Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №132/983/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/983/26

Провадження № 2/132/955/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" вересня 2026 р. місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді – СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання – РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, цивільну справу № 132/983/26 за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області, Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області про визнання права власності на транспортний засіб у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом до Калинівської міської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області, Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області, в якому просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на автомобіль марки «ЗАЗ», моделі «Lanos», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак « НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 , дата перереєстрації ІНФОРМАЦІЯ_2 . На обґрунтування цієї вимоги зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина. Заповіту померлий не складав. Спадкоємцями за законом першої черги є вона та їх донька ОСОБА_3 . У встановлений законом строк вони звернулися до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області із заявами про прийняття спадщини. На день смерті ОСОБА_2 , йому належав автомобіль марки «ЗАЗ», моделі «Lanos», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак « НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 , який відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . Під час оформлення спадщини ОСОБА_3 відмовилася від частини спадщини, а саме від частки у праві на автомобіль, на користь неї. 31.10.2024 року державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л.В. винесено постанову № 838/02-31 про відмову у видачі їй та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний транспортний засіб у зв`язку з відсутністю оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Вважає, що належність автомобіля спадкодавцеві підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 14 жовтня 2024 року № 31/26-15608, відповідно до якого станом на 25 вересня 2024 року транспортний засіб марки «ЗАЗ», моделі «Lanos», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак « НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 , дата перереєстрації 18 червня 2016 року, перебував на реєстраційному обліку на ім`я ОСОБА_2 . Окрім цього, нотаріус залишив поза увагою відмову ОСОБА_3 від частини спадщини, а саме від частки у праві на автомобіль, на її користь.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 року, визначено склад суду з розгляду цивільного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 20.04.2026 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2026 року, витребувано у Калинівській державній нотаріальній конторі Вінницької області копію спадкової справи на майно померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області. Закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

22.07.2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області з Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області надійшла копія спадкової справи № 152/2024 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явилась, надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій просить позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач та третя особа до суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку, розпорядились своїм процесуальним правом на власний розсуд.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 16 лютого 2024 року Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Як слідує з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 11 вересня 1983 року Павлівською сільською радою Калинівського району Вінницької області, ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 .

Від цього шлюбу у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , видане 11 липня 1985 року Павлівською сільською радою Калинівського району Вінницької області.

Після одруження із ОСОБА_5 , ОСОБА_4 змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_7 , виданим 19 липня 2003 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім`ї.

Відповідно до довідки діловода Черепашинецького старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області Парняк Н.П. від 04 липня 2024 року № 10-21-12/113, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживала і була зареєстрована дружина ОСОБА_1 .

03 липня 2024 року до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, залишеної після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . В заяві ОСОБА_1 повідомила, що окрім неї, є ще дочка померлого – ОСОБА_3 .

Цього ж дня, 03 липня 2024 року до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області звернулась ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини, залишеної після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . В заяві ОСОБА_3 повідомила, що окрім неї, є ще дружина померлого – ОСОБА_1 .

Державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л.В. заведено 03 липня 2024 року спадкову справу за номером 152/2024 (номер у Спадковому реєстрі 72657612) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77532992 від 03 липня 2024 року.

31 жовтня 2024 року спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області із спільною заявою, в якій зазначаючи, що вони є спадкоємцями в 1/2 частці за кожною, просили посвідчити договір про поділ спадкового майна, до складу якого сходить: земельна ділянка площею 1,3946 гектарів у межах згідно з планом, розташована за адресою: Вінницька область Хмільницький район (Калинівський район Павлівська сільська рада), цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521686100:03:000:0645; земельна ділянка площею 1,2349га. у межах згідно з планом, що розташована за адресою: Вінницька область Хмільницький район (колишній Калинівський район Черепашинецька сільська рада), цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521688803:01:001:0108; майновий пай сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» в селі Павлівка Калинівського району Вінницької області, що складає 0,328 відсотків, на суму 9933 гривні; вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацію, що знаходяться у АТ «Райффайзен Банк» на поточному рахунку (дата відкриття ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на суму 6702грн.63коп.; поточному рахунку (дата відкриття ІНФОРМАЦІЯ_5 ), на суму 27грн.70коп., шляхом виділення у власність: ОСОБА_3 : земельної ділянки площею 1,3946 гектарів у межах згідно з планом, розташованої за адресою: Вінницька область Хмільницький район (Калинівський район Павлівська сільська рада), цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521686100:03:000:0645; земельної ділянки площею 1,2349га. у межах згідно з планом, що розташована за адресою: Вінницька область Хмільницький район (колишній Калинівський район Черепашинецька сільська рада), цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521688803:01:001:0108; майнового паю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» в селі Павлівка Калинівського району Вінницької області, що складає 0,328 відсотків, на суму 9933 гривні; ОСОБА_1 : вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацію, що знаходяться у АТ «Райффайзен Банк» на поточному рахунку (дата відкриття ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на суму 6702грн.63коп.; поточному рахунку (дата відкриття ІНФОРМАЦІЯ_5 ), на суму 27грн.70коп.

31 жовтня 2024 року зазначений договір про поділ спадкового майна був посвідчений державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л.В. за реєстровим номером 2836.

На підставі цього договору про поділ спадкового майна, до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області звернулись:

31 жовтня 2024 року ОСОБА_3 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на: земельну ділянку площею 1,3946 гектарів у межах згідно з планом, розташовану за адресою: Вінницька область Хмільницький район (Калинівський район Павлівська сільська рада), цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521686100:03:000:0645; земельну ділянку площею 1,2349га. у межах згідно з планом, що розташована за адресою: Вінницька область Хмільницький район (колишній Калинівський район Черепашинецька сільська рада), цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521688803:01:001:0108; майновий пай сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» в селі Павлівка Калинівського району Вінницької області, що складає 0,328 відсотків, на суму 9933 гривні;

31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на: вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацію, що знаходяться у АТ «Райффайзен Банк» на поточному рахунку (дата відкриття ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на суму 6702грн.63коп.; поточному рахунку (дата відкриття ІНФОРМАЦІЯ_5 ), на суму 27грн.70коп.

31 жовтня 2024 року державний нотаріус Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишина Л.В. видала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 2837, згідно якого, ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1,3946 гектарів у межах згідно з планом, розташовану за адресою: Вінницька область Хмільницький район (Калинівський район Павлівська сільська рада), цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521686100:03:000:0645.

31 жовтня 2024 року державний нотаріус Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишина Л.В. видала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 2840, згідно якого, ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_2 – земельну ділянку площею 1,2349га. у межах згідно з планом, що розташована за адресою: Вінницька область Хмільницький район (колишній Калинівський район Черепашинецька сільська рада), цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521688803:01:001:0108.

31 жовтня 2024 року державний нотаріус Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишина Л.В. видала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 2843, згідно якого, ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_2 – майновий пай сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» в селі Павлівка Калинівського району Вінницької області, що складає 0,328 відсотків, на суму 9933 гривні.

31 жовтня 2024 року державний нотаріус Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишина Л.В. видала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 2846, згідно якого, ОСОБА_1 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 – вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацію, що знаходяться у АТ «Райффайзен Банк» на поточному рахунку (дата відкриття ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на суму 6702грн.63коп.; поточному рахунку (дата відкриття ІНФОРМАЦІЯ_5 ), на суму 27грн.70коп.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 838/02-31 від 31 жовтня 2024 року, державний нотаріус Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишина Л.В. відмовила ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль марки ЗАЗ моделі Lanos, номер кузова НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 – ОСОБА_2 , що на день смерті мешкав в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу. Державний нотаріус Василишина Л.В. зазначила, оскільки у спадкоємців відсутнє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та зважаючи на викладене, свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль марки ЗАЗ моделі Lanos, номер кузова НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 – ОСОБА_2 , що на день смерті мешкав в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, не може бути видано, так як у спадкоємців відсутній оригінал реєстраційного документа на вищевказаний автомобіль.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд наводить фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом втсановлено, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 спадкоємцями першої черги за законом були його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 .

При цьому матеріали спадкової справи не містять письмової заяви ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .

Натомість матеріали спадкової справи містять заяву ОСОБА_3 від 03 липня 2024 року про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .

31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно звернулися до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області із спільною заявою, в якій зазначили, що є спадкоємцями в 1/2 частці кожна, та просили посвідчити договір про поділ спадкового майна.

За результатами розгляду цієї заяви 31 жовтня 2024 року державним нотаріусом Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиною Л.В. було посвідчено договір про поділ спадкового майна, зареєстрований у реєстрі за № 2836.

Вказаним договором між спадкоємцями було розподілено земельні ділянки, майновий пай сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок», а також грошові вклади, при цьому умови щодо передачі ОСОБА_1 автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «Lanos», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак « НОМЕР_2 », до договору не включені.

На підставі зазначеного договору про поділ спадкового майна державним нотаріусом 31 жовтня 2024 року видано ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки та майновий пай, а ОСОБА_1 - свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади.

Отже, матеріалами спадкової справи підтверджується прийняття спадщини як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 .

Недивлячись на це, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом до Калинівської міської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області, Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області, в якому просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на автомобіль марки «ЗАЗ», моделі «Lanos», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак « НОМЕР_2 », свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 , дата перереєстрації 18.06.2016 року.

Вирішуючи питання щодо належності визначених позивачкою відповідачів, суд виходить із настпуного.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідачем є особа, до якої пред`явлено позовну вимогу.

За змістом статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження залучити до участі у справі співвідповідача, а також у встановлених законом випадках замінити первісного відповідача належним відповідачем. При цьому суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою замінювати неналежного відповідача або залучати належного відповідача замість особи, визначеної позивачем.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позовних вимог є обов`язком суду під час розгляду справи.

Саме такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позовних вимог є обов`язком суду. У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача та відсутності процесуальних підстав для його заміни суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі № 128/3273/20 зазначено, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку відсутності таких спадкоємців, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття - відповідний орган місцевого самоврядування. У цій же постанові Верховний Суд вказав, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18, а також у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18. Така правова позиція відтворена й у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 761/10943/22, у якій Верховний Суд зазначив, що у справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у разі їх відсутності - відповідний орган місцевого самоврядування. Верховний Суд також наголосив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача або неналежного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові.

Зазначені правові висновки підлягають застосуванню у цій справі.

Як установлено судом, після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли двоє спадкоємців першої черги за законом - його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 .

Отже, Калинівська міська територіальна громада Хмільницького району Вінницької області не є особою, яка має відповідати за заявленою вимогою про визнання права власності на спадкове майно, оскільки спадщина не є відумерлою, спадкоємці першої черги наявні, вони прийняли спадщину, а доказів їх усунення від спадкування, неприйняття спадщини або належної відмови від її прийняття матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Отже, сама територіальна громада може бути належним відповідачем у спадковому спорі лише за передбачених законом умов відсутності спадкоємців, які могли б відповідати за таким позовом.

У цій справі такі умови відсутні.

Так само неналежним відповідачем є Калинівська державна нотаріальна контора Вінницької області.

Державна нотаріальна контора не є набувачем чи співвласником спірного транспортного засобу, не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , не має матеріально-правового обов`язку передати позивачці право власності на спадкове майно та не є суб`єктом, у якого виникло або до якого перейшло право на спірний автомобіль.

Постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину сама по собі не перетворює державну нотаріальну контору на належного відповідача у спорі про право власності на спадкове майно. Якщо предметом спору є саме право на спадкове майно, відповідачем має бути особа, яка має матеріально-правовий інтерес щодо цього майна, насамперед інший спадкоємець, який прийняв спадщину.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 711/3792/21, у якій зазначено, що державна нотаріальна контора чи державний нотаріус не мають приватних майнових прав щодо спадкового майна та не оспорюють право позивача на нього, а тому не є належними відповідачами у вимозі про визнання права власності в порядку спадкування.

Таким чином, у цій справі належним відповідачем щодо вимоги про визнання права власності на спадковий автомобіль є ОСОБА_3 як інший спадкоємець, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 і права якої безпосередньо зачіпаються заявленою ОСОБА_1 вимогою про визнання за нею права власності на весь транспортний засіб.

Натомість ОСОБА_3 до участі у справі як відповідач або співвідповідач позивачкою не залучена.

При цьому суд не має права за власною ініціативою змінювати склад відповідачів, оскільки це суперечило б принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 761/10943/22 прямо звернув увагу на те, що суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем, та не вправі без його згоди за власною ініціативою залучати інших осіб як співвідповідачів. Пред`явлення позову до неналежного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин позов ОСОБА_1 пред`явлено до неналежного складу відповідачів, що саме по собі є достатньою та самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Разом із тим, з огляду на предмет заявленої вимоги та встановлені у справі обставини, суд вважає за необхідне надати оцінку також обсягу спадкового права, на яке претендує позивачка, оскільки навіть за умови належного визначення суб`єктного складу відповідачів заявлена вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на весь транспортний засіб не відповідає встановленому законом обсягу її спадкових прав.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, до спадкоємців.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен зі спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Верховний Суд у постанові Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16-ц роз`яснив, що за відсутності заповіту частки кожного спадкоємця у спадщині визнаються рівними, а спадщина належить спадкоємцям, які її прийняли, на праві спільної часткової власності. При цьому при поділі спадщини застосовуються правила глави 26 ЦК України, що регулюють відносини спільної часткової власності.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом та обидві прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Посилання позивачки на те, що ОСОБА_3 відмовилася від частини спадщини, а саме від частки в автомобілі, на користь ОСОБА_1 , не знаходить належного підтвердження матеріалами спадкової справи.

За змістом статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається спадкоємцем нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців за законом незалежно від черги, а спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Така відмова реалізується у встановленому законом порядку шляхом подання відповідної заяви.

Отже, саме по собі усне повідомлення спадкоємця, його пояснення або припущення іншого спадкоємця про те, що спадщина у вигляді окремого майна передається на його користь, не є належною юридичною підставою для зміни визначених законом часток у спадщині.

У матеріалах спадкової справи відсутня заява ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 . Навпаки, наявна заява ОСОБА_3 від 03 липня 2024 року про прийняття спадщини, а 31 жовтня 2024 року у спільній заяві до нотаріуса обидві спадкоємиці зазначили, що є спадкоємцями у рівних частках, тобто по 1/2.

При цьому посвідчений 31 жовтня 2024 року договір про поділ спадкового майна за реєстровим № 2836 не містить положень про передачу автомобіля марки «ЗАЗ», моделі «Lanos», номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак « НОМЕР_2 », у власність ОСОБА_1 . Тому зазначений договір не може розглядатися як правова підстава для переходу до позивачки всієї спадкової частки у спірному автомобілі.

Таким чином, за встановлених судом обставин у межах спадкування ОСОБА_1 має право лише на належну їй частку спадщини, яка за законом становить 1/2, тоді як інша 1/2 частка належить іншому спадкоємцеві першої черги, а саме ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину та від прийняття її не відмовлялася.

Відтак вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на весь автомобіль фактично спрямована на набуття нею також тієї частки спадкового майна, яка належить іншому спадкоємцеві, а саме ОСОБА_3 .

Такий спосіб вирішення питання про спадкове майно суперечить положенням статей 1267 та 1278 ЦК України та порушує права іншого спадкоємця.

Правовий висновок про те, що у разі спадкування кількома спадкоємцями їх частки є рівними, а спадщина до її поділу перебуває у спільній частковій власності спадкоємців, неодноразово висловлювався Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16-ц Верховний Суд наголосив, що за відсутності заповіту частки спадкоємців є рівними, а поділ спадкового майна повинен здійснюватися відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців.

Більше того, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 127/12515/25 розглядався спір про визнання права власності в порядку спадкування, предметом якого, серед іншого, був транспортний засіб. Верховний Суд виходив із можливості визнання за спадкоємцем саме відповідної частки у транспортному засобі, а не автоматичного визнання за ним права власності на весь транспортний засіб. Такий підхід відповідає загальному правилу про рівність часток спадкоємців та необхідність визначення конкретного обсягу спадкового права кожного з них.

При цьому суд звертає увагу, що питання можливого права ОСОБА_1 на частку у спільному майні подружжя, якщо автомобіль був придбаний подружжям у період шлюбу та за відсутності інших обставин, які виключають режим спільної сумісної власності, є окремим питанням, яке не становить предмета заявленої позовної вимоги. Позивачка просить визнати за нею право власності саме в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 на весь транспортний засіб. Суд у межах заявленої вимоги не може виходити за межі предмета позову та визнавати за особою права, яких вона не просила встановити на іншій правовій підставі.

Отже, навіть за умови належного визначення відповідача вимога про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування права власності на весь автомобіль не відповідає встановленому законом обсягу її спадкових прав, оскільки матеріалами справи підтверджено прийняття спадщини двома спадкоємцями першої черги, відсутність належної відмови ОСОБА_3 від прийняття спадщини на користь позивачки та відсутність у договорі про поділ спадкового майна положень про передачу спірного автомобіля ОСОБА_1 .

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо його право власності оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Однак реалізація такого способу захисту передбачає правильне визначення особи, яка не визнає або оспорює право позивача. У цій справі позов про визнання права власності на весь автомобіль пред`явлено не до спадкоємця, права якого об`єктивно зачіпаються такою вимогою, а до територіальної громади та державної нотаріальної контори, які не є носіями спірного матеріального права.

Сам факт втрати свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналу реєстраційного документа не змінює складу спадкоємців та не створює у територіальної громади чи державної нотаріальної контори матеріального обов`язку передати позивачці право власності на автомобіль.

При цьому питання про правомірність постанови державного нотаріуса від 31 жовтня 2024 року № 838/02-31 та питання про визнання протиправною чи скасування такої постанови не є предметом заявленого у цій справі позову. Тому суд не вирішує питання щодо правомірності нотаріальної відмови, а виходить виключно з визначеного позивачкою предмета спору - визнання права власності на спадковий автомобіль.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до неналежного складу відповідачів. Належним відповідачем у спорі про право на спадкове майно є спадкоємець, який прийняв спадщину та чиї права безпосередньо зачіпаються заявленою вимогою. У цій справі такою особою є ОСОБА_3 , однак вона відповідачем у справі не визначена.

Калинівська міська територіальна громада Хмільницького району Вінницької області не є належним відповідачем, оскільки спадщина не є відумерлою та наявні спадкоємці, які її прийняли. Калинівська державна нотаріальна контора Вінницької області також не є належним відповідачем, оскільки не має матеріально-правового інтересу щодо спірного автомобіля та не є носієм обов`язку щодо передачі права власності на спадкове майно.

За наведених обставин, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та меж заявленого позову, суд не вправі самостійно залучити ОСОБА_3 як співвідповідача замість або поряд із визначеними позивачкою відповідачами.

З огляду на викладене, суд вважає, що пред`явлення позову до неналежного складу відповідачів є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Окрім того, заявлена вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на весь транспортний засіб не відповідає встановленому обсягу її спадкового права, оскільки за відсутності належної відмови ОСОБА_3 від прийняття спадщини та за відсутності домовленості спадкоємців щодо передачі спірного автомобіля позивачці спадкові частки обох спадкоємців є рівними.

За таких обставин позов ОСОБА_1 до Калинівської міської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області, Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області про визнання права власності на транспортний засіб у порядку спадкування задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 48, 51, 76–81, 89, 141, 263–265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1216, 1218, 1261, 1267, 1270, 1273, 1274, 1277, 1278, 1296 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Калинівської міської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області, Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області про визнання права власності на транспортний засіб у порядку спадкування за законом – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя