Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №132/1043/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1043/26

Провадження № 2/132/978/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" вересня 2026 р. місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді – СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання – РИБАК І.Ю., за участі: позивача ОСОБА_1 , її представника – адвоката ТАРАСЮК Н.Г., представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката МАНЯКА О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, цивільну справу № 132/1043/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом як спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Калинівка Вінницької області, на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 . На обґрунтування цієї вимоги зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_5 , після смерті якої залишилось спадкове майно. Вона, як спадкоємець першої черги за законом, спадщину прийняла, оскільки постійно проживала з нею на день смерті. Її батько ОСОБА_4 (чоловік померлої) від прийняття спадщини відмовився на її користь. Однак оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку вона не має можливості, оскільки квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності померлій матері, її чоловікові, їй та її рідному братові ОСОБА_2 , однак частки не визначені, а тому вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 року, визначено склад суду з розгляду цивільного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 07.04.2026 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 06.05.2026 року, витребувано у приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області копію спадкової справи на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області – ОСОБА_5 .

Згідно ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 15.06.2026 року, закрито підготовче провадження у даній справі, призначено її до судового розгляді по суті в загальному позовному провадженні.

19.06.2026 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшла копія спадкової справи № 125/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 14.08.2026 року, у задоволенні усного клопотання позивача ОСОБА_3 та її представника – адвоката Тарасюк Н.Г. про повернення цивільної справи до стадії підготовчого провадження – відмовлено. Заяву позивача ОСОБА_3 про зміну позовних вимог – залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском установленого ч.ч.2, 3 ст.49 ЦПК України строку на її подання та відсутністю заяви про поновлення такого процесуального строку. Визначено продовжити розгляд справи за первісними позовними вимогами.

Позивач ОСОБА_1 , її представник – адвокат ТАРАСЮК Н.Г. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_6 до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_7 до суду не з`явився, залучив до участі у справі в якості свого представника – адвоката МАНЯКА О.П., який в судовому засіданні залишив вирішення долі цього позову на розсуд суду.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 22 травня 2024 року Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хмільницького району Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 08 грудня 1973 року Суботівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області, ОСОБА_5 з 08 грудня 1973 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12 лютого 1982 року відділом запису актів громадянського стану Калинівського районного виконкому Вінницької області, та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 16 серпня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Калинівського районного управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_8 є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 31 жовтня 1974 року Могилів-Подільським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької області, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно довідки виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області від 22 жовтня 2024 року № 919, ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , до дня своєї смерті, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із нею за вказаною адресою були зареєстровані: чоловік ОСОБА_4 ; син ОСОБА_2 ; дочка ОСОБА_3 ; онук ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23 жовтня 2024 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олени Павлівни із заявою про прийняття спадщини, залишеної після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цій заяві ОСОБА_3 повідомила, що окрім неї є ще спадкоємець, а саме чоловік померлої – ОСОБА_4 .

На підставі зазначеної заяви ОСОБА_3 , 23 жовтня 2024 року приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олена Павлівна зареєструвала спадкову справу № 125/2024 (номер у Спадковому реєстрі 73177434) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78861463, виданий 23 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Оленою Павлівною.

23 жовтня 2024 року до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олени Павлівни звернувся ОСОБА_4 із заявою про відмову від прийняття спадщини, залишеної після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь дочки ОСОБА_3 .

19 грудня 2024 року до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олени Павлівни звернувся ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини, залишеної після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цій заяві ОСОБА_2 повідомив, що окрім нього є ще спадкоємці передбачені законом: дочка померлої – ОСОБА_3 ; чоловік померлої – ОСОБА_4 .

28 жовтня 2025 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олени Павлівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на наступне майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільовим призначенням якої є для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0521680306:02:001:0087; земельну ділянку площею 0,0814 гектарів, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільовим призначенням якої є для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521680306:02:001:0088; земельну ділянку площею 3,3343 гектарів, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: Вінницька область, Хмільницький (бувший Калинівський) район, Байківська сільська рада, цільовим призначенням якої є для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521680300:04:000:0183.

28 жовтня 2025 року приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олена Павлівна посвідчила Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 2588, згідно якого, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її: дочка ОСОБА_3 в 2/3 (двох третіх) частках у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки від якої відмовився чоловік померлої – ОСОБА_4 ; син ОСОБА_2 в 1/3 (одній третій) частці. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) частки вищевказаної спадщини видано ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку вищевказаного майна ще не видано.

28 жовтня 2025 року приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олена Павлівна посвідчила Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 2589, згідно якого, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її: дочка ОСОБА_3 в 2/3 (двох третіх) частках у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки від якої відмовився чоловік померлої – ОСОБА_4 ; син ОСОБА_2 в 1/3 (одній третій) частці. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,2500 гектарів, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільовим призначенням якої є для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0521680306:02:001:0087. Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) частки вищевказаної спадщини видано ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку вищевказаного майна ще не видано.

28 жовтня 2025 року приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олена Павлівна посвідчила Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 2590, згідно якого, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її: дочка ОСОБА_3 в 2/3 (двох третіх) частках у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки від якої відмовився чоловік померлої – ОСОБА_4 ; син ОСОБА_2 в 1/3 (одній третій) частці. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,0814 гектарів, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільовим призначенням якої є для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521680306:02:001:0088. Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) частки вищевказаної спадщини видано ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку вищевказаного майна ще не видано.

28 жовтня 2025 року приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олена Павлівна посвідчила Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 2591, згідно якого, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її: дочка ОСОБА_3 в 2/3 (двох третіх) частках у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки від якої відмовився чоловік померлої – ОСОБА_4 ; син ОСОБА_2 в 1/3 (одній третій) частці. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,3343 гектарів, в межах згідно з планом, що розташована за адресою: Вінницька область, Хмільницький (бувший Калинівський) район, Байківська сільська рада, цільовим призначенням якої є для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521680300:04:000:0183. Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) частки вищевказаної спадщини видано ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку вищевказаного майна ще не видано.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.03.2026 року № 65/02-31, приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Саміляк Олена Павлівна відмовила ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем на частку у спадщині за законом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_5 , що на день смерті у ній проживала.

Як на підставу відмови, нотаріус посилається на те, що Свідоцтво про право на житло, видане виконкомом Калинівської міської ради народних депутатів 26 жовтня 2000 року на ім`я ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , без уточнення розміру часток у праві власності на зазначену квартиру, зареєстроване в Державному комунальному підприємстві «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 03 листопада 2000 року за реєстраційним номером 188/447 та записано в реєстрову книгу за номером 12. В реєстраційному записі Державного комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 03 листопада 2000 року в книзі за номером 12 за реєстраційним номером 188/447 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , розмір часток кожного співвласника на квартиру також не зазначено. Оскільки один із співвласників вищевказаної квартири помер, то визначити її частку у праві спільної сумісної власності неможливо, тому що немає можливості з`ясувати домовленість між співвласниками. Зважаючи на викладене вище, свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , не може бути видане.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд наводить фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що такий спосіб захисту, як визнання права власності, може застосовуватися, зокрема, у випадку, коли право особи виникло, однак його реалізація у нотаріальному порядку є неможливою у зв`язку з відсутністю або невизначеністю документів, що підтверджують право, чи коли це право не визнається або не може бути оформлене в інший спосіб. Водночас суд має встановити не лише факт прийняття спадщини, а й наявність у спадкодавця права на відповідне майно або частку в ньому.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Судом установлено та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 22 травня 2024 року Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хмільницького району Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області.

Таким чином, саме ІНФОРМАЦІЯ_1 є днем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Згідно зі статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 12 лютого 1982 року відділом запису актів громадянського стану Калинівського районного виконкому Вінницької області, а також свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданим 16 серпня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Калинівського районного управління юстиції Вінницької області, з якого вбачається зміна позивачкою дошлюбного прізвища ОСОБА_11 на ОСОБА_12 .

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 31 жовтня 1974 року Могилів-Подільським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької області.

ОСОБА_5 з 08 грудня 1973 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 08 грудня 1973 року Суботівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області.

Отже, на час відкриття спадщини спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були її чоловік ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 .

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як убачається з довідки виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області від 22 жовтня 2024 року № 919, ОСОБА_5 до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із нею за цією адресою були зареєстровані чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 та онук ОСОБА_9 .

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується постійне проживання позивачки разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, а отже, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України ОСОБА_3 є такою, що прийняла спадщину після смерті матері.

Крім того, 23 жовтня 2024 року позивачка особисто звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що додатково підтверджує її волевиявлення щодо прийняття спадщини.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2026 року у справі № 487/11259/24 звернув увагу, що спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у встановлений законом строк не заявив про відмову від неї. Аналогічний правовий підхід неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 та інших.

Щодо ОСОБА_4 суд установив, що 23 жовтня 2024 року він подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_5 на користь дочки ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відмова ОСОБА_4 була здійснена 23 жовтня 2024 року, тобто до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , і на користь спадкоємиці за законом першої черги - дочки спадкодавиці ОСОБА_3 .

Підстав для визнання зазначеної відмови недійсною судом не встановлено. Відповідна заява подана особисто спадкоємцем нотаріусу за місцем відкриття спадщини та відповідає вимогам статей 1273, 1274 ЦК України.

Отже, частка ОСОБА_4 у спадщині після смерті дружини правомірно перейшла до ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом, який подав письмова заяву про прийняття спадщини 19 грудня 2024 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом із тим предметом спору у цій справі є не визначення кола спадкоємців, а визначення частки спадкодавиці у праві спільної сумісної власності на квартиру та, відповідно, права позивачки на належну їй частку у спадковому майні.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на житло, виданого виконкомом Калинівської міської ради народних депутатів 26 жовтня 2000 року, квартира АДРЕСА_1 була передана у власність ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Зазначене право було зареєстроване 03 листопада 2000 року Державним комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним номером 188/447, запис у реєстровій книзі № 12.

При цьому у правовстановлюючому документі та реєстраційному записі не визначено часток кожного зі співвласників.

Зміст зазначеного правовстановлюючого документа, а також обставини його видачі свідчать про виникнення у ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права спільної сумісної власності на квартиру.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

За змістом частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Відповідно до частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Аналогічний принцип закріплений у статті 372 ЦК України, відповідно до якої у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, частки співвласників вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, сама по собі відсутність у свідоцтві про право власності та реєстраційному записі конкретного розміру часток не означає відсутності у кожного із співвласників визначеної законом ідеальної частки у праві власності на майно.

У даному випадку чотири особи були зазначені як співвласники квартири, при цьому будь-якої домовленості між ними про нерівність часток, іншого правовстановлюючого документа або рішення суду, яким би встановлювалися нерівні частки, матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на принцип рівності часток кожному із чотирьох співвласників квартири належала 1/4 частка у праві спільної власності на квартиру.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 676/3651/20.

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав правовідносини, пов`язані зі спадкуванням частки у приватизованій квартирі, яка належала кільком особам на праві спільної сумісної власності без визначення розміру часток.

Верховний Суд виходив із того, що спільна сумісна власність виникає, зокрема, внаслідок приватизації квартири, а у разі смерті співвласника приватизованої квартири частки кожного зі співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. При цьому частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Вказана правова позиція є безпосередньо застосовною до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку квартира також належала чотирьом особам на праві спільної сумісної власності, без визначення розміру часток, а доказів існування іншої домовленості між співвласниками матеріали справи не містять.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Отже, на день смерті ОСОБА_5 їй належала 1/4 частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Саме ця 1/4 частка входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 відповідно до статті 1218 ЦК України.

Інші 3/4 частки квартири не входять до складу спадщини, оскільки належали та належать іншим співвласникам - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, спадкуванню підлягає саме 1/4 частка квартири, яка належала померлій ОСОБА_5 .

На час відкриття спадщини спадкоємцями першої черги були троє осіб: чоловік ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 .

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Отже, за відсутності відмови від спадщини кожен із трьох спадкоємців мав би право на 1/3 спадкової маси, тобто на 1/3 від належної померлій 1/4 частки квартири.

Відповідно, частка кожного з трьох спадкоємців становила б 1/12 частку всієї квартири.

Однак ОСОБА_4 у межах строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 .

Згідно з частиною другою статті 1274 ЦК України така відмова спадкоємця за законом на користь іншого спадкоємця за законом є допустимою.

Отже, належна ОСОБА_4 1/3 частка у спадщині після смерті ОСОБА_5 перейшла до ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 має право на 2/3 спадкової 1/4 частки квартири, тобто на 2/12, або 1/6 частку квартири в цілому.

Відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, закон пов`язує нотаріальне свідоцтво не з виникненням самого спадкового права, а з його документальним оформленням.

У цій справі право позивачки на спадкування виникло внаслідок смерті її матері, факт прийняття спадщини підтверджений належними доказами, відмова одного зі спадкоємців на користь позивачки здійснена у встановленому законом порядку, а розмір частки спадкодавиці у спільній сумісній власності визначається на підставі імперативного принципу рівності часток співвласників.

За таких обставин відсутність у правовстановлюючому документі та реєстраційному записі конкретного розміру частки ОСОБА_5 не може бути підставою для позбавлення позивачки права на спадщину.

При цьому суд погоджується з нотаріусом у тому, що нотаріус не мав можливості самостійно оформити спадщину за відсутності визначеного у правовстановлюючому документі розміру частки померлої, а тому постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 березня 2026 року № 65/02-31 є наслідком документальної невизначеності щодо розміру частки, а не встановленням відсутності у позивачки права на спадкування.

Водночас така обставина не перешкоджає судовому захисту права позивачки.

Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2024 року у справі № 676/3651/20 звернув увагу на те, що при спадкуванні частки у спільній сумісній власності приватизованої квартири частка померлого співвласника визначається виходячи з рівності часток співвласників, якщо інше не встановлено договором між ними.

Аналогічний підхід відображений і в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 404/1436/24, у якій Верховний Суд виходив із того, що за відсутності доказів іншого співвідношення участі співвласників у набутті квартири в порядку приватизації частки кожного з них у праві спільної сумісної власності є рівними.

Таким чином, висновок про належність ОСОБА_5 1/4 частки у праві власності на спірну квартиру відповідає як положенням Цивільного кодексу України, так і усталеній практиці Верховного Суду.

Суд також ураховує, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що ОСОБА_3 належним чином прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , а тому має право на належну їй спадкову частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки частка ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на квартиру становить 1/4, а ОСОБА_4 у встановленому законом порядку відмовився від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_3 , частка позивачки у спадковому майні становить 2/3 від 1/4, тобто 1/6 частку всієї квартири.

Саме такий розмір права власності просить визнати за нею позивачка, і суд не встановив обставин, які б перешкоджали задоволенню цієї вимоги.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 263–265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 355, 368, 370, 372, 392, 1216–1218, 1220, 1221, 1261, 1267, 1268, 1270, 1273, 1274, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, на 1/6 (одну шосту) частку квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду є підставою для державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на зазначену 1/6 частку квартири.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя