Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №910/9598/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/9598/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І.В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представників учасників справи:

позивача - Муравська О. І.,

відповідача - Рудченко Є. Д.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2025 року (суддя Щербаков С. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31 березня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Яценко О. В., судді: Горбасенко П. В., Спаських Н. М.)

у справі № 910/9598/25

за позовом Фізичної особи - підприємця Грицько Мар`яни Михайлівни

до Антимонопольного комітету України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичної особи - підприємця Резниченка Олега Анатолійовича,

про визнання недійсними пунктів рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2025 року Фізична особа - підприємець Грицько Мар`яна Михайлівна (далі - ФОП Грицько М. М., позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач, скаржник) про визнання недійсними пунктів 1, 3 резолютивної частини рішення Тимчасової адміністративної колегії АМК від 03 червня 2025 року № 1-р/тк у антимонопольній справі № 63/1-01-69-2023 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК) (з урахуванням виправленої позовної заяви).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне Рішення АМК є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2025 року у справі № 910/9598/25 позовну заяву ФОП Грицько М. М. задоволено частково; визнано недійсним пункт 3 резолютивної частини Рішення АМК; в іншій частині позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції виснував, що встановлені АМК в антимонопольній справі обставини у своїй сукупності свідчать, що відповідачі в антимонопольній справі під час підготовки пропозицій для участі у Торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". Водночас суд виснував, що відповідач неправильно розрахував штраф, накладений на позивача, що потягнуло за собою неправильне визначення розміру штрафу з перевищенням встановленого статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) граничного розміру, з урахуванням чого місцевий господарський суд зазначив, що пункт 3 резолютивної частини Рішення АМК в частині накладення на позивача штрафу саме у розмірі 4 069 990,00 грн не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, в іншій частині зазначений пункт оскаржуваного рішення є правомірним, оскільки відповідач встановив порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, з огляду на що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31 березня 2026 року рішення Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2025 року у справі № 910/9598/25 залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення місцевого господарського суду лише в частині задоволення місцевим господарським судом позовних вимог, погодився з висновком місцевого господарського суду та зазначив, що АМК у визначенні розміру штрафу, накладеного на позивача, безпідставно не взяв до уваги відомості з Додатку Ф2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2024 рік, з якої чітко вбачається чистий дохід ФОП Грицько М. М. від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розмірі 2 140 408,24 грн, які були надані позивачем до винесення оскаржуваного Рішення АМК, а обмежився лише відомостями з листа позивача, які не були документально підтверджені. При цьому суд відзначив, що вказаний лист містив застереження позивача про те, що станом на 18 березня 2025 року річна декларація ще ним не подана.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. АМК звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій з урахуванням заяви про усунення недоліків просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31 березня 2026 року у справі № 910/9598/25 в частині визнання недійсним пункту 3 резолютивної частини Рішення АМК та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

8. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/9598/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

10. Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/9598/25 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

11. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31 серпня 2026 року справу № 910/9598/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму статті 52 Закону № 2210-III без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі № 910/4192/21 та від 30 січня 2024 року у справі № 910/378/21.

13. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо питання застосування норми абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210-III в частині визначення виду доходу (виручки) ФОП від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, як бази для нарахування штрафу.

Заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача

14. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Грицько М. М. просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31 березня 2026 року у справі № 910/9598/25 без змін, а касаційну скаргу АМК - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, які мають значення для цього касаційного провадження

17. Рішенням АМК:

- визнано, що ФОП Грицько М. М. та ФОП Резниченко Олег Анатолійович (далі - ФОП Резниченко О. А.) вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю "Проведення заходів із захисту від підтоплення і затоплення території сільськогосподарських угідь та інших об`єктів навпроти буд. АДРЕСА_1 (капітальний ремонт)", які проводила Підберізцівська сільська рада (ідентифікатор торгів у системі "Prozorro" № UA-2021-11-09-006193-а) (пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК);

- накладено на ФОП Грицько М. М. штраф у розмірі 4 069 990,00 грн за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього Рішення (пункт 3 резолютивної частини Рішення АМК).

18. При визначенні розміру штрафу, АМК зазначив, що за інформацією ФОП Грицько М. М., наданою листом від 18 березня 2025 року № 01/03/25 (вх. № 63-01/1098 від 20 березня 2025 року), розмір доходу (виручки) Грицько М. М. за 2024 рік становив 58 142 715,49 грн (пункт 134 Рішення АМК). При цьому відповідач під час розгляду справи не заперечував, що саме від цієї суми ним було нараховано позивачу штраф у сумі 4 069 990,00 грн.

19. З матеріалів справи суди встановили, що в листі ФОП Грицько М. М. до Західного міжобласного територіального відділення АМК (далі - Відділення АМК) від 18 березня 2025 року № 01/03/25 (вх. № 63-01/1098 від 20 березня 2025 року) зазначено: "На Вашу вимогу про надання інформації № 63-02/, повідомляємо що розмір доходу (виручки) фізичної особи - підприємця Грицько Мар`яни Михайлівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік склав 58 142 715,49 грн, на даний момент річна декларація ще не була подана" (том 1, а/с 16).

20. 02 червня 2025 року позивач надіслав до Відділення АМК на електронну пошту (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1) документ: НОМЕР_2 "Податкова декларація про майновий стан і доходи" ФОП Грицько М. М. за 2024 рік (копія наявна в матеріалах справи) та Додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою" (копія наявна в матеріалах справи), а також квитанцію № 2 Державної податкової служби України про прийняття пакету документів та їх реєстрацію 31 березня 2025 року за реєстраційним номером документа 9428205720 (том 1, зворот а/с 17).

21. Додатком Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП Грицько М. М. за 2024 рік встановлено доходи від провадження господарської діяльності, а саме: сума одержаного доходу 58 142 715,49 грн, вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, у тому числі, вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції 37 527 966,39 грн, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 2 195 140,45 грн, інші витрати, зокрема витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності та суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності 16 279 200,41 грн, сума чистого оподатковуваного доходу 2 140 408,24 грн (том 1, а. с. 20).

22. За твердженням позивача, вказані документи податкової звітності позивача ФОП Грицько М. М. були предметом дослідження Тимчасової адміністративної комісії АМК під час розгляду цієї антимонопольної справи, який відбувся 03 червня 2025 року в приміщенні АМК за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, де представник позивача звертав увагу АМК на невідповідність розміру штрафу сумі чистого доходу ФОП Грицько М. М. за 2024 рік із посиланням на податкову декларацію про майновий стан і доходи ФОП Грицько М. М. за 2024 рік та Додаток Ф2.

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

23. Предметом судового розгляду у цій справі є встановлення наявності чи відсутності визначених статтею 59 Закону № 2210-III підстав для визнання недійсними пунктів Рішення АМК в частині, що стосується позивача.

24. Суд першої інстанції вважав обґрунтованими висновки АМК про те, що відповідачі в антимонопольній справі під час підготовки пропозицій для участі у Торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою. Водночас суд першої інстанції виснував, що АМК неправильно розрахував штраф, накладений на позивача, що призвело до часткового задоволення позовних вимог та визнання недійсним Рішення АМК в частині пункту 3 резолютивної частини Рішення АМК щодо позивача.

25. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення місцевого господарського суду лише в частині задоволення місцевим господарським судом позовних вимог, погодився з висновком місцевого господарського суду та зазначив, що АМК у визначенні розміру штрафу не взяв до уваги розмір чистого доходу позивача, а обрахував розмір штрафу, виходячи із розміру загального доходу.

26. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій неправильними з огляду на таке.

27. Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" (далі - Закон № 3295-IX) цей Закон набирає чинності з 01 січня 2024 року, крім пунктів 4 і 5 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

28. Відповідно до абзацу третього пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3295-IX справи про узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом.

29. Оскільки розпорядження відповідача № 63/73-рп/к про виділення справи № 63/1-01-69-2023 було прийняте 29 листопада 2023 року, тобто до дня набрання чинності Законом № 3295-IX, зазначена антимонопольна справа мала розглядатися відповідно до норм Закону № 2210-ХІІІ в редакції, яка діяла до 01 січня 2024 року.

30. Згідно з пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ (тут і далі в редакції до 01 січня 2024 року) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

31. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210-III за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

32. З наведених норм убачається, що штраф вираховується АМК від розміру доходу (виручки), яку отримав порушник від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передує року, в якому АМК накладає штраф.

33. Згідно з підпунктом ж) підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

34. Відповідно до абзацу 23 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік" чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - дохід, що визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у тому числі платежів від оренди об`єктів інвестиційної нерухомості) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

35. Згідно з частиною першою пункту 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі - Стандарт бухгалтерського обліку 15 "Дохід"), визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

36. Відповідно до частини другої пункту 7 Стандарту бухгалтерського обліку 15 "Дохід" дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

37. Згідно з частиною третьою пункту 7 Стандарту бухгалтерського обліку 15 "Дохід" чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

38. Відповідно до частини четвертої пункту 7 Стандарту бухгалтерського обліку 15 "Дохід" до складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого

доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема:

дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних

рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

39. Згідно з частиною п`ятою пункту 7 Стандарту бухгалтерського обліку 15 "Дохід" до складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки

та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів,

які обліковуються за методом участі в капіталі).

40. Відповідно до частини шостої пункту 7 Стандарту бухгалтерського обліку 15 "Дохід" до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових

різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської

діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

41. З наведених норм права вбачається, що законодавство поряд з доходами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) виділяє також інші групи доходів, зокрема, інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

42. Верховний Суд у постанові від 30 травня 2023 року у справі № 910/4192/21 дійшов таких висновків:

"11. У визначенні розміру штрафу АМК враховано, що відповідно до копії "Податкова декларація з податку на прибуток підприємства" за 2019 рік (уточнююча) дохід Товариства від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у 2019 році, становив 138 995 496 грн; відповідно до форми № 2 "Звіт про фінансові результати" за 2019 рік чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Товариства становив 32 277 тис. грн.

17. Згідно з матеріалами справи та поясненнями представників її учасників підтверджується розмір отриманого доходу Товариством у 2019 році - 138 995 496,13 грн, до якого було включено: 32 277 151,60 грн - дохід від реалізації товарів, що відноситься до "чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)"; 104 920 993,86 грн - доходи від операційної курсової різниці, які відносяться до "інших операційних доходів"; 1 797 344,37 грн - одержані штрафи, пені, неустойки, що відносяться до "інших операційних доходів"; 6,30 грн - одержані відсотки, що відносяться до "інших фінансових доходів".

21. Відповідно до положень Закону: порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50); за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (абзац другий частини другої статті 52);

23. Із з`ясованих попередніми судовими інстанціями обставин вбачається, що розмір штрафу, застосованого АМК до Товариства згідно з Рішенням №813-р, визначений не від доходу (виручки) цього товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за відповідний рік, а іншим чином (див. пункти 11, 17 цієї постанови). Наведене свідчить про те, що АМК при цьому діяв не у спосіб, що передбачений законом, і про неправильне застосування ним наведеного положення абзацу другого частини другої статті 52 Закону".

43. У постанові від 30 січня 2024 року у справі № 910/378/21 Верховний Суду дійшов таких висновків:

"Крім того, у постанові від 30.05.2023 у справі № 910/4192/21 Верховний Суд зазначив, що розмір штрафу, застосованого АМК, слід визначати від чистого доходу (виручки) товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за відповідний рік, а не іншим чином.

Оскільки Заводом не спростовано розмір чистого доходу від реалізації продукції вказаний у пункті 78 Рішення АМК, що і стала базою для визначення АМК розміру штрафу, розмір накладеного на Завод штрафу не перевищує п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік, що відповідає приписам статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", то Верховний Суд вважає, що у судів попередніх інстанцій не було правових підстав для визнання недійсним та скасування пункту 2 Рішення АМК".

44. З наведених висновків Верховного Суду вбачається, що згідно з абзацом другим частини другої статті 52 Закону № 2210-III правомірним є нарахування АМК штрафу від розміру доходу (виручки), яку отримав порушник від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за минулий рік без урахування інших груп доходів, зокрема, інших операційних доходів, фінансових та інших доходів. При цьому, для розрахунку суми штрафу береться саме чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) після вирахування з доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та непрямих податків і зборів.

45. Як встановлено судами на запит АМК позивач листом від 18 березня 2025 року № 01/03/25 повідомив, що розмір його доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік склав 58 142 715,49 грн.

46. Судами також встановлено, що 02 червня 2025 року позивач надіслав до АМК податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік та Додаток Ф2 до неї "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою". У цьому Додатку Ф2 зазначені доходи від провадження господарської діяльності, а саме: сума одержаного доходу 58 142 715,49 грн, вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, у тому числі, вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції 37 527 966,39 грн, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 2 195 140,45 грн, інші витрати, зокрема витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності та суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності 16 279 200,41 грн, сума чистого оподатковуваного доходу 2 140 408,24 грн.

47. Отже, отриманий позивачем у 2024 році дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), як за даними листа позивача від 18 березня 2025 року № 01/03/25, так і за даними його податкової декларації становив 58 142 715,49 грн.

48. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що АМК мав розраховувати суму штрафу від чистого доходу позивача за 2024 рік у розмірі 2 140 408,24 грн є помилковими.

49. Суди не звернули увагу, що зазначений у податковій декларації та додатку Ф2 до неї розмір 2 140 408,24 грн, це є чистий оподатковуваний дохід позивача за 2024 рік.

50. Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

51. З наведених норм убачається, що законодавство відрізняє поняття "чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)", який використовується у Законі України "Про бухгалтерський облік" для цілей ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності в Україні, і у Законі 2210-ІІІ для цілей нарахування штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, від поняття "чистий оподатковуваний дохід", який використовується в Податковому кодексі України для цілей розрахунку та сплати податків суб`єктами господарювання.

52. Для нарахування штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до наведених норм статті 52 Закону № 2210-III правомірним є використання доходу (виручки), яку отримав порушник від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за минулий рік, а саме розміру його чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) після вирахування з доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та непрямих податків і зборів.

53. Разом з тим суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили який саме чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) отримав позивач у 2024 року та чи є сума 2 140 408,24 грн саме чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розумінні абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210-III.

54. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210-III без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах знайшли своє часткове підтвердження.

55. Також АМК зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо питання застосування норми абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210-III в частині визначення виду доходу (виручки) фізичної особи - підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року.

56. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 2210-III органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

57. Згідно з абзацом другим частини другої статті 52 Закону № 2210 за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

58. Наведені норми встановлюють однакові підходи до нарахування штрафів на суб`єктів господарювання за порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, незалежно від того, є вони юридичними чи фізичними особами-підприємцями.

59. Отже, у разі вчинення фізичною особою - підприємцем порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій АМК нараховує штраф у розмірі до десяти відсотків його чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за попередній рік, який розраховується АМК за тими ж правилами бухгалтерського обліку, що діють для розрахунку чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) юридичних осіб.

60. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

62. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 300 ГПК України).

63. Отже, здійснивши аналіз оскаржуваних судових рішень та постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Так, суди попередніх інстанцій помилково ототожнили поняття "чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" та "чистий оподатковуваний дохід" фізичної особи - підприємця, тому не встановили чи є сума 2 140 408,24 грн саме чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розумінні абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210-III, неправильно застосували положення абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210-III до спірних правовідносин та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 травня 2023 року у справі № 910/4192/21 та від 30 січня 2024 року у справі № 910/378/21. Водночас встановлення фактичних обставин, необхідних для правильного визначення доходу (виручки), який підлягає врахуванню при обчисленні розміру штрафу, та оцінка відповідних доказів виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України. За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню, а справа у цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

64. Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Відповідно до пункту 2 частин першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

67. Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

68. Отже, Верховний Суд, переглянувши рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині та в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позову та направлення справи у скасованій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

69. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить врахувати висновки Верховного Суду, викладені у цій постанові, всебічно перевірити доводи та докази сторін щодо визначення доходу, який відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону № 2210-III має бути врахований при обчисленні розміру штрафу, надати їм належну правову оцінку та, залежно від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до вимог законодавства.

Судові витрати

70. Враховуючи, що в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31 березня 2026 року у справі № 910/9598/25 в частині задоволення позову скасувати, справу у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді І. В. Булгакова

Т. М. Малашенкова