Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №904/5337/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/5337/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Колосова О. П.

за участю представників:

- позивача - Бедрінця А. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),

- відповідача-1 - не з`явилися,

- відповідача-2 - Шпака В. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехінвест"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 (колегія суддів: Кощеєв І.М. - головуючий, Чус О. В., Дармін М. О.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 (суддя Юзіков С. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехінвест"

до: 1) Марганецької міської ради, 2) Комунального підприємства "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади"

про встановлення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Неотехінвест" (далі - ТОВ "Неотехінвест") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Марганецької міської ради про встановлення строкового оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку площею 69,7359 га (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007), загальна площа ділянки 70,0 га, місце розташування - Дніпропетровська область, місто Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова.

1.2. У подальшому позивач звернувся до суду із заявою про залучення співвідповідача у справі - Комунального підприємства "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" (далі - КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади") та про зміну позовних вимог, в якій просив суд:

- визнати незаконними дії КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" щодо нерозгляду та ненадання відповідно до статті 124-1 Земельного кодексу України письмового погодження як землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, площею 70 га (цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами);

- встановити з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь позивача строковий оплатний земельний сервітут на земельну ділянку площею 69,7359 га (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007), загальна площа ділянки 70,0 га, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; місце розташування - Дніпропетровська область, місто Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова; право постійного користування земельною ділянкою належить відповідачу-2, для видобування шламів марганцевих руд з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості з правом будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності в межах, визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, виготовленою Фізичною особою - підприємцем (інженером-землевпорядником) Конторчік С.А., на строк дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України від 18.12.2007 № 4582 з автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 129 901,49 грн на місяць, яка виплачується протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

1.3. Позовні вимоги ТОВ "Неотехінвест" обґрунтовані тим, що позивач є власником спеціального дозволу на користування надрами від 18.12.2007 № 4582, виданого Державною службою геології та надр України, для видобування шламів марганцевих руд у шламосховищі рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова у м. Марганці. При цьому позивач стверджував про бездіяльність відповідачів щодо розгляду звернень ТОВ "Неотехінвест" про укладення договору про встановлення земельного сервітуту та надання письмового погодження землекористувача на встановлення такого сервітуту.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 у справі № 904/5337/24 відмовлено в задоволені позову ТОВ "Неотехінвест" до Марганецької міської ради та КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" про визнання незаконними дій та встановлення строкового оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку площею 69,7359 га (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007), загальна площа ділянки 70,0 га.

2.2. Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ТОВ "Неотехінвест" про встановлення земельного сервітуту, виходив із того, що обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту. Проте, за висновком суду, наявна в матеріалах справи технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, не містить обґрунтованого висновку щодо необхідності збільшення розміру земельної ділянки, як то передбачено спеціальним дозволом. За висновком суду, позивач має право вимагати встановлення сервітуту щодо земельної ділянки площею 64,5 га, в межах якої надано дозвіл на видобування шламів марганцевих руд.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в проекті договору позивач фактично занизив розмір плати за встановлення земельного сервітуту, що призвело би до недоотримання місцевою громадою в особі відповідача-1 грошових коштів. Зокрема, як зазначив суд, для земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, які не належать до державної та комунальної форм власності, встановлено обмеження розміру ставки не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 274.2 статті 274 Податкового кодексу України). Тому, за висновком суду, позивач неправильно визначив розмір відсотків від нормативної грошової оцінки та не врахував приписи пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України і помилково при розрахунку застосував положення пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України.

Розглядаючи вимогу про визнання незаконними дій відповідача-2 щодо нерозгляду та ненадання відповідно до статті 124-1 Земельного кодексу України письмового погодження на укладення договору про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, площею 70 га (цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами), суд виснував, що така вимога є неефективним способом захисту прав особи, оскільки не дозволить ефективно відновити права позивача.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 904/5337/24 апеляційну скаргу ТОВ "Неотехінвест" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 у справі № 904/5337/24 залишено без змін.

2.4. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що позивач не надав доказів, які підтверджують факт неможливості користуватися основними, підсобними і допоміжними будівлями та спорудами підприємства, що пов`язані з користуванням надрами іншим способом, ніж обтяження земельної ділянки відповідача сервітутом.

Апеляційний господарський суд також виснував, що позивач не довів та не обґрунтував площу і межі земельної ділянки, на яку він просить встановити сервітут. При цьому господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що наявна в матеріалах справи технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, не містить обґрунтованого висновку щодо необхідності збільшення розміру земельної ділянки, як то передбачено спеціальним дозволом.

Апеляційний господарський суд також визнав правильними висновки суду першої інстанції про те, що позивач неправильно визначив розмір відсотків від нормативної грошової оцінки та не врахував приписи пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України і помилково при розрахунку застосував положення пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення земельного сервітуту.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови, тому виснував, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові ТОВ "Неотехінвест" в частині визнання незаконними дій відповідача-2 щодо нерозгляду та ненадання відповідно до статті 124-1 Земельного кодексу України письмового погодження на встановлення земельного сервітуту.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Неотехінвест" із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 у справі № 904/5337/24. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Неотехінвест" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 904/5337/24, прийняти нове рішення у справі № 904/5337/24, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Неотехінвест".

3.2. У касаційній скарзі ТОВ "Неотехінвест" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Товариство з обмеженою відповідальністю "Неотехінвест" звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема статей 401- 404 Цивільного кодексу України, статей 66, 96, 98, 100 та 124-1 Земельного кодексу України, статей 18, 24 Кодексу України про надра, та порушення норм процесуального права, зокрема статті 236 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду:

- викладених у постановах від 03.12.2024 у справі № 910/19365/23 (скаржник у касаційній скарзі помилково зазначає № 910/19365/22) та від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24, щодо застосування положень статей 401-404 Цивільного кодексу України, статей 66, 96, 98, 100, 124-1 Земельного кодексу України;

- викладених у постанові від 01.02.2023 у справі № 918/302/21, щодо визначення розміру плати за земельний сервітут.

Крім того, в касаційній скарзі ТОВ "Неотехінвест" покликається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 (щодо обсягу прав землекористувачів); від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18 (щодо необхідних умов для встановлення земельного сервітуту); від 25.01.2019 у справі № 826/382/18, від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17, від 08.07.2021 у справі № 160/674/19, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21, від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19, від 25.10.2024 у справі № 470/1471/13-ц (щодо недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень); від 18.01.2023 у справі № 500/26/22, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 04.09.2020 року у справі № 311/2145/19 (щодо змісту принципу добросовісності як стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин).

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник стверджує про неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норми права - статті 66 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах (стосовно встановлення сервітуту згідно з межами ділянок надр, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності).

3.3. При цьому скаржник стверджує, що чинним законодавством закріплена можливість надання земельних ділянок у користування власникам спеціальних дозволів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення, зокрема, й шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності. Водночас скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про відсутність доказів неможливості користування земельною ділянкою без встановлення земельного сервітуту, оскільки, за доводами скаржника, можливість оплатного користування (оренди) цією земельною ділянкою втрачено, враховуючи передачу Марганецькою міською радою земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству.

На думку скаржника, сервітут на частину сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007 площею 69,7359 га (загальна площа сформованої земельної ділянки 70,0 га) відповідає приписам чинного законодавства, а також потребам господарської діяльності надрокористувача, з урахуванням угоди № 4582 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є додатком до спеціального дозволу на користування надрами від 18.12.2007 № 4582. При цьому, як стверджує скаржник, площа необхідної позивачу частини ділянки підтверджується виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником Конторчік С.А. на замовлення позивача технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, що складена відповідно до вимог до норм чинного законодавства та включає всі необхідні матеріали і документи, а також містить відомості щодо обчислення площі частини земельної ділянки. Крім того, за доводами скаржника, площа земельної ділянки підтверджується угодою від 07.05.2024 № 4582 про умови користування надрами, додатком 1 до якої визначено географічні координати кутових точок родовища, а також передбачено, що на території кар`єру створено промисловий майданчик, побудована під`їзна дорога, здійснено підведення тимчасових електромереж, змонтовані тимчасові будівлі і споруди, створено водосховище, змонтована збагачувальна лінія, насосна станція, проведено монтаж системи водоводів. Відтак скаржник зазначає, що він обґрунтував необхідність збільшення площі земельної ділянки для встановлення сервітуту порівняно з площею, зазначеною в спеціальному дозволі на користування надрами від 18.12.2007 № 4582 та в акті про надання гірничого відводу.

За доводами скаржника, розмір плати за сервітут не є меншим за земельний податок, відповідає приписам статей 274.1, 284.4 та 288.5.1 Податкового кодексу України, а тому такий

розмір є допустимим, оскільки розрахунок було здійснено з урахуванням приписів Податкового кодексу України та згідно зі сталими висновками Верховного Суду, в тому числі викладеними в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 918/302/21.

Крім того, скаржник зазначає, що законодавством чітко передбачено спосіб захисту порушених прав у разі відмови органу влади в прийнятті рішення щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту стосовно земельної ділянки державної, комунальної власності, а саме - встановлення земельного сервітуту на підставі рішення суду.

3.4. 30.07.2026 до Верховного Суду від Марганецької міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Неотехінвест", поданий 30.07.2026 через підсистему «Електронний суд».

31.07.2026 від ТОВ "Неотехінвест" надійшла заява у справі № 904/5337/24, в якій скаржник просить відзив відповідача-1 на касаційну скаргу залишити без розгляду та не надавати оцінку викладеним у ньому доводам.

Колегія суддів установила, що ухвалою Верховного Суду від 09.07.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Неотехінвест" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 у справі № 904/5337/24 і встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.07.2026.

Проте Марганецька міська рада подала відзив на касаційну скаргу 30.07.2026, тобто після закінчення строку, встановленого Судом для подання відзиву. При цьому Марганецька міська рада не зверталася із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення без розгляду відзиву на касаційну скаргу, поданого Марганецькою міською радою.

3.5. 04.08.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Неотехінвест" надійшли додаткові пояснення (з урахуванням відзиву).

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Державна служба геології та надр України надала Товариству з обмеженою відповідальністю "Ландшафт" (далі - ТОВ "Ландшафт") спеціальний дозвіл на користування надрами № 4582 зі строком дії з 18.12.2007 до 18.12.2037, в якому визначено мету користування надрами - видобування шламів марганцевих руд з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості, вид користування - видобування, назва родовища - шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище), вид корисної копалини - руди марганцю, площа - 64,5 га.

4.2. Актом про надання гірничого відводу від 27.07.2018 № 3357 засвідчено надання ТОВ "Ландшафт" із метою розробки шламосховища рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) гірничого відводу, що знаходиться у м. Марганці Дніпропетровської області; площа проекції гірничого відводу, показана на копії топографічного плану кутовими точками, становить 68,6 га. Термін чинності акта про надання гірничого відводу - до 18.12.2037.

4.3. 01.07.2021 між Марганецькою міською радою (орендодавець) і ТОВ "Ландшафт" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 0057/21, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Марганецької міської ради від 24.12.2020 № 68-3/1 передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 70,00 га з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, за адресою: м. Марганець, район залізничної станції "Піралюзит".

4.4. 30.06.2023 між ТОВ "Ландшафт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегапромекологія" (далі - ТОВ "Мегапромекологія") укладено договір купівлі-продажу прав на користування надрами, за яким ТОВ "Ландшафт" відчужує, а ТОВ "Мегапромекологія" набуває права на користування надрами, надані ТОВ "Ландшафт" згідно із спеціальним дозволом на користування надрами, виданим Державною службою геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі - 18.12.2017, підстава надання - наказ Державної служби геології та надр України від 11.12.2018 № 494.

4.5. Господарські суди також установили, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/1468/23 задоволено позов керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Марганецької міської ради до ТОВ "Ландшафт"; стягнуто з ТОВ "Ландшафт" на користь Марганецької міської ради 2 642 345,38 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, площею 70,0 га; розірвано договір оренди земельної ділянки від 01.07.2021 № 0057/21, кадастровий номер 1211300000:01:002:0007, площею 70,0 га, укладений між Марганецькою міською радою та ТОВ "Ландшафт", який 09.07.2021 державним реєстратором Марганецької міської ради Ткаченко С.В. зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 43004382); зобов`язано ТОВ "Ландшафт" повернути Марганецькій міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, площею 70,0 га. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/1468/23 в апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили, а отже стало обов`язковим до виконання.

4.6. Рішенням Марганецької міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 25.01.2024 № 1475-51/VІІІ передано на баланс КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" спірну земельну ділянку; відповідачеві-2 доручено контроль за цільовим використанням земельної ділянки та заборонено без рішень Марганецької міської ради укладати договори з охоронними фірмами, договори про співпрацю без погодження з міською радою, вчиняти будь-які інші дії відносно вказаної земельної ділянки.

4.7. 11.04.2024 на підставі договору купівлі-продажу прав на користування надрами ТОВ "Неотехінвест" як покупець придбало у ТОВ "Мегапромекологія" як продавця права на користування надрами, надані продавцеві спеціальним дозволом на користування надрами, виданим Державною службою геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі - 18.12.2007, з метою видобування руд марганцю шламосховиша рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) у Дніпропетровській області.

4.8. Наказом Державної служби геології та надр України від 29.04.2024 № 200 внесено відповідні зміни до спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі - 18.12.2007, в тому числі щодо власника.

4.9. 25.04.2024 за КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, площею 70 га.

4.10. 07.05.2024 Державна служба геології та надр України уклала з ТОВ "Неотехінвест" угоду № 4582 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, додатком 1 до якої є характеристика ділянки надр із визначенням просторових та географічних координат кутових точок цієї ділянки.

4.11. Відповідно до витягу № НВ-1200672332024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, кадастровий номер 1211300000:01:002:0007, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 208 629 507,89 грн. Дата формування витягу - 13.09.2024.

4.12. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, 11.07.2024 Фізичною особою - підприємцем (інспектором-землевпорядником) Конторчік С.А. за участю позивача складено акт встановлення та узгодження меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, в натурі (на місцевості) та узгоджено межі частини земельної ділянки (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007), на яку поширюється право сервітуту 07.10 (інші земельні сервітути), площею 69,7359 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова.

4.13. ТОВ "Неотехінвест" 12.09.2024 надіслало КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" лист-вимогу на підставі статті 124-1 Земельного кодексу України про надання позивачеві письмового погодження від землекористувача (відповідача-2) на укладення договору про встановлення земельного сервітуту між позивачем та відповідачем-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007 з метою користування надрами загальнодержавного значення згідно із спеціальним дозволом на користування надрами від 18.12.2007 № 4582, виданим Державною службою геології та надр України. В додатках до цього листа додано: копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Неотехінвест"; копію спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України від 18.12.2007 № 4582; інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.09.2024.

4.14. ТОВ "Неотехінвест" 17.09.2024 направило відповідачеві-2 додаткового листа № 158, в якому вимагало надати погодження від землекористувача (відповідача-2) шляхом підписання відповідальною особою і скріплення печаткою відповідних розділів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки. В додатках до цього листа додано оригінал технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.

4.15. Позивач 02.10.2024 надіслав на адресу Марганецької міської ради клопотання про прийняття рішення про надання згоди на встановлення строкового оплатного земельного сервітуту ТОВ "Неотехінвест" як власникові спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України, від 18.12.2007 № 4582, з метою користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, загальна площа ділянки - 70,0 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами; місце розташування - Дніпропетровська область, місто Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова; право постійного користування земельною ділянкою належить КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади", площею 69,7359 га для видобування шламів марганцевих руд з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості з правом будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, в межах, визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, виготовленою Фізичною особою - підприємцем (інспектором-землевпорядником) Конторчік С.А., на строк дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України, від 18.12.2007 № 4582 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами. Позивач також просив укласти з ним договір про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007) площею 69,7359 га з метою користування надрами загальнодержавного значення згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами від 18.12.2007 № 4582, виданим Державною службою геології та надр України. В додатку до цього листа було надано проєкт договору про встановлення земельного сервітуту.

4.16. Господарські суди також установили, що 04.10.2024 ТОВ "Неотехінвест" на адресу Марганецької міської ради направило заяву в порядку, передбаченому статтею 149 Земельного кодексу України, в якій вимагало прийняти відповідне рішення про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" та передати цю земельну ділянку позивачеві на умовах сервітуту згідно із частиною 4 статті 66 Земельного кодексу України.

4.17. Марганецька міська рада 08.11.2024 надала позивачеві відповідь на звернення від 02.10.2024 № 162 та від 04.10.2024 № 164, в якій зазначила, що подані заяви є взаємовиключними. Частиною 3 статті 149 Земельного кодексу України передбачений порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування, а стаття 124-1 Земельного кодексу України визначає порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної та комунальної власності. У зв`язку із цим Марганецька міська рада просила повідомити, яка із заяв є актуальною для розгляду.

4.18. Марганецька міська рада 07.02.2025 надала відповідь позивачу на заяву від 07.01.2025 № 12 та повідомила, що під час розгляду цієї заяви виявлено ряд недоліків, після усунення яких і узгодження істотних умов запропонованого договору розгляд клопотання може бути продовжено. Зокрема, Марганецька міська рада зазначила, що згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами від 18.12.2007 № 4582 площа земельної ділянки становить 64,5 га, проте ТОВ "Неотехінвест" вимагає встановлення оплатного сервітуту на земельну ділянку площею 69,7359 га; надана технічна документація містить ряд недоліків. Крім того, щодо плати за земельний сервітут, то відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; ТОВ "Неотехінвест" не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). В листі також зазначено, що після усунення вказаних у ньому недоліків розгляд клопотання буде відновлено.

4.19. Наведені обставини слугували підставою для звернення ТОВ "Неотехінвест" до суду з позовом до Марганецької міської ради та КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" про визнання незаконними дій відповідача-2 щодо нерозгляду та ненадання письмового погодження на укладення договору про встановлення земельного сервітуту для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, та про встановлення на користь позивача строкового оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку площею 69,7359 га (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007), загальна площа ділянки - 70,0 га, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Неотехінвест" до Марганецької міської ради та КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" (далі - КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади") про визнання незаконними дій КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" щодо нерозгляду та ненадання відповідно до статті 124-1 Земельного кодексу України письмового погодження на укладення договору про встановлення земельного сервітуту та про встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь позивача строкового оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку площею 69,7359 га (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007) на строк дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України, від 18.12.2007 № 4582 з автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами, з оплатою 129 901,49 грн на місяць

5.4. Позовні вимоги ТОВ "Неотехінвест" обґрунтовані тим, що позивач є власником спеціального дозволу на користування надрами від 18.12.2007 № 4582, виданого Державною службою геології та надр України, для видобування шламів марганцевих руд у шламосховищі рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова у м. Марганці. При цьому позивач стверджував про бездіяльність відповідачів щодо розгляду звернень ТОВ "Неотехінвест" про укладення договору про встановлення земельного сервітуту та надання письмового погодження землекористувача на встановлення такого сервітуту.

5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті позовних вимог, дійшли висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ "Неотехінвест".

5.6. ТОВ "Неотехінвест" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. ТОВ "Неотехінвест", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносин.

5.8. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема статей 401- 404 Цивільного кодексу України, статей 66, 96, 98, 100 та 124-1 Земельного кодексу України, статей 18, 24 Кодексу України про надра, та порушення норм процесуального права, зокрема статті 236 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду:

- викладених у постановах від 03.12.2024 у справі № 910/19365/23 (скаржник у касаційній скарзі помилково зазначає № 910/19365/22) та від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24, щодо застосування положень статей 401-404 Цивільного кодексу України, статей 66, 96, 98, 100, 124-1 Земельного кодексу України;

- викладених у постанові від 01.02.2023 у справі № 918/302/21, щодо визначення плати за земельний сервітут.

Крім того, в касаційній скарзі ТОВ "Неотехінвест" покликається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 (щодо обсягу прав землекористувачів); від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18 (щодо необхідних умов для встановлення земельного сервітуту); від 25.01.2019 у справі № 826/382/18, від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17, від 08.07.2021 у справі № 160/674/19, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21, від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19, від 25.10.2024 у справі № 470/1471/13-ц (щодо недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень); від 18.01.2023 у справі № 500/26/22, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 04.09.2020 року у справі № 311/2145/19 (щодо змісту принципу добросовісності як стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин).

5.9. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник стверджує про неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норми права - статті 66 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах (стосовно встановлення сервітуту згідно з межами ділянок надр, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності).

5.10. Колегія суддів зазначає, що спірні відносини в цій справі врегульовані приписами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Кодексу України про надра.

Згідно із частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

5.11. Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до речових прав на чуже майно належать: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

5.12. Статтею 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

5.13. Положеннями статті 402 Цивільного кодексу України унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

5.14. За змістом статті 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

5.15. Згідно зі статтею 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

5.16. Верховний Суд також зазначає, що згідно із частинами 1, 2 статті 3 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

При цьому згідно із частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Отже, відповідно до існуючої моделі правового регулювання безумовний пріоритет у регулюванні земельних відносин (суспільних відносин щодо володіння, користування та розпорядження землею) надається саме земельному законодавству. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24.

5.17. Відповідно до частин 1- 4 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

5.18. За змістом статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема, таких земельних сервітутів: право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу.

5.19. Частинами 1, 2 статті 100 Земельного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

5.20. Статтею 124-1 Земельного кодексу України визначено порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності. Відповідно до положень частини 1 статті 124-1 цього Кодексу особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається із заявою у разі, якщо:

а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;

б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До клопотання додаються:

а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);

б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;

в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);

г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);

ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

5.21. Відповідно до частини 2 статті 124-1 Земельного кодексу України у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:

- особа відповідно до пункту "а" частини 1 цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;

- особа відповідно до пункту "б" частини 1 цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.

Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

5.22. Згідно із частиною 3 статті 124-1 Земельного кодексу України у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

5.23. Системний аналіз статті 124-1 Земельного кодексу України дозволяє диференціювати порядок встановлення земельного сервітуту для сформованої земельної ділянки (частина 2 статті 124-1) та несформованої земельної ділянки (частини 3- 4 статті 124-1). Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24, на яку покликається скаржник.

5.24. Таким чином, стаття 124-1 Земельного кодексу України встановлює альтернативні моделі суб`єктного складу правовідносин щодо встановлення земельного сервітуту залежно від того, чи сформована земельна ділянка та чи передана вона у користування. У разі перебування сформованої земельної ділянки у користуванні закон прямо передбачає можливість звернення заінтересованої особи як до органу, уповноваженого розпоряджатися такою земельною ділянкою, так і безпосередньо до землекористувача, який у такому випадку є самостійним суб`єктом відповідних сервітутних правовідносин. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.08.2026 у справі № 909/565/24.

5.25. Отже, у разі якщо земельна ділянка сформована та перебуває у користуванні, заінтересована у встановленні земельного сервітуту особа вправі звернутися як до органу, уповноваженого розпоряджатися такою земельною ділянкою, так і безпосередньо до її постійного землекористувача. Відповідно, залежно від предмета і підстав позову, а також характеру спірних матеріальних правовідносин, власник земельної ділянки та її постійний користувач можуть брати участь у справі як співвідповідачі або один із них може бути залучений до участі у справі як третя особа. При цьому сам по собі факт належності земельної ділянки до державної чи комунальної власності не означає, що її власник у кожному випадку є обов`язковим співвідповідачем у спорі про встановлення земельного сервітуту. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.08.2026 у справі № 909/565/24.

5.26. Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 24 Кодексу України про надра (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу тощо.

Права та обов`язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (припинення дії спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.

5.27. При цьому статтею 18 Кодексу України про надра передбачено особливості надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних із користуванням надрами.

Зокрема, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних із користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

5.28. Згідно з абзацом 1 частини 4 статті 66 Земельного кодексу України надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних із користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

5.29. Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 66 Земельного кодексу України (у редакції, чинній із 28.03.2023) земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.

5.30. Пунктом "в-3" статті 99 Земельного кодексу України (в редакції, чинній із 28.03.2023) визначено такий вид земельного сервітуту, як право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/19365/23, на яку покликається скаржник.

5.31. Верховний Суд у постанові від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24 виснував, що за змістом положень статті 66 Земельного кодексу України (у редакції, чинній із 28.03.2023) саме встановлення земельного сервітуту і є тим юридичним титулом, який легітимізує здійснення надрокористувачем своєї діяльності в межах земельних ділянок (як сформованих у встановленому порядку, так і тих, формування яких не здійснено).

5.32. Водночас у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/19365/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що Законом України від 01.12.2022 № 2805-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами", яким викладено в новій редакції норми абзацу 2 частини 4 статті 66 та пункту "в-3" частини 1 статті 99 Земельного кодексу України, було спрощено порядок надання надрокористувачам земельних ділянок усіх форм власності та категорій, а саме шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей передбачено здійснювати без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, за винятком певних категорій земель, які перебувають під особливою охороною держави.

5.33. Таким чином, законодавець прямо встановив можливість власника спеціального дозволу на видобування корисних копалин отримати у користування земельну ділянку в межах відповідних надр (або за межами, для будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності). Отримати таке право власник дозволу може саме шляхом встановлення земельного сервітуту. Саме після встановлення земельного сервітуту в межах надр відповідна особа матиме можливість здійснювати роботи, які передбачені спеціальним дозволом. Реалізація такого права фактично зумовлює здійснення дій, які зумовлюють користування земельною ділянкою, зокрема і шляхом видобування корисних копалин (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 902/152/25, від 25.08.2026 у справі № 912/3101/25).

5.34. При цьому, з урахуванням доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що зміст абзацу 2 частини 4 статті 66 Земельного кодексу України (у редакції, чинній із 28.03.2023) свідчить про те, що надання у користування земельних ділянок власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення можливе шляхом встановлення земельних сервітутів як у межах ділянок надр, так і за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності.

5.35. Верховний Суд також зазначає, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту має бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами. Якщо ж до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, відсутнє звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то в суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Подібні за змістом висновки викладені в постановах від 05.11.2024 у справі № 923/898/21, а також у постановах від 20.09.2018 по справі № 918/370/17, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24, на які покликається скаржник.

5.36. Оскільки сервітут - це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою), то потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17. Договір про встановлення сервітуту має бути спрямований на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі, за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Отже, потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном шляхом встановлення сервітуту, повинні мати характер вимушених та/або неминучих, які, за умовами спору випливають як із вимог законодавства, так і з правової природи та регулювання відносин надрокористування. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24, на яку покликається скаржник.

5.37. Отже, обов`язковими передумовами для встановлення сервітуту повинні бути:

- звернення зацікавленої особи до власника земельної ділянки з пропозицією щодо встановлення сервітуту на умовах, що є ідентичними із тими, що в подальшому заявлені в позові;

- наявність обставин, що унеможливлюють користування майном позивача у спосіб інший, ніж через встановлення сервітуту. Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 663/917/17, від 19.01.2022 у справі № 363/620/19 та від 12.04.2022 у справі № 306/612/20, а також у постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24, на яку покликається скаржник.

5.38. При цьому, як зазначалося, відповідно до частини 2 статті 404 Цивільного кодексу України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

5.39. Крім того, згідно із частиною 4 статті 101 Земельного кодексу України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

5.40. Як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 918/302/21, на яку в касаційній скарзі покликається скаржник, на законодавчому рівні не унормовано механізм визначення плати за земельний сервітут. Єдиним законодавчим актом, який регулює плату за землю, є Податковий кодекс України. Положеннями пункту 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Відповідно до пунктів 274.1, 274.2 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

5.41. Оскільки встановлення сервітуту не означає вибуття із володіння та користування власника (користувача) цієї земельної ділянки, а плата за встановлення сервітуту за рішенням суду має компенсаційний характер, то вона не може бути більшою ніж фактичні витрати на сплату земельного податку. Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 918/302/21.

5.42. Колегія суддів, проаналізувавши наведені законодавчі приписи та висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, перевіривши з урахуванням доводів ТОВ "Неотехінвест" висновки судів попередніх інстанцій, зазначає таке.

5.43. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.04.2024 на підставі договору купівлі-продажу прав на користування надрами ТОВ "Неотехінвест" як покупець придбало у ТОВ "Мегапромекологія" як продавця права на користування надрами, надані продавцеві спеціальним дозволом на користування надрами, виданим Державною службою геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі - 18.12.2007, з метою видобування руд марганцю шламосховиша рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) у Дніпропетровській області. Наказом Державної служби геології та надр України від 29.04.2024 № 200 внесено відповідні зміни до спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі - 18.12.2007, в тому числі щодо власника. Крім того, 07.05.2024 Державна служба геології та надр України уклала з ТОВ "Неотехінвест" угоду № 4582 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, додатком 1 до якої є характеристика ділянки надр із визначенням просторових та географічних координат кутових точок цієї ділянки.

5.44. Отже, ТОВ "Неотехінвест" як власник спеціального дозволу на користування надрами мало право на встановлення земельного сервітуту відповідно до вимог статей 66, 99, 100 Земельного кодексу України, статті 404 Цивільного кодексу України.

5.45. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, 11.07.2024 Фізичною особою - підприємцем (інспектором-землевпорядником) Конторчік С.А. за участю позивача складено акт встановлення та узгодження меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, в натурі (на місцевості) та узгоджено межі частини земельної ділянки (кадастровий номер 1211300000:01:002:0007), на яку поширюється право сервітуту 07.10 (інші земельні сервітути), площею 69,7359 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Марганець, район залізничної станції "Піралюзит" на території колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова.

5.46. ТОВ "Неотехінвест" 12.09.2024 надіслало КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" лист-вимогу на підставі статті 124-1 Земельного кодексу України про надання позивачеві письмового погодження від землекористувача (відповідача-2) на укладення договору про встановлення земельного сервітуту між позивачем та відповідачем-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007 з метою користування надрами загальнодержавного значення згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами від 18.12.2007 № 4582, виданим Державною службою геології та надр України. В додатках до цього листа надано: копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Неотехінвест"; копію спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України від 18.12.2007 № 4582; інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.09.2024.

5.47. Крім того, ТОВ "Неотехінвест" 17.09.2024 направило КП "Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади" додаткового листа № 158, в якому вимагало надати погодження від землекористувача (відповідача-2) шляхом підписання відповідальною особою і скріплення печаткою відповідних розділів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки. В додатках до цього листа додано оригінал технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.

5.48. Господарські суди також установили, що ТОВ "Неотехінвест" 02.10.2024 надіслало на адресу Марганецької міської ради клопотання про прийняття рішення про надання згоди на встановлення строкового оплатного земельного сервітуту ТОВ "Неотехінвест" як власникові спеціального дозволу на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України, від 18.12.2007 № 4582, з метою користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007.

5.49. Водночас, за встановленими обставинами справи, Марганецька міська рада 07.02.2025 надала відповідь позивачу на заяву від 07.01.2025 № 12 та повідомила, що під час розгляду цієї заяви виявлено ряд недоліків, після усунення яких і узгодження істотних умов запропонованого договору розгляд клопотання може бути продовжено.

5.50. Таким чином, позивач у порядку, визначеному статтею 124-1 Земельного кодексу України, звернувся із заявою до власника земельної ділянки - Марганецької міської ради із клопотанням про встановлення земельного сервітуту.

5.51. При цьому, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ТОВ "Неотехінвест" про встановлення земельного сервітуту, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту. Проте, за висновками судів, наявна в матеріалах справи технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, не містить обґрунтованого висновку щодо необхідності збільшення розміру земельної ділянки, як то передбачено спеціальним дозволом.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач не надав доказів, які підтверджують факт неможливості користуватися основними, підсобними і допоміжними будівлями та спорудами підприємства, що пов`язані з користуванням надрами іншим способом, ніж обтяження земельної ділянки відповідача сервітутом.

5.52. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними й такими, що зроблені з неправильним застосуванням статті 66 Земельного кодексу та без дослідження й оцінки доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень. Зокрема, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 66 Земельного кодексу України надання у користування земельних ділянок власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення можливе шляхом встановлення земельних сервітутів як у межах ділянок надр, так і за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд / об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності. З урахуванням наведеного помилковими є висновки судів попередніх інстанції про те, що позивач має право вимагати встановлення сервітуту щодо земельної ділянки площею 64,5 га, в межах якої надано дозвіл на видобування шламів марганцевих руд.

Крім того, як стверджує скаржник, площа частини земельної ділянки 69,7359 га, щодо якої позивач просив установити земельний сервітут, відповідає встановленим нормам чинного законодавства, а також потребам господарської діяльності надрокористувача, з урахуванням угоди № 4582 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є додатком до спеціального дозволу на користування надрами від 18.12.2007 № 4582, а також підтверджується виготовленою технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, яка, зокрема, містить відомості щодо обчислення площі частини земельної ділянки.

Однак суди попередніх інстанцій не дослідили умови угоди № 4582 про умови користування надрами та відомості щодо обчислення площі частини земельної ділянки, що містяться в технічній документації, відтак дійшли передчасного висновку про недоведеність площі частини земельної ділянки, щодо якої позивач просить встановити земельний сервітут.

5.53. Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій, для земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, які не належать до державної та комунальної форм власності, встановлено обмеження розміру ставки не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 274.2 статті 274 Податкового кодексу України). Тому суди виснували, що позивач неправильно визначив розмір відсотків від нормативної грошової оцінки та не врахував приписи пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України і помилково при розрахунку застосував положення пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України.

5.54. Як зазначалося, плата за встановлення сервітуту рішенням суду має компенсаційний характер, тому вона не може бути більшою ніж фактичні витрати на сплату земельного податку. Проте суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та помилково послалися на невідповідність запропонованої плати за встановлення земельного сервітуту вимогам пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України. Проте пунктом 274.2 статті 274 Податкового кодексу України встановлено максимальний розмір земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності), відтак висновки судів про невідповідність запропонованої позивачем плати зазначеним законодавчим приписам є помилковими.

Крім того обґрунтованими є доводи скаржника про те, що відповідач, отримавши від позивача проєкт договору про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки, міг запропонувати позивачу свої умови договору, однак не повідомив позивача про свою незгоду з окремими умовами договору, не пропонував свій проєкт договору. Проте суди попередніх інстанцій не оцінили поведінку сторін з точки зору її добросовісності та дійшли передчасних висновків про невідповідність плати за встановлення земельного сервітуту вимогам податкового законодавства.

5.55. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилися під час касаційного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Неотехінвест" про встановлення земельного сервітуту.

5.56. Водночас колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про визнання незаконними дій відповідача-2 щодо нерозгляду та ненадання відповідно до статті 124-1 Земельного кодексу України письмового погодження на укладення договору про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:002:0007, площею 70 га (цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) є неефективним способом захисту прав позивача.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібні висновки викладені в постановах від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

5.57. З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ "Неотехінвест" про визнання незаконними дій відповідача-2 щодо нерозгляду та ненадання відповідно до статті 124-1 Земельного кодексу України письмового погодження на укладення договору про встановлення земельного сервітуту є законними та обґрунтованими, а тому їх у цій частині слід залишити без змін.

5.58. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.59. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.60. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними всі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Неотехінвест" про встановлення земельного сервітуту не відповідають вимогам процесуального законодавства, а тому їх не можна визнати законними та обґрунтованими.

5.61. Водночас порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до визначених законодавством меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.62. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, ухвалите обґрунтоване та законне судове рішення.

5.63. З урахуванням наведеного касаційну скаргу ТОВ "Неотехінвест" належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення в цій справі слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Неотехінвест" про встановлення земельного сервітуту, а справу в цій частині - передати на новий розгляд до суду першої інстанції для ухвалення обґрунтованого та законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові; в іншій частині оскаржувані судові рішення належить залишити без змін.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в цій справі слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Неотехінвест" про встановлення земельного сервітуту, справу в цій частині - передати на новий розгляд до суду першої інстанції для ухвалення обґрунтованого та законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові. Водночас в іншій частині оскаржувані судові рішення належить залишити без змін.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехінвест" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 у справі № 904/5337/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехінвест" про встановлення земельного сервітуту, справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

3. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 у справі № 904/5337/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак