Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №509/114/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 509/114/23

провадження № 51-636км26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162380000461, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ленінське м. Свердловськ Луганської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_8 .

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 жовтня 2023 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком суду 26 жовтня 2022 року приблизно о 23:00 потерпілий ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до місця свого проживання (АДРЕСА_1 ), де у своїй кімнаті знаходився чоловік матері - ОСОБА_7 .

Потерпілий без дозволу увірвався до кімнати ОСОБА_7 , розпочавши на ґрунті особистих неприязних відносин сварку та бійку, в ході якої ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 удари руками і ногами, спричинивши йому легких тілесних ушкоджень.

Далі, коли ОСОБА_7 опинився на підлозі лежачі на спині, а ОСОБА_8 перебував зверху над ним, обличчям один до одного, ОСОБА_7 , внаслідок протиправного застосування щодо нього фізичної сили, не маючи наміру заподіяти смерть потерпілому, виявляючи необережність та не передбачаючи можливе настання суспільно небезпечного наслідку у вигляді смерті, хоча повинен був і міг його передбачити (протиправна недбалість), з метою припинити протиправну поведінку ОСОБА_8 , схопився руками за одяг останнього, а саме куртку та футболку, які затягнув зі спини на голову та шию потерпілого, та застосувавши при цьому достатню фізичну силу для затягування футболки і куртки навколо шиї та голови ОСОБА_8 , позбавив його можливості дихати, в результаті чого здавив органи шиї одягом і спричинив механічну асфіксію, від чого потерпілий помер на місці події.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

На думку прокурора, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками місцевого суду, не зважив на наявність в діях ОСОБА_7 непрямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_8 , про свідчать його дії, спрямовані на порушення функції життєво важливого органу потерпілого - шиї, характер та локалізація спричинених тілесних ушкоджень, а також поведінка засудженого після скоєння злочину.

Крім того, місцевий суд у вироку зазначив, що ОСОБА_7 , з метою припинити протиправну поведінку ОСОБА_8 , затягнув футболку та куртку навколо шиї і голови потерпілого, однак не виклав у своєму рішенні в чому саме полягала протиправна поведінка ОСОБА_8 та яке насилля він застосував стосовно ОСОБА_7 , що у свою чергу, нібито, передувало застосуванню насилля з боку останнього.

В порушення вимог ч. 2 ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції фактично залишив без оцінки доводи прокурора та представника потерпілого про наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та відкинувши їх, не мотивував обґрунтовано свою позицію.

Отже, порушення кримінального процесуального закону, яких припустився суд апеляційної інстанції, є істотними, оскільки вони перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, призвели до незастосування закону, який підлягав застосуванню і невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як передбачено ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За правилами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, де закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді.

На думку колегії суддів, вказаних вище вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції було дотримано в повному обсязі.

З матеріалів справи убачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_8 (ч. 1 ст. 115 КК).

Вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, тобто у вбивстві, вчиненому через необережність.

При цьому суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту та спрямованості умислу засудженого і на підтвердження його винуватості у вбивстві потерпілого ОСОБА_8 , вчиненому через необережність, обґрунтовано послався на показання самого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також на письмові докази (протоколи огляду місця події від 27 жовтня 2022 року, огляду предмета від 21 листопада 2022 року, затримання особи від 27 жовтня 2022 року, проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 28 жовтня 2022 року; висновки експертів від 29 жовтня, 7, 15 грудня, 2, 7, 28 листопада 2022 року тощо) зміст і оцінка яких детально викладені у вироку.

Не погодившись з вироком суду прокурор, представник потерпілого та захисник оскаржили його в апеляційному порядку.

За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції залишив без задоволення вищевказані апеляційні скарги, а вирок суду - без зміни.

При цьому цей суд погодився з висновками місцевого суду про винуватість ОСОБА_7 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК за наведених у вироку обставин.

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_7 , будучи допитаним у місцевому суді, винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснив, що 26 жовтня 2022 року у нічний час доби він спав у своїй кімнаті та прокинувся від удару в двері. Піднявшись з ліжка він зрозумів, що до нього увірвався ОСОБА_8 , котрий з криками «я тебе вб`ю, заріжу, всіх повбиваю», накинувся на нього та почав завдавати удари руками. ОСОБА_7 схопив дерев`яний стілець та почав ним захищатись, тримаючи перед собою, однак ОСОБА_8 схопив його за тулуб і повалив на підлогу, після чого ліз на колінах на нього. Перебуваючи в позиції лежачі на спині він спробував відбиватися ногами від ОСОБА_8 , котрий завдавав йому удари руками по правій руці, якою він затуляв обличчя. Далі, він схопив за куртку ОСОБА_8 , який знаходився на колінах лицем до нього, потягнув куртку через тулуб потерпілого, затягнувши її в області шиї, та тримав куртку в такому положенні декілька хвилин, поки потерпілий не ослаб і не звалився на бік на підлогу. Після чого ОСОБА_12 залишив ОСОБА_8 на підлозі та вибіг на вулицю.

Перебуваючи на подвір`ї, він зателефонував дружині та повідомив про намір викликати поліцію, оскільки ОСОБА_8 його вбиває, однак вона порадила нікуди не телефонувати, а поїхати переночувати до куми, поки ОСОБА_8 проспиться. Повернувшись додому наступного дня, він з коридору зазирнув до кімнати, де лежав ОСОБА_8 . Під час телефонної розмови дружина повідомила, щоб він розбудив пасинка для виходу на роботу та доторкнувшись до його руки, ОСОБА_7 зрозумів, що той холодний, після чого звернувся до сусідки ОСОБА_10 з проханням викликати поліцію.

Також пояснив, що він виховував ОСОБА_8 з дев`ятирічного віку та з його зростанням їх стосунки погіршувались через зловживання останнім алкоголем і наркотичними засобами. Крім того, близько року до вказаних подій, відбулась схожа ситуація, коли потерпілий прийшов вночі додому та почав бити у двері, після чого між ним та ОСОБА_8 відбулась бійка, в ході якої потерпілий спробував його задушити. Однак, його дружина почала бити ОСОБА_8 по руках металевим рівнем, поки не зламала йому руку. Також він неодноразово був свідком як ОСОБА_8 кидався в бійку і до брата, і до своєї матері, яку ображав. Відомо, що свою дівчину, з якою проживав, ОСОБА_8 також бив.

Суд наголосив на тому, що ОСОБА_12 надав аналогічні та послідовні пояснення щодо механізму завдання тілесних ушкоджень потерпілому під час проведення слідчого експерименту (відеозапис якого було повторно досліджено під час апеляційного розгляду), а з висновку експерта № 292 від 15 грудня 2022 року вбачається, що смерть ОСОБА_8 , настала в результаті механічної асфіксії через здавлення органів шиї одягом.

Потерпіла ОСОБА_9 у суді першої інстанції пояснила, що 26 жовтня 2022 року приблизно о 22:30 їй зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_8 спить у стані алкогольного сп`яніння, запитав дозволу переночувати у ОСОБА_13 та висловив намір викликати поліцію. Приблизно о 23:00 ОСОБА_7 прибув до ОСОБА_13 , а близько 7:00 вона намагалася додзвонитися останньому та ОСОБА_8 , однак відповіді не отримала, після чого попросила ОСОБА_13 перевірити ситуацію. За словами останньої, близько 6:00 ОСОБА_7 у неї вже не було, часу його від`їзду вона не бачила. Приблизно через п`ятнадцять хвилин ОСОБА_7 їй зателефонував і повідомив, що ОСОБА_8 живий і ще спить. Вона попросила його розбудити та приблизно через три хвилини ОСОБА_7 повторно зателефонував і повідомив, що ОСОБА_8 не дихає, причини не знає, і попросив викликати поліцію.

Також потерпіла підтвердила, що була свідком бійки між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на кухні, під час якої син у стані алкогольного сп`яніння повалив ОСОБА_7 біля сходів, тримаючи за одяг, при цьому не душив його. З метою припинення бійки вона била сина шваброю по руках і сідницях, після чого він був госпіталізований із діагнозами струс мозку та перелом ключиці. ОСОБА_7 охарактеризувала негативно, а ОСОБА_8 , як людину зі складним характером, схильну до зловживання алкоголем, припускала вживання марихуани. Зазначила, що син її не бив і не погрожував, лише ображав, після чого вибачався, однак одного разу вдарив свою дівчину через ревнощі. Також повідомила про виклик поліції через конфлікт, коли син не впускав її та ОСОБА_7 до будинку.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що показання потерпілої ОСОБА_9 щодо характеру конфліктів у сім`ї та ролі кожного з учасників не є повністю послідовними, оскільки з одного боку вона визнає системну агресивну поведінку сина, його зловживання алкоголем і провокування конфліктів, а з іншого - схильна мінімізувати небезпечність цієї поведінки та перекладати основну відповідальність за напруженні стосунки на ОСОБА_7 .

Допитана у суді свідок ОСОБА_11 пояснила, що вранці 27 жовтня 2022 року вона почула як ОСОБА_10 прохала викликати швидку допомогу, а потім стало відомо, що ОСОБА_8 не дихає. До приїзду правоохоронних органів ОСОБА_7 перебував на вулиці з сусідами та розповідав про конфлікт із пасинком, котрий прийшов додому в стані сильного сп`яніння, погрожував йому та намагався вибити двері, а він лише захищався. Свідок охарактеризувала ОСОБА_7 позитивно, як працьовиту, спокійну та чуйно налаштовану до оточуючих людину, а ОСОБА_8 вона побоювалась, через його агресивну поведінку, погрози та зловживання алкоголем. Зазначила, що ОСОБА_8 постійно вимагав у ОСОБА_7 гроші, що спричиняло часті конфлікти. Він часто перебував в неадекватному стані, вживав алкоголь та інші речовини, погрожував людям. Потерпілу ОСОБА_9 свідок вважала конфліктною та мала з нею неприязні стосунки. Свідок ОСОБА_10 пояснила, що зранку 27 жовтня 2022 року прийшов ОСОБА_7 і запитав як викликати поліцію, він повідомив, що ОСОБА_8 лежить і не рухається. Потім вони перевірили пульс ОСОБА_8 , тіло було холодне. Поведінку ОСОБА_7 свідок охарактеризувала як спокійну та адекватну. Пояснила, що конфлікти в родині почалися після від`їзду матері покійного до Німеччини та відсутності у ОСОБА_8 власних коштів. Зазначила, що останній був агресивним, емоційним, вживав алкоголь та часто погрожував оточуючим.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що місцевий суд, проводячи аналіз безпосередньо отриманих показань, встановив наявність випадків бійок між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з ініціативи останнього, котрий характеризується агресивною поведінкою та схильністю до конфліктів, особливо у стані алкогольного сп`яніння.

Суд вказав, що показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не підтверджують фактів систематичного чи безпричинного насильства з боку ОСОБА_7 , а навпаки характеризують його як спокійну, врівноважену особу, котра вела господарство, працювала та підтримувала нормальні соціальні зв`язки. При цьому показання вказаних свідків щодо поведінки ОСОБА_7 після виявлення тіла ОСОБА_8 (звернення до сусідів, виклик швидкої допомоги та поліції, відсутність паніки чи спроб уникнути відповідальності) свідчать про відсутність у нього злочинного умислу та про адекватну реакцію на подію.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_7 та наявності у нього умислу на заподіяння смерті потерпілому, суд апеляційної інстанції послався на практику Верховного Суду, відповідно до якої під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Відповідно до ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання. Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення. Залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Конкретизований умисел - це умисел, за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а неконкретизований - за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків.

Так, ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.

Суд звернув увагу на те, що специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

При вбивстві внаслідок злочинної самовпевненості винний передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваних ним дій (бездіяльності), але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винуватого, відвернуть настання смерті, однак такий розрахунок є легковажним. Обставинами, які, на думку винного, відвернуть настання смерті, можуть бути як його власні сили і можливості, так і діяльність інших людей, тощо. Тобто винний переконаний у ненастанні злочинного наслідку.

При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчинюваних ним дій (бездіяльності), але повинен був і міг би її передбачити, діючи з більшою обачністю.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого, дійшов висновків, що: відносини між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 можна охарактеризувати як тривало напружені та нестабільні, що загострювалося через спільне проживання, матеріальні питання та асоціальну поведінку потерпілого; свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зазначили про агресивність ОСОБА_8 та насильство відносно матері й дівчини; наявність випадків бійки між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ініціативою останнього; місце злочину є кімната обвинуваченого, що підтверджує показання останнього про агресивність дій з боку ОСОБА_8 , котрий увірвався до кімнати ОСОБА_7 ; відповідно до протоколу огляду місця події від 27 жовтня 2022 року виявлені табурет без ніжки, ніжка від табурету та щепки від ніжки у кімнаті ОСОБА_7 можуть свідчити про наявність боротьби (бійки) між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Отже, апеляційний суд зазначив, що викладене у своїй сукупності, свідчить про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого та доводить те, що затягуючи футболку та куртку навколо шиї і голови потерпілого, він хоча і не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (спричинення механічної асфіксії), однак повинен був і міг їх передбачити та діяти з більшою обачністю, а тому у його діях убачається необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості.

У підсумку, за результатами апеляційного розгляду суд погодився з висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_7 вчинив вбивство потерпілого ОСОБА_8 через необережність.

З вищенаведеним також погоджується й колегія суддів Верховного Суду та вважає, що дослідженими під час судового розгляду доказами не доведено наявності у ОСОБА_7 умислу саме на умисне вбивство потерпілого, як стверджує сторона обвинувачення.

Таким чином, зазначене у вироку місцевого суду формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 119 КК.

Що стосується доводів прокурора про те, що суд першої інстанції не вказав у чому саме полягала протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_8 , то слід зазначити наступне.

Так, з протоколу затримання особи від 27 жовтня 2022 року з додатками (фототаблицями) убачається, що цього дня о 17:00 ОСОБА_7 було затримано та останній мав видимі тілесні ушкодження у вигляді подряпин на лівому вусі, на правій кисті руки та на лівій нозі.

В суді першої інстанції ОСОБА_7 підтвердив, що в день події у нічний час доби він спав і прокинувся від удару в двері, та піднявшись з ліжка зрозумів, що до нього увірвався ОСОБА_8 , котрий з криками «я тебе вб`ю, заріжу, всіх повбиваю», накинувся на нього та почав завдавати удари руками. Він намагався захищатись стільцем, який тримав перед собою, однак ОСОБА_8 схопив його за тулуб і повалив на підлогу. Перебуваючи в позиції лежачі на спині, він намагався відбиватися від ОСОБА_8 , котрий завдавав йому удари руками по правій руці, якою він затуляв обличчя.

Згідно висновку експерта № 110 від 29 жовтня 2022 року у ОСОБА_7 були виявлені наступні тілесні ушкодження: садно протизавитка лівої вушної раковини; синець в проекції правого ліктьового суглобу; синець правого передпліччя, верхньої третини, задньої поверхні, в центрі (4) чотири садна; синець правого передпліччя, нижньої третини, задньо-зовнішньої поверхні; садно 1-го пальця правої кисті, основної фаланги, тильної поверхні; (2) два садна основи ПІ і IV пальця лівої кисті, тильної поверхні; садно III -го пальця лівої кисті, тильної поверхні; синець лівого стегна, середньої третини, внутрішньої поверхні, в центрі (2) два садна; садно в проекції лівого колінного суглобу, передньої поверхні; (3) три садна лівої гомілки, верхньої третини, передньої поверхні; садно в проекції правого колінного суглобу, передньої поверхні.

Також у висновку вказано, що вищенаведені тілесні ушкодження утворилися від впливу тупого (тупих) предмета (предметів), невизначеної і довгастої форми, однак не виключено їх спричинення при падінні з положення стоячи, або близько до такого на площину і ударі о нею, або предмети розташовані на ній. Враховуючи морфологічні особливості ушкоджень (синці - синюшного кольору, з чіткими межами; садна - під щільною буро-червоною кірочкою, розташованою декілька вище рівня навколишньої шкіри), вони були спричинені біля 2 діб до обстеження, тобто можуть відноситись до подій 26 жовтня 2022 року.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що з протоколу проведення слідчого експерименту від 28 жовтня 2022 року та відеозапису до нього убачається, що ОСОБА_7 детально розповів і показав за участю статиста як відбувалися події 26 жовтня 2022 року щодо позбавлення життя ОСОБА_8 . При цьому суттєвих розбіжностей з показами, наданими ОСОБА_7 при проведенні слідчого експерименту, з показами наданими ним під час судового розгляду судом не встановлено.

Отже, місцевий суд дійшов висновку, що факт конфлікту, який раптово виник між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через неприязні відносини підтверджується наявністю у них обох тілесних ушкоджень. Крім цього встановлено, що даний конфлікт виник у нічний час доби, відбувався у темряві, оскільки будинок був відімкнений від постачання електроенергії. При огляді місця події на вхідних дверях у кімнату ОСОБА_7 виявлено нашарування ґрунту та пошкодження металевої рамки, яка тримає замок, що надає змогу відчинити двері при закритому замку. Тобто, вказане може свідчити про наявність агресивних дій з боку ОСОБА_8 , який увірвався до кімнати ОСОБА_7 . Також виявлені табурет без ніжки, ніжка від табурету та щепки від ніжки у кімнаті ОСОБА_7 можуть свідчити про наявність боротьби (бійки) між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає неспроможними твердження сторони обвинувачення про те, що у вироку суду не зазначено в чому саме полягала протиправна поведінка потерпілого та яке насилля останній застосував відносно засудженого.

Крім того в касаційній скарзі прокурор зазначає, що ОСОБА_7 не надав потерпілому допомоги, а також намагався приховати факт скоєння кримінального правопорушення. Однак, як убачається зі змісту показань засудженого та потерпілої ОСОБА_9 , з якою він розмовляв по телефону в день події та ранком наступного дня, ОСОБА_7 був впевнений у тому, що потерпілий ОСОБА_8 живий та, будучи в стані сильного алкогольного сп`яніння, спить. При цьому самі події відбувались в темряві, оскільки будинок було відключено від електроенергії, та після них ОСОБА_7 одразу вибіг на вулицю, подзвонив дружині та повідомив про намір викликати поліцію, зазначивши, що ОСОБА_8 його вбиває.

Наступного дня, після того як ОСОБА_7 повернувся додому та виявив, що ОСОБА_8 не дихає, він одразу зателефонував дружині та просив щоб вона викликала поліцію. Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що 27 жовтня 2022 року вранці до неї прийшов сусід ОСОБА_7 і запитав як викликати поліцію, вона одразу крикнула до ОСОБА_11 та вони зателефонували дільничному, потім в швидку допомогу. Далі приїхала поліція, через годину чи дві приїхав слідчий, ОСОБА_7 вів себе спокійно, його поведінка була адекватною, він розповів про події, що відбулись напередодні. Вказані обставини підтвердила свідок ОСОБА_11 та пояснила, що весь час поки їхала поліція, пізніше слідчі, експерти, ОСОБА_7 був на вулиці, біля нього перебувала вона та сусіди ОСОБА_14 і ОСОБА_10 . ОСОБА_7 розповів, що ввечері ОСОБА_8 прийшов додому «ніякий», почав вибивати двері в його кімнату зі словами «я прийшов вбивати тебе», а він захищався від нападу.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, на думку Суду, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_7 якимось чином намагався приховати факт скоєння кримінального правопорушення.

Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції фактично залишив без оцінки доводи прокурора та представника потерпілого та не дав відповідей на всі їх доводи, є безпідставними.

Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. З урахуванням позицій ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано.

Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на основні доводи, зазначені в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілого, навів переконливі аргументи на їх спростування, указав підстави, з яких визнав скарги необґрунтованими, та належним чином мотивував свою позицію.

Розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Покарання ОСОБА_7 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Правових підстав вважати його явно несправедливим через м`якість немає.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судове рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3