Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №638/10973/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/10973/26

Провадження № 3/638/2484/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Хайкін В. М. розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу поліції №2 Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

19.05.2026 року у провадження Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656215, 03.05.2026 року о 16 год. 05 хв. за адресою: с-ще Печеніги, дорога Печеніги-Мартове, 26 км, блокпост «Гребля», водій ОСОБА_1 керував ТЗ Москвич М-2140 днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на місці зупинки ТЗ за допомогою газаоналізатора Drager Alcotest 6820 ARBL0562, в закладі охорони здоров`я (КЗОЗ ХОНД) відмовився, дана подія зафіксована на бодікамері 280/376, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

10.07.2026 року від представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Савченка В.А. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події у складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтовано тим, що між текстом протоколу та зафіксованою поведінкою ОСОБА_1 існує істотна суперечність, оскільки спочатку поліцейський повідомляє про наркотичне сп`яніння та пропонує ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду у м. Харків, на що ОСОБА_1 мав намір проїхати до медичного закладу, потім поліцейський знову запитує про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, після чого ОСОБА_1 відмовляється. Працівники поліції перед тим, як пропонувати огляд на встановлення стану наркотичного/алкогольного сп`яніння, не повідомили ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані сп`яніння. Ознаки сп`яніння не повідомляються в усному порядку, а ті, що зазначені у письмових матеріалах, не відповідають реальним обставинам справи, є надуманими та являють собою ні що інше, як вигадку поліцейських. Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, а як наслідок в порушення працівниками порядку огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Окрім цього, як зазначає адвокат, ОСОБА_1 було направлено не до найближчого медичного закладу, як це передбачено статтею 266 КУпАП. Тобто, найближчим закладом охорони здоров`я від місця події є КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка». Таким чином, поліцейським допущено порушення порядку огляду водія на стан сп`яніння, направлення на огляд водія на стан сп`яніння було надане не до найближчого закладу. Окрім цього, наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який не являється безперервним, відео не містить фіксації початку події, яка мала місце, а саме момент руху автомобіля та його зупинки патрульним екіпажем, відсутній відеозапис події у проміжку часу з 16 год. 17 хв. по 16 год. 23 хв. з фіксацією процесуальних дій за участі ОСОБА_1 , що є порушенням Інструкції із застосування технічних приладів в частині безперервності здійснюваної відео зйомки, оскільки певний проміжок часу взагалі не охоплюється відеозаписами, що вказує на недопустимість цього доказу.

Окрім цього, представником особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокатом Савченко В.А. подано до суду клопотання про застосування принципу індивідуалізації покарання, в якому останній вказує на те, що у випадку визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому діяння, просить суд застосувати за аналогією закону положення статті 69 КК України і не призначати покарання, пов`язане із позбавленням права керування транспортними засобами.

Представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Савченко В.А. підтримав подані клопотання та просив їх задовольнити.

Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступних висновків.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог статті 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно статті 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення частини 1, 2 статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог статті 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Судом досліджено долучений працівниками поліції відеозапис, з якого вбачається, що громадянина ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції на блокпосту «Гребля» для перевірки документів.

Із вказаного відеозапису вбачається, що останній керував транспортним засобом Москвич М-2140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Під час перевірки документів, працівниками поліції було встановлено, що останній не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Після чого, працівником поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у КЗОЗ ХОНД, на що чіткої відповіді надано не було.

В подальшому на відеозаписі зафіксовано спілкування поліцейського з пасажиром транспортного засобу, а потім співробітником поліції було продовжено спілкування з водієм ОСОБА_1 , в ході якого зафіксовано, що останнього було попереджено про здійснення відеофіксації; роз`яснено про права та обов`язки, що передбачені статтею 268 КУпАП, статтею 63 Конституції України (права зрозумілі); в подальшому поліцейським було зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (16 год. 25 хв.), а саме: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, запах з порожнини рота та поліцейський запропонував пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, на що о 16 год. 25 хв. 44 сек. ОСОБА_1 відмовився від проходження даного тесту. В подальшому поліцейським було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження відповідного огляду, на що ОСОБА_1 також відмовився. Також останній відмовився від отримання копії протоколу та постанови, що зафіксовано на відеозапису.

Відповідно до положень статті 266 КУпАП, Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксована на відеозаписі.

Таким чином, доводи сторони захисту спростовуються матеріалами справи, які були досліджені судом в повному обсязі.

А тому суд приходить до висновку, що діями ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України: «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому суд кваліфікує його дії за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується сукупністю достатніх та незаперечних доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656215 від 03.05.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результати огляду на стан сп`яніння: відмовився від проходження; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.05.2026 року; рапортом інспектора поліції; відеозаписом з місця події, що міститься на технічному носії – диску.

Як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 чи його захисник не оскаржували дії співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.

Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв`язку з чим, суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до статті 10 КУпАП.

Що стосується доводів захисника про те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не є безперервний та складається з частин відеозапису уривками, то суд, дослідивши наявні відеодокази, з`ясував, що всі відеозаписи були зняті з нагрудної камери поліцейського та дійсно переривається (тобто переривається спілкування з водієм). Однак дослідивши відеоматеріали у їх сукупності, суд доходить висновку, що факт керування особою, зафіксованою на відеозаписах, є доведеним, а також зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Надані суду відеозаписи містять докази на підтвердження наведених в протоколі обставин. Надані суду відеозаписи є вичерпно інформативним, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, та є достатніми для повного і всебічного встановлення обставин вчиненого адміністративного правопорушення, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер.

З огляду на те, що факт керування правопорушником транспортним засобом є доведеним,, а також доведеною є і відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, то доводи сторони захисту в цій частині, є необґрунтованими.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 у запереченнях не зазначено й під час розгляду справи не встановлено.

Враховуючи викладене, доводи сторони захисту не знаходять свого підтвердження і спростовуються доказами, які наявні в матеріалах справи.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не виявлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не встановлено.

У відповідності до статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Що стосується клопотання сторони захисту про призначення покарання без позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає наступне.

В обґрунтування адвокат вказує на те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, правопорушення вчинено вперше; відсутність інших адміністративних стягнень за порушення ПДР; проходження військової служби в порядку мобілізації на особливий період, взяття безпосередньої участі у бойових діях, захисті Батьківщини від неспровокованої агресії держави-агресора, позитивна службова характеристика, виконання функції водія мобільної вогневої групи; виконання бойових завдань; вчинення правопорушення в умовах крайньої необхідності при виконання наказу командира.

Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, судом не враховуються.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив до застосування адміністративного стягнення, тобто за своїх характером ця норма є імперативною.

Отже, штраф і позбавлення права керування транспортними засобами є обов`язковим видом стягнення при порушенні частини 1 статті 130 КУпАП, санкція даної статті не передбачає накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вказана санкція у частині позбавлення права керування транспортним засобом є безальтернативною, а тому можливість накладення на водія стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами цією нормою не передбачена.

Також, суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

За таких обставин, ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_1 на теперішній час проходить військову службу, не є безумовною підставою для не застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Окрім цього, із долученого до матеріалів справи відеозапису встановлено, що останній раніше притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, що не заперечується самим ОСОБА_1 під час спілкування з останнім. Також суд звертає увагу, що 03.05.2026 року ОСОБА_1 також притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП за порушенням ПДР України.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 діяв у межах крайньої необхідності.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи викладене, доводи сторони захисту суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Таким чином, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю доведена та враховуючи дані про особу правопорушника, наявні в матеріалах справи, тяжкість вчиненого правопорушення та обставини його вчинення, виходячи з умисної форми вини вчинення правопорушення, яке становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, ставлення особи до даного діяння, який незважаючи на сукупність беззаперечних доказів, заперечує свою винність, суд вважає за можливим застосувати адміністративне стягнення у межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу, тобто грошове стягнення, з позбавленням спеціального права, тобто позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до положень ст.ст.307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя: