Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №335/4379/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 335/4379/25

провадження № 61-15642св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Єрьоміною Єлизаветою Володимирівною, на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя в складі судді Новосардової І. В. від 04 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Подліянової Г. С., Полякова О. З. від 11 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Єрьомінової Є. В. звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Новокарлівка, Пологівського району, Запорізької області, та є чоловіком заявниці.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Новокарлівка Пологівського району Запорізької області загинув її чоловік - ОСОБА_3 . Смерть настала внаслідок отриманого поранення під час обстрілу села Новокарлівка. Поховали померлого на кладовищі в селі Шевченкове. Територія міста Пологи та села Новокарлівка Пологівської міської територіальної громади Пологівського району, з 03 березня 2022 року є тимчасово окупованими російською федерацією територіями України. Видані окупаційною владою документи, що підтверджують смерть ОСОБА_3 , під час виїзду заявниці з тимчасово окупованої території України вивезені нею не були, відтак, заявниця не має жодних документів, що підтверджують смерть її чоловіка. Заявниця позбавлена можливості звернутися до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою щодо державної реєстрації смерті чоловіка, оскільки у неї відсутні документи встановленої форми про смерть, видані закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 , заявницею не було надано жодного документу (письмового доказу), які б підтверджував факт смерті.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вказані вимоги заяви не підлягають задоволенню.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

11 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - Єрьоміна Є. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 та від 24 квітня 2024 року у справі № 334/7625/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає про те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки зібраним в справі доказам, відхиляючи показання свідків, суд послався лише на наявність у них дружніх стосунків із заявницею, проте не зазначає, в чому саме виявляється їх зацікавленість у розгляді справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду 27 січня 2026 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 335/4379/25 з Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 25 серпня 2005 року Інженерненською сільською радою Пологівського району Запорізької області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від25 серпня 2005 року.

21 вересня 2022 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082320000637 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 438 КК України, а саме, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за місцем свого помешкання, за адресою: АДРЕСА_1 отримав поранення руки, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в лікарні міста Пологи Пологівського району Запорізької області.

На підтвердження факту смерті чоловіка заявниця просила допитати свідків.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.

Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Верховний Суд, звертає увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки, пов`язані з ним.

За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на особливості розгляду справ у порядку окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Частиною другою статті 294 ЦПК України передбачене право суду з метою з`ясування обставин справи витребувати необхідні докази за власною ініціативою.

Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Обов`язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з`ясуванні обставин справи; об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, суди встановили, що із заявою про встановлення факту смерті заявницею надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та за клопотанням заявниці допитано свідків.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що зазначені докази підтверджують факт смерті її чоловіка зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Оскільки наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього, то заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_3 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Єрьоміною Єлизаветою Володимирівною, залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун