Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №922/2316/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2316/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, б. 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, б. 10)

про стягнення 97000,00 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди за невиконання умов замовлень на перевезення вантажів № б/н від 16.08.2024, № б/н від 30.08.2024, № б/н від 06.09.2024, № б/н від 13.09.2026, № б/н від 20.09.2026, № б/н від 14.11.2024 року на загальну суму 97000,00 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за замовленнями на перевезення вантажів № б/н від 16.08.2024, № б/н від 30.08.2024, № б/н від 06.09.2024, № б/н від 13.09.2026, № б/н від 20.09.2026, № б/н від 14.11.2024 року в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати поставленого вантажу.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

27.07.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19388), в якому відповідачем зазначено про те, що позовні вимоги в частині основної суми грошового зобов`язання у розмірі 97000,00 грн, що виникло з договорів перевезення вантажу, оформлених Замовленнями на перевезення вантажів, відповідач не визнає юридичної кваліфікації, наданої позивачем спірним правовідносинам ("матеріальна шкода"), та не визнає обґрунтованості посилань позивача на нормативні акти, які на дату звернення до суду втратили чинність або взагалі не регулюють спірні відносини, відповідач заявляє клопотання про розстрочення виконання рішення на два місяці, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання рішенням законної сили, у порядку статті 331 ГПК України;

Відзив на позовну заяву (вх. №18226 від 27.07.2026) досліджено та приєднано до матеріалів справи.

07.08.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №29388, яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 13.07.2026 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 13.07.2026 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Відповідачем ("Замовник") та Позивачем ("Виконавець") протягом серпня - листопада 2024 року було укладено шість разових договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом, оформлених документами під назвою "Замовлення на перевезення вантажів № б/н". Кожне таке Замовлення містить усі істотні умови договору перевезення вантажу: найменування сторін, маршрут, характеристику вантажу, дату і місце завантаження та розвантаження, ідентифікаційні дані транспортного засобу і водія, вартість перевезення, підписи та відбитки печаток обох сторін.

Так, 16 серпня 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ СЕРВІС» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (Відповідач) було укладено Замовлення на перевезення вантажів № б/н. Вартість перевезення за умовами Замовлення становила 32 000 (тридцять дві тисячі гривень) 00 коп. з ПДВ.

30 серпня 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» було укладено Замовлення на перевезення вантажів № б/н. Вартість перевезення за умовами Замовлення становила 33000 (тридцять три тисячі гривень) 00 коп. з ПДВ.

06 вересня 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» було укладено Замовлення на перевезення вантажів № б/н. Вартість перевезення за умовами Замовлення становила 34000 (тридцять чотири тисячі гривень) 00 коп. з ПДВ.

13 вересня 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» було укладено Замовлення на перевезення вантажів № б/н. Вартість перевезення за умовами Замовлення становила 20000 (двадцять тисяч гривень) 00 коп. з ПДВ.

20 вересня 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» було укладено Замовлення на перевезення вантажів № б/н. Вартість перевезення за умовами Замовлення становила 35 000 (тридцять п`ять тисяч гривень) 00 коп. з ПДВ.

14 листопада 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» було укладено Замовлення на перевезення вантажів № б/н. Вартість перевезення за умовами Замовлення становила 10000 (десять тисяч гривень) 00 коп. з ПДВ. За умовами Замовлень, перевезення здійснювались за маршрутом з міста Первомайській Харківська обл.

Виконання перевезень підтверджується товарно-транспортними накладними форми № 1-ТН, оформленими відповідно до Додатка 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, а прийняття наданих послуг - актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками, а саме: № АП000000676 від 21.08.2024 року, № АП000000713 від 04.09.2024 року, № АП000000726 від 10.09.2024 року, № АП000000747 від 17.09.2024 року, № АП000000765 від 25.09.2024 року, № АП000000957 від 15.11.2024 року на загальну суму 164 000,00 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов`язань за замовленнями на перевезення вантажів № б/н від 16.08.2024, № б/н від 30.08.2024, № б/н від 06.09.2024, № б/н від 13.09.2026, № б/н від 20.09.2026, № б/н від 14.11.2024 року в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати поставленого вантажу, у зв`язку із чим, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди за невиконання умов замовлень на перевезення вантажів № б/н від 16.08.2024, № б/н від 30.08.2024, № б/н від 06.09.2024, № б/н від 13.09.2026, № б/н від 20.09.2026, № б/н від 14.11.2024 року на загальну суму 97000,00 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, що виходить з фактів, встановлених під час розгляду справи, та застосування, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, заявлено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Згідно з приписами статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

За умовами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за договорами, оформленими Замовленнями на перевезення вантажів № б/н від 16.08.2024, 30.08.2024, 06.09.2024, 13.09.2024, 20.09.2024 та 14.11.2024 становить 97000,00 грн.

Доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять

Як вже зазналось, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав заборгованість за цим позовом перед Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" в розмірі 97000,00 грн.

Як передбачено положеннями частин 1, 4 статті 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам статті 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відтак суд дійшов висновку про прийняття визнання відповідачем позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача 97000,00 грн. заборгованості за договорами, оформленими Замовленнями на перевезення вантажів № б/н від 16.08.2024, 30.08.2024, 06.09.2024, 13.09.2024, 20.09.2024, 14.11.2024.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

На обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, зокрема про те, що 31.12.2025 внаслідок ворожого удару БПЛА по підприємству відповідача було знищено та пошкоджено виробничі і складські потужності, обладнання, елеваторний комплекс та сільськогосподарську продукцію. Прямим наслідком вказаної події стало майже зупинення господарської діяльності, падіння виручки (з приблизно 63 млн грн до 30 млн. грн. рік до року), чистий збиток за I квартал 2026 року у приблизному розмірі 26,5 млн грн та фактичне вичерпання оборотних коштів (залишок у приблизно 207 тис. грн). Тимчасовий касовий розрив діючого критично важливого підприємства, спричинений конкретною надзвичайною подією, не тотожний неплатоспроможності: підприємство продовжує господарську діяльність, і джерелом виконання запропонованого графіка є не залишок коштів на рахунках на конкретну дату, а поточні надходження від господарської діяльності (виручка за І квартал 2026 року — 30 384 тис. грн), що робить щомісячні платежі у розмірі 48500,00 грн реально виконуваними попри критично обмежений касовий залишок. Відповідачем також вказано, що останній не ухиляється від виконання зобов`язання, оскільки ним частково погашено заборгованість у сумі 67 000,00 грн, також посилається на визнання боргу в повному обсязі та не оспорює жодної його складової.

Відповідно до ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. А відповідно до ч. 5 вказаної статті розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням обставин справи. Обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Суд визнає обставини, зазначені відповідачем на обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення об`єктивними підставами для надання розстрочення у два місяці; доказів ухилення відповідача від виконання договірного зобов`язання, наявності наміру не виконувати його чи недобросовісної поведінки із контрагентом у суду немає. Суд також враховує добросовісну поведінку відповідача під час розгляду справи. Обґрунтованих заперечень стосовно зазначених відповідачем обставин і підстав розстрочення заборгованості на два місяці позивач не подав.

Підсумовуючи встановлені обставини справи, підстави позову та доводи відповідача, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з розстроченням платежів на два місяці.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Відтак, 50 % судового збору покладається на відповідача в розмірі 1664,00 грн.

Для повернення з державного бюджету решти 50% судового збору позивачу слід звернутися до суду із відповідною заявою про повернення судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 119, 129, 219-221, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, б. 10; код ЄДРПОУ 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, б. 10; код ЄДРПОУ 34954579) - 97000,00 грн. заборгованості за договорами, оформленими Замовленнями на перевезення вантажів № б/н від 16.08.2024, 30.08.2024, 06.09.2024, 13.09.2024, 20.09.2024, 14.11.2024 та 1664,00 грн. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Розстрочити виконання рішення про стягнення 97000,00 грн. заборгованості на два місяці у такому порядку:

- жовтень 2026 року 48500,00 грн.

- листопад 2026 року 48500,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" вересня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв