Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №619/5978/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5978/26

провадження № 1-кп/619/595/26

ВИРОК

іменем України

14 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026221270000308 від 17.16.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженя с. Лютівка Золочівського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такий що не судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України.

Сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4

потерпіла ОСОБА_5 (не прибула)

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_6 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

В денний час доби (точний час вході досудового розслідування не встановлено) 09 червня 2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в приміщенні веранди будинку домоволодіння АДРЕСА_2 , під час сварки з раніше знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка сталась на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи неминучість настання смерті потерпілого та бажаючи її настання, тобто маючи прямий умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині, наніс ОСОБА_7 , щонайменше сім ударів ножем, а саме: колото-різане поранення по передній поверхні грудної клітини в області проекції тіла грудини, що бере початок від шкірної рани, з пошкодженням по ходу ранкового каналу, грудини, навколосерцевої сумки і серця, та не проникаюче колоте-різане поранення шиї, чотири не проникаючих колото-різаних поранень живота, не проникаюче різане поранення грудної клітини.

Проникаюче колото-різане поранення по передній поверхні грудної клітини в області проекції тіла грудини, що бере початок від шкірної рани, з пошкодженням по ходу раньового каналу, грудини, навколосерцевої сумки і серця, носить ознаки і кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п.2.1.1.а., п.2.1.2., п.2.1.3.й. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № б від 17.01.1995р.)

Не проникаюче колоте-різане поранення шиї, чотири не проникаючих колото- різаних поранень живота, не проникаюче різане поранення грудної клітини -кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я терміном більше 6 днів, але не більше 3-х неділь (21 день) (П. 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. №б).

Причиною смерті гр-на ОСОБА_7 став травматичний шок, який розвинувся в результаті отриманого проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням, навколосерцевої сумки і серця.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в денний час доби (точний час вході досудового розслідування не встановлено) 09 червня 2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з усного дозволу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи в приміщенні веранди будинку домоволодіння АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи неминучість настання смерті потерпілого та бажаючи ії настання, тобто маючи прямий умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині, наніс ОСОБА_7 декілька ударів ножем у ділянку грудної клітки, чим спричинив останньому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням серця, від якого потерпілий помер на місці події.

Після чого, у ОСОБА_3 , виник прямий умисел на таємне заволодіння чужим майном, під час введеного у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно Указу Президента України N? 64/2022 від 24.02.2022, на території України особливого правового режиму у вигляді воєнного стану, із врахуванням змін щодо продовження строку дії воєнного стану, внесеними Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив крадіжку належних мобільних телефонів ОСОБА_7 , а саме:1) мобільного телефону марки SAMSUNG SM-A 032 F/DS 32 GB; 2) мобільного телефону марки «TECHNO» Spark 6 Go, KE5j 3/64GB; 3) мобільного телефону марки «TECHNO» Spark 7, KF6n, 4/128 GB, які знаходились в будинку за адресою; АДРЕСА_2 , розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив загиблому потерпілому ОСОБА_7 , майнову шкоду на загальну суму 6393,95 гривень.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та підтвердив факт і обставини їх вчинення, так, як це зазначено вище та зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому. Зазначив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, що вплинуло на його психіку, тому дійсно вчинив вищевказані злочини. Зазначив що привласнив телефони померлого. Також обвинувачений вказав, що по закінченню досудового розслідування у повному обсязі ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування. Крім того обвинувачений пояснив, що показання надає добровільно.

Потерпіла у судове засідання не з`явилася. Надавши заяву про розгляд справи без її участі, будь-яких претензій до обвинуваченого не має.

Сторони кримінального провадження проти проведення судового розгляду за відсутності потерпілої не заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів за обставин, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження (надані в судовому засіданні показання обвинуваченим), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, - у суду відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого.

Оскільки учасники судового розгляду не заперечували, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні зазначених злочинів доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження містять відомості на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненому злочині та всі обставини, які ставляться йому у провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Згідно висновків, які містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (кримінальне провадження № 288/1158/16-к), під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, у них містяться дані про повідомлення обвинуваченим органу досудового розслідування обставин вчинення злочину, які б не були встановлені ними на підставі показань свідків та інших доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття ОСОБА_3 та активне сприяння розкриттю злочинів визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

В судовому засіданні обвинувачений зазначив, що перебував в стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення злочину, проте, це не зазначено в обвинувальному акті як обставина яка обтяжує покарання. Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України, суд має право самостійно визначити вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння як обставину, що обтяжує покарання, навіть якщо орган досудового розслідування не зазначив її в обвинувальному акті. Згідно з практикою Верховного Суду України, суд не пов`язаний формулюванням обвинувального акта в частині обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання (п.13 ч.1ст.67 КК України) , оскільки призначення покарання є виключною компетенцією суду. Проте, суд в даному випадку позбавлений можливості належними та допустимими доказами визначити чи перебував обвинувачений у стані сп`яніння, оскільки висновок медичного огляду обвинуваченого після вчинення злочину відсутній як і інші докази. Факт перебування особи в стані алкогольного сп`яніння не може ґрунтуватися лише на словах самого обвинуваченого, якщо вони не підтверджені іншими об`єктивними доказами. За таких обставин, відсутні підстави для тверджень про наявність такої обтяжуючої обставини.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 , установлено, що він є таким, що не має судимості, на обліку в лікаря нарколога на обліку у лікаря психіатра не перебуває.

Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостями про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність матеріальних претензій потерпілої до обвинуваченого, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого та наслідків дій винного, який свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання за ч. 1 ст. 115 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони захисту (захисник просив призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, застосувавши ст. 69 КК України), сторони обвинувачення ( прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком вісім років) та позицію потерпілої, відсутність цивільного позову, обставини вчинених злочинів, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, із урахуванням особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців за ч.1 ст.115, позбавлення волі на строк 5 років за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді 7 років 5 місяців позбавлення волі.

Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт майна, накладений ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області від 24.06.2026 (справа № 619/4127/26, провадження № 1-кс/619/781/26), від 24.06.2026 (справа № 619/4127/26, провадження № 1-кс/619/780/26), від 24.06.2026 (справа № 619/4127/26, провадження № 1-кс/619/779/26) якими було накладено арешт на майно, вилучене 17.06.2026, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України- скасувати.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до статей 124, 126 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 200, 377 КПК України у суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, у зв`язку з цим до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання :

- за ч. 1 ст. 115 КК України - у виді 7 (семи) років та 5 (п`яти) місяців позбавлення волі,

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк 7 (сім) років та 5 (п`ять ) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 17 червня 2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити незмінним тримання під вартою.

Арешт майна, застосований відповідно до ухвал слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 24.06.2026 (справа № 619/4127/26, провадження № 1-кс/619/781/26), від 24.06.2026 (справа № 619/4127/26, провадження № 1-кс/619/780/26), від 24.06.2026 (справа № 619/4127/26, провадження № 1-кс/619/779/26) якими було накладено арешт на майно, вилучене 17.06.2026 - скасувати.

Речові докази по справі:

- зразки букального епітелію ОСОБА_3 , які поміщено у паперовий конверт, який скріплено біркою № NPU – 9465630;

- зрізи вільних країв нігтьових пластин з пальців лівої та правої рук ОСОБА_3 , які поміщено у паперовий конверт, який скріплено біркою № NPU – 9465631;

- змив з лівої руки ОСОБА_3 , який поміщено в паперовий конверт та який скріплено біркою № NPU – 9465632;

- змив з правої руки ОСОБА_3 , який поміщено в паперовий конверт та який скріплено біркою № NPU – 9465633

- ніж з синьою рукояткою;

- виделку;

- столову ложку;

- керамічну чашку жовтого кольору;

- рюмку прозору;

- скляну попільничку з недопалками;

- ножиці «Skiper»;

- рушник сірого кольору зі слідами РБК;

- футболку чоловічу сірого кольору;

- ніж марки «RAINBOW» (з п`ятьма отворами);

- ніж марки «RAINBOW» (з чорною рукояткою);

- ніж марки «SNISSINOX» (біло-червоний);

- ніж марки «TRAMONTINA» (з чорною рукояткою, лезо пилочка);

- ніж з біло-фіолетовою, запаковано до паперових конвертів

- капці гумові (чорні) 44 р.;

- джинси (темно-сірого) кольору;

- берці (хакі) 46 розміру;

- світло-сині джинси;

- джинсова куртка сірого кольору, запаковані до паперових конвертів - знищити .

Мобільний телефон «TECHNO» KE5j IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон SAMSUNG SM-A 032 F/DS 32 GB IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 ; мобільний телефон «TECHNO SPARK» (IMEI не встановлено) – повернути законному володільцю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення в Харківському науково-дослідному експертно – криміналістичному центрі Міністерства внутрішніх справ України експертиз, а саме:

- судово-товарознавчої експертизи №CE-19/121-26/18428-TВ від 29.06.2026 року, № CE-19/121-26/18427-ТВ від 29.06.2026 року, та СЕ-19/121-26/18426-ТВ від 29.06.2026 у загальному розмірі 8664,48 грн.

- судово-дактилоскопічної експертизи №CE-19/121-26/21564-Д від 19.08.2026 року та № CE-19/121-26/21565-Д від 18.08.2026 року у загальному розмірі 12515,36 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим , в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня

Суддя ОСОБА_1