Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №413/2685/13-к — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 413/2685/13-к

провадження № 51-3823 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 22 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2014 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030210000220, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянина, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Краснолуцького міського суду Луганської області від 22 листопада 2013 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Вирішено питання речових доказів, процесуальних витрат у провадженні та цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 .

Зазначеним вироком засуджено також ОСОБА_9 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2014 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він разом з ОСОБА_9 20 січня 2013 року в період часу з 18:00 до 18:30 год, біля будинку № 20 по вулиці Южна міста Красний Луч, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в ході бійки на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_10 , нанесли останньому декілька ударів руками по обличчю, в результаті чого він впав на землю. Після цього ОСОБА_9 продовжив наносити ОСОБА_11 удари та наніс йому декілька ударів руками по обличчю, бажаючи подолати опір ОСОБА_11 . Далі ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 нанесли ОСОБА_11 численні удари ногами по різних частинах тіла, після чого ОСОБА_7 стрибнув на живіт потерпілому, який у цей час лежав на спині. У результаті злочинних дій, вчинених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , ОСОБА_11 помер на місці бійки.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_7 просить скасувати вирок та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти своє рішення, врахувавши при цьому обставини, які суд може визнати такими, що пом`якшують покарання та за наявності яких вирішити питання про застосування положень ст. 69 КК України. Засуджений не погоджується з оцінкою доказів у цій справі та наводить інші доводи, якими оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_7 надіслав заяву про застосування відносно нього Закону України «Про амністію» від 08 квітня 2014 року, в якій зазначив про те, що повністю визнає своє вину і щиро розкаюється у скоєному та, в зв`язку з наявністю у нього на утриманні неповнолітньої дитини та матері пенсійного віку, просить звільнити його від відбування покарання на підставі амністії.

На вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 22 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2014 року також подавав касаційну скаргу прокурор, який до початку касаційного розгляду, відповідно до положень ст. 403 КПК України, відмовився від неї, в зв`язку з чим касаційна скарга прокурора не розглядається.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 під час касаційного розгляду підтримала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та просила її задовольнити.

Прокурор під час касаційного розгляду вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог засудженого ОСОБА_7 немає, а тому просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 та 11 серпня 2014 року було відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, а також засудженого ОСОБА_7 на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 22 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2014 року та витребувано кримінальне провадження щодо останнього.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Відповідно до положень Закону України від 2 червня 2017 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) матеріали за касаційними скаргами прокурора та засудженого ОСОБА_7 передано до Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Проте кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 до суду касаційної інстанції до цього часу не надходило та неодноразові запити суду про витребування кримінального провадження виконати неможливо, в зв`язку з тим, що Краснолуцький міський суд Луганської області спочатку перебував у районі проведення антитерористичної операції, а на даний час його роботу припинено у зв`язку з окупацією міста Красний Луч.

Вирішуючи питання щодо можливості здійснення подальшого касаційного провадження, зважаючи на те, що місце перебування засудженого ОСОБА_7 не відоме, проте вчинений ним злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, згідно зі ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий, суд касаційної інстанції залучив захисника для забезпечення права засудженого на захист під час касаційного провадження.

Крім того, про час і місце касаційного розгляду засудженого ОСОБА_7 було повідомлено шляхом розміщення оголошення на сайті Верховного Суду.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає за можливе здійснити касаційний розгляд за відсутності засудженого, проте за участі призначеного йому захисника, а також за наявними в суді касаційної інстанції матеріалами за касаційною скаргою та копіями судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначене є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 убачається, що він, посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не погоджується з оцінкою доказів у справі. При цьому, одночасно у вимогах до суду касаційної інстанції, ставить питання про пом`якшення призначеного йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, а також надіслав заяву про застосування відносно нього Закону України «Про амністію» від 08 квітня 2014 року.

Тобто, по суті, вимога ОСОБА_7 до суду касаційної інстанції зводиться до зміни судових рішень в частині призначеного йому покарання.

Проте, як убачається з тексту ухвали суду апеляційної інстанції, аналогічні за змістом вимоги та доводи засуджений наводив у своїй апеляційній скарзі і вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що вказаний суд ретельно їх перевірив і мотивовано відмовив у задоволенні, навівши аргументи, що ґрунтуються на матеріалах справи.

При обранні покарання ОСОБА_7 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєного, дані про особу засудженого та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_7 покарання було враховано позитивну характеристику останнього, те, що в силу ст. 89 КК України він вважається таким, що судимостей не має, утримує неповнолітню дитину. Визнано обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, вчинення злочину, викликаного неправомірними діями потерпілого. Визнано обставиною, яка обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України - скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи зазначене, судом призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк та не знайдено підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

При цьому, як убачається зі змісту судових рішень, вирішуючи питання призначення покарання, суд також дав оцінку поведінці ОСОБА_7 при наданні показань суду, навмисне спотворення ним фактичних обставин, обрану активну захисну позицію та розцінено її як таку, що свідчить про відсутність у засудженого каяття у скоєному злочині внаслідок зневажливого ставлення до життя іншої людини.

Суд апеляційної інстанції погодився з призначеним ОСОБА_7 заходом примусу та виснував безпідставними посилання в апеляційній скарзі сторони захист про наявність підстав для пом`якшення покарання.

Колегія суддів також погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням та вважає, що воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Що стосується заяви ОСОБА_7 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію» від 08 квітня 2014 року, то вона задоволенню не підлягає та відповідно до наявних в суді касаційної інстанції матеріалів, була окремим предметом розгляду Краснолуцького міського суду Луганської області, який ухвалою від 17 липня 2014 року обґрунтовано відмовив у її задоволенні.

Отже, з огляду на все наведене, обґрунтування касаційної скарги не містять переконливих доводів, які свідчать про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень у цій справі, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 22 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3