Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №133/3076/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/3076/26

2-а/133/52/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Дурач О.А.

з участю секретаря Блащук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Блажіївка) до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Вінницькій області БПП з обслуговування Хмільницького району 1 взвод 1 рота 1 батальйон (адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2026 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Вінницькій області БПП з обслуговування Хмільницького району 1 взвод 1 рота 1 батальйон про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. 12.08.2026 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним. 04.08.2026 р. його зупинила патрульна поліція за межами населеного пункту та виписала Постанову серії ЕНА № 7665398 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно з постановою, позивач рухався поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар. З даною постановою не згодний, оскільки інспектором невірно застосовано норма права (немає складу правопорушення), оскільки ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування світловими приладами при початку руху чи зміні його напрямку. У графі постанови «до постанови додаються» інспектором зазначено «відео з мобільного телефона», що суперечить положенням ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію». Фіксація правопорушення на особистий мобільний телефон є незаконною, а такий запис є недопустимим доказом по провадженню. Просить суд скасувати постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позиція відповідача

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Процедура судового розгляду

Позивач надав заяву, у якій просить справу розглядати за його відсутності, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення не з`явились. Оскільки у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін, матеріали справи містять достатньо даних для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

04.08.2026 року поліцейським взводу 1 роти №1 батальйону №1 БПП з обслуговування Хмільницького району УНП Вінницької області капралом поліції Скачко І.А. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7665398, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно даної постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, рухався поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, чим порушив п. 9.8 ПДР України. У графі постанови «до постанови додаються» інспектором зазначено «відео з мобільного телефона».

Інших доказів, у тому числі відео запису події, сторонами не надано.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

Так, ч. 2 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Частиною 4 ст. 258 КУпАП встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема за порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Таке право підтверджено численними рішеннями Верховного Суду, зокрема, постановою від 04.04.2018 в справі № 523/6540/16 (номер в Єдиному реєстрі судових рішень – 73249859).

Отже, винесення поліцейським постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП не суперечить вимогам діючого законодавства та його посадових обов`язків.

Суд зауважує, що дійсно відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Пунктом 9.8 ПДР України визначено, що Під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене:

а) у колоні;

б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів;

в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей;

г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;

ґ) на транспортному засобі, що буксирує;

д) у тунелях.

На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв..

Суд звертає увагу, що поліцейським не визначено, який саме підпункт п. 9.8 ПДР України порушено водієм, отже, не встановлено об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення під час прийняття спірної постанови.

У відповідності до 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, відповідачем не надано жодних доказів.

Крім того, фабула постанови про адміністративне правопорушення не узгоджується з об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, таким чином, судом встановлено відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП в діях позивача. Докази зворотнього відповідачем не надані.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є доказом по адміністративній справі, оскільки фактично є процесуальним рішенням уповноваженого органу, яке оскаржується позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В своїх рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Висновки суду

Суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача під час складання постанови серії ЕНА № 7665398 від 04.08.2026 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України та накладення штрафу у розмірі 510 грн., оскільки суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторони позивача), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, в зв`язку з задоволенням позовних вимог понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 665,60 грн. підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача по справі.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 72, 74, 77, 271, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Блажіївка) до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Вінницькій області БПП з обслуговування Хмільницького району 1 взвод 1 рота 1 батальйон (адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7665398 від 04.08.2026 р. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КпАП України.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРОПУ: 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) 60 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.А. Дурач