Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №638/148/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/148/26

Провадження № 2/638/106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

представника позивача Санькова Ю.В.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Борівської селищної ради, треті особи Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

Адвокат Саньков Юрій Володимирович звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова в інтересах ОСОБА_2 із позовом до Борівської селищної ради, третя особа: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , також є брат ОСОБА_3 . ОСОБА_4 на час смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилась спадщина – частина квартири в АДРЕСА_1 , що належить позивачу, його матері, батьку та братові на праві спільної сумісної власності. За своє життя батько склав заповіт, відповідно до якого належну йому частку квартири він заповів позивачу. Також зазначає, що позивач з лютого 2020 року мешкає у Польщі м.Познань. Останнім днем подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та спливом шестимісячного строку, є 18.09.2022 року. В цей час с.Борова перебувало під окупацією та лише 20.12.2022 року мати отримала свідоцтво про смерть батька. Позивач після смерті батька від прийняття спадщини не відмовлявся. Брат позивача із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався. Мати позивача не є спадкоємицею після смерті батька, оскільки 06.03.2011 року шлюб між ними було розірвано, хоча і продовжували мешкати разом. Позивач через свою матір за довіреністю звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак через те, що на час відкриття спадщини він був зареєстрований за іншою адресою, вважався таким, що спадщину у встановлений законом строк не прийняв. За зверненням позивача зареєстровано спадкову справу №319/2025, номер у спадковому реєстрі 74785654. Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистова С.Ю. від 28.10.2025 року №1584/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину квартири АДРЕСА_2 . Також вказує, що з урахуванням введеного в Україні воєнного стану, у позивача виникли об`єктивні та істотні труднощі для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини. Крім того, внаслідок зміни законодавства про порядок обчислення строку на прийняття спадщини, який на рівні Постанови КМУ спочатку був зупинений на час воєнного стану, а згодом цей порядок змінився у гіршу сторону для спадкоємця, цей строк був обмежений відстроченням на чотири місяця. Тому позивач не безпідставно помилився стосовно кінцевої дати на прийняття спадщини і така помилка є об`єктивною та істотною перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини у визначений законом 6-місячний строк. Через постійні обстріли міста, повітряні тривоги, відключення світла, води, опалення та через реальну загрозу життю та здоров`ю позивач відкладав звернення до нотаріуса, сподіваючись на найскорішу перемогу над агресором. 22.09.2025 року позивач склав довіреність на ім`я своєї матері ОСОБА_1 для звернення до нотаріуса.

Представник відповідача не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Ухвалою судді від 12.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 06.02.2026 року та від 27.03.2026 року витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 27.03.2026 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 05.05.2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив заяву задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлявся, просив справу розглянути у відсутність Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заяви підтримала, просила задовольнити, також зазначила, що не претендує на спадщину після померлого.

Інші треті особи в судове засідання не з`явились, про розгляд повідомлялись, просили справу розглянути у їх відсутність. ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність нез`явившихся осіб за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20.12.2022 року Борівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис №194.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина.

Також наданими доказами встановлено, що 28.10.2025 року заведено спадкову справу №319/2025 після смерті ОСОБА_4 на підставі заяви ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_2 як спадкоємця за заповітом, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №83039602.

Відомості про видані свідоцтва про право на спадщину у Спадковому реєстрі відсутні, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №83039504 від 28.10.2025.

З довідки №83039512 від 28.10.2025 року вбачається наявними записи про заповіт №3-859 від 03.10.2014 року. Стан: чинний.

Позивач у даній справі – ОСОБА_2 є сином померлого, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.10.1984.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1269, частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Позивач є сином померлого та спадкоємцем за заповітом.

При зверненні позивача 28.10.2025 року до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області з приводу прийняття спадщини, останній постановою від 28.10.2025 року відмовив у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку звернення із заявою про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253, ч. 3, 5 ст. 254 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, шестимісячний строк на подачу позивачем заяви про прийняття спадщини почав свій перебіг 19.03.2022 року та закінчився 19.09.2022 року.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач зазначає, що ним пропущено строк звернення із заявою про прийняття спадщини через перебування його особисто за межами України, введення воєнного стану в Україні, активні бойові дії та окупацією населеного пункту, де проживав померлий. Через постійні обстріли міста, повітряні тривоги, відключення світла, води, опалення та через реальну загрозу життю та здоров`ю лише 22.09.2025 року позивач склав довіреність на ім`я своєї матері ОСОБА_1 для звернення до нотаріуса. Крім того, внаслідок зміни законодавства про порядок обчислення строку на прийняття спадщини позивач не безпідставно помилився стосовно кінцевої дати на прийняття.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька. Суд вважає достатнім строк терміном два місяці для подання позивачем заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3-5, 11-13,76-81, 83, 89, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Борівської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ;

відповідач: Борівська селищна рада, ЄДРПОУ 04397939, Харківська область, Ізюмський р-н, смт.Борова, вул.Центральна, буд.1;

треті особи: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович, Харківська область, м.Ізюм, вул.Паромна буд.4/2; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_4 .

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк