Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №922/1815/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа № 922/1815/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Селіверстовій Д.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (адреса: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; код ЄДРПОУ: 44725823)

до Фізичної особи-підприємця Крючкова Володимира Євгенійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 571982,40 грн

за участю представників сторін:

позивача - Пронякін Є.В. (довіреність № б/н від 28.05.2026);

відповідача - Кузнецова А.А. (ордер серії АХ № 1361078 від 26.06.2026);

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Крючкова Володимира Євгенійовича (далі - відповідач) 571982,40 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано з посилання на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 425/12-24-РМ від 13.12.2024 щодо поставки на користь позивача товару у визначеній сторонами строк, за що умовами договору передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано дану справу незначної складності - малозначною, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 16128 від 02.07.2026), в якому просить суд:

1. Поновити строк на подання відзиву та долучити його до матеріалів справи.

2. Перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання з визнанням явки сторін обов`язковою в судові засідання.

3. У задоволенні позовних вимог за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Фізичної особи-підприємця Крючкова Володимира Євгенійовича (відповідач) про стягнення пені у розмірі 571982, 40 грн.– відмовити у повному обсязі.

4. У разі неврахування судом заперечень проти позову, які викладені у відзиві на позовну заяву, прошу задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % та зменшити розмір штрафних санкцій на 99 %.

Свою позицію відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що за розрахунком позивача, прострочення виконання зобов`язання з поставки товару становить 11 календарних днів, а пеня нарахована у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення виходячи із загальної вартості товару у сумі 25999200,00 грн, яка включає 20 % податку на додану вартість.

Відповідач вважає такий розрахунок неправильним з огляду на те, що він не відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» який передбачає, що розмір нарахованої пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Однак, в даному випадку розмір нарахованої пені становить більший розмір ніж той що встановлено даним Законом.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що погоджений сторонами у пункті 8.2 Договору розмір пені у 0,2 % за кожен день прострочення підлягає обмеженню розміром подвійної облікової ставки НБУ.

Також відповідач заперечує проти визначення позивачем бази нарахування пені з урахуванням податку на додану вартість. На думку відповідача, пунктом 8.2 Договору передбачено нарахування пені у розмірі 0,2 % саме від ціни товару, строк поставки якого порушено, без зазначення, що така ціна визначається з урахуванням ПДВ.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що при визначенні бази для нарахування пені має враховуватися вартість товару без ПДВ, яка становить 541,65 грн за одну одиницю товару, а загальна вартість 40000 одиниць товару без ПДВ складає 21666000,00 грн.

За розрахунком відповідача, із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України та без включення до бази нарахування пені суми ПДВ, розмір пені за 11 днів прострочення становить 195 290,79 грн, а тому заявлена позивачем до стягнення сума пені у розмірі 571982,40 грн, на думку відповідача, підлягає зменшенню до 195290,79 грн.

Окрім того, відповідач також вважає наявними обставини які зумовлюють необхідність застосування судом положень ст. 551 ЦК України та зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій, оскільки вони є надмірними стосовно ступеня допущеного відповідачем порушення договірних зобов`язань, а таке порушення не призвело до понесення позивачем будь-яких збитків.

Також, у відзиві відповідач заявив клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує з посиланням на той факт, що він категорично заперечує щодо розгляду справи в спрощеному провадженні, а також зазначає, що для відповідача має визначальне значення дана справа з урахуванням надмірності штрафної санкції.

В свою чергу, позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 16236 від 03.07.2026), в якій просить суд відмовити у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та здійснювати подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також позивач спростовує доводи відповідача стосовно необхідності обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ з посиланням на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки на думку позивача, зазначений закон регулює відповідальність саме за порушення грошових зобов`язань, тоді як у даній справі відповідач порушив негрошове зобов`язання щодо своєчасної поставки товару.

Щодо включення ПДВ до бази нарахування пені позивач зазначає, що пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України регулює питання оподаткування ПДВ, а не порядок розрахунку договірних штрафних санкцій. При цьому позивач зазначає, що пункт 8.2 Договору не містить застереження про виключення ПДВ із ціни товару при нарахуванні пені.

Позивач звертає увагу, що зі специфікації до договору вбачається, що загальна ціна Договору становить 25 999 200,00 грн, у тому числі ПДВ 4 333 200,00 грн. Тому позивач вважає правомірним нарахування пені виходячи із загальної ціни товару з ПДВ.

Заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, позивач зазначає, що сторони при укладенні Договору усвідомлювали умови та строки його виконання, у тому числі погоджений розмір відповідальності.

Крім того позивач вказує, що відповідач допустив прострочення поставки товару оборонного призначення, що в умовах воєнного стану негативно впливає на забезпечення обороноздатності держави.

Позивач вважає, що відповідач не довів виняткових обставин для зменшення пені та просить стягнути її у повному обсязі.

Відповідач надав до суду заперечення (вх. № 16442 від 07.07.2026), в яких зазначає, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, відповідач вказує, що сторонами за договором в Специфікації № 1 до договору, визначалось вартість за одиницю Товару без ПДВ, вартість Товару без ПДВ, що свідчить про розмежування сторонами вартісних показників товару. Таким чином сторонами за договором, з урахуванням буквального тлумачення змісту п.8.2 договору, не визначились штрафні санкції з урахуванням 20 % ПДВ. На думку відповідача, позивач фактично намагається стягнути штрафні санкції в більшому розмірі ніж передбачено п. 8.2 договору, тоді як нарахування пені на 20 % податку на додану вартість суперечить частині першій статті 3 ЦК України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6).

Додатково, відповідач вказує, що зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків, внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару, оплати Товару після його фактичного отримання, компенсаційний характер неустойки, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2026 задоволено клопотання відповідача (вх. 16128 від 02.07.2026) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадженні; постановлено перейти до розгляду справу № 922/1815/26 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання у справі призначено на 10.08.2026.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав до суду додаткові пояснення (вх. № 19397 від 10.08.2026), в яких наголошує на тому, що покладення на відповідача штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі у даному випадку набуває ознак каральної функції та має бути розцінений як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, в тому числі співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України.

Додатково відповідач наголошує, що виконання повного обсягу поставки товару, незначний період прострочення всього на 11 днів враховуючи дату поставки, відсутність наслідків порушення зобов`язання, відсутність доказів понесення позивачем збитків, поведінку відповідача, який максимально намагався дотриматись термінів, однак виникали обставини, які не залежали від його волі, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені, штрафу та її основне призначення, відповідач вважає, що у цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК України та для зменшення пені та штрафу на 99% від заявленого розміру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.09.2026.

У судове засідання 07.09.2026 прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний Оператор Титул» (далі – ДП «ДОТ», замовник) та відповідачем (далі – постачальник) було укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 425/12-24-РМ від 13.12.2024 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику «Пончо, вид 1» (ДК 021:2015: 18220000-7: Штормовий одяг) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (Лот 2, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель – ID: UA-2024-11-21-016608-a), а замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 договору, отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Пунктом 3.1 договору, розрахунок за Товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 16 цього Договору, а у випадку здійснення замовником передоплати - на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 “Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти”.

Розрахунок за Товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток №1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання Товару за умов відсутності будь-яких зауважень до Товару з боку замовника та/або отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих отримувачу, згідно переліку у пункті 6.7.

Відповідно до п. 4.1 договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Пунктом 4.1.1. договору сторони визначили, що вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням замовника.

Згідно з п. 4.2. договору, поставка Товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Відповідно до п. 4.3. договору, сторони погодили, що заявка на поставку Товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору.

Відповідно до положень зазначених у п. 4.3.1 договору у разі неможливості своєчасної поставки Товару з урахуванням наявності об`єктивних обставин, які фактично унеможливлюють дотримання строків поставки Товару (перебої в електропостачанні, тривалі повітряні тривоги, тощо), постачальник має право звернутись до замовника та надати мотивоване звернення щодо продовження строку поставки з наданням відповідних підтверджуючих документів у строк не пізніше ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів до кінцевої дати поставки Товару.

Замовник розглядає подане постачальником мотивоване звернення протягом 5 (п`яти) робочих днів. За результатами розгляду зазначеного звернення замовник має право продовжити строк поставки Товару. У разі відсутності належного обґрунтування необхідності перенесення строків поставки Товару, замовник залишає за собою право відмовити у продовженні строку поставки Товару з подальшою можливістю застосування штрафних санкцій.

Пунктом 6.4 договору сторони встановили, що приймання Товару здійснюється після перевірки отримувачем, замовником (за присутності, про присутність замовник повідомляє отримувача, не пізніше, ніж за 1 (один) день до приймання Товар) особисто та/або із залученням третьої особи, визначеної у Додатку № 3 до цього Договору, Товару на: відповідність технічним вимогам до даного виду Товару та вимогам нормативної документації, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, візуального огляду кожної партії Товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю-перерахунку, та здійснення контролю за якістю Товару.

Відповідно до п. 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнесможливостей тощо.

Згідно з п. 8.2 договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки 10 партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Згідно з пунктом 8.2.1. договору, замовник залишає за собою право не нараховувати штрафні санкції, передбачені п.8.2. Договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня кінцевої дати поставки Товару, передбаченої у Заявці на поставку Товару складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору та Специфікації (Додаток №1) до Договору. У разі прострочення поставки Товару, понад 5 (п`ять) робочих днів від дати поставки вказаної в Заявці на поставку Товару, штрафні санкції, передбачені п.8.2. Договору нараховуються замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 8.3. договору у разі порушення строків поставки Товару замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття. При цьому постачальник не звільняється від зобов`язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених цим Договором, відшкодування замовнику витрат (збитків), повернення на рахунок замовника суми попередньої оплати за недопоставлений Товар, перерахованої замовником постачальнику, протягом 3 (трьох) календарних днів від дати направлення замовником повідомлення постачальнику про відмову від подальшого прийняття Товару, у тому числі шляхом стягнення згідно з вимогою замовника платежу за Банківською гарантією забезпечення попередньої оплати на суму попередньої оплати.

Згідно з п. 8.5. договору у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п.8.3.1. та п.8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Пунктом 13.1. договору сторони погодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та дії протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток № 1).

Пунктом 3.Специфікації (додаток № 1 до договору) сторони узгодили, що відповідно до п. 2.1 загальна ціна Договору становить 25999200,00 грн (Двадцять п`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 4333200,00 грн.

Відповідно до п. 5 Специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили поставку Товару в загальній кількості 40000 штук, з терміном поставки до 28.02.2025 року (включно).

Пунктом 6 Специфікації (додаток № 1 до договору) відповідно до п. 13.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 червня 2025 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару – до повного виконання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, додатково, відповідно до заявки № R000587 від 17.12.2024 замовник замовив у постачальника пончо, вид 1 – 40000 шт, кінцева дата поставки (включно) 28.02.2025.

Відповідно до Акту приймання товару № 25 від 11.03.2025 постачальник здійснив поставку обумовленого договором Товару.

Однак, як зазначає позивач, постачальник прострочив виконання зобов`язань за договором, оскільки відповідно до умов договору поставка товару мала бути здійснена до 28.02.2025, тоді як фактична поставка товару була здійснена постачальником лише 11.03.2025, тобто прострочення мало місце на 11 календарних днів, з 01.03.2025 року по 11.03.2025 року включно.

У зв`язку з неналежним виконанням постачальником покладених на нього обов`язків, замовником на підставі п. 8.2. договору були нараховані штрафні санкції та 21.03.2025 року направлено повідомлення-вимогу №2165/1968/06-2025 про сплату штрафних санкцій у розмірі 623 980,80 грн.

В подальшому, при підготовці позовної заяви, позивачем було виявлено технічну помилку в нарахуванні штрафних санкцій та направлено на адресу постачальника уточнення до повідомлення-вимогу №2165/1968/06-2025 від 21.03.2025 року, за вих. № 22.3-14277 від 21.05.2026 року з коригувальним розрахунком на суму 571 982,40 грн.

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу – державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи – 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи – 44725823).

У зазначеному наказі прямо визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику – Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель». З моменту затвердження передавального акта усі права та обов`язки державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ДП «АОЗ»), тобто позивач у даній справі.

Як вказує позивач станом на теперішній час відповідачем в добровільному порядку штрафні санкції не сплачено.

Обставини щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 571982,40 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

В свою чергу, відповідач не заперечує того, що товар був поставлений 11.03.2025 замість визначеного строку - 28.02.2025, у зв`язку з чим прострочення склало 11 календарних днів. Водночас, відповідач вказує, що зазначене прострочення виникло не внаслідок бездіяльності чи ухилення відповідача від виконання зобов`язань, а через сукупність об`єктивних обставин, які виникли безпосередньо під час виконання замовлення.

Як зазначає відповідач, Товар був специфічним та виготовлявся спеціально для потреб Міністерства оборони України, у зв`язку з чим його виробництво передбачало проведення випробувань, погодження матеріалів, кольорів та контрольного зразка. При цьому контрольний зразок, на підставі якого здійснювалося подальше виготовлення Товару, був затверджений лише 26.02.2025, тобто за два дні до закінчення строку поставки.

Після затвердження зразка відповідачу необхідно було завершити виробництво значної партії - 40 000 штук Товару, що об`єктивно потребувало часу. Додатково виробничий процес ускладнювався воєнними обставинами у місті Харкові, зокрема повітряними тривогами, вибухами, перебоями в роботі енергомережі та вимушеним припиненням роботи працівників під час тривог.

Так відповідно до листа-пояснення від відповідача № 12/02-02 від 12.02.2025, останній повідомив позивача, щодо вхідного контролю матеріалів за договорами № 425/12-24-РМ, що контрольні зразки товару були відправлені до ЦУКЯ на затвердження.

Також, відповідач направляв позивачу повідомлення № 14/02-7 від 14.02.2025, яким повідомив позивача про неможливість здійснення постачання Товару, а саме «Пончо, вид 1» (ДК 021:2015:18220000-7 Штормовий одяг)» у кількості 40000 шт. до 28.02.2025 року у зв`язку з екстреними відключеннями електропостачання через постійні обстріли та тривалими повітряними тривогами, які унеможливлюють дотримання строків поставки.

Також виробник повідомив, що у зв`язку з підвищеною кількістю хворих працівників, які відсутні на роботі, через сезонні віруси затримується виробничий процес з очищення виробу від технічного сміття та крейдових ліній, комплектування його до упаковки. Також друкарня затримала (через повітряні тривоги та відсутність електроенергії) на 2 тижні картонні ярлики, які кріпляться індивідуально на кожний виріб.

Відповідач вказує, що незважаючи на зазначені обставини, він продовжував виконувати свої зобов`язання та в результаті поставив 100 % передбаченого договором Товару - 40000 штук, без претензій щодо його якості.

Отже, відповідач визнає факт 11-денного прострочення, однак зазначає, що воно було зумовлене об`єктивними обставинами, які виникли під час виконання замовлення та істотно ускладнили своєчасне завершення виробництва. При цьому відповідач наполягає що він вжив усіх залежних від нього заходів з метою виконання зобов`язання та поставив товар у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтями 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В даному випадку, відповідно до п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнесможливостей тощо.

Згідно з п. 8.2 договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки 10 партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Як вже зазначалось, умовами пункту 8.2.1. договору замовник залишає за собою право не нараховувати штрафні санкції, передбачені п.8.2. Договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня кінцевої дати поставки Товару, передбаченої у Заявці на поставку Товару складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору та Специфікації (Додаток №1) до Договору. У разі прострочення поставки Товару, понад 5 (п`ять) робочих днів від дати поставки вказаної в Заявці на поставку Товару, штрафні санкції, передбачені п.8.2. Договору нараховуються замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.

Згідно з п. 8.5. договору у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п.8.3.1. та п.8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 5 Специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили що поставка Товару мала бути здійснена до 28.02.2025 року (включно).

Однак, відповідно до Акту № 25 поставка товару відповідачем була здійснена тільки 11.03.2025.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідач прострочив поставку товару на 11 календарних днів (з 01.03.2025 року по 11.03.2025)

Посилання відповідача на те, що позивач необґрунтовано включив день поставки товару 11.03.2025 як день прострочення, суд вважає безпідставними, оскільки п. 8.2. договору сторони узгодили, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. Включення сторонами таких умов до договору не суперечить принципу свободи договору, що закріплений ст. ст. 6, 627 ЦК України.

Як вже зазначалося, позивачем, в зв`язку з допущеним простроченням, на підставі п. 8.2. договору нараховано відповідачу 571982,40 грн пені, що становить 0,2 відсотка від ціни Товару (за кожен день прострочення (11 (днів прострочення) х 0,2% (розмір пені згідно п. 8.2 Договору) х 25 999 200,00 грн. (загальна вартість Товару) = 571 982,40 грн).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суд констатує його арифметичну вірність та відповідність умовам укладеного між сторонами договору.

При цьому суд вважає безпідставними твердження відповідача про необхідність обмеження розміру пені розміром подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення на підставі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до преамбули наведеного Закону, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Зі змісту наведеної норми прямо випливає, що сфера застосування Закону Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» обмежується виключно правовідносинами щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Однак, в даному випадку позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення поставки товару (тобто не грошового зобов`язання) а не прострочення грошового зобов`язання.

Зазначене в свою чергу свідчить, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі №910/6232/21, яку суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд зазначає, що правовідносини сторін у цій справі підлягають регулюванню положеннями статті 546, 549 Цивільного кодексу України, які визначають правову природу неустойки (штрафу, пені) та порядок її нарахування за порушення господарських зобов`язань, без застосування будь-яких обмежень, встановлених Законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Щодо доводів відповідача про нібито необґрунтованість, та невідповідність вимогам п. 188.1 ст.181 Податкового кодексу України включення позивачем суми податку на додану вартість (ПДВ) до вартості товару при здійсненні розрахунку штрафних санкцій.

Суд відхиляє вказані заперечення як безпідставні та такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 194, 201 Податкового кодексу України ПДВ додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з ст. 632 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та визначається за згодою сторін.

Якщо сторони погодили у договорі ціну товару з урахуванням ПДВ, то саме ця повна сума є грошовим вираженням зобов`язання та вартістю товару.

Пунктом 188.1 ст.188 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення бази оподаткування ПДВ для цілей податкового обліку та зазначено, що до складу цієї бази не включаються штрафні санкції. Проте, вказана норма регулює виключно податкові правовідносини між платником податків та державою і не стосується можливості визначення цивільно-правової чи господарської відповідальності сторін за договором.

В даному випадку, як вже зазначалося, згідно з п. 8.2 договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі.

Разом з тим, ані пункт 8.2 Договору, ані інші його положення не містять застереження про те, що при нарахуванні пені із ціни товару підлягає виключенню сума податку на додану вартість.

При цьому згідно з п. 3.Специфікації (додаток № 1 до договору) відповідно до п. 2.1 загальна ціна Договору становить 25999200,00 грн (Двадцять п`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 4333200,00 грн.

Отже умовами договору сторони розмежували поняття ціни за одиницю Товару, вартості Товару без ПДВ та загальної ціни Договору, яка включає податок на додану вартість.

Таким чином, твердження відповідача про необхідність застосування для розрахунку пені та штрафу виключно ціну товару без урахування ПДВ фактично ґрунтується на довільному тлумаченні умов Договору.

За таких обставин, доводи відповідача про необхідність виключення суми ПДВ з розрахунку штрафних санкцій судом відхиляються, а позивачем обґрунтовано нараховано пеню в сумі 571982,40 грн виходячи з загальної вартості товару в розмірі 25 999 200,00 грн.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведеної норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема відзначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд України в наведеному рішенні зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Відтак, стягнення неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

В даному випадку, при вирішенні питання про зменшення розміру пені суд враховує, що товар, який постачався відповідачем, є специфічним товаром, який відсутній у звичайному доступі та виготовляється для потреб МОУ у відповідності до ТС МОУ, і лише після укладення державного договору.

Згідно з п. 6.1. укладеного між сторонами договору, товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.

Пунктом 6.5. договору також передбачено, що здійснення контролю за якістю Товару регламентується Розділом 7 Договору та Додатком № 3 до цього Договору та складається з наступних етапів:- затвердження контрольного зразка; приймальний контроль Товару за якістю.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, лише 26.02.2025 був затверджений контрольний зразок, що надало можливість виробнику можливість приступити до наступного процесу, а саме виготовлення товару на підставі контрольного зразку.

При цьому, відповідач зазначає, що від моменту укладення договору до здійснення поставки існують етапи, до складу яких входить не тільки технологічний процес виробництва одягу (сам по собі складний та багатоетапний), а ще вибір і придбання матеріалів та фурнітури відповідної якості, адаптація обладнання та його налагодження у відповідності до технологічного процесу та інші організаційні фактори, які потребують часу та задіяння певних ресурсів, в тому разі матеріальних (постачальник не отримує за умовами договору авансів або передплат, таким чином, весь тягар пов`язаний із придбанням, транспортуванням, зберіганням та виробничими витратами, він несе одноособово).

При цьому, як вже зазначалось, відповідач направляв позивачу повідомлення № 14/02-7 від 14.02.2025, яким повідомив позивача про неможливість здійснення постачання Товару до 28.02.2025 року у зв`язку з екстреними відключеннями електропостачання через постійні обстріли та тривалими повітряними тривогами, які унеможливлюють дотримання строків поставки. Також виробник товару повідомляв, що у зв`язку з підвищеною кількістю хворих працівників, які відсутні на роботі, через сезонні віруси затримується виробничий процес з очищення виробу від технічного сміття та крейдових ліній, комплектування його до упаковки. Також друкарня затримала (через повітряні тривоги та відсутність електроенергії) на 2 тижні картонні ярлики, які кріпляться індивідуально на кожний виріб.

Поряд із цим судом враховуються умови, в яких відповідач здійснює свою господарську та виробничу діяльність у місті Харкові в період дії воєнного стану, а саме систематичні повітряні тривоги, обстріли міста, екстрені відключення електропостачання що зумовлюють систематичні перебої в роботі підприємств, які об`єктивно могли ускладнювати організацію безперервного виробничого процесу виробника товару.

В подальшому ж відповідач, хоча і з незначним простроченням, однак в повному обсязі та без будь-яких заперечень з боку позивача, здійснив поставку товару.

В подальшому ж позивач у період з моменту прострочення до фактичного виконання зобов`язання не заявляв жодних претензій, що свідчить про відсутність істотного порушення його майнових інтересів.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем будь-яких збитків у зв`язку з несвоєчасною поставкою відповідачем Товару, так само як і доказів настання для позивача інших негативних майнових наслідків, які за своїм характером та розміром були б співмірними із заявленою до стягнення сумою пені.

Таким чином, виконуючи свої зобов`язання за договором, відповідач здійснив поставку товарів оборонного призначення. Зазначені дії були спрямовані на забезпечення критичних потреб Збройних Сил України та сприяли зміцненню обороноздатності країни в умовах воєнного стану.

Крім того, суд також враховує, що за умовами п. 3.1. Договору поставка здійснювалася на умовах післясплати, тобто позивач не сплачував жодної попередньої оплати за товар, гроші з його володіння не вибували.

Окрім того, як вже зазначалося, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В даному випадку, на погляд суду розмір нарахованої позивачем пені не відповідає допущеному відповідачем порушенню зобов`язання, оскільки із засобу розумного стимулювання виконувати основне грошове зобов`язання нарахована неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. З цього приводу суд насамперед враховує, що період прострочення поставки є незначним (11 днів) тоді як сума пені становить значний розмір - 571982,40 грн. за відсутності будь-яких доказів понесення збитків або інших негативних наслідків для позивача або отримувача товару.

Водночас наведені обставини не можуть бути підставою для повного або майже повного звільнення відповідача від встановленої Договором відповідальності за порушення строків поставки, оскільки, укладаючи Договір, відповідач як суб`єкт господарювання прийняв на себе відповідні договірні зобов`язання та відповідно має нести ризики пов`язані з їх невиконанням.

З огляду на викладені вище обставини, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України), необхідності дотримання балансу інтересів сторін, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд вважає наявними підстави для застосування положень статті 551 ЦК України та зменшення розміру нарахованої позивачем до стягнення пені на 70%, оскільки на переконання суду, саме такий розмір пені є співмірним характеру та наслідкам допущеного відповідачем порушення, не нівелює значення неустойки як міри відповідальності за порушення господарського зобов`язання та водночас забезпечить розумний баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах.

За таких обставин, за наслідками розгляду справи заявлений позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 114396,48 грн - пені. В задоволенні іншої частини позову про стягнення пені слід відмовити з зазначених вище підстав та мотивів.

При прийнятті даного рішення суд також зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник в зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, а не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, в даному випадку є підстави для покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі № 917/1006/16.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6863,79 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крючкова Володимира Євгенійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (адреса: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; код ЄДРПОУ 44725823):

114396,48 грн - пені;

6863,79 грн - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "14" вересня 2026 р.

СуддяО.І. Байбак