Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №922/2023/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2023/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "ПРИЗМА", м. Харків,

про стягнення 2 222 467,25 грн., -

за участю представників учасників справи:

позивача - Мицько Н.М.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області 05.06.2026 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "ПРИЗМА" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 2222467,25 грн на підставі Угоди про розрахунки №37-143-SD-26-02863 від 13.02.2026, яка була укладена між сторонами. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладену між сторонами Угоду про розрахунки №37-143-SD-26-02863 від 13.02.2026 (надалі – Угода про розрахунки), за умовами якої сторони погодили, що у Боржника існує перед Кредитором заборгованість в сумі 2 222 467,25 грн, яку Боржник зобов`язується перед Кредитором погасити в строк до 28.03.2026, проте станом на день звернення з даним позовом до суду Боржник свого зобов`язання не виконав, грошові кошти в сумі 2 222 467,25 грн на користь кредитора не сплатив.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання; сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

06 липня 2026 року, в межах строку встановленого судом, представником ТОВ "Інноваційна компанія "ПРИЗМА" – адвокатом Каляєвим В.В. подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №16708), в якій останній повідомляє суд, що з зазначеними позовними вимогами відповідач не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. По-перше, відповідачем не виконано роботи до 30.12.2025, чим порушено умови договору підряду від 08.09.2025 №20-143-01-25-02758. Проте відповідач вважає, що таке прострочення виконання робіт відбулось не з вини Підрядника (Відповідача), а з вини Замовника (Позивача). Підрядником були направлені відповідні листи Замовнику про продовження строку виконання робіт та пропозиція укласти відповідну додаткову угоду, проте такі листи залишились без відповіді. По-друге, відповідач зазначає, що останній, перебуваючи під впливом тяжких обставин, був вимушений підписати угоду про розрахунки. Відтак, просить суд відмовити в задоволені позову та зазначає про орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в розмірі 50 000,00 грн.

13 липня 2026 року, в межах строку встановленого судом, представником Позивача – Мицько Н.М. подано до суду відповідь на відзив (вх. №17078), в якому останній зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості у зв`язку з порушенням умов Угоди про розрахунки. Відповідач, стверджуючи у відзиві на позов про систематичне невиконання позивачем умов договору (підряду) та заявляючи про прострочку кредитора намагається вступити в дискусію, щодо обґрунтованості грошового зобов`язання в розмірі 2 222 457,25 грн, що не відноситься до даного предмету спору. Разом з тим згідно п.1 Угоди про розрахунки сторони окремо зазначили, що підтверджують про існування у Боржника (ТОВ «ІК «Призма») заборгованості в розмірі 2 222 467,25 грн. Позивач зазначає, що з комплексного аналізу п.1 та п.2 Угоди про розрахунки не вбачається незгоди відповідача з грошовим зобов`язанням, яке він взяв на себе виконати в строк до 28.03.2025, а також відповідачем не доведено, що умови Угоди про розрахунки становлять вкрай невигідний (кабальний) характер для нього, та що укладення такої угоди мало місце в зв`язку з тяжкими обставинами. Сам по собі факт укладання угоди на умовах, які відповідач суб`єктивно вважає невигідними, не є підставою для визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України. Сам лише факт складної економічної ситуації на підприємстві не є «тяжкою обставиною» у розумінні цивільного законодавства, оскільки такі обставини є передбачуваними ризиками господарської діяльності. Крім того, позивач заперечує проти заявлених відповідачем орієнтовних судових витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. Відтак, просить суд позовні вимоги АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "ВП "АТОМЕНЕРГОМАШ" задовольнити в повному обсязі.

В призначене 07.09.2026 судове засідання з`явився представник позивача, який позов підтримав з підстав та мотивів, наведених у ньому, і просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 07.09.2026 не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (ухвали суду) до електронного кабінету відповідача в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, заяв та клопотань по суті справи, окрім відзиву на позовну заяву, від останнього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Після судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що рішення буде проголошено в цьому судовому засіданні. Після перерви суд проголосив скорочене судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

13.02.2026 між АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «ВП «АТОМЕНЕРГОМАШ» (далі – Кредитор, Позивач) та ТОВ «Інноваційна компанія ПРИЗМА» (далі – Боржник, Відповідач) було укладено угоду про розрахунки №37-143-SD-26-02863 (далі –Угода про розрахунки).

Відповідно до п. 1 Угоди про розрахунки сторони погодили, що у Боржника згідно претензії Кредитора від 06.02.2026 №914/06 існує перед Кредитором заборгованість в сумі 2 222 467,25 грн, яка складається з пені в сумі 781 979,22 грн, нарахованої за період з 31.12.2025 по 06.02.2026 (включно) та 7% штрафу в сумі 1 440 488,03 грн.

Згідно п. 2 Угоди про розрахунки сторони вирішили, що Боржник зобов`язується перед Кредитором погасити заборгованість вказану в п. 1 Угоди про розрахунки в сумі 2 222 467,25 грн в строк до 28.03.2026.

У пункті 3 Угоди про розрахунки зазначено, що сторони роблять застереження, про те, що зміна строків виконання зобов`язання за договором підряду від 08.09.2025 №20-143-01-25-02758 не звільняє Боржника від виконання зобов`язання за цією Угодою.

Пунктом 4 Угоди про розрахунки сторони визначили, що дана Угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання Боржником свого зобов`язання за цією Угодою.

Крім того, Позивачем було направлено Претензію №3475/06 від 19.05.2026 Відповідачу, якому Кредитор зазначає, що Боржник свого зобов`язання в частині сплати на користь Кредитора грошових коштів в сумі 2 222 467,25 грн не виконав, у зв`язку з чим, вимагає сплатити на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Атоменергомаш» заборгованість в сумі 2 222 467,25 грн за відповідними реквізитами.

Проте, як стверджує Позивач, станом на день звернення з даним позовом до суду, Боржник (Відповідач) свого зобов`язання не виконав, грошові кошти в сумі 2 222 467,25 грн на користь Кредитора не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено судом, між АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «ВП «АТОМЕНЕРГОМАШ» та ТОВ «Інноваційна компанія ПРИЗМА» було укладено угоду про розрахунки №37-143-SD-26-02863 від 13.02.2026, за якою Відповідач зобов`язався перед Кредитором погасити заборгованість вказану в п. 1 Угоди про розрахунки в сумі 2 222 467,25 грн в строк до 28.03.2026.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що Боржник (Відповідач) у визначений Угодою про розрахунки строк свого зобов`язання не виконав, грошові кошти в сумі 2 222 467,25 грн на користь Кредитора (Позивача) не сплатив, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Стосовно заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

По-перше, предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).

Як встановлено вище судом, предметом позову є стягнення заборгованості у зв`язку з порушенням умов Угоди про розрахунки №37-143-SD-26-02863 від 13.02.2026.

Водночас, відповідач зазначає, що в позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню та штраф у розмірі 2 222 467,25 грн за порушення умов договору підряду №20-143-01-25-02758 від 08.09.2025 та єдиною підставою для подання позову Позивачем було зазначено те, що Відповідач не виконав роботи до 30.12.2026, чим порушив умову договору від 08.09.2025 №20-143-01-25-02758.

Суд не погоджується із відповідачем та зазначає, що обставини виникнення заборгованості в сумі 2 222 467,25 грн, яка складається з пені в сумі 781 979,22 грн, нарахованої за період з 31.12.2025 по 06.02.2026 (включно) та 7% штрафу в сумі 1 440 488,03 грн, що зазначена в Угоді про розрахунки від 13.02.2026 № 37-143-SD-26-02863, не входить в предмет доказування по даній справі.

Суд зазначає, що за умовами Угоди про розрахунки відповідач визнав безумовно факт заборгованості в сумі 2 222 467,25 грн перед позивачем та зобов`язався її сплатити у строк до 28.03.2026.

Тобто підстави виникнення заборгованості за договором підряду №20-143-01-25-02758 від 08.09.2025 через порушення його умов шляхом прострочення виконання робіт підрядником чи систематичне невиконання замовником умов такого договору не досліджуються в межах даної справи.

Таким чином заперечення відповідача проти позовних вимог судом не приймаються до уваги.

По-друге, стосовно твердження відповідача, згідно якого останній, перебуваючи під впливом тяжких обставин, був вимушений підписати угоду про розрахунки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

В контексті викладеного для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах необхідно довести наявність у сукупності п`яти елементів: 1) наявність тяжкої обставини, що є оціночною категорією та визначається судом індивідуально з урахуванням обставин конкретної справи; 2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку, оскільки зацікавлена сторона має довести, що договір був вчинений саме для усунення або зменшення тяжких обставин чи їх наслідків; 3) вкрай невигідні умови правочину для сторони, що його оскаржує; 4) добровільність вчинення правочину (без обману, помилки чи фізичного насильства); 5) усвідомлення особою своїх дій та вимушеність їх вчинення виключно через тяжкі для неї обставини.

Отже, відповідно до вказаних норм чинного законодавства, для застосування наслідків вчинення правочину під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, стороні такого правочину необхідно звернутися до суду з позовом про визнання його недійсним, проте, як свідчать матеріали справи, відповідач із зустрічним позовом в межах даної справи не звертався, доказів звернення з окремим позовом суду не надав, у зв`язку із чим посилання відповідача на вказані обставини не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за укладеною Угодою про розрахунки.

Суд наголошує, що предметом даної справи є стягнення заборгованості за Угодою про розрахунки №37-143-SD-26-02863 від 13.02.2026. Відповідач не звертався до суду в межах даної справи з зустрічним позовом чи окремим позовом про визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах. Таким чином, посилання відповідача на укладення Угоди про розрахунки під впливом тяжких обставин в запереченнях проти позовних вимог не спростовують його обов`язку сплатити заборгованість за даною угодою, в зв`язку із чим суд відхиляє доводи відповідача.

Крім того, відповідачем не доведено, що умови Угоди про розрахунки становлять вкрай невигідний (кабальний) характер для нього, та що укладення такої угоди мало місце в зв`язку з тяжкими обставинами. Сам по собі факт укладання угоди на умовах, які відповідач суб`єктивно вважає невигідними, не є підставою для визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №21/89б/2011(913/630/20).

Відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2024 у справі № 910/17359/23, сам лише факт складної економічної ситуації на підприємстві не є «тяжкою обставиною» у розумінні цивільного законодавства, оскільки такі обставини є передбачуваними ризиками господарської діяльності.

Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статтях 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, факт укладання Угоди про розрахунки, порушення вдповідачем умов Угоди про розрахунки в частині зобов`язання перед Кредитором погасити заборгованість вказану в п. 1 Угоди в сумі 2 222 467,25 грн в строк до 28.03.2026, відсутність доказів сплати такої заборгованості, з огляду на те, що предметом позову не є заборгованість, що виникла на підставі договору підряду, в межах даної справи питання доведеності укладання Угоди про розрахунки під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах судом не вирішується, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у справі підтверджуються матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги у справі підлягають задоволенню, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 669,61 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "ПРИЗМА" (61166, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 36, офіс 503 А; код ЄДРПОУ 40543287) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) борг в сумі 2 222 467,25 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26 669,61 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661).

ВІДПОВІДАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "ПРИЗМА" (61166, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 36, офіс 503 А; код ЄДРПОУ 40543287).

Повне рішення складено "14" вересня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова