Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №922/1504/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1504/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДР-сервіс агро"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про визнання додаткової угоди укладеною

за участю представників:

позивача: адвокат Чуб С.В.;

відповідача: адвокат Заболотний А.М., адвокат Сидорченко В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДР - СЕРВІС АГРО» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в якій просить визнати укладеною додаткову угоду № 18 до Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № УБГ 223/035-18 від 06.04.2018 з додатками між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДР - СЕРВІС АГРО» (Ідентифікаційний код юридичної особи 44305134) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Ідентифікаційний код юридичної особи 30019775) у редакції викладеній в позовній заяві.

Позов обґрунтовано тим, що між сторонами був укладений договір про виконання сільськогосподарських робіт № УБГ 223/035-18 від 06.04.2018, відповідно до умов якого позивач як Виконавець зобов`язався виконати комплекс робіт з вирощування сільськогосподарських культур на об`єкті Замовника, а останній - прийняти та оплатити результат виконаних робіт. У 2024 році позивачем було виконано частину робіт за договором, зокрема дискування, глибоке рихлення, боронування, а у 2025 році здійснено посів соняшнику та кукурудзи. Позивач вказує, що з метою належного оформлення правовідносин та визначення порядку виконання робіт на наступні періоди він звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, яка передбачає затвердження Програми ефективності виконання робіт, однак відповідач від укладення такої угоди безпідставно ухилився. Позивач вважає, що така поведінка відповідача є недобросовісною, оскільки укладання додаткової угоди є необхідним для належного виконання договору, оскільки договір є чинним, а роботи фактично виконуються, у зв`язку з чим звернувся до суду з вимогою про визнання додаткової угоди № 18 укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 позов залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Під час залишення позовної заяви без руху до суду 07.05.2026 від відповідача надійшла заява про передачу справи за підсудністю (вх.№11042), в якій просить суд передати справу № 922/1504/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР-СЕРВІС АГРО» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання додаткової угоди укладеною на розгляд Господарському суду міста Києва.

18.05.2026 на виконання вимог ухвали суду, позивач усунув недоліки, які слугували підставою для залишення позовної заяви без руху шляхом подання заяви про усунення недоліків (вх.№11944).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2026 відкрито провадження у справі № 922/1504/26; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.06.2026 об 11:30.

05.06.2026 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 13631), в якому заперечуючи проти позову наголошує на тому, що строк дії Договору № УБГ223/035-18 від 06.04.2018 закінчився 31.12.2024, оскільки відповідно до пункту 16 Додатку 1 до Додаткової угоди №17 від 18.07.2024 сторони обумовили, що ця угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за нею. При цьому продовження строку дії Договору відповідно до його умов можливе лише за взаємною згодою сторін шляхом оформлення відповідної додаткової угоди, тоді як Додаткова угода №18 відповідачем не підписувалась. Відповідача заперечує наявність з його боку акцепту Додаткової угоди №18 шляхом вчинення конклюдентних дій, посилаючись на встановлену Договором письмову форму внесення змін та відсутність належного волевиявлення уповноваженої особи АТ «Укргазвидобування» на продовження Договору. Зазначає, що виконання позивачем сільськогосподарських робіт після завершення останнього погодженого циклу здійснювалося в односторонньому порядку та всупереч запереченням відповідача, про що останній письмово повідомляв позивача. Також відповідач посилається на судові рішення у справі №922/3725/25, якими встановлено продовження ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» у 2025 році користування земельними ділянками за відсутності правових підстав та порушення обов`язку припинити доступ до об`єкта після завершення відповідного строку. Крім того, відповідач вважає, що після припинення дії Договору відсутні правові підстави для внесення до нього змін у судовому порядку, а продовження його дії на запропонованих позивачем умовах суперечить також вимогам законодавства у сфері публічних закупівель.

10.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 14055) в якій заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що строк дії Договору УБГ223/035-18 від 06.04.2018 не закінчився 31.12.2024, оскільки його умовами передбачено дію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Водночас позивач вважає помилковим визначення відповідачем предмета спору як вимоги про внесення судом змін до договору після закінчення строку його дії, наголошуючи, що не просить суд сформувати нові умови договору замість сторін, а вимагає визнати Додаткову угоду №18 укладеною як правовий наслідок направлення пропозиції та подальшої поведінки сторін, яка, на його думку, свідчить про фактичне прийняття відповідачем запропонованої договірної моделі. На підтвердження вказаних обставин посилається на направлення та отримання відповідачем проєкту Додаткової угоди №18, фактичне виконання у 2025 році передбачених нею сільськогосподарських робіт, складання відповідачем актів погодження споживання ресурсів за Договором УБГ223/035-18 від 06.04.2018, виставлення відповідних рахунків та прийняття платежів, у тому числі платежу за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 49282725 на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням оплати за продукцію 2025 року згідно додатку № 1 до додаткової угоди № 18 до Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № УБГ 223/035-18 від 06/04/2018. Таку поведінку відповідача позивач вважає такою, що свідчить про прийняття виконання та погодження продовження договірних відносин. Крім того, заперечує доводи відповідача щодо преюдиційного значення судових рішень у справі №922/3725/25, вважаючи, що питання закінчення строку дії договору у межах цієї справи не вирішувалося, оскільки право доступу до об`єкта не ототожнюється зі строком чинності договору № УБГ223/035-18 від 06.04.2018 року.

12.06.2026 від позивача надійшли заперечення щодо заяви про передачу справи № 922/1504/26 за підсудністю (вх.№ 14377), в яких вказує, що спір підсудний Господарському суду Харківської області з огляду на положення частин 3, 5 статті 29 ГПК України. Зокрема, посилається на те, що визначене Договором місце виконання робіт знаходиться на території Харківської області, а спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з діяльністю філії БУ «Укрбургаз», яка здійснювала діяльність, пов`язану з виконанням Договору, та також розташована у Харківській області.

15.06.2026 від відповідача надійшли заперечення (вх.№ 14454) в яких не погоджується з доводами позивача та наполягає на тому, що строк дії Договору закінчився 31.12.2024, а застереження про його дію до повного виконання сторонами зобов`язань не є умовою про продовження строку Договору. Також відповідач посилається на встановлені у справі №922/3725/25 обставини щодо відсутності продовження договірних відносин за Договором УБГ223/035-18 від 06.04.2018.

Протокольною ухвалою від 17.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю (вх.№ 11042 від 07.05.2026); на підставі ст.182 та 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.07.2026 о 12:30.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Згідно ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як убачається з матеріалів справи, спір виник щодо визнання укладеною Додаткової угоди №18 до Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) №УБГ223/035-18 від 06.04.2018. При цьому п.1.3 Договору визначено конкретне місце виконання передбачених ним сільськогосподарських робіт - земельні угіддя на території Володимирівської сільської ради Красноградського району Харківської області. Отже, спір безпосередньо пов`язаний з Договором, місце виконання якого знаходиться в межах територіальної юрисдикції Господарського суду Харківської області.

Водночас матеріали справи свідчать, що правовідносини сторін за спірним Договором безпосередньо пов`язані з діяльністю філії АТ «Укргазвидобування» - Бурове управління «Укрбургаз» акціонерного товариства «Укргазвидобування», місцезнаходження якої є Харківська область. Саме зазначена філія здійснювала від імені відповідача фактичну взаємодію з позивачем у межах виконання Договору, зокрема брала участь в оформленні договірних документів, листуванні сторін. Отже, заявлений спір має безпосередній зв`язок із діяльністю цієї філії, що є самостійною підставою для застосування частини ч.3 ст. 29 ГПК України.

Протокольною ухвалою від 15.07.2026 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті та призначено дату наступного судового засідання 05.08.2026 о 14:00.

Протокольною ухвалою від 05.08.2026 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м. Харкові з високим рівнем небезпеки відкладено судове засідання з розгляду справи по суті. Призначено наступне судове засідання на 12.08.2026 о 15:00.

Протокольною ухвалою від 12.08.2026 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті та призначено дату наступного судового засідання на 26.08.2026 об 11:00.

Присутні у судовому засіданні 26.08.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні 26.08.2026 проти задоволення позову заперечували.

У судовому засіданні після судових дебатів відповідно до ст. 219 ГПК оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. Орієнтовний час проголошення рішення - 03.09.2026 об 11:00.

У судовому засіданні 03.09.2026, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому неодноразово строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.

Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі викладеного вище, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд відкладав розгляд справи на іншу дату у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги в підвищеним рівнем небезпеки 05.08.2026. Окрім того, у період з 22.07.2026 по 03.08.2026 суддя перебувала у щорічній відпустці.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Відтак, суд зазначає, що у цій справі судовий розгляд здійснено упродовж розумного строку відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Суд вчиняв процесуальні дії без невиправданих зволікань, забезпечуючи реалізацію сторонами процесуальних прав і ефективний судовий захист, у зв`язку з чим перевищення строку, визначеного статтею 195 ГПК України, за обставин цієї справи є об`єктивно зумовленим та не призвело до порушення права сторін на справедливий суд.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них суд встановив наступне.

06.04.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» (надалі-замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДР-Сервіс» (надалі -виконавець, позивач) укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № УБГ 223/035-18 (далі - договір від 06.04.2018), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується своїми силами, засобами та обладнанням, та на свій ризик виконати роботи по вирощуванню сільськогосподарських культур (продукція) на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Вид продукції на кожен річний цикл визначається сторонами в додаткових угодах - Програмах виконання робіт, спрямованих на ефективне цільове використання сільськогосподарських земель та забезпечення прибутковості виробництва на об`єкті замовника (Програма ефективності) до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

Предметом Договору є виконання/надання робіт (послуг), які сторонами погоджуються в додаткових угодах (Програмах ефективності) до цього договору. Зазначені додаткові угоди (Програми ефективності) складаються окремо на кожен річний цикл виконання сільськогосподарських робіт - від обробки земельних угідь до повної реалізації продукції. Один цикл триває з моменту початку обробки земельних угідь під посів сільськогосподарських культур, згідно з встановленою технологією сільськогосподарського товаровиробництва, до повної реалізації продукції. На кожен річний цикл складається окрема додаткова угода (Програма ефективності) до даного договору, з визначенням виду вирощуваної продукції (культури), переліку видів сільськогосподарських робіт, які планується здійснювати для вирощування даної продукції, та їх вартості. Додаткова угода (Програма ефективності) на кожен окремий річний цикл повинна бути узгоджена та підписана сторонами у будь-якому випадку до початку проведення виконавцем на об`єкті робіт за відповідним циклом (пункт 1.2 договору).

Місце виконання /надання робіт (послуг): земельні угіддя (рілля) площею 2 799 га, що є частиною земельних угідь загальною площею 3 544,4 га на території Володимирської сільської ради Краснодарського району Харківської області, якими користується замовник на праві постійного користування земельною ділянкою (об`єкт) (пункт 1.3 договору).

В момент підписання цього договору замовник надає виконавцю доступ до об`єкта для виконання робіт, передбачених цим договором. Шляхом підписання цього договору сторони підтверджують, що замовник надав, а виконавець отримав такий доступ, після чого виконавець має право починати виконання робіт за даним договором. Після повного виконання робіт за цим договором за всіма циклами робіт (5 циклів або інша кількість, у разі продовження дії цього договору на кількість пролонгованих циклів за взаємною згодою сторін) та після вирощування (збирання, реалізації) продукції, отриманої в рахунок розрахунків за цим договором за останнім циклом цього договору, у виконавця припиняється право доступу до об`єкта (пункт 1.4 договору).

За умовами пункту 2.4 договору виконавець зобов`язаний, зокрема: передати замовнику виконані роботи за актом приймання-передачі робіт в строк, передбачений додатковою угодою (Програмою ефективності) на відповідний річний цикл виконання робіт (підпункт 2.4.3); припинити доступ до об`єкту відповідно до умов даного договору після спливу строку обумовленого в пункті 1.4 договору (підпункт 2.4.4); прийняти (придбати) від замовника продукцію, в тому числі, як розрахунок за виконані роботи (підпункт 24.6).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконані (надані) відповідно до умов даного договору роботи (послуги) вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі робіт (послуг) (за формою, вказаною в додатку № 2 до договору, що є його невід`ємною частиною), після передачі виконавцем замовнику результатів робіт, передбачених додатковою угодою (Програмою ефективності) для відповідного річного циклу виконання сільськогосподарських робіт (послуг). Акт повинен бути складений та підписаний сторонами у строки, вказані в пункті 3.3 договору, але не пізніше 20 грудня року, на який припадає відповідний річний цикл виконання робіт, якщо інше не визначено додатковою угодою (Програмою ефективності).

По завершенню виконання робіт (надання послуг), виконавець направляє замовнику акт приймання-передачі робіт (послуг). Після отримання акту приймання-передачі робіт (послуг) від виконавця замовник зобов`язаний підписати відповідний акт приймання-передачі робіт (послуг) протягом 3 робочих днів з моменту отримання такого акту, або в цей же строк надіслати обґрунтовану відмову від приймання виконаних робіт (наданих послуг). Якщо виконавець протягом 3- робочих днів не надасть відповіді на відмову, відмова вважається прийнятою виконавцем. В разі не направлення такої обґрунтованої відмови у зазначений строк, роботи вважаються прийнятими без зауважень (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення зобов`язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що замовник несе відповідальність у вигляді сплати виконавцеві штрафу, зокрема, за необґрунтоване не підписання актів приймання-передачі робіт (послуг) згідно з пунктом 3.1 договору у строки, встановлені договором - замовник сплачує у подвійному розмірі вартість фактично виконаних робіт згідно з відповідною додатковою угодою (Програмою ефективності), укладеною на відповідний річний цикл, і різниці, фактично сплаченої виконавцем замовникові згідно з пунктом 4.3 договору в рамках виконання відповідного річного циклу (підпункт 5.3.4).

У пункті 5.4 договору встановлено, що виконавець несе відповідальність, зокрема за:

- не припинення доступу до об`єкта після закінчення строку, встановленого в пункті 1.4 договору, та у інших випадках, передбачених договором, додатковими угодами (Програмами ефективності), та чинним законодавством України - виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі подвійної вартості фактично виконаних робіт за поточний річний цикл та штраф у розмірі 25% вартості виконання робіт, які погоджені у додатковій угоді (Програмі ефективності) на відповідний попередній річний цикл (підпункт 5.4.1);

- кожен випадок необґрунтованого ненадання чи не підписання актів приймання-передачі робіт (послуг), актів приймання-передачі продукції, - виконавець сплачує замовнику штраф у подвійному розмірі фактично виконаних робіт згідно з відповідною додатковою угодою (Програмою ефективності), укладеною на відповідний річний цикл, і штраф у подвійному розмірі різниці, фактично сплаченої виконавцем замовникові згідно з пунктом 4.3 цього договору в рамках виконання відповідного річного циклу (підпункт 5.4.4);

- неповну або несвоєчасну оплату замовнику коштів, передбачених пунктом 4.3 договору, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 100% від суми несвоєчасно чи неповно оплачених коштів. Штраф виконавець зобов`язаний сплатити протягом семиденного строку від дня направлення письмової вимоги замовника про сплату штрафу, якщо інший строк не вказаний у вимозі (підпункт 5.4.9).

25.02.2020 укладена додаткова угода № 8 до договору від 06.04.2018, відповідно до умов якої, зокрема, пункт 8.1 договору викладено в наступній редакції: «Цей договір укладається для виконання сільськогосподарських робіт (послуг) на строк протягом 7 (семи) річних циклів сільськогосподарського товаровиробництва і набирає з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) та діє протягом 7 (семи) річних циклів, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За взаємною згодою сторін, сторони можуть продовжити строк дії цього договору, що оформляється відповідною додатковою угодою до нього».

30.08.2021 укладена додаткова угода № 11 до договору від 06.04.2018, відповідно до умов якої у зв`язку з прийняттям рішення загальними зборами ТОВ «АДР-Сервіс» відповідно до Протоколу від 08.07.2021 про утворення нової юридичної особи шляхом виділу з ТОВ «АДР-Сервіс» суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «АДР-Сервіс-Агро», сторони дійшли згоди змінити сторону у договору від 06.04.2018 на ТОВ «АДР-Сервіс-Агро» (пункт 1).

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди ТОВ «АДР-Сервіс-Агро» після укладання даної додаткової угоди, набуває статусу виконавця за усіма договірними зобов`язаннями, які виникнули та/або виникнуть у майбутньому при виконанні умов договору від 06.04.2018.

Інші умови Договору залишаються без змін і є обов`язковими до виконання сторонами (пункт 4 додаткової угоди).

18.07.2024 між сторонами була укладена додаткова угода № 17 до договору від 06.04.2018, відповідно до умов якої, зокрема, пункт 4. 3 договору викладено у наступній редакції:

«пункт 4.3. Різницю між вартістю продукції (ВП), яка визначена згідно з пунктом 4.2 договору і вартістю робіт (ВР), яка визначена згідно з пунктом 4.1 договору, що становить (ФЦхКг) виконавець зобов`язаний сплатити на поточний банківський рахунок замовника, зазначений у цьому договорі, наступними частками:

- 20% такої різниці - в строк до 01 вересня чергового поточного року (річного циклу) виконання робіт, визначеного додатковою угодою (Програмою ефективності) в розмірі не менше 3 493 421,76 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 582 236,96 грн;

- 30% такої різниці - в строк до 01 листопада чергового поточного року (річного циклу) виконання робіт, визначеного додатковою угодою (Програмою ефективності) в розмірі не менше 5 240 132,64 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 873 355,44 грн;

- 50% такої різниці - в строк до 20 грудня, але не пізніше наступного банківського дня після підписання сторонами акту приймання-передачі робіт (послуг) згідно з пунктом 3.1 договору і акту приймання-передачі продукції згідно з пунктом 4.2 договору, в розмірі не менше 8 733 554,40 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 1 455 592,40 грн.».

Затверджено Програму виконання робіт (послуг), спрямована на ефективне цільове використання сільськогосподарських земель та забезпечення прибутковості виробництва на об`єкті замовника на 2024 рік (додаток 1).

Відповідно до пункту 1 додатку 1 до додаткової угоди № 17 Програма ефективності представляє собою угоду сторін, що укладена з метою ефективного виконання виконавцем за завданням замовника робіт (послуг) на об`єкті замовника на річний цикл виконання робіт (послуг), який починається з моменту підписання угоди і закінчується повним виконанням даної угоди до 31.12.2024.

У пункті 3 додатку № 1 до додаткової угоди № 17 наведено терміни та визначення за умовами цієї угоди:

- продукція - посіви (незавершене виробництво сільськогосподарських культур), вирощені виконавцем в результаті виконання робіт відповідно до умов договору;

- види сільськогосподарської продукції для вирощування:

1. посіви пшениці на площі об`єкта - 1041,2000 га,

2. посіви сої на площі об`єкта - 992,4848 га,

3. посіви кукурудзи на площі об`єкта - 877,5000 га;

- роботи - комплекс заходів, що виконується виконавцем по договору, направлених на отримання максимально ефективного результату виконання робіт (з урахуванням витрачених на виконання робіт паливно-мастильних матеріалів, насіння, добрив, гербіцидів тощо) та які мають бути проведені згідно з переліком робіт, зазначених в тому числі в таблиці 1, таблиці 2 та таблиці 3;

- результат виконання робіт - отримання замовником продукції (незавершеного виробництва сільськогосподарської продукції посівів пшениці на площі об`єкта - 1041,2000 га, посівів сої на площі об`єкта - 992,4848 га, посівів кукурудзи на площі об`єкта - 877,5000 га, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі робіт (послуг);

- річний цикл сільськогосподарського товаровиробництва - проміжок часу, протягом якого виконавець виконує роботи, направлені для отримання результату виконання робіт з моменту початку обробки земельних угідь під посів сільськогосподарських культур, згідно зі встановленою технологією сільськогосподарського товаровиробництва, до вирощування (збирання, реалізації) продукції, що підтверджується актом приймання-передачі Робіт (послуг).

Згідно з пунктом 12 додатку 1 до додаткової угоди № 17 роботи за цією угодою виконуються в строк з моменту підписання. Виконавець зобов`язується передати роботи за актом приймання-передачі робіт (послуг) в строк до 20.12.2024.

Ця угода вступає в силу з дати її підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ній (пункт 16 додатку 1 до додаткової угоди № 17).

15.08.2024 ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» направило на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1) електронний лист такого змісту: «Направляю підписану додаткову угоду на продовження договору УБГ223/035-18… А також відповідь на Ваш лист щодо реєстрації податкових накладних» до якого долучило файли «Лист щодо зупинених ПН.pdf» та «Дотакова угода Продовження.pdf».

07.01.2025 «АДР-СЕРВІС АГРО» направило на електронну адресу відповідача повідомлення з темою «копії актів на послуги ТОВ АДР-СЕРВІС АГРО», до якого було долучено три файли: «Акт №2 кукурудза (підпис ТЗК).pdf», «Акт №3 соя (підпис ТЗК).pdf» та «Акт №4 оранка (підпис ТЗК).pdf».

За актом приймання-передачі робіт (послуг) №2 від 18.12.2024 позивачем оформлено виконання робіт з вирощування кукурудзи, а за актом приймання-передачі робіт (послуг) №3 від 19.12.2024 робіт з вирощування сої. В зазначених актах вказано, що роботи були проведені по договору № УБГ223/035-18 від 06.04.2018р. згідно з Додатковою угодою (програма ефективності) № 17, укладеною на річний цикл 2024 року.

Актом приймання-передачі робіт (послуг) №4 від 20.12.2024 позивачем оформлено виконання робіт по договору № УБГ223/035-18 від 06.04.2018р. з оранки та глибокого рихлення ґрунту.

Акти приймання-передачі робіт (послуг) №2, №3, №4 зі сторони АТ «Укргазвидобування» не підписані.

Листом №УБГ62-1 від 10.01.2025 БУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» серед іншого повідомило позивача про те, що ми не погоджуємося з актом № 4 від 20.12.2024 року, так як роботи з обробітку грунту після закінчення циклу не передбачені умовами договору, і тому вважаємо Акт приймання-передачі робіт та суму 8 724 947,06грн. не обгрунтованим. Пункт 1 Програми виконання робіт (Програми ефективності) на 2024 рік наголошує, що Програма укладена з метою ефективного виконання Виконавцем за завданням Замовника робіт на Об`єкті Замовника на річний цикл, який починається з моменту підписання Угоди і закінчується повним виконанням даної Угоди до 31 грудня 2024 року. Річний цикл відповідно Договору- проміжок часу, протягом якого Виконавець виконує роботи, направлені для отримання Результату виконання робіт з моменту початку обробки земельних угідь під посів сільськогосподарських культур, згідно зі встановленою технологією сільськогосподарського товаровиробництва, до вирощування (збирання, реалізації) Продукції, що підтверджується Актом приймання- передачі робіт(послуг)…. вважаємо підписання акту приймання-передачі робіт(послуг) №4 від 20.12.2024 року безпідставним, так як він не відповідає умовам Договору та його змісту. Пропонуємо Вам направити до нас свої повноважних представників для розгляду та вирішення спірних питань. Крім того нагадуємо, що відповідно п.1.4 Договору після виконання останнього річного циклу робіт у Виконавця припиняється право доступу до об`єкту виконання робіт.

27.02.2025 ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» на електронну адресу відповідача направило лист із темою «Програма ефективності на 2025 рік», у якому просило прийняти та підписати відповідну Програму. До електронного листа додано Програму ефективності на 2025.

До позову позивачем надано копію листа №2702/1 від 27.02.2025 з якого вбачається, що він, посилаючись на пункт 8.1 Договору та можливість продовження строку його дії за взаємною згодою сторін, просив погодити та підписати Програму ефективності на 2025 рік. При цьому позивач зазначив, що з метою підготовки до посівного сезону 2025 року ним уже здійснено агротехнічні заходи, зокрема оранку та глибоке рихлення на Об`єкті Замовника загальною площею 2 911,1848 га.

Разом із цим доказів направлення листа №2702/1 від 27.02.2025 на адресу відповідача матеріали справи не містять.

У подальшому 05.03.2025 ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» направило відповідачу електронний лист із вкладеннями, серед яких супровідний лист вих. №0403_1. pdf, ДУ 18 з додатками 1,2 pdf ., лист щодо ком. Послуг 0403_2 pdf.

У листі №0403/1 позивач просив продовжити строк дії Договору №УБГ223/035-18 від 06.04.2018 та погодити Програму ефективності на 2025 рік та Програму ефективності на 2026 рік.

Додаткова угода №18 до Договору №УБГ223/035-18, Програма ефективності на 2025 рік (Додаток 1) та Програма ефективності на 2026 рік (Додаток 2) зі сторони АТ «Укргазвидобування» не підпсані.

12.11.2025 ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» направило відповідачу для підписання Акт приймання - передачі робіт (послуг) №1 на посіви кукурудзи на площі 981,1848 га. та Акт приймання - передачі робіт (послуг) №2 на посіви соняшнику на площі 1930,00 га., що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 12.11.2025.

З наявного в матеріалах справи проєкту Додаткової угоди №18 убачається, що нею запропоновано викласти пункт 8.1 Договору у новій редакції, збільшивши строк виконання сільськогосподарських робіт із 7 до 14 річних циклів сільськогосподарського товаровиробництва, а також затвердити Програму ефективності на 2025 рік (Додаток 1) та Програму ефективності на 2026 рік (Додаток 2).

Пунктом 6 Додаткової угоди №18 передбачено, що Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та скріплення печатками (за наявності) уповноваженими представниками сторін і діє протягом строку дії Договору, а пунктом 7 - що її умови відповідно до статті 631 ЦК України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до початку виконання Програми ефективності на 2025 рік.

За твердженням позивача, на час направлення позивачу Додаткової угоди №18 до Договору УБГ 223/035-18 від 06.04.2018 сторони фактично розпочали виконання Програми ефективності на 2025 рік, а ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» здійснило підготовчі роботи до посівного сезону 2025 року, зокрема дискування, глибоке рихлення, оранку та боронування.

Крім цього, у період з лютого по червень 2025 року між АТ «Укргазвидобування» в особі БУ «Укрбургаз» та ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» складалися акти погодження споживаних ресурсів. Зазначеними актами сторонами фіксувалися обсяги спожитої ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» електричної енергії та суми витрат, що підлягали компенсації АТ «Укргазвидобування». Акти містять підписи та печатки обох сторін.

На підставі зазначених актів АТ «Укргазвидобування» в особі БУ «Укрбургаз» виставляло ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» відповідні рахунки-фактури на відшкодування комунальних послуг, а останнє здійснювало їх оплату, а саме: рахунок-фактуру №УБГ36 від 26.02.2025 на суму 115 801,52 грн за січень-лютий 2025 року оплачено згідно з платіжною інструкцією №95 від 27.02.2025 на суму 115 801,52 грн; рахунок-фактуру №УБГ79 від 31.03.2025 на суму 62 845,63 грн за березень 2025 року -оплачено згідно з платіжною інструкцією №107 від 09.04.2025 на суму 62 845,63 грн; рахунок-фактуру №УБГ91 від 30.04.2025 на суму 37 626,32 грн за квітень 2025 року - оплачено згідно з платіжною інструкцією №116 від 07.05.2025 на суму 37 626,32 грн; рахунок-фактуру №УБГ115 від 31.05.2025 на суму 24 632,99 грн за травень 2025 року - оплачено згідно з платіжною інструкцією №122 від 11.06.2025 на суму 24 632,99 грн; рахунок-фактуру №УБГ144 від 30.06.2025 на суму 12 750,72 грн за червень 2025 року - оплачено згідно з платіжною інструкцією №124 від 07.07.2025 на суму 12 750,72 грн.

Отримувачем коштів у платіжних інструкціях зазначено АТ «Укргазвидобування» в особі філії БУ «Укрбургаз».

Також позивачем за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №49282725 від 06.04.2026 було перераховано на рахунок АТ «Укргазвидобування» в особі філії БУ «Укрбургаз» грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн. У призначенні платежу платником зазначено: «Оплата за продукцію 2025 року згідно додатку №1 до додаткової угоди №18 до Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) №УБГ223/035-18 від 06/04/2018 р. у т.ч. ПДВ 20% 166666.67 грн». Згідно з відмітками банку зазначену платіжну інструкцію прийнято до виконання та виконано 06.04.2026.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 у справі № 922/3725/25 за позовом АТ «Укргазвидобування» до ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій і за зустрічним позовом ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» про стягнення штрафу з ТОВ "АДР-Сервіс Агро" стягнуто штраф, нарахований відповідно до підпункту 5.4.1 Договору за не припинення доступу до Об`єкта. Зазначене рішення залишено без змін у цій частині постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 та постановою Верховного Суду від 06.05.2026, у частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 8 733 554,40 грн та штрафів, нарахованих на підставі підпунктів 5.4.4, 5.4.9 Договору - скасовано з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

Східний апеляційний господарський суд при перегляді рішенні Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 у справі №922/3725/25 у постанові від 10.03.2026 встановив, що матеріалами справи підтверджується, що за відсутності правових підстав ТОВ "АДР-Сервіс Агро" продовжував у 2025 році користуватись земельними ділянками, право на користування якими належить АТ "Укргазвидобування".

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі №922/3725/25 у касаційному порядку, у постанові від 06.05.2026 виходив із установленої судами попередніх інстанцій обставини, що ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» після закінчення строку, передбаченого пунктом 1.4 Договору, не припинило доступ до Об`єкта Замовника, чим порушило відповідне договірне зобов`язання. З урахуванням установлених обставин Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування до ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» передбаченої пунктом 5.4.1 Договору відповідальності у вигляді штрафу.

Судові рішення у справі № 922/3725/25 ТОВ "АДР-Сервіс Агро" в частині стягнення штрафу, нарахованого відповідно до підпункту 5.4.1 Договору за не припинення доступу до Об`єкта не оскаржувало.

Позивач зазначає, що відповідач не погодив та не підписав направлену йому Додаткову угоду №18 до Договору №УБГ223/035-18 від 06.04.2018 та додані до неї Програми ефективності, водночас, на переконання позивача, фактичні господарські відносини між сторонами були продовжені, а їх подальша поведінка свідчила про виконання умов, передбачених Додатковою угодою №18 та Програмою ефективності на 2025 рік. За таких обставин позивач вважає, що відсутність належного документального оформлення фактично продовжених між сторонами договірних відносин внаслідок непідписання відповідачем Додаткової угоди №18 порушує його права та охоронювані законом інтереси, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про визнання Додаткової угоди №18 до Договору №УБГ223/035-18 від 06.04.2018 укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст.627 ЦК України)

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 252 ЦК України передбачено, зокрема, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Суд враховує, що стаття 252 ЦК України є універсальною нормою для будь-яких договірних відносин, її застосування залежить від правового режиму договору, прав і обов`язків сторін, передбачених договором.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Наведену норму слід застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

При визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Подібні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 03.04. 2024 року у справі № 910/21315/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» відзначила таке:

« 29. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання».

Судом установлено, що пункті 8.1. Договору передбачено, що він укладається для виконання сільськогосподарських Робіт (послуг) на строк протягом 5 (п`яти) річних циклів сільськогосподарського товаровиробництва і набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (за наявності) та діє протягом 5 (п`яти) річних циклів, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. За взаємною згодою Сторін, Сторони можуть продовжити строк дії цього Договору, що оформляється відповідною додатковою угодою до нього.

Пунктом 8.3. Договору Сторони передбачили, що зміни і доповнення до цього Договору можуть бути зроблені тільки у письмовій формі, з підписанням уповноважених осіб.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що він складається у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.

Зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що погоджена сторона умова до «повного виконання сторонами своїх зобов`язань» у розумінні приписів статті 530 ЦК України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи позивача про те, що передбачене Договором застереження «але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань» означає продовження строку дії Договору після закінчення визначеного сторонами строку його дії.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами послідовно погоджувалися Програми ефективності на 2018-2024 роки, а Програма ефективності на 2024 рік була оформлена Додатковою угодою №17 від 18.07.2024.

Так 18.07.2024 сторонами укладена додаткова угода №17 та Програма виконання Робіт (послуг), спрямована на ефективне цільове використання сільськогосподарських земель та забезпечення прибутковості виробництва на Об`єктах Замовника на 2024 рік (Додаток 1).

Згідно з п. 1 Додатку 1 Програма ефективності представляє собою угоду Сторін, що укладена з метою ефективного виконання Виконавцем за завданням Замовника робіт (послуг) на об`єкті Замовника на річний цикл виконання робіт (послуг), який починається з моменту підписання Угоди і закінчується повним виконанням даної Угоди до 31.12.2024.

При цьому у п.1.2 Договору сторони встановили, що Додаткова Угода (Програма ефективності) на кожен окремий річний цикл повинна бути узгоджена та підписана Сторонами у будь-якому випадку до початку проведення Виконавцем на Об`єкті Робіт за відповідним циклом.

Водночас матеріали справи не містять доказів погодження АТ «Укргазвидобування» виконання ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» робіт у межах нового річного циклу 2025 року, так само як і доказів узгодження та підписання відповідачем відповідної Програми ефективності на 2025 рік до початку виконання таких робіт, як того вимагали умови пункту 1.2 Договору.

Таким чином, після закінчення 31.12.2024 строку дії Договору УБГ 223/035-18 від 06.04.2018 у позивача у 2025 році не виникало права користування земельними ділянками, що належать АТ "Укргазвидобування".

При цьому судом установлено, що Східний апеляційний господарський суд при перегляді рішенні Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 у справі №922/3725/25 між тими самими сторонами у постанові від 10.03.2026 встановив, що матеріалами справи підтверджується, що за відсутності правових підстав ТОВ "АДР-Сервіс Агро" продовжував у 2025 році користуватись земельними ділянками, право на користування якими належить АТ "Укргазвидобування".

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі №922/3725/25 у касаційному порядку, у постанові від 06.05.2026 виходив із установленої судами попередніх інстанцій обставини, що ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» після закінчення строку, передбаченого пунктом 1.4 Договору, не припинило доступ до Об`єкта Замовника, чим порушило відповідне договірне зобов`язання. З урахуванням установлених обставин Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування до ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» передбаченої пунктом 5.4.1 Договору відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з приписами ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, для суду при розгляді інших справ за участю тих самих осіб та виключає необхідність повторного встановлення таких фактів (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).

Разом з тим преюдиційне значення надається саме обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій судом в іншій справі. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися та встановлювалися судом і знайшли відображення у мотивувальній частині відповідного судового рішення (правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17).

Отже, встановлені судовими рішеннями у справі №922/3725/25, які набрали законної сили, обставини щодо продовження ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» у 2025 році користування Об`єктом Замовника після закінчення строку дії Договору №УБГ223/035-18 від 06.04.2018 за відсутності відповідних правових підстав, а також неприпинення позивачем доступу до такого Об`єкта мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

Суд відхиляє доводи позивача на безпідставність посилання відповідача на судові рішення у справі №922/3725/25 з тих мотивів, що предметом розгляду у вказаній справі не було питання щодо строку чинності Договору №УБГ223/035-18 від 06.04.2018 та правомірності доступу позивача до Об`єкта.

Суд погоджується з тим, що предмет спору у справі №922/3725/25 дійсно не був тотожним предмету спору у цій справі, а питання щодо визнання Додаткової угоди №18 укладеною судами у справі №922/3725/25 не вирішувалося. Водночас під час розгляду зазначеної справи судами безпосередньо досліджувалися умови Договору №УБГ223/035-18, обставини закінчення строку його дії, а також наявність у ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» правових підстав для продовження доступу та користування Об`єктом у 2025 році, оскільки встановлення цих обставин було необхідним для вирішення питання про наявність порушення позивачем обов`язку щодо припинення доступу до Об`єкта.

Отже, та обставина, що визнання Додаткової угоди №18 укладеною не становило предмета спору у справі №922/3725/25, не нівелює встановлених у ній фактичних обставин щодо закінчення строку дії Договору та відсутності у позивача правових підстав для продовження доступу до Об`єкта у 2025 році.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Суд зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 у справі №922/3725/25 позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не оскаржувалося та набрало законної сили. Водночас, звертаючись із цим позовом, ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» фактично посилається на обставини, яким уже надано оцінку у справі №922/3725/25, зокрема щодо відсутності правових підстав для продовження ним у 2025 році користування Об`єктом після закінчення строку дії Договору.

За таких обставин наведення позивачем у межах цієї справи доводів, спрямованих на встановлення протилежних обставин щодо продовження договірних відносин у 2025 році, фактично зводиться до намагання домогтися повторної оцінки обставин, уже встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому-червні 2025 року сторонами складалися двосторонні акти погодження споживаних ресурсів, на підставі яких БУ «Укрбургаз» виставляло позивачу рахунки-фактури №УБГ36 від 26.02.2025, №УБГ79 від 31.03.2025, №УБГ91 від 30.04.2025, №УБГ115 від 31.05.2025 та №УБГ144 від 30.06.2025, які позивач оплатив відповідними платіжними інструкціями.

Разом із цим, суд зазначає, що вказані обставини підтверджують існування між сторонами у відповідний період фактичних відносин щодо споживання та компенсації вартості ресурсів.

Факт виставлення рахунків за фактично спожитий ресурс та прийняття відповідачем компенсації його вартості свідчить про врегулювання сторонами питання оплати відповідного споживання, однак із такої поведінки неможливо зробити висновок щодо прийняття відповідачем умов додаткової угоди № 18 до Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № УБГ 223/035-18 від 06-04-2018.

Не змінює наведеного висновку і надана позивачем платіжна інструкція №49282725 від 06.04.2026 про перерахування АТ «Укргазвидобування» 1 000 000,00 грн. в якій у призначенні платежу зазначено: «Оплата за продукцію 2025 року згідно додатку №1 до додаткової угоди №18 до Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) №УБГ223/035-18 від 06.04.2018...».

Суд наголошує, що зміст призначення платежу визначений самим платником - ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО».

Сам по собі факт перерахування позивачем коштів із самостійно визначеним ним призначенням платежу не є дією відповідача, а тому не може розглядатися як конклюдентна дія АТ «Укргазвидобування», що виражає його волю на прийняття умов додаткової угоди № 18 до Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № УБГ 223/035-18 від 06-04-2018.

Відповідно до ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

З наведених приписів ст.205, ст.642 ЦК України вбачається, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.11.2019 у справі №646/834/17, у постанові від 20.05.2020 у справі №642/3001/17, у постанові від 02.11.2021 у справі №642/8624/19

Пунктом 8.6. Договору сторони визначили, що усі додатки і доповнення до цього Договору є його невід`ємною частиною за умови підписання їх уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (за наявністю).

Додаткова угода №18 до Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № УБГ 223/035-18 від 06.04.2018 не підписана з боку відповідача.

З наявного у матеріалах справи листа БУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» №УБГ62-1 від 10.01.2025 вбачається, що відповідач не погоджувався з виконанням позивачем робіт з обробітку ґрунту після закінчення відповідного річного циклу та наголошував на припиненні права позивача на доступ до Об`єкта після виконання останнього річного циклу робіт відповідно до пункту 1.4 Договору.

Суд враховує, що строк дії Договору №УБГ223/035-18 від 06.04.2018 закінчився 31.12.2024, тоді як запропонована позивачем Додаткова угода №18 спрямована на продовження договірних відносин сторін після закінчення строку його дії та передбачає, зокрема, виконання відповідних Програм ефективності на 2025 та 2026 роки.

За змістом частини 2 статті 631 Цивільного кодексу України, договір, за загальним правилом, набирає чинності з моменту його укладення та не застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення; з цього правила існує виняток, передбачений частиною 3 тієї ж статті, за яким сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, але такий виняток може мати місце лише за згодою сторін.

При цьому, умови щодо поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.

Водночас матеріали справи не містять доказів волевиявлення відповідача на поширення умов Додаткової угоди №18 на правовідносини сторін, які виникли після 31.12.2024.

Відтак визнання судом Додаткової угоди №18 укладеною у запропонованій позивачем редакції фактично призвело б до поширення її умов на правовідносини сторін за минулий період та виникнення у відповідача відповідних договірних прав і обов`язків за відсутності належного волевиявлення останнього.

Також суд звертає увагу, що на підтвердження направлення відповідачу на погодження Додаткової угоди №18 позивач посилається на електронне листування сторін.

Так, з наданої позивачем роздруківки електронного листування вбачається, що 15.08.2024 на електрону адресу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надіслано PDF-файл «Лист щодо зупинки ПН», PDF-файл «Додаткова угода зміни». У роздруківці міститься текст: «направляю підписану додаткову угоду на продовження договору УБГ 223-035-18 від 18.04.18 . А також відповідь на Ваш лист щодо реєстрації податкових накладних».

У подальшому, 27.02.2025 на електрону адресу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надісланий PDF-файл «Програма ефективності на 2025 рік» з текстом прошу прийняти та підписати Програму ефективності на 2025 рік.

Крім того, 05.03.2025 з електронної адреси ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО» adr.servis.agro@gmail.com на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, визначену сторонами у пункті 13 Програми ефективності на 2024 рік (Додаток №1 до Додаткової угоди №17 від 18.07.2024), було направлено електронний лист із вкладенням «Супровідний лист 0403_1 ДУ18 з додатками 1, 2.pdf», що за твердженням позивача містило лист №0403/1 від 04.03.2025, Додаткову угоду №18 та додатки до неї.

У постанові від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18 Касаційний господарський суд вказав, що надана позивачем роздруківка електронної переписки з відповідачем (паперова копія знімка екрана монітора комп`ютера) не є належним доказом відправлення позивачем та отримання відповідачем письмової заявки про надання послуг за договором. З копії знімка екрана монітора комп`ютера не вбачається, лист якого саме змісту було відправлено на електронну адресу. Роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, оскільки не містить електронного підпису.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №922/1246/21 зазначив, що намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проекту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом (п.4.40). Отже, електронний лист спеціаліста відділу бізнес адміністрування Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» Олени Слісаренко від 11.08.2020 на електронну скриньку відповідача, в якому містився не підписаний проект Договору поставки №60425450, датований 10.08.2020, не можна вважати пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні статті 641 ЦК України (п..4.41). При цьому в самому тексті договору (п. 11.2.), що був запропонований до укладення відповідачу, передбачався особливий порядок набрання ним чинності (п.4.42).

Суд зазначає, що надана позивачем роздруківка (скриншот) електронного листування не містить електронного підпису особи, яка здійснила відповідне відправлення від імені ТОВ «АДР-СЕРВІС АГРО», та не дає можливості ідентифікувати таку особу як уповноваженого представника позивача та встановити зміст додатків

За таких обставин зазначена роздруківка електронного листування не може бути визнана судом належним та достатнім доказом направлення Додаткової угоди №18 відповідачу уповноваженою особою позивача та, відповідно, доказом вчинення позивачем належної пропозиції щодо її укладення в редакції, вказаній позивачем.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, умови укладеного між сторонами Договору та надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності правових та фактичних підстав для визнання Додаткової угоди №18 укладеною у запропонованій ним редакції, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 129, 161, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "14" вересня 2026 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук