих процентів як таких, що є надмірними; зменшити або відмовити у стягненні пені; визначити штрафні санкції у розумному та співмірному розмірі; зменшити витрати на правничу допомогу позивача; надати розстрочку виконання рішення суду з можливістю погашення заборгованості частинами.

04.05.2026 з АТ «Універсал банк» надійщла виписка по рахунку ОСОБА_1 .

22.06.2026 від ОСОБА_1 надійшли повторно пояснення (апеляційна скарга), в яких відповідач посторно зазначила, що вона не заперечує факт укладення кредитного договору та визнає наявність заборгованості у частині фактично отриманих коштів (тіла кредиту). На даний час вона перебуває за межами України; маю обмежені фінансові можливості; змушена надавати фінансову допомогу своїм батькам, які проживають в Україні; позивачем не було запропоновано реального механізму врегулювання заборгованості шляхом її поетапного погашення; надана сума до сплати протягом короткого строку (1 місяць) є надмірною та такою, що вона об`єктивно не може її виконати. Вона намагалася врегулювати спір у досудовому порядку шляхом досягнення домовленості про щомісячні платежі (реструктуризацію заборгованості), однак згоди з позивачем досягнуто не було. Просила визнати зобов`язання у частині основної суми кредиту (тіла кредиту); зменшити розмір нарахованих процентів як таких, що є надмірними; зменшити або відмовити у стягненні пені; визначити штрафні санкції у розумному та співмірному розмірі; зменшити витрати на правничу допомогу позивача; надати розстрочку виконання рішення суду з можливістю погашення заборгованості частинами

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надала заперечення проти позову, відзиву та зазначила, що перебуває за кордоном.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 09.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8583544, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 7 000,00 грн строком на 105 днів, починаючи з 09.02.2024. Строк кредитування складається з пільгового та поточного періодів, з яких пільговий період становить 15 днів, а поточний - 90 днів. Згідно з умовами договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 2485,00 грн. та нараховуються за процентною ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 14490,00 грн та нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Крім того, договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 700,00 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 10,00 % від суми кредиту (п.1.2; 1.3; 1.4; 1.5.1-1.5.3 Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору, кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п.6.1. Договору, кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п.7.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п.1.3, п.1.4 Договору. Якщо станом на цю дату зобов`язання Позичальника та/або Кредитодавця залишаються невиконаними/неналежно виконаними - цей Договір діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Кредитодавцем та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Договір підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 667807, який було направлено 09.02.2024 о 13:36 на номер мобільного телефону позичальника НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025.

На підтвердження факту звернення відповідача за отриманням кредиту, укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та їх використання позивачем надано Заяву на отримання кредиту № 8583544 від 09.02.2024, у якій відповідач зазначив свої персональні дані, розмір щомісячного доходу, реквізити платіжної картки, на яку просив перерахувати кредитні кошти, а також висловив прохання надати кредит у сумі 7 000,00 грн. строком на 105 днів, з яких пільговий період становить 15 днів, а поточний - 90 днів, зі сплатою процентів за ставкою 1,70 % на день протягом пільгового періоду та 2,30 % на день протягом поточного періоду і комісії за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту. Крім того, у зазначеній заяві відповідач підтвердив достовірність наданих ним відомостей, чинність поданих документів, свою платоспроможність, відсутність обставин, які можуть негативно вплинути на виконання ним зобов`язань за кредитним договором, а також зазначив платіжну картку MASTERCARD № НОМЕР_1 , відкриту в АТ «Універсалбанк», на яку просив перерахувати кредитні кошти. Також, позивачем надано копія Платіжного доручення №122527318 від 09.02.2024 року про отримання ОСОБА_1 7000 грн. від ТОВ «Мілоан», призначення платежу: кошти згідно договору 8583544.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 має перед ТОВ ФК «Кредит -Капітал» заборгованість за кредитним договором №8583544 від 09.02.2024 року, станом на 26.06.2024 в розмірі 20303,78 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5320,00 грн; заборгованість за відсотками – 14374,78 грн. та комісія у розмірі 609,00 грн.

29.07.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №8583544 від 09.02.2024 року.

Згідно наданого позивачем витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29.07.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 має перед ТОВ ФК «Кредит -Капітал» заборгованість за кредитним договором №8583544 від 09.02.2024 року, станом на дату відступлення права вимоги - 29.07.2024 року в розмірі 20303,78 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -5320,00 грн.; заборгованість за відсотками – 14374,78 грн.; заборгованість за комісією -609.00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №4238 ТЗОВ «ФК «Кредит-Капітал» 29.07.2024 року на рахунок ТОМ «Мілоан» здійснив оплату згідно Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29.07.2024 року на загальну суму 1749475,37 грн.

04.02.2026 року на адресу відповідача було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23774102/2548.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст.639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України - розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача 19694,78 грн. - суму заборгованості за Кредитним договором №8583544 від 09.02.2024 року, яка складається: з заборгованості за тілом Кредиту у розмірі 5320,00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 14374,78 грн.

Щодо стягнення із відповідача комісії у розмірі 609.00 грн. за Кредитним договором №8583544 від 09.02.2024 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи розмір заборгованості за комісією складає 609,00 грн. за Кредитним договором №8583544 від 09.02.2024 року, за надання кредиту.

За таких обставин положення пункту 1.5.1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки надання кредиту не є окремою чи додатковою послугою, а обов`язком кредитодавця надати кредит, згідно договору.

Враховуючи, що в Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту (крім інформації, що може бути надана безкоштовано), та відповідних доказів цьому, що надавались відповідачу та за які банком встановлена комісія, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача комісії у розмірі 609,00 грн. задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, в повному обсязі не виконав, суд знаходить позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, та стягненню з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором № 8583544 від 09.02.2024 року у розмірі 19694,78 грн., яка складається із заборгованості за тілом Кредиту у розмірі 5320,00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 14374,78 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд при визначенні суми відшкодування витрат повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, дослідивши надані, в підтвердження отриманої професійної правничої допомоги, докази, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг (який складається в основному із підготовки, складання та подання позовної заяви), складність справи та заяви відповідача, враховує те, що справа про стягнення заборгованості є малозначною справою, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, доходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача до 3 000 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки вимоги позивача задоволено частково, пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню 2582 грн. 52 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви ( 2662,40 х 19694,78: 20303,78 грн.), обрахований пропорційно задоволенню позовних вимог.

Стосовно заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, заявник стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час немає, просить суд врахувати її скрутне матеріальне становище, те, що наслідки воєнних дій зумовили погіршення фінансового становища та діяльності відповідача, йому знайти достатньо оплачувану роботу, що призвело до виникнення значної кількості заборгованості, зокрема і перед позивачем, однак, що дійсно не звільняє відповідача від виконання вказаних законодавчих зобов`язань. В той же час, відповідач не відмовляється добровільно виконати свої зобов`язання перед Позивачем, у зв`язку з цим просить суд про розстрочку виконання рішення суду на 1 рік.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 задовольнити та застосувати розстрочку виконання рішення суду строком на один рік.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 280-284 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №8583544 від 09.02.2024 року в розмірі 19694,78 (девятнадцять тисяч шістсот девяносто чотири) гривень 78 копійок, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5320,00 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 14374,78,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2582 грн. 54 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення по справі № 953/2942/26 – задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 08.09.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №8583544 від 09.02.2024 року в розмірі 19694,78 (девятнадцять тисяч шістсот девяносто чотири) гривень 78 копійок, терміном на 1 (один) рік з дня постановлення рішення суду рівними платежами.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", юридична адреса Україна, 79018, Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236;

Представник позивача – Адвокат АО «АПОЛОГЕТ» Усенко Михайло Ігорович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093, видане 29.09.2012 року Львівською обласною КДКА, адреса листування: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено 08.09.2026 року.

Суддя: