Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №904/40/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

справа №904/40/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПАТ «ВУСО», третя особа)

про ухвалення додаткового рішення (професійна правнича допомога)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (далі - ПАТ «УСГ», позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «АГРО-АЛЬЯНС.» (далі - ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.», відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПАТ «ВУСО»,

про стягнення страхового відшкодування.

ВСТАНОВИВ:

1. ПАТ «УСГ» звернулося до суду з позовом до ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.» про стягнення сплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 178 631,89 грн та судового збору у розмірі 32 679,48 грн.

2. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 30.04.2026, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 09.06.2026 залишив без змін, позов задовольнив.

3. Не погоджуючися з судовими рішеннями, ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.» оскаржило їх в касаційному порядку.

4. Верховний Суд постановою від 03.09.2026:

- касаційну скаргу ТОВ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС.» залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026 у справі №904/40/26 - без змін.

4.1. У розділі 10 постанови від 03.09.2026 Верховний Суд вказав таке:

« 10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

10.2. Що ж до означеного ПАТ «ВУСО» у відзиві орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані з урахуванням вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого ГПК України, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом 3 частини восьмої статті 129 ГПК України».

5. ПАТ «ВУСО» звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить:

«Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «АГРО-АЛЬЯНС.»» (код ЄДРПОУ 41963194) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи №904/40/26 у суді касаційної інстанції, у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок)».

6. До матеріалів заяви ПАТ «ВУСО» додало такі документи, як вказано в цій заяві:

« 1. ордер АІ2246065.pdf.

2. свідоцтво Сокол.pdf.

3. договір прав.доп. 1-20КЮО.pdf.

4. доп угода.pdf.

5. акт.pdf.

6. Квитанція про надсилання стороні ОСОБА_1 НОМЕР_1.pdf.

7. Квитанція про надсилання стороні ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ» 30859524.pdf.

8. Квитанція про надсилання стороні ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТД «АГРО-АЛЬЯНС.» 41963194.pdf».

7. Верховний Суд ухвалою від 07.09.2026 заяву ПАТ «ВУСО» про ухвалення додаткового рішення прийняв до розгляду, повідомив учасників справи, що розгляд заяви ПАТ «ВУСО» відбудеться в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та вказав, що сторони мають право подати письмові пояснення, заперечення щодо поданої заяви, а відсутність пояснень, заперечень щодо заяви не перешкоджає її розгляду.

8. ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.» 07.09.2026 подало до Суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить відмовити у задоволенні заяви ПАТ «ВУСО» про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення з ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування ПАТ «ВУСО» витрат на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір до мінімальної суми, співмірної з фактичним обсягом роботи, виконаної представником заявника під час касаційного перегляду справи.

8.1. У поданому клопотанні, ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.» посилається, зокрема, на таке:

(1) ПАТ «ВУСО» не довело належним чином співмірність заявлених до стягнення 20 000 грн витрат фактичному обсягу роботи, виконаної його представником під час касаційного перегляду справи;

(2) заявник посилається переважно на складність предмета спору та необхідність аналізу питань, які вже становили основу його правової позиції та були предметом розгляду судами попередніх інстанцій;

(3) складність спору сама по собі не є доказом того, що саме в касаційній інстанції адвокатом було виконано такий обсяг роботи, який обґрунтовує стягнення 20 000 грн з іншої сторони;

(4) заявлена сума витрат не може вважатися належним чином обґрунтованою та співмірною.

9. Від ПАТ «УСГ» заперечень щодо заяви ПАТ «ВУСО» про ухвалення додаткової постанови до Суду не надходило.

10. Розглянувши заяву ПАТ «ВУСО», клопотання ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.» про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги та дослідивши матеріали цієї справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

11. Як убачається з матеріалів справи, Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 11.03.2026 за клопотанням відповідача залучив ПАТ «ВУСО» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

12. У поданому відзиві на касаційну скаргу ПАТ «ВУСО» повідомило, що орієнтовний розмір судових витрат у зв`язку з розглядом справи судом касаційної інстанції становить 30 000 грн. Зазначені витрати пов`язані з наданням правничої допомоги. На виконання вимог частини восьмої статті 129 ГПК України ПАТ «ВУСО» заявило про подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судом касаційної інстанції відповідного судового рішення.

13. ПАТ «ВУСО» у строк протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанови від 03.09.2026) подало Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.09.2026, зареєстрований у Суді 04.09.2026), до якої додані документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу [дивись пункт 6 цієї постанови (додаткової)].

14. Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

15. Відповідно до частини тринадцятої статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

16. Отже третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, має право звернутися до суду із заявою про стягнення судових витрат на її користь.

17. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

18. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

19. Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

20. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

21. У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

22. ПАТ «ВУСО» у поданому до Верховного Суду відзиві визначило орієнтовну суму судових витрат у розмірі 30 000 грн та просило здійснити розподіл судових витрат.

23. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу ПАТ «ВУСО» зазначило, що на виконання вимог частини восьмої статті 129 ГПК України докази про фактичний розмір судових витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

24. Протягом п`яти днів після ухвалення постанови від 03.09.2026 у цій справі ПАТ «ВУСО» подало до Суду заяву, яка сформована в системі «Електронний суд» 04.09.2026 й зареєстрована у Суді 04.09.2026, та до якої додано докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу [пункт 6 цієї постанови (додаткової)].

25. Верховний Суд дійшов висновку, що ПАТ «ВУСО» заявило про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку, межах та строк, які визначені чинним законодавством, зокрема, частиною восьмою статті 129 ГПК України, та заявник дотримався вимог, передбачених статтями 124, 126, 129 ГПК України.

26. До заяви про ухвалення додаткового рішення ПАТ «ВУСО» додало квитанції про доставку документів до зареєстрованих електронних кабінетів користувачів ЄСІТС, а саме: ПАТ «УСГ» (№8615957, дата доставки - 04.09.2026, час - 15:47), ОСОБА_1. (№8615956, дата доставки - 04.09.2026, час - 15:47) та ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.» (№8615958, дата доставки - 04.09.2026, час - 15:47).

27. Таким чином, ПАТ «ВУСО» дотримало вимог частини дев`ятої статті 80 ГПК України.

28. За таких обставин, правові підстави для залишення без розгляду заяви ПАТ «ВУСО» про ухвалення додаткового рішення або відмови в задоволенні такої заяви у зв`язку з недотриманням останнім вимог, передбачених статтями 80, 124, 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України, відсутні.

29. Як зазначено вище, ПАТ «ВУСО» просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені третьою особою у зв`язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 грн.

30. Верховний Суд виходить з того, що згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

31. Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

32. Розглядаючи заяву ПАТ «ВУСО», заперечення ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.», Суд враховує, що предметом розгляду у цій справі було стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого страхового відшкодування.

33. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач просив суд першої інстанції залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «ВУСО», оскільки між ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.» та ПАТ «ВУСО» укладений договір страхування відповідальності судновласника, який передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації застрахованого судна, а тому рішення суду може вплинути на права, інтереси та обов`язки заявника.

34. Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «ВУСО», яке залучене судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду заперечувало проти доводів відповідача.

35. Предметом касаційного перегляду у цій справі було рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення.

36. Верховний Суд ухвалою від 17.07.2026, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №904/40/26 за касаційною скаргою ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.» та призначив розгляд касаційної скарги на 03.09.2026.

37. У матеріалах справи міститься відзив ПАТ «ВУСО» на касаційну скаргу ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.», підписаний представником третьої особи (адвокаткою Сокол Д.В.), у якому остання заперечувала проти доводів скаржника (ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.») та просила Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

38. ПАТ «ВУСО» 31.08.2026 подало до Суду клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

39. Як убачається з матеріалів справи, у судове засідання, яке відбулося 03.09.2026 у місті Києві, представник ПАТ «ВУСО» не з`явився.

40. Матеріали цієї справи містять копії таких документів:

- ордер АІ №2246065 від 02.07.2026, виданий на ім`я адвокатки Сокол Д.В.;

- свідоцтво Сокол Д.В. про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС №8569/10;

- договір про надання правової допомоги №1-20 КЮО від 20.01.2020;

- додаткова угода від 04.09.2026 до договору №1-20 КЮО від 20.01.2020;

- розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 04.09.2026.

41. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

42. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

43. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

44. У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

45. Колегія суддів касаційної інстанції також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

46. Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

47. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

48. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

49. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (така ж правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

50. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

51. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

52. У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

53. Верховний Суд також звертається до правового висновку, який викладено у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

54. Верховний Суд також наголошує, що у пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».

55. Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання учасника справи про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

56. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

57. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

58. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що надані третьою особою докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими. Суд враховує дати документів, які надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи правову природу цих документів, умов Договору, сутність представництва у суді.

59. Суд, у контексті оцінки доказів, поданих ПАТ «ВУСО» на обґрунтування заяви, а також заперечень ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.», також звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зокрема, такого змісту:

« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19)»;

« 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку»;

« 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18»;

« 145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права»;

« 147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

60. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

61. Верховний Суд виходить з того, що згідно з пунктом 2 Додаткової угоди від 04.09.2026 в розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її загальна вартість виходячи з розрахунку вартості однієї нормогодини в суді касаційної інстанції - 6 000 грн.

62. З розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги вбачається, що ПАТ «ВУСО» надано такі послуги (виконано такі роботи):

(1) Ознайомлення зі змістом касаційної скарги, кількість витрачених годин - 20 хв, вартість - 2 000 грн;

(2) Підготовка та направлення іншим учасникам справи та суду відзиву від 29.05.2026 №651, кількість витрачених годин - 3 год, вартість - 18 000 грн.

63. Водночас, Суд враховує, що, по-перше, правова позиція ПАТ «ВУСО», з моменту залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, у суді першої інстанції стала і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, по-друге, адвокат Сокол Д.В., в тому числі, як убачається з матеріалів справи надавала правову допомогу ПАТ «ВУСО» у судах першої та апеляційної інстанцій (складала та підписувала пояснення третьої особи на позовну заяву, відзив на апеляційну скаргу) тому, відповідно, обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають, а тому, на переконання Суду, час витрачений представником третьої особи на підготовку відзиву на касаційну скаргу не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.

64. За наведеного, на переконання Суду, розмір гонорару є неспівмірним, не пропорційним, не є необхідними витратами та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності, реальності та необхідності.

65. Таким чином, керуючись зазначеними у пунктах 46-49 цієї постанови (додаткової) критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву ПАТ «ВУСО» та документи щодо витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.», колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій постанові (додатковій), дійшла висновку про не покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, та покладення витрат у розмірі 8 000 грн (2 000 грн - ознайомлення зі змістом касаційної скарги, 6 000 грн - підготовка та направлення іншим учасникам справи та суду відзиву, ураховуючи, зокрема, подібність відзиву на касаційну скаргу до відзиву на апеляційну скаргу, обсяг відзиву).

66. Отже, ураховуючи наведене, здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених третьою особою на правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом цієї справи судом касаційної інстанції, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт та позицію третьої особи при розгляді справи, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, викладеної у цій постанові (додатковій), та керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75-79, частиною четвертою статті 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «АГРО-АЛЬЯНС.» на користь ПАТ «ВУСО» 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з правничою допомогою у суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви Суд не покладає такі витрати на відповідача.

Керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «АГРО-АЛЬЯНС.» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 8 000 грн.

3. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

4. У задоволенні іншої частини заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова (додаткова) набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос