Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №926/976/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58002, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Справа № 926/976/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча

секретар судового засідання Голіней Я.І.

за участі представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Чернівецький завод "Індустрія"

до ОСОБА_1

про зобов`язання вчинити певні дії

І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Чернівецький завод "Індустрія" (далі– ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання передати ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” документи та речі (майно) ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”, зокрема:

- оригінали протоколів загальних зборів акціонерів ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”;

- оригінали Статутів ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”;

- оригінали документів, що підтверджують права ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” на майно;

- оригінали документів бухгалтерського обліку ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” по 05.06.2025 (включно);

- печатку ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”;

- оригінали господарських договорів, укладених від імені ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”;

- оригінали укладених від імені ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” договорів з іншими учасниками цивільних правовідносин;

- всі накази і розпорядження виконавчого органу (Генерального директора) ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”;

- журнали реєстрації наказів і розпоряджень виконавчого органу (директора), журнали реєстрації вихідної кореспонденції;

- оригінали документів, що містять інформацію про річну фінансову звітність ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”;

- оригінали документів звітності ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”, що подаються (подані або мали бути подані) відповідним державним органам;

- оригінали кадрової документації ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” (особові справи працівників, їх заяви, трудові книжки тощо).

Позов обґрунтований тим, що 05.06.2025 за рішенням Наглядової ради товариства, що було оформлено протоколом №1 засідання Наглядової ради ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” від 05.06.2025, припинено повноваження ОСОБА_1 як генерального директора товариства та призначено генеральним директором ОСОБА_2 .

Тобто повноваження ОСОБА_1 , на посаді генерального директора припинено відповідно до рішення Наглядової ради згідно розділу 9 статуту товариства - повноваження генерального директора можуть бути достроково припинені Наглядовою радою з одночасним прийняттям рішення про призначення нового генерального директора або особи, яка виконуватиме його повноваження.

Згідно наказу генерального директора ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” №0606-1 від 06.06.2025 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків генерального директора ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”.

ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” звернулось до ОСОБА_1 із листом вих. №1706-1 від 17.06.2025, в якому позивач просив відповідача у запропоновані ним дати та час виконати свій обов`язок із передання наявних у ОСОБА_1 , як колишнього керівника позивача, всіх документів, які знаходяться в діловодстві ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”.

Станом на 15.10.2025 ОСОБА_1 не з`явився та не передав керівнику позивача документи ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”.

Оскільки відповідач, як колишній керівник ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”, не виконав свого обов`язку із передання товариству оригіналів документів, які стосуються господарської діяльності товариства та його печатки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що він не вилучав, не привласнював та не утримує жодних документів, справ, реєстрів чи печаток ПАТ “Чернівецький завод “Індустрія”. Внаслідок раптового та незаконного усунення з посади відповідач був позбавлений фізичного доступу до офісного приміщення та території підприємства. Уся кадрова, фінансова та установча документація, а також печатка товариства, залишилися за офіційним місцезнаходженням юридичної особи (м. Чернівці, вул. Севастопольська, 38).

Позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу (актів інвентаризації, актів службового розслідування, заяв до правоохоронних органів про крадіжку тощо), які б підтверджували факт вилучення відповідачем спірного майна з території заводу.

Документи є рухомими речами, які підлягають витребуванню лише за умови їх чіткої індивідуалізації (із зазначенням назви, дати, реєстраційного номера, кількості аркушів тощо). Судове рішення не може зобов`язувати особу передати абстрактні “будь-які інші документи”, оскільки таке рішення суду буде неможливо виконати в порядку примусового виконання державним чи приватним виконавцем. Абстрактність вимог позивача є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідачу достеменно відомо, що нове керівництво ПАТ “Чернівецький завод “Індустрія” вже фактично використовує печатку підприємства для завірення документів, що подаються до державних органів та суду.

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (ГК України), використання печатки суб`єктом господарювання взагалі не є обов`язковим. Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, а наявність або відсутність відбитка печатки на документі не створює юридичних наслідків.

Позивач не позбавлений можливості отримати дублікати або завірені копії всієї фінансової, податкової та реєстраційної документації (витяги з ЄДР, податкові декларації, статут) безпосередньо у відповідних органах державної влади (ДПС, органах Міністерства юстиції, у державного реєстратора), що свідчить про обрання позивачем неефективного та штучного способу захисту, який має на меті виключно створення тиску на колишнього керівника.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що станом на момент звільнення з посади генерального директора “ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” ОСОБА_1 був єдиним працівником позивача.

Ні бухгалтера, ні інших працівників у ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” не було. Таким чином, всі документи стосовно діяльності товариства були виключно у відповідача. Після свого звільнення з посади генерального директора “ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” ОСОБА_1 не вчинив дій по передачі справ (документів, в т.ч. бухгалтерських, та печатки). Те, що документи позивача знаходяться у володінні, користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 також підтверджується і доказами, доданими до відповіді на відзив.

Зокрема, представник ОСОБА_1 – адвокат Клюка І.В. в інших судових процесах (у справі 926/2853/25 та справі №926/3079/25) надавав суду оригінали документів Приватного акціонерного товариства “Чернівецький завод “Індустрія” - протоколи загальних зборів акціонерів, протоколи наглядової ради, переписку (лист), договори, реєстри акціонерів тощо, що підтверджується записами відеоконференції судового засідання, які отримані із електронного кабінету ЄСІТС.

З огляду на ухилення ОСОБА_1 від передачі керівнику товариства документів позивач 31.07.2025 подав заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи генеральним директором товариства, у вересні 2024 року, не маючи погодження уповноважених органів управління товариства - загальних зборів акціонерів та/або наглядової ради Товариства, відчужив все належне товариству нерухоме майно на користь ТОВ “Альмасен інвест” та ТОВ “ТД ”Центральний", тож відповідно до приписів Цивільного та Земельного кодексів припинилося і право користування належними позивачу земельними ділянками.

З метою унеможливлення вчинення позивачем дій направлених на захист інтересів товариства в суді ОСОБА_1 умисно не передає документи товариства. Відповідач реалізував все нерухоме майно позивача, що спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що він не має фізичного доступу до місцезнаходження товариства.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу (актів нестачі, актів інвентаризації, матеріалів службового розслідування, показань свідків, відеозаписів), які б підтверджували факт фізичного винесення відповідачем спірного майна з території заводу.

Відповідач заявляє, що він не вилучав і не утримує жодних оригіналів документів чи печаток ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”. Унаслідок раптового та неправомірного усунення з посади у червні 2025 року, відповідач фізично позбавлений доступу до офісного приміщення та території підприємства. Усі оригінали документів залишилися за офіційним місцезнаходженням юридичної особи. Будучи учасником корпоративних відносин та законним керівником, відповідач свого часу отримував у своє розпорядження виключно копії окремих документів.

Відповідач спростовує твердження позивача щодо блокування його господарської та претензійно-позовної діяльності у зв`язку із відсутністю оригіналів документів та печатки, оскільки з текстів, долучених до відповіді на відзив, копій рішень Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2026 у справі №926/2853/25 та від 03.04.2026 у справі номер 926/2855/25 вбачається, що нове керівництво ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” безперешкодно ініціює судові процеси, наймає адвокатів (зокрема адвоката Гінінгера А. З.), отримує з державних реєстрів і від нотаріусів копії договорів купівлі-продажу будівель, сплачує судові збори та здійснює інші юридично значущі дії.

Відповідачу достовірно відомо, що новопризначений керівник позивача вже виготовив та фактично використовує печатку ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” у своїй поточній діяльності та діловодстві.

Відтак, законний керівник підприємства має повноцінний доступ до електронних баз даних та державних реєстрів. Усі статутні, податкові, дозвільні та реєстраційні документи можуть бути безперешкодно відновлені або отримані у вигляді дублікатів і засвідчених копій у Державній податковій службі України, органах Пенсійного фонду України, органах статистики та у державних реєстраторів.

ІІ. Рух справи у суді

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 позовну заяву передано на розгляд судді ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 11.03.2026 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.04.2026.

07.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 08.04.2026 підготовче судове засідання відкладено на 13.05.2026.

13.04.2026 від представника позивача надійшли відповіді на відзив.

13.05.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Разом із запереченнями відповідач звернувся з клопотанням про зупинення провадження (вх№2215) у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №926/1651/26 за позовом ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” від 23.05.2025.

Ухвалою суду від 13.05.2026 у зв`язку з неявкою відповідача підготовче судове засідання відкладено на 09.06.2026.

13.05.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

У підготовчому судовому засіданні 09.06.2026 оголошено перерву до 16.06.2026.

01.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

09.06.2026 представником відповідача подано клопотання (вх.№2385) про зупинення провадження у справі №926/976/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 926/1651/26.

У підготовчому судовому засіданні 09.06.2026 оголошено перерву до 16.06.2026.

16.06.2026 від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№2506) про зупинення провадження у справі №926/976/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 926/1651/26.

16.06.2026 надійшла заява свідка ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 16.06.2026 суд у задоволенні клопотань (вх.№2215 від 13.05.2026, вх. №2385 від 09.06.2026 та вх. №2506 від 16.06.2026) про зупинення провадження у справі відмовив; закрив підготовче провадження у справі №926/976/26 та призначив розгляд справи по суті на 07.07.2026.

У судовому засіданні 07.07.2026 суд оголосив перерву до 28.07.2026.

У зв`язку з неявкою відповідача розгляду справи по суті ухвалою від 28.07.2026 суд відклав на 27.08.2026.

У судове засідання 27.08.2026 представник позивача не з`явився.

Суд заслухав заключне слово представника позивача, який позов підтримав у повному обсязі, та перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого у зв`язку із складністю справи відкладено на 04.09.2026.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст. 240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У судове засідання 04.09.2026 представники сторін не з`явились.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” є юридичною особою та діє на підставі Статуту Товариства від 05.06.2025, який затверджений рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія», які відбулись 23.05.2025 (надалі - Статут).

05.06.2025 за рішенням Наглядової ради Товариства, що було оформлено Протоколом №1 засідання Наглядової ради ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” від 05.06.2025, припинено повноваження ОСОБА_1 як Генерального директора Товариства та призначено Генеральним директором ОСОБА_2 .

Рішенням Наглядової ради ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія”, оформлене Протоколом № 1 від 05.06.2025 припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді Генерального директора товариства (у зв`язку із закінченням 3-х річного терміну, на який обирається Генеральний директор) та призначено з 06.06.2025 Генеральним директором Товариства ОСОБА_2 .

Згідно наказу Генерального директора ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія» №0606-1 від 06.06.2025 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків Генерального директора ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія».

На наказі №0606-1 від 06.06.2025 міститься печатка позивача.

ПрАТ “Чернівецький завод “Індустрія” звернулось до ОСОБА_1 із листом вих. №1706-1 від 17.06.2025, в якому позивач просив відповідача у запропоновані ним дати та час виконати свій обов`язок із передання наявних у ОСОБА_1 , як колишнього керівника, всіх документів, які знаходяться в діловодстві ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія», а саме:

1. трудову книжку з метою належного оформлення звільнення; 2. банківські реквізити з метою проведення з належного грошового розрахунку; 3. ключі від будь-яких службових приміщень (офісних, складських, виробничих і т.д.), сейфів; 4. реєстраційні та будь-які інші документи ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія», в тому числі довіреності; 5. печатки;. 6. звіт директора щодо роботи товариства за період виконання повноважень Генерального директора товариства; 7. результати останньої інвентаризації майна; 8. договори та контракти: усі діючі договори, укладені підприємством, а також контракти з працівниками; 9. Фінансова звітність: Бухгалтерська та податкова звітність, баланси, звіти про прибутки та збитки: — внутрішніх розпорядчих документів: наказу про облікову політику підприємства, Положення про організацію бухобліку на підприємстві, Положення про оплату праці, Положення про преміювання, Положення про відрядження, Порядок розрахунку ліміту каси підприємства, графік документообороту тощо; — первинних документів, облікових регістрів (відомостей, ордерів, інвентаризаційних описів, книг, журналів тощо), подання відповідної звітності; — документів щодо роботи з контрагентами (договорів, актів звірки розрахунків тощо); — документів щодо роботи з контролюючими органами (актів перевірки, податкових повідомлень-рішень, запитів, витягів тощо); - ліцензій та інших дозвільних документів, що видаються підприємству органами влади; 10. документи щодо майна: інвентаризаційні описи, документи на право власності на нерухоме майно, транспортні засоби та інше майно; 11. документи щодо персоналу: трудові книжки, кадрові накази, штатні розписи, правила внутрішнього трудового розпорядку;. 12. документи з діловодства: інструкції з діловодства, номенклатура справ, журнали реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції; 13. інструктажі з техніки безпеки та пожежної безпеки: документи про проведення інструктажів з охорони праці та пожежної безпеки.

Пунктом 13.2 Статуту встановлено обов`язок директора встановити порядок документообігу в товаристві, його дочірніх підприємствах, філіях та представництвах, згідно пункту 13.8 Статуту відповідальність за зберігання документів Товариства покладається на Генерального директора та на головного бухгалтера - щодо документів бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

У заяві свідка ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_1 на території підприємства протягом 2025 року не з`являвся, не заносив і не виносив ніяких речей з приміщення ПАТ “Чернівецький завод "Індустрія”

Станом на момент вирішення спору відповідач не передав керівнику позивача документи ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія».

V. Позиція суду по суті спору

За змістом положень ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з частиною першою ст. 9 вказаного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 6 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 року за № 736/27181 (далі - Правила організації діловодства), відповідальність за організацію діловодства та архівної справи несе керівник установи.

У ст. 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Відповідно до частини першої ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. З наведеного можна зробити висновок про те, що документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства.

Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку.

Таким чином, документи, які витребовує позивач, є майном, яке належить на праві власності товариству, носить виключно документарний характер, та не має номінальної вартості.

Аналогічна за змістом правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.05.2021 у справі №759/9008/19.

Відповідно до змісту вказаних вище нормативних актів та п.2.2.2 контракту, саме відповідач як керівник (директор) ТОВ «Фірма «Берізка» був зобов`язаний організувати збереження майна позивача, в тому числі документів (справи щодо персоналу, бухгалтерську справу, в тому числі, головну бухгалтерську книгу) згідно з переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5.

Згідно з пунктом 1 розділу XV Правил організації діловодства, під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.

Отже, колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства.

Відповідна правова позиція щодо необхідності передачі колишнім керівником новопризначеному керівнику за актом приймання-передавання всіх документів товариства, які знаходяться у діловодстві, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.05.2021 у справі №759/9008/19.

Вирішуючи питання предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.05.2021 у справі №759/9008/19, застосувавши положення пункту 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів, відповідно до яких під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи, дійсно зробила висновок, що колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства.

Водночас такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила саме у контексті вирішення питання предметною юрисдикції, а не вирішення заявлених у справі вимог по суті, зазначивши, що з огляду на суб`єктний склад та зміст правовідносин спір між юридичною особою та фізичною особою - колишнім генеральним директором (виконавчим органом) щодо нездійснення повноважень як посадової особи і після припинення повноважень генерального директора цього товариства виник з корпоративних відносин. Ураховуючи, що позивач заявив вимоги про повернення колишнім директором підприємства установчих, бухгалтерських та інших документів щодо діяльності та управління господарською організацією, і такі вимоги безпосередньо пов`язані з можливістю здійснення керівництва товариством, а самим товариством - можливістю ведення господарської діяльності, цей спір виник з корпоративних відносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

По суті у цій справі відповідач не заперечує стосовно того, що колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства. Доводи відповідача зводяться до того, що такі документи в нього відсутні.

Суд враховує, що оцінка виконання / невиконання колишнім керівником обов`язку по передачі новопризначеному керівнику всіх документів, які знаходяться в діловодстві товариства, здійснюється у кожній справі в залежності від встановлених обставин що зумовили вчинення / невчинення таких дій.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначає Закон України «Про акціонерні товариства» (далі - Закон).

За приписами статті 81 Закону України "Про акціонерні товариства" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган Товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "Генеральний директор".

Частиною 1 статті 112 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) статут акціонерного товариства, зміни до статуту; 2) положення про загальні збори, наглядову раду або раду директорів, виконавчий орган, інші внутрішні положення товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 3) положення про кожний діючий відокремлений підрозділ товариства; 4) документи, що підтверджують права товариства на майно; 5) кодекс корпоративного управління товариства; 6) протоколи загальних зборів; 7) матеріали, з якими акціонери можуть ознайомитися під час підготовки до загальних зборів, але не більше шести місяців з дати проведення таких загальних зборів; 8) протоколи засідань наглядової ради або ради директорів та колегіального виконавчого органу, накази і розпорядження голови колегіального та одноосібного виконавчого органу; 9) документи суб`єктів аудиторської діяльності щодо товариства; 10) річну фінансову звітність, річну консолідовану фінансову звітність; 11) документи бухгалтерського обліку; 12) документи звітності, що подаються до державних органів; 13) проспекти цінних паперів або рішення про емісію цінних паперів, а також свідоцтво про реєстрацію випуску акцій та інших цінних паперів товариства; 14) актуальний перелік афілійованих осіб товариства із зазначенням кількості, типу та/або класу належних їм акцій; 15) регулярну та особливу інформацію про товариство згідно з вимогами законодавства; 16) звіти наглядової ради або ради директорів; 17) звіти виконавчого органу; 18) положення про винагороду членів наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу; 19) звіти про винагороду членів наглядової ради або ради директорів та виконавчого органу; 20) документи, на підставі яких визначено ринкову вартість відповідно до статті 9 цього Закону; 21) інші документи, передбачені законодавством, статутом акціонерного товариства, внутрішніми положеннями акціонерного товариства, рішеннями загальних зборів, наглядової ради або ради директорів, виконавчого органу.

Документи, згідно частини 2 статті 112 Закону України "Про акціонерні товариства", зберігаються в акціонерному товаристві за його місцезнаходженням або в іншому місці, визначеному виконавчим органом товариства.

Відповідно до частини 3 статті 112 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідальність за збереження документів товариства покладається на голову колегіального виконавчого органу (особу, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або головного виконавчого директора та на головного бухгалтера - щодо документів фінансової звітності.

Суд встановив, що відповідач обіймав посаду Генерального директора ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія» з 14.03.2013 до 05.06.2025.

Рішенням Наглядової ради позивача від 05.06.2025 припинено повноваження відповідача на посаді Генерального директора Товариства та призначено з 06.06.2025 Генеральним директором Товариства ОСОБА_2 .

Позивач зауважує, що після звільнення з посади Генерального директора відповідач не передав позивачу оригінали документів, які стосуються господарської діяльності товариства та його печатки.

Суд зазначає, що до матеріалів справи позивач надав Статут, наказ про призначення генерального директора від 06.06.2026, на якому міститься відбитка печатки позивача.

Тобто, стверджуючи про невиконання відповідачем обов`язку з передачі зазначеного майна (статуту та печатки товариства), позивач не надає жодних доказів того, що статут та печатка вибули з власності товариства та перебувають у відповідача.

Розглядаючи цей спір, суд враховує наступне.

Юридична особа не може діяти без керівника, оскільки саме він здійснює функції представництва, забезпечує виконання рішень вищого органу управління юридичною особою, здійснює керування поточною діяльністю юридичної особи.

При цьому закон пов`язує фактичне місце розташування офісу керівництва з місцезнаходженням самої юридичної особи.

Так, ч. 1 ст. 93 ГК України визначає місцезнаходження юридичної особи як фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Очевидно, що звільнення одноособового керівника юридичної особи передбачає залишення ним і фактичного місця розташування офісу.

Статут позивача не визначає порядку, процедури, строків тощо передачі документів від попереднього керівника новому, чи навіть розпорядження відповідачу чи новому Генеральному директору визначити таку процедуру.

Як свідчить протокол №1 засідання наглядової ради від 05.06.2026 відповідач на засідання запрошений не був і будь-яких відомостей про те, що він був завчасно повідомлений про припинення своїх повноважень матеріали справи не містять.

Теоретично, з моменту звільнення відповідач не мав би доступу до офіційного офісу товариства.

Повідомленням від 17.06.2026 новий керівник лише висловив вимогу передати документи товариства, не визначивши ані процедури підготовки таких документів, ані порядку їх передачі з урахуванням їх можливого місцезнаходження у м. Чернівці.

Водночас будь-яких доказів того, що після звільнення витребувані товариством документи знаходяться безпосередньо у відповідача позивач не надав.

Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181 (далі - Правила) встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).

Згідно з п. 5-11 розділу ІІ Правил розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі.

Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щороку комісією, призначеною розпорядчим документом керівника установи, та оформлюється актом.

Товариство не надало документів щодо порядку використання печатки та її місця зберігання, а також таких, що свідчили би про отримання відповідача під підпис у відповідному журналі печатки товариства і її неповернення, а також докази перевірки відповідною комісією наявності печатки товариства та встановлення її відсутності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» № 1206-VII від 15.04.2014 року запроваджено перехід від обов`язкового до добровільного використання печаток юридичними особами.

23.03.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями» № 1982-VIII, згідно якого із законодавства виключено вимоги про обов`язкове використання печаток (незалежно від їх наявності у суб`єктів господарювання).

Зміна печатки, її заміна не передбачає ніяких обмежень для юридичної особи.

А, враховуючи, що наразі печатка не є обов`язковим атрибутом, замінити її можна в будь-який момент.

Обставини наявності у позивача перешкод для отримання нової печатки, які обумовлені неповерненням колишнім директором товариства старої печатки, суд не встановив.

Суд також звертає увагу, що до матеріалів справи позивач надав наказ про призначення Генерального директора від 06.06.2026, на якому міститься відбитка печатки позивача.

Розділом IV Правил визначається систематизація та зберігання документів у діловодстві.

Так, згідно з п. 1, 4 глави 1. Складання номенклатури справ номенклатура справ призначена для встановлення в установі єдиного порядку формування справ для документів, створених в електронній і паперовій формах, забезпечення їх обліку, оперативного пошуку документів за їх змістом і видом, визначення строків зберігання справ і є основою для складання описів справ постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання, а також для обліку справ тимчасового (до 10 років включно) зберігання. Незалежно від наявності типової чи примірної номенклатури справ кожна установа повинна мати власну номенклатуру справ.

У номенклатурі справ передбачаються заголовки справ для групування документів, що відбивають усі документовані ділянки і питання діяльності установи, а також: не закінчені в діловодстві справи, що надійшли від установ-попередників для їх продовження, у тому числі реєстраційно-довідкові та контрольні картотеки, номенклатури справ; справи з питань, вирішення яких триває більше одного року або які ведуться впродовж декількох років (перехідні справи), що вносяться до номенклатури справ кожного року впродовж всього строку їх вирішення або ведення; справи постійно діючих колегіальних органів (колегій, рад, комісій, творчих груп тощо); справи тимчасово діючих органів, документи яких є правовою підставою для підтвердження повноважень установи або припинення її діяльності (наприклад справи ліквідаційної комісії) (п. 9 глави 1 розділу IV Правил).

Відповідно до розділу 3. Зберігання документів у діловодстві документи з моменту створення чи надходження і до передавання на зберігання в архів установи зберігаються за місцем формування справ у службі діловодства чи інших структурних підрозділах установи відповідно до номенклатури справ.

Оригінали нормативно-правових актів зберігаються за місцем їх видання, а документи щодо їх розроблення, погодження тощо - за місцем створення.

Керівники структурних підрозділів установи і працівники, відповідальні за організацію діловодства в цих підрозділах, зобов`язані забезпечити зберігання документів і справ.

У разі втрати документів і справ, що числяться за номенклатурою, у структурних підрозділах вживаються заходи відповідно до п. 9 глави 2 розділу V цих Правил.

Так, п. 9 глави 2 розділу V Правил визначено, що у разі встановлення в процесі експертизи цінності фактів нестачі документів і справ, що внесені до номенклатури, відповідними структурними підрозділами установи здійснюється їх розшук. У разі негативного результату розшуку керівник установи за поданням служби діловодства або керівника архіву (особи, відповідальної за архів) створює комісію зі службового розслідування, призначає службове розслідування і видає наказ про притягнення до відповідальності осіб, винних у втраті документів або справ. Довідка про причини відсутності документів або справ, підписана членами комісії та керівником відповідного структурного підрозділу, передається до архіву установи.

На підставі довідки архів складає акт про нестачу справ (документів) у структурних підрозділах за формою, наведеною в додатку 13 до цих Правил, який підписує керівник архіву (особа, відповідальна за архів), візує керівник служби діловодства та затверджує керівник установи.

Крім того, згідно з п. 1 розділу XV Правил під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.

За усталеною і вельми поширеною практикою діяльності підприємств, установ та організацій, в т.ч. господарський товариств, у разі зміни керівника товариства новий керівник (в т.ч. у разі супротиву, небажання чи відсутності попереднього керівника через об`єктивні обставини (зникнення, хвороба тощо)) мав би негайно створити комісію з працівників товариства, а за відсутності таких - зі сторонніх спеціалістів для чіткої фіксації стану справ у товаристві і наявності всіх документів щодо його діяльності (документів / справ, що перебувають в діловодстві структурних підрозділів та в архіві; облікових документів та довідкового апарату до них), встановити причини їх відсутності, винних осіб та порядок і способи розшуку, встановлення місцезнаходження, повернення, витребування чи відновлення таких документів, а також печаток, електронних ключів тощо.

І лише після чіткого і підтвердженого встановлення таких обставин подавати відповідний позов до конкретної особи (колишнього керівника) з чітким переліком документів.

Проте будь-яких подібних організаційно-розпорядчих дій товариство не вчинило, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що з урахуванням положень Правил товариство станом на дату звільнення відповідача повинно було мати власну номенклатуру справ та, відповідно, можливість складення акта приймання-передавання документів установи згідно з цією номенклатурою.

Однак позивач до матеріалів справи не надав жодного доказу, який свідчив би про організацію діловодства та архівної справи, в т.ч. щодо створення та/або отримання документів товариством, періоду створення документаційного фонду товариства тощо.

Суд зазначає, що судове рішення не може бути абстрактним чи альтернативним, тобто, таким, яке унеможливлює досягнення мети судового рішення в розумінні положень ст. 129-1 Конституції України - обов`язковості до виконання.

Тому задоволення заявленої позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати певні документи має супроводжуватися визначенням судом в резолютивній частині рішення зрозумілих та чітких, для можливості його фактичного виконання, критеріїв, за якими виконавець (у випадку відсутності добровільного виконання) мав би можливість встановити належне (повне) виконання відповідачем (боржником) такого рішення.

Позивач у позовній заяві просить зобов`язати відповідача надати документи товариства без їх конкретизації, в тому числі за роком видання, що робить судове рішення у разі задоволення позову невиконуваним у встановленому законом порядку.

Позивач не довів, що з моменту звільнення відповідача з посади товариство було обмежено у можливості здійснювати свою поточну господарську діяльність, подавати фінансову звітність, укладати договори, вести кадрову роботу чи було обмежено у будь-яких інших аспектах повсякденної діяльності товариства, що пов`язано з не передачею відповідачем позивачу переліку документів, які позивач просить повернути, та печатки товариства.

В той же час товариство вчинило низку дій по відновленню документів, в тому числі розроблено і затверджено позачерговими загальними зборами акціонерів 05.06.2026 статут товариства в новій редакції, проведено державну реєстрацію змін, які відбулися у складі учасників товариства; відомостей про зміну керівника, відкрило розрахунковий рахунок у банківській установі.

Наведене свідчить про наявність у позивача принаймні з 06.06.2026 (дати набуття повноважень нового Генерального директора) певних документів, достатніх для проведення вищевказаних дій, що є неможливим за відсутності документів бухгалтерської звітності, договорів та іншої документації, а також печатки товариства, про витребування яких заявлено позов у справі, що розглядається.

Вимоги позивача про зобов`язання передати оригінали документів бухгалтерського обліку, оригінали документів, що підтверджують права товариства на майно, господарські договори, звітності, накази і розпорядження виконавчого органу (Генерального директора), журнали реєстрації наказів і розпоряджень виконавчого органу (директора), журнали реєстрації вихідної кореспонденції, оригінали документів, що містять інформацію про річну фінансову звітність, оригінали документів звітності, що подаються (подані або мали бути подані) відповідним державним органам, оригінали кадрової документації товариства відхиляються судом, оскільки носять неконкретизований характер, крім того, позивачем не надані докази, які б свідчили про фактичне створення відповідних документів в період виконання відповідачем обов`язків генерального директора товариства.

Суд також зауважує, що відповідно до п. 44.5 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний протягом 5 днів письмово повідомити контролюючий орган про втрату документів. Після цього надається 90 днів для відновлення втрачених документів.

Відповідно до п.6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Позивачем у справі не надано доказів вчинення ним передбачених законодавством дій щодо відновлення втрачених первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності, що свідчить про наявність таких документів та безпідставність заявленого позову щодо зобов`язання відповідачки їх повернути.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.

Посилання представника позивача на файли запису судового засідання у справі №926/2853/25 не спростовують висновки суду та не доводять наявність у відповідача спірних документів.

Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Оскільки позивач просить зобов`язати відповідача надати оригінали управлінських документів товариства без їх конкретизації, в т.ч. за роком видання, що робить судове рішення у разі задоволення позову невиконуваним у встановленому законом порядку, а також всі інші наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв