Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №917/1013/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 Справа № 917/1013/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1013/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТ АГРО", вул. Шевченка, 6, с. Поправка, Білоцерківський район, Київська область, 09181

до відповідача Фермерського господарства "БОВБАСІВСЬКЕ", вул. Шевченка, 17, с. Бовбасівка, Лубенський район, Полтавська область, 37861

про стягнення 270 471,26 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТ АГРО" до Фермерського господарства "БОВБАСІВСЬКЕ" про стягнення заборгованості за договором поставки №2 від 30.01.2025 року у розмірі 270 471,26 грн, з яких: 192 000,00 грн - основна заборгованість, 13 838,27 грн - інфляційні втрати, 58 872,99 грн - пеня, 5 760,00 грн - 3% річних (вх. № 1052/26).

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд до моменту виконання рішення на суму боргу 192 000,00 грн здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою від 25.05.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

09.06.2026 року від представника відповідача Бражник А.Ю. надійшла заява про вступ у справу як представника відповідача (вх.№ 9957).

09.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач вважає заявлений розмір пені таким, що підлягає зменшенню судом, з огляду на те, що ФГ «БОВБАСІВСЬКЕ» є сільськогосподарським товаровиробником, діяльність якого безпосередньо залежить від сезонності виробництва, погодних умов, логістичних можливостей, стабільності функціонування банківської системи та загальної економічної ситуації в державі. Водночас здійснення господарської діяльності ФГ «БОВБАСІВСЬКЕ» відбувається в умовах дії воєнного стану в Україні, що істотно ускладнює ведення аграрного бізнесу та негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Крім того, фінансовий стан ФГ «БОВБАСІВСЬКЕ» суттєво ускладнений наявністю відкритого виконавчого провадження № 80632732 щодо примусового виконання рішення № 917/2063/25 за позовом ТОВ “АГРОСЕМ” до ФГ «БОВБАСІВСЬКЕ» про стягнення заборгованості у розмірі 948 762,34 грн. Відповідач просив зменшити розмір пені, заявленої ТОВ "ПЕРФЕКТ АГРО" до стягнення з ФГ “БОВБАСІВСЬКЕ”, а саме з 58 872,99 грн до 5 000,00 грн, а також зменшити розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з 25 000,00 грн до 5 000,00 грн.

11.06.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що договір поставки №2 укладено сторонами 30 січня 2025 року під час дії правового режиму воєнного стану на території України, сторони були обізнані про ризики, що можуть виникнути внаслідок збройної агресій проти України. Ні Постачальник, ні Покупець не знаходилися і не знаходяться на території де ведуться бойові дії. В умовах дії правового режиму воєнного стану та ризиків збройної агресії позивач виконав свої зобов`язання з поставки товару, який прийнято покупцем. З часу поставки товару 31 січня 2025 року до 09 червня 2026 року дня подання відзиву відповідач не повідомляв про неможливість здійснити оплату з причин збройної агресії чи військового стану. Враховуючи наведене підстави передбачені частиною 3 статті 551 ЦК України для зменшення заявленої до стягнення пені відсутні. Більше того у відзиві жодним чином не обґрунтовано суму 5 000,00 грн., до якої відповідач просить зменшити пеню, не наводяться економічні показники, не обґрунтовується причинний зв`язок цих показників із сумою до якої відповідач просить зменшити, на обґрунтування підстав не додаються жодні докази. Наявність виконавчих проваджень чи зобов`язань перед іншими кредиторами не пов`язане причинним зв`язком, що впливає на зменшення пені в 11,6 рази. Отже, зменшення заявленої до стягнення пені в 11,6 рази є не обґрунтованим, а от стягнення штрафних санкцій буде дисциплінувати відповідача виконати зобов`язання.

21.07.2026 року від представника відповідача Бражник А.Ю. надійшла заява про припинення повноважень представника (вх. № 9957).

Інші заяви по суті до суду не надходили.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

30 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ АГРО» (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством «БОВБАСІВСЬКЕ» (Покупець, відповідач) укладено договір поставки №2 (договір поставки, арк. справи 9-10 ).

При укладенні договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Відповідно до пункту 1.1. договору поставки постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язувався прийняти та сплатити вартість товару (Добрив мінеральних, Засобів захисту рослин, інших хімічних продуктів сільськогосподарського призначення) відповідно до умов договору (додаткових угод, специфікацій та накладних до нього).

- Одиниця виміру товару, загальна кількість, асортимент, ціна товару поставленого за договором визначалася у специфікаціях та видаткових накладних (пункт 1.2. договору поставки).

- Згідно пункту 3.1. договору поставки ціна, загальна вартість товару або окремої партії товару, порядок та строки оплати визначалися у специфікації, що є невід' ємною частиною договору.

- Згідно з пунктом 3 специфікації №1 (арк. справи 11) покупець зобов`язався здійснити оплату за товар, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України - гривні в строк до 01 червня 2025 року.

- Відповідно до пункту 5.1. договору поставки сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або недосконале виконання зобов`язань, включаючи відшкодування збитків, що були понесені невинною стороною та сплату штрафних санкцій.

- Пунктом 5.2. Договору поставки за порушення покупцем строку оплати передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

- Пунктом 5.3. договору поставки сторони встановили трирічний строк позовної давності на нарахування та стягнення неустойки.

- Пунктом 8.2. договору поставки передбачено, що не врегульовані цим договором відносини сторін регулюються чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2025 року позивач поставив відповідачу товар ВЕРМИБІОМАГ - М Молібден в кількості 200,00 літрів на суму 192 000,00 грн. в тому числі ПДВ 32 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 31 січня 2025 року та товарно-транспортною накладною № 2 від 31.01.2025 року (арк. справи 12-13). Товар отримано головою Фермерського господарства «БОВБАСІВСЬКЕ», про що свідчить його підпис на видатковій накладній та ТТН, вказані документи також містять печатку відповідача.

За фактом відвантаження товару продавцем 31.01.2025 складена та зареєстрована ЄРПН податкова накладна №3, реєстраційний №9034811357 (арк. справи 14-15).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що він взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару не надходило, тоді як відповідач за товар у встановлений пунктом 3 специфікації №1 строк, а саме до 01.06.2025, не розрахувався, чим порушив взяте на себе договірне зобов`язання.

За даними позивача сума основного боргу відповідача становить 192 000 грн. Також позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 13 838,27 грн. інфляційних втрат, 58872,99 грн. пені та 5 760 грн. три проценти річних.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

Як вже зазначив суд вище, за Договором позивач поставив відповідачу товар ВЕРМИБІОМАГ - М Молібден в кількості 200,00 літрів на суму 192 000,00 грн. в тому числі ПДВ 32 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 31 січня 2025 року та товарно-транспортною накладною № 2 від 31.01.2025 року (арк. справи 12-13). Товар отримано головою Фермерського господарства «БОВБАСІВСЬКЕ», про що свідчить його підпис на видатковій накладній та ТТН, вказані документи також містять печатку відповідача. За фактом відвантаження товару продавцем 31.01.2025 складена та зареєстрована ЄРПН податкова накладна №3, реєстраційний №9034811357 (арк. справи 14-15).

Наведене відповідачем не спростовано та не заперечується.

Згідно з пунктом 3 специфікації №1 покупець зобов`язався здійснити оплату за товар, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України - гривні в строк до 01 червня 2025 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 192 000 грн.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов`язань з оплати в повному обсязі отриманого Товару, пред`явлення претензій щодо його якості та кількості, неотримання Товару за вказаними накладними.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позовні вимоги в цій частині відповідачем не спростовані, докази оплати отриманого товару відповідач суду не надав.

Жодних доказів у спростування позовних вимог відповідач суду не надав.

Отже, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 192 000 грн. - суми основного боргу обґрунтованими та правомірними, а тому задовольняє їх в цій частині.

Щодо нарахованих позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат суд враховує таке.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару, є порушенням виконання грошового зобов`язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами ст. ст. 611, 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Згідно з пунктом 3 специфікації №1 покупець зобов`язався здійснити оплату за товар, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України - гривні в строк до 01 червня 2025 року.

Отже, першим днем прострочення відповідача є 02.06.2025 року.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 13 838,27 грн. інфляційні втрати та 5 760,00 грн. три проценти річних за період прострочення з 02.06.2025 по 01.06.2026 року.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань та річних за допомогою програми "Ліга. Закон" в межах періодів, визначених позивачем, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних нарахувань та 3% річних є арифметично вірним. Відповідач контррозрахунку не надав.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2. Договору поставки за порушення покупцем строку оплати передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 5.3. Договору поставки сторони встановили трирічний строк позовної давності на стягнення неустойки та передбачили, що нарахування та стягнення неустойки відбувається а межах строку позовної давності.

Відповідач контррозрахунку не надав. Суд перевірив розрахунок позивача, помилок не виявив.

Позивач правомірно нарахував пеню в сумі 58 872,99 грн. за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 02.06.2025 по 01.06.2026 року, дані позовні вимоги суд задовольняє.

Суд не вбачає підстав для зменшення пені за клопотанням відповідача, оскільки обставини, на які посилається відповідач, зокрема військовий стан, діють і на позивача. Договір поставки №2 укладено сторонами 30 січня 2025 року, тобто вже під час дії правового режиму воєнного стану на території України, сторони були обізнані про ризики, що можуть виникнути внаслідок збройної агресій проти України. Жодних доказів на підтвердження матеріального стану відповідач не надав, наявність виконавчого провадження не є підставою для зменшення пені, розмір якої не є значним. При цьому суд враховує, що прострочення виникло з вини відповідача, який не виконав взяті на себе зобов`язання хоча б частково.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 192 000 грн. основного боргу, 58 872,99 пені, 13 838,27 грн. інфляційні втрати та 5 760 грн. три проценти річних.

У позовній заяві позивач просив суд до моменту виконання рішення на суму боргу 192 000,00 грн здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 10 ст. 258 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Положення цієї норми надають суду право зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, однак вказівка про право суду зазначити в рішенні про нарахування інфляційних збитків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, у п. 10 ст. 258 ГПК України відсутня.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відсотки річних, які нараховуються на суму боргу в силу закону і сплачуються на вимогу кредитора (в даному випадку - за рішенням суду, ухваленим на користь кредитора).

Разом з тим індекс інфляції хоч математично і може бути виражений через відсоткове співвідношення, але за методикою розраховується за набагато складнішою формулою, ніж відсотки чи пеня на суму борги, за своєю економічною суттю є показником, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а отже не підпадає під дію ч. 10 ст. 258 ГПК України.

Отже, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення згідно ч. 10 ст. 258 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 висловила правову позицію, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Враховуючи наведене суд задовольняє вимоги позивача про нарахування у порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України на суму основної заборгованості у розмірі 192 000 грн 3 % річних до моменту виконання судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем за платіжною інструкцією № 300 від 21.05.2026 сплачено 3328,00 грн судового збору, тоді як необхідно було сплатити 3245,66 грн. ( з урахуванням коефіцієнта 0,8).

Сума переплати становить 82,34 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд також інформує позивача, що 07.01.2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3245,66 грн. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до ст.129 ГПК України.

Також позивачем заявлено судові витрати на правничу допомогу в сумі 25 000 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем до позовної заяви було додано копію договору про правничу допомогу від 18.05.2026 №08, платіжну інструкцію про оплату гонорару №298 від 19.05.2026, акт приймання - передачі правничої допомоги від 11.06.2026. (арк. справи 16-19, 46).

З поданих доказів вбачається, що 18.05.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ АГРО» та Адвокатським об`єднанням «МКБ ГРУПП» укладено Договір №08 про правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1.2. сторони домовилися про наступний не виключний перелік правничої допомоги, що надається Адвокатом Клієнту:

- підготовка та подання Адвокатом від імені та в інтересах Клієнта позову про стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Бовбасівське» за поставлений товар згідно договору поставки №2 від 30 січня 2025 року;

- представництво Клієнта в суді;

- вчинення Адвокатом від імені та в інтересах Клієнта інших процесуальних дій, в тому числі підготовка та подання процесуальних документів не вказаних у цьому пункті, необхідних для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Відповідно до пунктів 2.2. та 2.3. Договору гонорар адвоката є фіксованою сумою, розмір якої не змінюється в залежності від часу, витраченого Адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих Адвокатом послуг та виконаних робіт. З урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката сторони погодили розумний гонорар Адвоката в розмірі 15 000,00 грн., який сплачений Клієнтом на рахунок адвокатського об`єднання до початку правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 2.6. та 2.7. Клієнт має сплатити Адвокату гонорар успіху в розмірі 10 000 гривень. Гонорар успіху сплачується на рахунок адвокатського об`єднання протягом 60-ти днів після набрання законної сили рішенням на користь Клієнта.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві зазначив, що заявлений Позивачем попередній (орієнтовний) розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідає критерію розумності їх розміру, а тому просив суд при розподілі судових витрат у разі задоволення позову зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з 25 000,00 грн до 5 000,00 грн.

У відповіді на відзиві позивач щодо цього зауважив, що відповідач, зазначивши у відзиві про неспівмірність витрат, послався лише на нескладність справи, при цьому не обґрунтував та не надав доказів, які б свідчили про необґрунтованість чи неправильність розрахунків витрат, розрахунків не співмірності та/або нерозумність, та/або нереальність витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, розрахунків обґрунтування зменшення витрат до 5 тисяч гривень. Якщо 20 годин часу, затраченого адвокатом на справу, розділити на 25 тисяч заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, при цьому віднявши 5% на єдиного податку та 1% військового збору = 1175 грн./година роботи, що є співмірною оплатою роботи адвоката за нескладну справу. При виплаті винагороди адвокату сплачується ЄСВ 22%, ПДФО 18% та військовий збір з доходу фізичної особи 5%. Всього витрати на затрати на сплату податків і зборів з гонорару становлять 51%.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (зокрема, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (зокрема, пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

За Договором про правничу допомогу від 18 травня 2026 року №08 адвокат у даній справі надав Позивачу наступну правничу допомогу в суді першої інстанції: 1. Підготував та подав від імені та в інтересах Клієнта позов до Господарського суду Полтавської області позовну заяву про стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Бовбасівське» за поставлений товар згідно договору поставки №2 від 30 січня 2025 року, справа № 917/1013/26. 2. Підготував та подав до Господарського суду Полтавської області у справі №917/1013/26 відповідь на відзив. На підготовку позову, аналіз та подання доказів у справі, підготовку процесуальних документів Адвокат витратив 20 годин часу.

Гонорар в розмірі 15 000,00 грн. сплачений до початку надання правничої допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією про сплату гонорару №298 від 19.05.2026 р. Клієнт не має претензій до Адвоката щодо якості повноти та своєчасності наданої правничої допомоги, про що свідчить акт приймання - передачі правничої допомоги від 11.06.2026 р.

Відповідно до пунктів 2.6. та 2.7. Клієнт має сплатити Адвокату гонорар успіху в розмірі 10 000 гривень. Гонорар успіху сплачується на рахунок адвокатського об`єднання протягом 60-ти днів після набрання законної сили рішенням на користь Клієнта.

Відповідно до позиції ВП ВС викладеної у Постанові у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020р.) гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката передбаченого договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов`язанням, яке відповідає статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачена (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд погоджується із позивачем, що відповідач зазначивши у відзиві про неспівмірність витрат послався лише на не складність справи, при цьому не обґрунтував та не надав доказів, які б свідчили про необґрунтованість чи неправильність розрахунків витрат, не надав контррозрахунків, не довів нереальність витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, розрахунків обґрунтування зменшення витрат саме до 5 тисяч гривень. Суд вважає заявлену позивачем суму 25 000 грн. адекватною та співмірною до складності справи та обсягу наданої правової допомоги. Витрати на правничу допомогу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 25 000 грн.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «БОВБАСІВСЬКЕ» (37861, вул. Шевченка 17, с. Бовбасівка, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38601195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ АГРО» (09181, вул. Шевченка, 6, с. Поправка, Білоцерківський район Київська область, код ЄДРПОУ 40853031) 192 000,00 грн. основного боргу, 13 838,27 грн. інфляційних втрат, 58 872,99 грн. пені, 5760 грн. три проценти річних, 3245,66 грн. судового збору та 25 000 витрат на правничу допомогу.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1013/26, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України починаючи з дати ухвалення судового рішення за такою формулою: "Борг*Кількість днів прострочення * 3 / 100 % / 365 днів" до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 192 000 грн, а також стягнути вказану суму нарахованих 3% річних з Фермерського господарства «БОВБАСІВСЬКЕ» (37861, вул. Шевченка 17, с. Бовбасівка, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38601195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ АГРО» (09181, вул. Шевченка, 6, с. Поправка, Білоцерківський район Київська область, код ЄДРПОУ 40853031).

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.

Рішення підписано 11.09.2026 року

Суддя Тимощенко О.М.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.