Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №917/1318/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 Справа № 917/1318/26

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Оя Дениса Руутовича (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 74656,19 грн боргу за договором купівлі-продажу від 17.11.2025 №923

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

Суть справи. Розглядається позовна заява про стягнення з Фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Оя Дениса Руутовича 74656,19 грн, з яких: 69 615,00 грн пені; 1 144,36 грн 3% річних; 3 896,83 грн інфляційних нарахувань, які нараховані на заборгованість за договором купівлі-продажу від 17.11.2025 №923, стягнуту за рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.04.2026 у справі № 917/12/26.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що:

- рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.04.2026 у справі № 917/12/26 було задоволено позовні вимоги: стягнуто з фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича на користь фізичної особи-підприємця Оя Дениса Руутовича 76 500,00 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 17.11.2025 №923 та 2 662,40 грн судового збору;

- вказане рішення набрало законної сили 12.05.2026;

- відповідач відмовився виконати судове рішення добровільно. Стягнення коштів відбувалось у виконавчому провадженні;

- 28.05.2026 на рахунок позивача фактично надійшли кошти у розмірі 79 162,40 грн, що складаються з 76 500,00 грн основної суми боргу та 2 662,40 грн судового збору. 28.05.2026 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі;

- позивач вважає, що оскільки відповідач добровільно не здійснив оплати на виконання судового рішення у справі № 917/12/26, є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, наявні підстави для стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 процентів річних від простроченої суми за період фактичного невиконання судового рішення.

Процесуальні дії суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.

Згідно з ухвалою від 06.07.2026 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

07.07.2026 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків (вх. №9305).

Згідно з ухвалою від 13.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1318/26, вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Як встановлено судом, позивач має зареєстрований електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, відповідно ухвала суду про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронного кабінету позивача, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученого до матеріалів справи.

Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету, тому ухвала про відкриття провадження у справі від 13.07.2026 направлялась йому засобами поштового зв`язку на юридичну адресу, згідно з даними ЄДРПОУ. Вказана ухвала була повернута органом зв`язку неотримана адресатом з відміткою, зробленою 20.07.2026: «Одержувач відсутній за вказаною адресою», в зв`язку з чим, 06.08.2026 офіційному сайті Господарського суду Полтавської області було розміщене відповідне оголошення про розгляд даної справи.

Судом враховується, що пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою і судовий акт повернуто у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, суд вважає, що ухвалу про прийняття справи до розгляду відповідач отримав 20.07.2026 (день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата), а відзив на позовну заяву відповідач мав подати не пізніше 04.08.2026.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав. Строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки необхідних для вирішення спору доказів у справі достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.

Господарським судом Полтавської області була розглянута справа № 917/12/26 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Оя Дениса Руутовича, до відповідача Фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича, про стягнення 76 500,00 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 17.11.2025 №923.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.04.2025 у справі № 917/12/26 було задоволено позов, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Оя Дениса Руутовича 76 500,00 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 17.11.2025 №923 та 2 662,40 грн судового збору.

Згідно частини 5 статті 75 ГПК України обставини встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.04.2025 у справі № 917/12/26, встановлено, зокрема, наступне:

- 17.11.2025 р. між фізичною особою-підприємцем Галкіним Євгеном Сергійовичем (далі - відповідач, продавець, постачальник) та Оя Денисом Рутовичем (далі - позивач, покупець, замовник) було укладено договір №923 купівлі-продажу;

- відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити вартість товару на умовах, передбачених цим договором. найменування продукції - станція EcoFlow Deita Pro 3 (ємність 4,1 кВт), сума без ПДВ (грн ) - 76 500,00;

- розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, в розмірі 100% передоплати (п. 2.1 договору);

- у випадку порушення продавцем строків постачання товару понад п`ятнадцять календарних днів, покупець має право відмовитись від прийняття такого товару та розірвати в односторонньому порядку договір. У цьому випадку продавець повертає покупцю сплачені ним кошти в повному обсязі протягом 3-ох днів з моменту отримання вимоги (абз. 2 п. 2.6 договору);

- постачання товару за даним договором здійснюється продавцем протягом 7 робочих днів з моменту попередньої оплати товару (п. 3.1 договору);

- договір набирає силу з моменту підписання і дійсний до 17.11.2026 року, а у разі невиконання сторонами умов договору - до повного виконання сторонами договірних зобов`язань (п. 5.2 договору);

- відповідач відповідно до умов договору виставив позивачу рахунок №691 від 17.11.2025 року на суму 76 500,00 грн (станція EcoFlow Deita Pro 3 (ємність 4,1 кВт);

- на виконання умов спірного договору позивачем здійснено попередню оплату 100 % вартості товару у сумі 76 500,00 грн, що підтверджується банківською квитанцією 2148-4754-2191-0340 від 18.11.2025 року (призначення платежу: оплата за рахунком 691);

- відповідач не здійснив поставку товару відповідно до умов спірного договору, передоплату за вказаний товар у сумі 76 500,00 грн позивачу не повернув;

- 04.12.2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1, відповідно до якої покупець вимагав надати підтвердження фактичної готовності товару до відвантаження та точну дату доставки. У разі відсутності можливості поставити товар у найближчий строк - повідомити про це офіційно;

- позивачем було реалізовано право на одностороннє розірвання договору відповідно до п. 2.6 договору, про що відповідача було повідомлено шляхом направлення претензії №2 від 12.12.2025 року;

- так як позивач перерахував відповідачу попередню оплату (76 500,00грн) 18.11.2025 року, то станом на дату звернення ФО-П Оя Д. Р. до суду з даним позовом відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару, оскільки останній день поставки товару припадає на 25.11.2025 року.

Отже, зазначені вище фактичні обставини були встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.04.2025 у справі № 917/12/26, яке набрало законної сили 12.05.2026, та не потребують доказуванню згідно з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Фізична особа-підприємець Галкін Євген Сергійович відмовився самостійно виконувати рішення суду, тому Фізична особа-підприємець Оя Денис Руутович звернувся до Приватного виконавця.

28.05.2026 на рахунок позивача фактично надійшли кошти у розмірі 79 162,40 грн, що складаються з 76 500,00 грн основної суми боргу та 2 662,40 грн судового збору.

28.05.2026 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Позивач вважає, що оскільки через невиконання відповідачем обов`язку щодо погашення наявної перед позивачем заборгованості у розмірі 76 500,00 грн попередньої оплати, він має право на отримання від відповідача пені у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення за період з 28.11.2025 по 28.05.2026 року в розмірі 69615,00 грн, а також передбаченої законом 3% річних в розмірі 1 144,36 грн та інфляційних втрат в розмірі 3 896,83 за аналогічний період.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

В межах справи № 917/12/26 суд встановив факт порушення відповідачем як продавцем за Договором купівлі-продажу №923 від 17.11.2025 в частині передачі обумовленого товару, попередньо оплаченого покупцем, що призвело до звернення до суду із позовом, який був задоволений рішенням від 20.04.2026.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.04.2026 у справі № 917/12/26 стягнуто з фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича на користь фізичної особи-підприємця Оя Дениса Руутовича 76 500,00 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 17.11.2025 №923.

Отже, суд погоджується з посиланням позивача що зазначена сума заборгованості є доведеною та не потребує доказування.

В подальшому, заборгованість за рішенням суду від 20.04.2025 у справі № 917/12/26, відповідачем була погашена в повному розмірі, а саме - 28.05.2026 на банківський рахунок Оя Дениса Руутовича було перераховано повну суму заборгованості у розмірі 79 162,40 грн, що складається з 76 500,00 грн основної суми боргу та 2 662,40 грн судового збору.

В зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивачем у позовній заяві у справі № 917/1318/26 заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з грудня 2025 по квітень 2026 в розмірі 3896,83 грн, нарахованих на 76500,00 грн заборгованості; 3% річних у розмірі 1144,36 грн за загальний період з 28.11.2025 по 28.05.2026, нарахованих на 76500,00 грн заборгованості; 69615,00 грн пені у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за загальний період прострочення з 28.11.2025 по 28.05.2026, нарахованої на 76500,00 грн заборгованості.

При прийнятті рішення суд враховує, що частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Порушення відповідачем умов договору, є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів.

Суд приймає до уваги, що рішенням суду від 20.04.2026 у справі № 917/12/26 пеня, річні та інфляційні не стягувались.

Щодо початку прострочення зобов`язання відповідачем суд враховує таке. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.04.2026 у справі № 917/12/26 було встановлено, що останній день поставки товару припадає на 25.11.2025 року. ФОП Галкін Є. С. не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, а передоплату за вказаний товар у сумі 76 500,00 позивачу не повернув.

Таким чином, скільки останнім днем виконання зобов`язання з передачі відповідачем товару було 25.11.2025 року, то з 26.11.2025 відповідач вважається таким, що прострочив зобов`язання.

Позивач вважає рахує прострочення відповідача з 28.11.2025. Суд зазначає, що здійснення позивачем нарахування пені та річних не за весь період прострочення, а лише за його певну частину є правом позивача та не суперечить вимогам закону.

Отже, початок відліку строку нарахування 3% річних та пені позивачем встановлено правильно.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено дату кінця періоду прострочення відповідача - 28.05.2026 року, оскільки від приватного виконавця на банківський рахунок позивача було перераховано повну суму заборгованості у розмірі 79 162,40 грн саме 28.05.2026, що підтверджується інформацією Монобанку про рух коштів по картці від 29.05.2026.

З приводу цього, варто зазначити, що договором та законом не передбачено право позивача на нарахування відповідачу 3% річних за кілька годин прострочення платежу, тобто, - менше однієї доби (календарного дня).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних.

Аналогічна правова позиція була викладена в Постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

З огляду на вказані обставини, судом було здійснено власний розрахунок 3% річних з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства та встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних у розмірі 1 138,07 грн за загальний період з 28.11.2025 по 27.05.2026 (181 день прострочення) на 76 500,00 грн заборгованості.

Судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена в п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 917/631/19, згідно з якою правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3896,83 грн за період з грудня 2025 по квітень 2026 року на 76500,00 грн заборгованості в розмірі, суд дійшов висновку, що період їх нарахування є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому інфляційні підлягають задоволенню в межах заявленої суми.

Щодо вимог про стягнення пені, то судом враховується, що пунктом 2.6 договору №923 від 17.11.2025 сторони погодили, що за кожен день порушення зобов`язань щодо терміну поставки товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Початок прострочення відповідача суд встановив з 26.11.2025, тому початок нарахування пені на розсуд позивача з 28.11.2025 суд визнає правомірним. Стосовно визначення позивачем кінцевої дати для нарахування пені по 28.05.2026 суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

В претензії, адресованій відповідачу, від 12.12.2025 року вих. №2 позивач заявив про односторонню відмову від Договору відповідно до п. 2.6. Договору. Вказана претензія була направлена позивачем відповідачу 29.01.2026 року. Надіслання вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення до цінного листа «Укрпошти» від 29.01.2026, поштовою накладною «Укрпошти» № 0203400126150, фіскальним чеком «Укрпошти» який свідчить про оплату позивачем послуг поштового зв`язку (а.с. 11-12).

На офіційному сайті ПАТ «УКРПОШТА» в розділі відстеження місцезнаходження та стану поштових відправлень зазначено, що інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється та зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації.

Документальні відомості щодо дати отримання направленої позивачем претензії № 2 від 12.12.2025 року сторонами не надані, на офіційному сайті ПАТ «УКРПОШТА» відсутні в силу спливу шестимісячного строку на їх зберігання, тому суд свої висновки щодо дати отримання претензії робить виходячи з Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ від 22.12.2025 № 1833.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу II Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, нормативні строки пересилання внутрішніх поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку, операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) — Д + 3 (Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, поштоматі або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;2, 3, 4, 5 — кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Враховуючи те, що претензія здана до відділення поштового зв`язку 29.01.2026 року, суд вважає датою її отримання відповідачем 02.02.2026 року, тобто з 02.02.2026 року договір вважається припиненим.

Суд зазначає, що після припинення договору внаслідок односторонньої відмови від договору, підстави для нарахування пені за прострочення поставки товару відсутні, оскільки відповідне зобов`язання припинено.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 83, 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 911/969/24.

Таким чином, пеня є правомірно нарахованою за період з 26.11.2025 по 01.02.2026 року. Здійснивши розрахунок пені у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару, починаючи з визначеного позивачем строку - з 28.11.2025 по 01.02.2026 на суму боргу в розмірі 76500,00 грн, суд встановив, що її розмір складає 25 245,00 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняються судом частково.

Перевірка правильності розрахунків пені, інфляційних витрат та 3 % річних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «ЛІГА 360».

Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галкіна Євгена Сергійовича (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Оя Дениса Руутовича (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) – 3896,83 грн інфляційних нарахувань, 1138,07 грн – 3% річних; 25245,00 грн пені; 1079,85 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя І.І. Пушко